Узагальнення судової практики розгляду Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав за 2019 рік

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

 судової практики розгляду Мурованокуриловецьким районним судом   Вінницької області  справ,  пов'язаних із позбавленням батьківських прав за 2019 рік

У Принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для  повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона  повинна,  коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не  повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Відповідно до статті третьої Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною Постановою ВР № 789-XII від 27лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Позбавлення батьківських  прав  є,  з  одного  боку,  засобом захисту прав дитини,  а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують  свої  батьківські  обов'язки  стосовно дитини.   Це  захід відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.

Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду. 

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов’язків по вихованню. Належить також встановити, що  батьки  ухиляється від їх виконання свідомо. Для встановлення   таких   обставин  суд  ретельно перевіряє  докази,  якими  позивач   обґрунтовує   свої   вимоги, обов’язково з’ясовує позицію та обґрунтування  відповідача.

Таким чином, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявились безрезультатними.

Розгляд  справ даної категорії  можна прослідкувати  по  таблиці.

          На кінець звітного періоду одна  справа  не розглянута.

  Статтею 165 СК  визначено перелік осіб,  які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення  батьківських прав.  Такими  особами  є  один з батьків,  опікун,  піклувальник, особа,  в сім'ї якої проживає  дитина,  заклад  охорони  здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років. У  практиці суду  не було випадків  розгляду  справ за позовами осіб,  які відповідно до закону не наділені правом такого звернення. 

Так по справі № 139/447/19 позивачем була  бабуся Б., яка пояснила, що вона  з народження піклується та утримує доньку свого сина, оскільки батьки не виявляли бажання виконувати свої батьківські обов’язки. Після досягнення семирічного віку, її батьки відновили подружні стосунки, а тому вона віддала онуку їм на вихованні та утримання. Однак, через рік мати дитини поїхала від них, і М. залишилася проживати з батьком та його новою дружиною. Через протиправну поведінку дорослих людей, дитина у 2014 році переїхала жити знову до неї і з тих пір батьки з нею не спілкуються, не підтримують, не цікавляться. Всі обов’язки по вихованню та утриманню онуки вона виконує самостійно разом зі своїм чоловіком. Тепер М. закінчує школу і кожного разу є потреба в отриманні якихось офіційних документів, але їй як бабусі не видають, посилаючись на обставину, що офіційними законними представниками дитини є лише її батьки. Просила позбавити батьківських прав щодо Б. її батьків, а її саму призначити піклувальником над онукою (справа № 139/447/19, головуюча суддя Тучинська Н.В.).

Згідно з  міжнародними  та національними правовими нормами до прав дитини належить,  зокрема,  право на врахування її думки щодо питань,  які стосуються її життя.  Зокрема, відповідно до положень ч.  1 ст.  12 Конвенції ООН від 20 листопада 1989  року "Про  права дитини", ратифікованою  Україною  27 лютого 1991 року,  держави-учасниці   забезпечують   дитині,   здатній сформулювати власні погляди,  право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань,  що  стосуються  дитини,  причому  поглядам  дитини приділяється  належна  увага згідно з її віком і зрілістю. У вітчизняному  законодавстві   теж   закріплено   відповідні положення: зокрема, згідно з положеннями ст. 171 Сімейного кодексу України думка дитини  має  бути  врахована при  вирішенні  питань, що стосуються її життя.  З цією метою дітям надавалася можливість судом  бути заслуханими в ході судового розгляду,  що стосувався їх,  безпосередньо або через представника чи відповідний орган.

   Так, неповнолітня Б. підтвердила, що вона з народження виховується бабусею і дідусем. Пам’ятає, що був період, коли вона жила з обома батьками, а потім лише з батьком, але вони ніколи нею не піклувалися, бо на першому плані у них було спиртне. В той час бабуся була прооперована, але лише вона з дідусем забезпечували її матеріально, допомагали продуктами харчування. З 2014 року її батьки ніколи не зустрічалися з нею, не дзвонять, не вітають із святами, не дарують подарунків. Вона не має до них почуттів любові чи поваги, вони є чужими людьми для неї. Весь тягар її виховання і утримання несуть бабуся і дідусь, але офіційно вони не можуть виступати як її законні представники. Просила  позбавити батьків батьківських прав щодо неї, а бабусю призначити її піклувальником (справа № 139/447/19, головуюча суддя Тучинська Н.В.)

В судових засіданнях  представники Служби у справах дітей приймали участь, надавали пояснення. Так, по справі  № 139/269/19  представник  органу опіки та піклування комісії з питань захисту прав дитини при Мурованокуриловецький РДА зазначила, що особисто виїжджала з комісією по місцю проживання малолітніх дітей П. та П. Під час відвідування сім’ї батька вдома не було, старшої дитини також, мати знаходилась вдома з малолітньою дочкою. В будинку було брудно, холодно, дитина лежала на ліжку без білизни, з їжі на столі була половинка хліба, зламане дитяче ліжко стояло на дворі під дощем. З дитячих іграшок була наявна лише одна зламана машинка. У дітей був відсутній одяг по сезону. Зауважила, що з батьками неодноразова проводилися бесіди, дана сім’я знаходилася пів року під супроводом, з ними працював психолог, їх неодноразово просили поміняти своє ставлення до виконання батьківських обов’язків. Вважає, що дітям буде краще і безпечніше перебувати у дитячому будинку. Підтримала висновок органу опіки та піклування Мурованокуриловецької РДА від 28.05.2019 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачів.

Представник третьої особи - опікунської ради при виконавчому комітеті Конищівської сільської ради Ч. в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування Мурованокуриловецької РДА про доцільність позбавлення прав відповідачів відносно їх малолітніх дітей, пояснивши, що з 2016 року неодноразово відвідувала сім’ю відповідачів і як медична сестра ФАПу                      с. Конищів, і як член опікунської ради при виконавчому комітеті Конищівської сільської ради. Сім’я проживає у незадовільних умовах, у хаті завжди було брудно, діти теж брудні, продуктів харчування не було. Дівчинка мала проблеми зі здоров’ям, погано набирала вагу. Були випадки коли вони приходили, а батьки перебували в стані алкогольного сп’яніння. Двічі разом зі службою у справах дітей вона викликала швидку допомогу, оскільки дівчинка знаходилась вкрай важкому стані, при цьому мати відмовлялась від госпіталізації. З батьками неодноразово проводилася бесіда, їх попереджали про необхідність виконання батьківських обов’язків щодо виховання дітей, опікунська рада сприяла відповідачам в оформленні та отриманні соціальної допомоги на дітей, але батьки належних висновків не робили, не піклувалися про здоров’я, фізичний розвиток своїх дітей

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК  особа, позбавлена батьківських  прав,  не  звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.  Одночасно з позбавленням батьківських прав  суд  може  на вимогу  позивача  або  з  власної  ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.  

Так, по  справі № 139/1171/18 позбавлено  Ш. батьківських прав відносно неповнолітнього сина  та  стягнуто аліменти на його утримання в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, однак не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, шляхом перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України, який зобов’язаний відкрити батько дитини.

Аналогічна вимога  задоволена і по справі  № 139/269/2019.

   Згідно із ч. 4 ст. 19 СК при розгляді судом  спорів  щодо позбавлення  батьківських прав  обов'язковою є участь у справі  органу  опіки  та піклування. Представники органу опіки і піклування завжди були присутніми при розгляді даної категорії справ та допитані в судовому засіданні. Також  відповідно до ч.  5 ст.  19  СК  орган опіки і піклування  подавав суду письмовий висновок  щодо розгляду спору  на підставі відомостей, одержаних в результаті  обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають  проживати з дитиною, брати участь   у її вихованні.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п.2 ч.1 ст.164 СК України). Так, по  справі № 139/1171/18 позбавлено Ш. батьківських  прав відносно неповнолітнього сина, оскільки більше року мати жодного з покладених законом на батьків обов’язків не виконує, не цікавиться дитиною, не бере жодної участі у його вихованні, догляду та утриманні.

В 2019 році суд відмовив у задоволені позову по справі № 139/711/19, оскільки   докази  позивача - Служби у справах дітей Мурованокуриловецької районної державної адміністрації  були  недолугими порівняно з доказами, які на спростування позову надала відповідач, а також спростували в судовому засіданні представник органу опіки і піклування при Петриманській сільській раді і представники навчальних закладів, в яких навчаються та утримуються (повністю чи частково) малолітні діти відповідача.

Так, соціальний педагог Новоушицької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Б. та практичний психолог Котюжанівського НРЦ П. в судовому засіданні ствердили, що мати К. в міру свого психічного розвитку, матеріального статку та фізичних можливостей достатньо часу і уваги приділяє вихованню дітей, їх розвитку, цікавиться їх навчанням, успіхами і здоров’ям, забезпечує необхідними одягом, взуттям, навчальним приладдям. Сільський голова Д. як член опікунської ради також ствердила перед судом, що К. в міру свого психічного розвитку належно виконує батьківські обов’язки, за виключенням випадків, коли у неї бувають загострення психічного здоров’я і тоді вона не зовсім правильно розуміє свої обов’язки перед дітьми. Зокрема, під наглядом посадових осіб сільської ради К. прибирає в будинку, пере свої та дитячі речі, постільну білизну, купує продукти харчування, готує їсти, слідкує за дітьми.

Запрошена судом до участі у справі практичний психолог З. за результатами заслуховування пояснень відповідача та дітей зробила в судовому засіданні висновок, що діти С. більше, а І. менше, але соціально прив’язанні до матері, потребують спілкування з нею, їм комфортно, коли мати є поруч. Але К. сама потребує стороннього коригування своїх стосунків з дітьми, оскільки вона не адаптована до правильного розуміння своєї участі у їх вихованні; вважає за необхідне організувати спеціальне навчання для матері за участі психолога.

Ухилення від  виконання юридичного обов’язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість  виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Батько вважається таким, що  ухиляється від обов’язку по вихованню  дитини, якщо він ні усно, ні письмово не спілкується з нею, не проявляє  до неї найменшої батьківської турботи, хоча має таку можливість.

Справи зазначеної категорій  не оскаржувалися в апеляційному порядку.

Справи про  позбавлення   батьківських   прав   нечисленні   й особливих труднощів у судів  під час розгляду не викликають.

             Керівник апарату суду                                                                          Людмила Козак