flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики розгляду Мурованокуриловецьким районним судом кримінальних проваджень про вчинення злочинів проти власності

08 квітня 2022, 11:01

  Вступ

  1. Кількість справ та матеріалів, які перебували на розгляді в суді.
  2. Оскарження в апеляційному порядку справ проти власності   
  3. Особливості судового розгляду злочинів про злочини проти власності 4. Призначення покарань за злочини проти власності

Висновки

 

Вступ

На виконання п.5 Розділу ІІІ Плану роботи суду перше півріччя 2022 року проводиться дане узагальнення, метою якого є аналіз стану розгляду кримінальних проваджень в Мурованокуриловецькому районному суді Вінницької області щодо злочинів проти власності, вчинених на території Мурованокуриловецької територіальної громади, виявлення складних та спірних питань у судовій практиці.

         Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має   право   володіти,   користуватись   і  розпоряджатися  своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.  Право приватної власності є непорушним.

     Суб'єктами права  власності  є   фізичні   особи   (громадяни України,   іноземці,   особи  без  громадянства),  юридичні  особи (господарські товариства, професійні спілки, громадські, релігійні об'єднання   тощо),   держава.   Їх   рівність   перед  законом  і забезпечення захисту їхніх  прав  державою  закріплено  у  ст.  13 Конституції.

     Право власності  в Україні охороняється законом.  Зокрема,  у
розділі  VI Кримінального кодексу України встановлено,  які саме суспільно небезпечні діяння проти власності є злочинами  та  які  покарання  застосовуються  до  осіб,  що  їх вчинили.

 

  1. Кількість справ та матеріалів, які перебували на розгляді в суді.

 

Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших груп злочинних дій.

Так, в 2021 році до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області всього надійшло 44 кримінальних провадження, в структурі цих справ злочини проти власності складають 27,3 % від загальної кількості кримінальних проваджень, які надійшли до суду з обвинувальними актами (всього в кількості 12 проваджень). Залишок нерозглянутих справ проти власності  станом на 01.01.2021  становить 4, з яких крадіжка-1, шахрайство-1, грабіж-1.

 В порівнянні з аналогічним періодом 2020 року до суду надійшло 18  проваджень про злочини проти власності, що свідчить про значне зменшення загальної кількості кримінальних проваджень цієї категорії у поточному році.

Із дванадцяти кримінальних проваджень їх значна частина стосувалося обвинувачень щодо вчинення крадіжок одноособово (10 проваджень) і групами осіб (два провадження за ч.2 ст.185 КК України). По 8 кримінальних провадженнях винесено вироки, 2 провадження закрито, 4 кримінальних проваджень відносно 5 осіб знаходяться в залишку станом на 01.01.2022.

За вищевказаний період до суду не надійшло жодного кримінального провадження з обвинувальним актом щодо вчинених грабежів, розбоїв, розкрадань  тощо.

Мурованокуриловецьким  районним судом розглянуто одну справу  за вчинення шахрайства. Так, 05 травня 2021 року  П. визнано винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених  частинами 1 та 2 ст. 190 КК України та  призначено  покарання: за ч. 1 ст. 190 КК України у виді двісті годин громадських робіт; за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено  остаточне покарання  за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим -  один рік позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України засуджену звільнено від відбування покарання, якщо вона протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає обов`язки: періодично з’являтися для  реєстрації до уповноваженого органу  з питань  пробації та повідомляти цей  орган  про зміну місця  проживання.

П.  обвинувачувалася в тому, що з метою незаконного отримання державної соціальної допомоги одиноким матерям, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, ввівши в оману відповідального працівника УПСЗН Мурованокуриловецької РДА, а саме шляхом приховування обставин, які впливають на призначення і виплату державної допомоги одиноким матерям при оформленні даної допомоги, вказала при заповненні заяви «Про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 21.04.2015 № 441, та при заповненні декларації від 15.06.2017 «Про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням всіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг» дані, які містили завідомо неправдиві відомості. Зокрема, вона  зазначила, що проживає та виховує синів Юрія і Павла сама. Насправді остання проживає і веде спільне господарство та виховує вказаних малолітніх дітей з їх біологічним батьком Б., з 2014 року до теперішнього часу (не менше останніх 7 років).

Всього за період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2020 року остання протиправно заволоділа державними коштами на загальну суму 35634 гривні 14 копійок

       

  1. Особливості судового розгляду злочинів про злочини проти власності

 

Усі проаналізовані з ухваленням вироків кримінальні провадження розглядалися суддями місцевого суду з дотриманням розумних строків, які тривали до двох календарних місяців від моменту отримання справ суддями (головуючими по справі).

У жодному провадженні за проаналізований період не ініціювалося сторонами питання про затвердження угод при примирення між обвинуваченими та потерпілими і відповідно жодних угод судом не затверджувалося.

Усі кримінальні провадження розглядалися судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України із визначенням обсягу й послідовності дослідження доказів, які обов’язково включали допити обвинувачених та характеризуючих даних відносно обвинувачених.

До цього, заздалегідь надіслані працівниками апарату суду судові виклики та повідомлення у всіх кримінальних провадженнях їх учасникам (перш за все, їх сторонам) забезпечували переважну і своєчасну явку останніх безпосередньо в судові засідання для їх допиту і з’ясування ряду інших процесуальних питань.

Такі заходи дозволили суддям запровадити практичні механізми значної процесуальної економії часу для розгляду кримінальних проваджень. Цьому також сприяло те, що безпосередньо в судових засіданнях з урахуванням тих умов, що сторони проваджень не оспорювали певних обставин справ, які підтверджені відповідними доказами, а обвинувачені повністю визнавали себе винуватими у вчиненні інкримінованих їм дій, а тому це призводило до встановлення суддями усічених порядків і обсягів дослідження зібраних викривальних доказів.

Допити обвинувачених, які проводились безпосередньо в судових засіданнях за участі сторін кримінальних проваджень, дозволяли суддям детально з’ясовувати обставини щодо спрямованості їх умисних дій, опису фактично вчинених дій по таємному заволодінню чужим майном, дійсних намірів по таємному викраденню майна, корисливих мотивів їх протиправних дій.

Складних питань розмежування крадіжок від інших видів злочинів проти власності (зокрема, грабежів, розбоїв, шахрайств тощо) у суддів не виникало як з огляду на однотипність кримінальних проваджень, які надходили до суду з обвинувальними актами у проаналізований період, так і через вірно встановлену кваліфікацію дій обвинувачених на стадіях досудового розслідування.  

Проведеним узагальненням установлено те, що у всіх провадженнях таємне викрадення обвинуваченими майна відбувалося виключно за відсутності особи, у власності чи під охороною якої воно знаходилося. Змішаних способів вчинення крадіжок майна у проаналізованих провадженнях виявлено не було (мається на увазі коли викрадення було розпочато таємно, а продовжено відкритим способом).

 

  1. Призначення покарань за злочини проти власності

 

Аналіз розглянутих справ свідчить про те, що суддями у повній мірі при призначенні покарань враховували вимоги ст.ст. 65-67, 70-71, 72 КК України.

За результатами судових розглядів кримінальних проваджень ухвалено 8 обвинувальних вироків відносно 9 осіб, одне провадження закрито у зв’язку з  дійовим каяттям,  одне -із смертю обвинуваченого.

У структурі призначених покарань переважно суддями призначалися покарання у виді позбавлення волі на певні строки зі звільненням засуджених від відбування покарання з випробуванням (ст.75 КК) (5 осіб),  позбавлення волі (3 особи), проте найменше застосовувалися покарання у виді штрафу (до 1 особи) .

Так, як вид покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком призначено судом у 4 провадженнях по відношенню до 5 осіб (справи № 139/135/21, 139/174/21, 139/633/21, 139/840/21).

Штраф призначався судом відносно однієї особи у одному провадженні (139/1102/20). У санкціях статей (санкціях частин статей) Особливої частини КК покарання у виді штрафу встановлено в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.

Нормою Загальної частини КК, яка визначає поняття та правила застосування даного виду покарання, є стаття 53, згідно з якою, штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині КК, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК не передбачено вищого розміру штрафу. Положення частини п'ятої цієї статті, які регулюють порядок заміни несплаченої суми штрафу покаранням іншого виду, розраховують таку заміну, виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Тобто, кримінальний закон сформульовано однозначно, він чітко і послідовно вказує на єдиний вимір розміру покарання у виді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При призначенні покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, цей розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, установленого законодавством України на час постановлення вироку, із визначенням його у грошовій сумі, здійснивши перерахування розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Зокрема, М. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000  гривень.

Підстави для звільнення обвинувачених від покарань у виді позбавлення та із випробуванням (ст.75 КК України) суддями належним чином мотивувалися з посиланнями, як правило, на відсутність обтяжуючих покарання обставин, молодим віком обвинувачених, їх переважно позитивними характеристиками за місцями роботи і проживання, наявністю у них сімей із неповнолітніми утриманцями, відсутністю непогашених судимостей, вчинення ними злочинів вперше чи збігом тяжких сімейних обставин (тяжка хвороба батьків, відсутність у обвинувачених роботи та інших доходів для задоволення власних потреб), відсутністю претензій майнового характеру до обвинувачених з боку потерпілих, повернення викраденого майна потерпілим тощо.  

За аналізуючий період суддями  при винесенні вироків не застосовувалася  ч. 1 ст. 69 КК України в частині переходу до іншого, більш м’якого виду покарання, не зазначеного в санкції відповідної статті Особливої частини норми кримінального закону.

 

  1. Оскарження справ проти власності в апеляційному порядку

За аналізований період в апеляційному  порядку оскаржено три обвинувальних вироки.   З  яких два  змінено та один частково скасовано.

12.03.2021 З. визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України  (головуюча суддя Віра Коломійцева) та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на п'ять років.

З урахуванням ч. 4 ст. 81 КК України на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до цього покарання повністю приєднано невідбуту частину покарання, що призначене ухвалою Рівненського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року та якою було змінено вирок Сарнинського районного суду Рівненської області від 25.06.2018 року, з розрахунку: одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, і остаточно визначити покарання у виді три роки дев’ять місяців п’ятнадцять  днів позбавлення волі.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі З. рахувати з моменту його затримання – з 03 лютого 2021 року.

02.06.2021 Вінницьким апеляційним судом скасовано частково вирок    та  призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, приєднано  покарання за вироком Мурованокуриловецького районного суду від 15.02.2021 (призначеного ч. 1 ст. 125 КК України) та остаточне покарання визначено у виді трьох років шести місяців позбавлення волі.   В решті вирок залишено без змін.

Змінено вирок по справі № 139/135/21 (головуюча суддя Віра Коломійцева), вироком суду К. визнано винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України (викрадення консервації) та призначено йому покарання:

- за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3  роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3  роки 6  місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань визначено остаточне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

05.07.2021 ухвалою  Вінницького апеляційного суду К. вважають засудженим до покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк три  роки шість місяців.

На підставі ст.75 КК України звільнено К. від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в 2  роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає всі покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України на К.  покладено наступні обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань апробації; повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

 

Інший приклад. 27.09.2021 Вінницьким апеляційним судом  змінено  вирок   по  справі № 139/521/21 (головуюча суддя Віра Коломійцева) від 21 липня 2021 року відносно Г. за ч.3 ст.185 КК України  (викрадення з багажника авто автомобільного компресора сірого кольору марки «LAVITA», модель 191, вартість якого відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/102-21/6159-ТВ від 23.04.2021 становить 400 гривень), якому було  призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України останньому  призначено  остаточне покарання шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 03 червня 2021 року, -  у виді позбавлення волі на строк п’ять років.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду з резолютивної частини вироку Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області виключити вказівку про зарахування Г. у строк покарання частково відбуте ним до вступу даного вироку в законну силу покарання за попереднім вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 03 червня 2021 року.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України зараховано Г. в строк відбування покарання частково відбуте ним станом на день ухвалення вироку покарання за попереднім вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 03 червня 2021 року.

Початок строку відбування покарання рахувати з 21.07.2021, тобто з моменту проголошення вироку. В решті вирок залишити без змін.

У касаційному порядку та до Верховного Суду України вироки Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області у злочинах проти власності протягом вищевказаного періоду також не оскаржувалися.

Висновки

Проведене узагальнення засвідчило те, що при розгляді зазначеної вище категорії справ судді місцевого суду не допускали помилок як у кваліфікації дій винуватих осіб і розмежуванні одних злочинів проти власності від інших та у вирішенні питань про наявність або відсутність кваліфікуючих ознак, так і в частині призначення різних видів покарань, непрямим підтвердженням чого є згода сторін кримінальних проваджень з ухваленими суддями вироками і неоскарження їх в апеляційному та касаційному порядках. З іншого боку, розглянуті провадження свідчать про достатньо значну довіру сторін у справах до остаточних судових рішень, ухвалених у злочинах проти власності.  

Також аналіз розглянутих проваджень свідчить про відсутність складних питань у застосуванні як норм матеріального, так і норм процесуального права.

 

Керівник апарату суду                                                  Людмила КОЗАК