Договір дарування чи заповіт - одвічне питання.

Договір дарування чи заповіт - одвічне питання.

На протязі всього життя людина намагається не тільки задовольняти свої фізіологічні потреби для підтримання життєдіяльності свого організму, а й забезпечувати себе умовами та предметами для належного існування. Основними з них можна виділити такі, як житло, предмети побуту, засоби пересування та інше цінне майно. Рано чи пізно все це підпадає під назву “спадщина”, після чого ми починаємо замислюватися над тим, кому передати її та яким чином.

Законодавством України визначено поняття заповіту та договору дарування, за якими найчастіше відчужується “спадкове” майно громадян.

Згідно визначення статті 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безплатно майно (дарунок) у власність.

Під заповітом, у відповідності статті 1233 Цивільного кодексу України розуміється особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Для того, щоб зробити правильний вибір між договором дарування та заповітом необхідно правильно розуміти, в чому полягають їхні принципові відмінності, плюси і мінуси.

Схожість їхня полягає в тому, що в обох випадках право власності переходить до зазначених  у їхньому змісту осіб, але різниця досить суттєва.

Насамперед це момент переходу спадкових прав. За умовами заповіту, вони переходять до спадкоємця після смерті заповідача та після проходження процедури оформлення спадщини, яка включає в себе строк 6 місяців на прийняття спадщини, заведення спадкової справи та збір документів, реєстрацію права власності.

Згідно договору дарування — обдаровуваний стає власником одразу, тобто при житті дарувальника. За наявності всіх необхідних документів договір дарування оформляється, після чого сплачується державне мито і в цей же день договір реєструється у відповідному державному реєстрі, про що Вам надається витяг з єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Витрати, пов'язані з оформленням договору дарування та спадщини за заповітом також різняться.

Спадкодавець витратить на заповіт біля 70 гривень, це посвідчення заповіту та внесення запису до Спадкового реєстру, а спадкоємцю оформляючи спадщину відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів  України “Про державне мито”, необхідно буде оплатити державне мито за вчинення нотаріальних дій, в загальній сумі від 250 гривень. Сюди входять наступні платежі: видача свідоцтва про право на спадщину, державна реєстрація права власності на нерухоме майно, плата за внесення записів та видачу витягів зі Спадкового реєстру. Також оплатити додаткові послуги правового та технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, перелік та вартість яких визначена Головним управлінням юстиції у відповідній області.

Крім того необхідно буде оплатити послуги оцінювача за підготовку звіту про ринкову вартість майна та податок при отриманні спадщини спадкоємцями в наступних розмірах: нуль відсотків – якщо родич першого ступеня споріднення, п’ять відсотків – якщо спадщину отримує родич не першого ступеня споріднення, п’ятнадцять відсотків – якщо спадкодавцем є нерезидент (фізична особа, яка не має місця проживання в Україні або перебуває в Україні менше 183 днів). 

Для того, щоб оформити договір дарування Вам необхідно буде оплатити послуги бюро технічної інвентаризації, квитанції за видачу довідок про відсутність арешту та податкової застави. Також, на обдарованого відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів  України “Про державне мито” покладається обов'язок сплатити державне мито за вчинення нотаріальних дій в розмірі 1 % від суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто вартості подарованого майна, яка є невід'ємною умовою договору, та крім цього, податок, який обраховується за правилами, встановленими для оподаткування спадщини.

Одним із важливих моментів є можливість скасування заповіту чи договору дарування.

Відповідно до статті 1254 Цивільного кодексу України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт та скласти новий. Частиною другою цієї ж статті визначено, що заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Приписами частини п'ятої статті визначено, що заповідач має право в будь-який час внести зміни до заповіту.

Договір дарування скасувати (розірвати) практично неможливо, якщо немає надзвичайно вагомих обставин. Статтею 727 Цивільного кодексу України визначено що дарувальник має право вимагати розірвання договору, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей, створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Умовами цієї ж статті передбачено,що у випадку, якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника,спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування.

В статті 728 Цивільного кодексу України визначено строк позовної давності, що застосовується до вимог про розірвання договору дарування строком в один рік.

Хоч при складанні заповіту законодавець надав спадкодавцеві значну свободу при виявленні своєї «останньої волі», слід пам'ятати про обов'язкову частку у спадщині, яка обмежує свободу заповіту. Право на обов'язкову частку у спадщині відповідно до приписів частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які незалежно від змісту заповіту, спадкують половину частки, яка належала б кожному із них у разі спадкування за законом.

Таким чином, договір дарування є більш вигідним та безпечним для обдаровуваного, а заповіт - для спадкодавця.

Анатолій Мороз , помічник судді