Сім’я – первинний та основний осередок суспільства. Вона здійснює багатогранні функції – економічну, демографічну, соціальну. Даний інститут пов’язаний з широким спектром інших відносин – трудових, житлових, виховних, організації дозвілля тощо. Всі ці відносини у взаємозв’язку породжують таке суспільне явище, як сім’я. Зміни, які відбуваються в кожній родині, змінюють її роль у суспільстві, впливають на його стан і розвиток. Тому кожне суспільство зацікавлене у стійкій, духовно і морально здоровій сім'ї.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 5 СК України, держава бере на себе обов'язок щодо охорони дитинства, материнства, батьківства та сім'ї, а також створення умов для їх зміцнення. Це головне загальне положення визначає значення останньої в суспільстві та ставлення до неї держави. Мета державної сімейної політики полягає у забезпеченні сприятливих умов для всебічного розвитку сім'ї та її членів, найповнішої реалізації нею своїх функцій і поліпшення її життєвого рівня, підвищення ролі – як основи суспільства. Цій меті, зокрема, служить встановлений діючим законодавством судовий порядок розгляду справ які стосуються сімейних правовідносин.
Саме на суди покладається забезпечення можливості збереження сім’ї, недопущення порушення права дитини на утримання після розірвання шлюбу, забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток.
У 2011 році до Мурованокуриловецького районного суду надійшло 200 цивільних справ відносно спорів що виникають з сімейних правовідносин з них по 150 винесено рішення. З указаної кількості про розірвання шлюбу Мурованокуриловецьким районним судом було розглянуто – 106 справ.
Основними причинами розірвання шлюбу сторони вказували: зловживання алкоголем, сварки, бійки, небажання утримувати сім'ю і вести спільне господарство, непорозуміння між сторонами, різні характери, застосування фізичної сили та інше. Всі ці явища окремо та у своїй сукупності є основною причиною руйнування сімейних стосунків. Тому, після надходження позовної заяви про розірвання шлюбу, при підготовці справи до судового розгляду суд ретельно з'ясовував фактичні взаємини сторін, встановлював мотиви, з яких виноситься питання про розірвання шлюбу, і вживав заходів щодо примирення подружжя. З цією метою до суду викликалось (крім випадків, коли це неможливо) подружжя для проведення бесіди і з'ясування дійсних мотивів розлучення, можливих заперечень відповідача, доказів, якими можуть бути підтверджені позовні вимоги і заперечення.
Із 113 задоволених позовів про розірвання шлюбу практично по всіх справах сторонам надавався строк для примирення.
У разі якщо згоди між подружжям не було досягнуто та встановлено явну неможливість і небажання чоловіка та дружини проживати спільно - шлюб розривався.
Поряд із розірванням шлюбу пред’являлись позови і про стягнення аліментів. У 2011 році до суду надійшла 71 цивільна справа зазначеної категорії, з яких у 59 випадках позовні вимоги було задоволено повністю. Переважна більшість позовів подавалися про стягнення аліментів на утримання однієї неповнолітньої дитини. Із зазначеної кількості були справи і про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, що продовжують навчання та про зміну розміру аліментів, більшість яких були задоволені в повному обсязі.
Правовим наслідком розірвання шлюбу є поділ майна подружжя. В 2011 році до суду надійшло 7 справ вищезазначеної категорії.Вирішуючи спори між подружжям про майно, судом неодмінно встановлювався обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення шлюбу та джерело його придбання. Відповідно до Сімейного кодексу України до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Окремою категорією справ розглянутих Мурованокуриловецьким районним судом є справи про позбавлення батьківських прав.
Особливість положення дитини, як у сім'ї, так і за її межами виникає з її беззахисності, викликаної повною або частковою фізичною, психічною і соціальною незрілістю. Самою природою батькам призначена роль захисника своїх дітей. Проте, в Україні існує сумна статистика, яка свідчить про те, що дуже багато дітей позбавленні батьківського піклування через різні обставини: небажання або не можливість батьків здійснювати обов’язки по утриманню та вихованню, їх пияцтво та аморальна поведінка. В результаті постає питання про позбавлення їх батьківських прав, або відібрання дітей від батьків.
Так, у 2011 році у провадженні Мурованокуриловецького районного суду перебувало 8 справ про позбавлення батьківських прав, з них 7 - задоволено.
Основними підставами позбавлення батьківських прав є пияцтво батьків, умови проживання, що не відповідають санітарним нормам. Переважна більшість дітей проживають з бабусями, які подекуди не в змозі займатись вихованням своїх онуків та не мають можливості утримувати їх. При розгляді справ зазначеної категорії до участі в судовому засіданні згідно із ч. 4 ст. 19 СК України та Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" обов’язково залучався орган опіки та піклування.
Взагалі, для захисту прав дитини з позовом у суд про позбавлення батьківських праввправі звернутися один з батьків, опікун (піклувальник) дитини, органи опіки і піклування, адміністрація установи, у якому дитина перебуває на утриманні і вихованні (будинку дитини, дитячого будинку і т.п.), інші органи і установи, на які покладені обов'язки по охороні прав неповнолітніх, а також прокурор.
Аналізуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що сім’я в усі часи була і залишається найважливішим соціальним інститутом суспільства. А тому її підтримка є чи не першочерговим завданням держави. Проте слід зазначити, що збереження родини, її духовний розвиток залежать насамперед від волі усіх членів. Відносини між дружиною та чоловіком, між батьками та дітьми, іншими членами сім’ї та родичами – це дуже чутлива сфера, яка потребує постійного піклування, турботи та любові. Як казав класик: «Всі щасливі родини схожі один на одного, кожна нещаслива родина нещаслива по-своєму». Ось тією ланкою, що поєднує щастя та нещастя у сім’ї - є вміння створити в домі гармонію у стосунках, яка власне і являється тим самим лакмусовим папірцем загального добробуту сімейного вогнища. А невміння - призводить до руйнування.
А тому, потрібно берегти родину, розуміти і підтримувати один одного, намагатись дати дітям належну батьківську турботу та любов, захистити їх, адже саме у цьому полягає призначення сім’ї.
Керівник апарату суду Людмила КОЗАК
_03_03.png)
