Аналіз застосування Мурованокуриловецьким районним судом такого виду кримінального покарання, як штраф за 9 місяців 2020 року, 2018-2019 роки

А н а л і з

застосування Мурованокуриловецьким районним судом  

такого виду кримінального покарання, як штраф  за 9 місяців 2020 року,

2018-2019 роки

Для проведення узагальнення використовувалась статистична звітність Мурованокуриловецького районного суду за 2018-2019 роки, дев’ять місяців 2020 року, обліково - статистичні картки на кримінальні провадження за 2018-2019 роки, дев’ять місяців 2020 року, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України.

Загальні засади призначення кримінального покарання у виді штрафу визначаються кримінальним законодавством України, зокрема ст. 53 КК України. Штраф становить собою міру кримінального покарання, що полягає у стягненні із засудженого в дохід держави певної суми грошей.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 53 КК штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині Кримінального Кодексу.

Штраф як міра покарання встановлюється законом за здійснення менш небезпечних злочинів проти власності, проти особистості, господарських і деяких інших видів злочинів, вчинених, як правило, з корисливих мотивів чи при завданні майнових збитків.

Штраф є найбільш поширеним у санкціях статей Особливої частини КК України покарання, що зумовлює часте його застосування.

Таким чином, штраф є видом покарання, який передбачає обмеження майнових прав засудженого.

 Питання, пов’язані з правильним призначенням та виконанням такого виду покарання, як штраф, є актуальними в судовій практиці.

За 9 місяців 2020 року Мурованокуриловецьким районним судом  Вінницької області засуджено 19 осіб,  4 із  них  призначено покарання у виді штрафу.

В таблиці 1  відображено  застосування судом  штрафу, як міри покарання   за дев’ять місяців 2020 року  та   попередні роки.

Таблиця 1

Наведені дані свідчать, що  у 2019 році найчастіше призначалась міра покарання у виді  штрафу, що становить  33, 3 %  від загальної кількості засуджених.

Питому вагу осіб, до яких застосовано штраф як основний вид покарання, від кількості осіб, щодо яких суд постановив обвинувальний вирок, відображено в таблиці 2.

Таблиця 2

За аналізуючий період  штраф застосовано до  трьох осіб, які вчинили злочини  проти життя та здоров’я (ст. 125-126 КК України)  та до однієї особи, яка вчинила злочин проти власності (185 КК- крадіжка). 

У 2019 році застосовувався штраф: за злочини проти власності (185 КК- крадіжка) -5 справ;

-  за злочини проти життя та здоров’я особи (ст.125 КК України) - 5 справ;

- за злочини проти авторитету органів державної влади- 2 справи.

Загальні засади призначення покарання спрямовані на забезпечення індивідуалізації, гуманності і справедливості покарання. Вони є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок і межі діяльності суду в призначенні покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України загальними цілями кримінального покарання є виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними нових злочинів. Штраф може сприяти досягненню цих цілей лише тоді, коли кримінальне покарання у виді штрафу буде для засудженого важким, але у той же час реальним щодо виконання на практиці (тобто штраф має бути таким, щоб засуджений міг його сплатити). Тому невиправданим у КК України є такі розміри штрафів, які реально можуть бути сплачені лише найзаможнішими громадянами країни.

Отже, межі покарання у виді штрафу мають бути чітко окресленими.

У пункті  2 постанови від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» Пленум Верховного Суду України роз’яснює, що, призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку і т.д.

Розмір  штрафу встановлюється залежно від тяжкості вчиненого злочину з урахуванням майнового стану особи. Сума штрафу обчислюється виходячи з офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Майновий стан винного є поняттям оціночним, оскільки в КК України не визначений його зміст. Для оцінки майнового стану винного судом враховується розмір заробітної плати, пенсії або стипендії винного; грошових доходів від його підприємницької та іншої законної діяльності; доходів у вигляді відсотків за банківськими вкладами; доходів від цінних паперів; доходів від земельної ділянки; нерухомого та іншого майна, а також береться до уваги наявність на утриманні непрацездатних осіб.

Особливістю такого виду покарання, як штраф, є те, що його розмір установлюється у певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наприклад, обираючи покарання Б. визнаному винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України було враховано всі обставини справи в їх сукупності, ставлення обвинуваченого до вчиненого, те, що обвинувачений раніше не судимий, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, приймаючи до уваги пом’якшуючі покарання обставини та відсутність обставин, які б його обтяжували, думку потерпілого, його представника, суд прийшов до висновку, що саме покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680  гривень буде достатньою мірою покарання. (справа № 139/1140/19, головуюча суддя Коломійцева В.І.).

Інший приклад.  20 травня 2020 року розглянуто кримінальне провадження відносно Г., обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, ставлення обвинуваченого  до вчиненого, те, що він є пенсіонером, приймаючи до уваги наявність декількох обставин, що пом’якшують покарання та відсутність таких, які б його обтяжували, суд приходить до висновку що саме покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі передбаченому санкцією частини статті за якою кваліфіковано його діяння, буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари Г. за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як засудженим так і іншими особами. Обрано покарання  останньому у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян, що становить 510  гривень (справа № 172/18, головуюча суддя Коломійцева В.І.).

 Відповідно до частин 1 і 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Судді  Мурованокуриловецького районного суду, призначаючи покарання у виді штрафу, в резолютивній частині вироку зазначають його в кількості неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а потім у грошовій сумі, здійснивши перерахування розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Штраф  може застосовуватися як основне або так і додаткове покарання.

Як додаткова міра покарання штраф призначається тільки тоді, коли він передбачений санкцією статті закону, за якою підсудний визнаний винним, а також при застосуванні додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням (ст. 77 КК України). Штраф як додаткове покарання виконується самостійно (ч. 3, 4 ст. 72).

Так, 29 вересня 2020 року Г. визнано  винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 ст. 190 та частинами 1, 3 та 4 ст. 358 КК України, та на підставі ч. 1 ст. 70, ч. 3 ст. 72 КК України призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань: штраф у розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1700  гривень та 1  рік позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України Г. звільнити від відбування покарання, якщо вона протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає такі обов`язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання (справа № 139/680/20, головуюча суддя Тучинська Н.В.)

Протягом 2018 - 2019 років судом не застосовувався штраф як додаткове покарання у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням (ст. 75, 77), а також не застосовувався штраф як основне покарання при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82, 83 КК України) та при звільненні від покарання на підставі закону України про амністію (ст. 85 КК України).

Підставою виконання штрафу є вирок суду, що набрав законної сили. Вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше трьох діб з дня набрання ним законної сили.

 Суд пропонує засудженому добровільно сплатити суму штрафу в місячний строк та повідомити про сплату штрафу шляхом представлення підтверджуючого документа. Якщо в установлений строк штраф не сплачено, то протягом трьох діб із дня закінчення строку для добровільної сплати штрафу  копія  вироку надсилається до уповноваженого органу з питань пробації  (п. 4  Інструкція з діловодства у місцевих  та апеляційних судах України загальних судах). По одному   кримінальному провадженню, яке розглянуто в 2019 році, а  набрало чинності в 2020 році,   розпорядження про виконання судового рішення, що набрало законної сили разом з копією вироку  направлено начальнику Мурованокуриловецького районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області.

Відповідно до ст. 26 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджений до основного покарання у виді штрафу зобов'язаний сплатити штраф у місячний термін після набрання вироком суду законної сили та повідомити про це суд. У разі несплати  засудженим призначеного як основне покарання штрафу, суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді  відповідно до закону. В 2018 році  розглянуто  2 заміни основного покарання штрафу  на  покарання у виді громадських робіт. За 9 місяців 2020 року  заміни штрафу іншим покаранням не було.

Загальна сума штрафу, застосована судом як основна  міра покарання відносно 4 осіб становить 2890 гривень, яку в добровільному порядку сплачено.

Підсумовуючи викладене, слід зробити висновок, що таке майнове покарання, як штраф, є досить ефективним засобом впливу на осіб, які вчинили певні злочини насамперед у сфері господарської діяльності. Але забезпечення належної його ефективності можливе лише за умови розумного і домірного застосування обмежень майнових прав осіб, коли, з одного боку, ці обмеження є відчутними для засудженого і здатні здійснити попереджувальний вплив на його поведінку і поведінку інших осіб, з іншого – не ставлять винну  особу в ситуацію неможливості з об’єктивних причин виконати призначене йому покарання.

Керівник апарату   суду                                                                    Людмила Козак