Узагальнення судової практики Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області щодо сплати судового збору за 9 місяців 2020 року

Вступ

1. Статистичні данні щодо сплати судового збору
2. Порядок сплати судового збору

    3.Справляння судового збору

4. Пільги щодо сплати судового збору
5. Повернення судового збору

Висновки

Вступ

Судові витрати – передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв’язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати – це витрати держави, які вона несе у зв’язку з вирішенням конкретної справи.

За допомогою судових витрат державі частково відшкодовуються витрати на забезпечення діяльності судів. Після зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, кошти судового збору спрямовуються на придбання матеріально-технічної бази судів, включаючи створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи,             веб - порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної та копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису тощо.

Крім того, за допомогою судових витрат, держава прагне спонукати осіб користуватися своїми процесуальними правами належним чином та не звертатися до суду з необґрунтованими вимогами, а також добровільно і своєчасно виконувати свої обов'язки. За загальним правилом, особі, якій відмовлено у задоволенні її вимог, судові витрати не відшкодовуються. Сторона, яка програла справу, відшкодовує іншій стороні всі понесені нею судові витрати.

Загальні положення щодо судових витрат у цивільній справі регламентується главою 8 розділу І Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, статтею 87 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Зупинимось детально на судовому зборі

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від оплати встановлюються Законом України «Про судовий збір».

Даний Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно ст. 1 вищевказаного закону, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

1. Статистичні данні щодо сплати судового збору

Доказом сплати судового збору є грошові кошти перераховані за місцем розгляду справи до державної казначейської служби. Дана грошова сума може бути зарахована будь-якою кількістю платежів, а тому можлива сплата за допомогою декількох квитанцій, однак кінцева сума повинна бути не меншою розміру судового збору.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено сплату судового збору за місцем розгляду справи із зарахуванням його до спеціального фонду Держаного бюджету України. При цьому місце розгляду справи судом визначається відповідно до вимог ЦПК України.

Встановивши, що судовий збір сплачено не за місцем розгляду справи, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху та запропоновує сплатити судовий збір до бюджету за місцем розгляду справи і одночасно цією ж ухвалою вирішує питання про повернення помилково сплаченого судового збору (п. 5 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року).

Якщо судовий збір було сплачено за місцем поданням позову (заяви, скарги) до суду, а потім матеріали справи було передано в порядку ст. 312 ЦПК України  до іншого суду, то останній не вправі у зв’язку з цим повертати відповідну заяву чи скаргу, посилаючись на відсутність належних доказів сплати судового збору. Визначальним є сам факт сплати судового збору, що підтверджується відповідними документами, та надходженням суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. 

Так,  до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області за підсудністю з Печерського районного суду міста Києва надійшла цивільна справа № 757/58338/19, провадження 2/139/191/19 за позовом К. до К. про розірвання шлюбу. Справа передана на стадії судового розгляду. Відповідно до положень ст. 32 ЦПК України справа прийнята до провадження Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області.

2. Порядок сплати судового збору

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону про судовий збір, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Також передбачено використання в  цивільному та адміністративному судочинстві процесуального представництва, згідно з яким сторона може брати участь в процесі особисто і (або) через представника.

Першою стадією, на якій може бути реалізовано представництво, є стадія звернення до суду.

Як передбачено  нормами вищезазначених кодексів, якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

У такому разі сплата судового збору може бути здійснена від імені представника.

Якщо особа бере участь у справі особисто і через представника, то до позовної заяви, поданої позивачем, може бути долучено документ про сплату судового збору позивачем або його представником.

Ці правила поширюються і на інші види документів, що є об'єктами справляння судового збору.

У разі сплати судового збору іншими особами (не зазначеними вище) в платіжному документі повинно бути вказано інформацію про особу, за яку такий платіж здійснено.

Однак, із постанови  Великої Палати Верховного Суду у справі    № 9901/144/20 від 30.09.2020  свідчить, що сплачувати судовий збір може будь-яка особа. Головне – вказати за яким позовом його сплачено.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про судовий збір" судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, зокрема й з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі – Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, а також встановлено вимоги щодо заповнення розрахункових документів.

Відповідно до Інструкції платіжне доручення оформлюється платником за формою згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів. Так, одним із реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу». Реквізит «Призначення платежу» платник заповнює так, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

У платіжному дорученні, який є документом про сплату судового збору, в розділі «Призначення платежу» мають бути зазначені відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року N 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Роз'яснення з приводу сплати судового збору надано судам листом Державної судової адміністрації України від 10 листопада 2011 року                           N 12-6621/11.

Згідно з цим роз'ясненням документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж, або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

У разі коли сплата судового збору здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера та скріплена печаткою установи банку.

При сплаті судового збору готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції банківської установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні судового збору з рахунка платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб, відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Цей абзац змінено листом Державної судової адміністрації України від 16 серпня 2013 року N 12-4618/13. Із його змісту виключено інформацію щодо необхідності зазначення у квитанції інформації про зарахування коштів.

При заповненні платіжного документа у графі "Код" платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а в разі його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.

У графі "Призначення платежу" вказується:

"Судовий збір за позовом (П. І. Б. чи найменування установи, організації позивача), (найменування суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ  (суду, де розглядається справа)".

Таким чином, правильність оформлення платіжного документа і надання доказів зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України покладається на платника судового збору.

Платіжні документи повинні містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу) сплачується судовий збір.

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі.

Як свідчить практика,  в попередні роки  траплялись випадки, коли позивачі подають платіжні документи, якими оплачувався судовий збір за звернення до суду в інших справах або одне платіжне доручення (кілька оригіналів, завірених банківською установою) в кількох справах одночасно.

У першому випадку позовна заява залишалася судом без руху через відсутність документа, який підтверджує сплату судового збору.

Більш складним є другий випадок, оскільки в разі сплати судового збору за подання позовної заяви, скарги в кількох справах одним платіжним документом у суду виникають труднощі під час перевірки правильності сплати розміру судового збору.

Відповідно Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та частин 1, 2 статті 9 Закону «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв, скарг, клопотань  перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

3. Справляння судового збору 

Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна (ціни позову), тобто як зі спору майнового характеру.

Після внесення змін до ЦПК України (в редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 р.) виникла неузгодженість між нормами Закону України «Про судовий збір» та нормами цивільного процесуального кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви про скасування судового наказу, а в статті 4 ч.2 п.1 п. п. 4-2 цього ж Закону передбачено ставку судового збору за подання заяви про скасування судового наказу – 0,05 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У такому разі слід враховувати, що первісна редакція ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2017 р. не містила в собі підпункту 4-2, ним було доповнено вказану статтю на підставі Закону № 2147а-19 від 15.12.2017 р.

Між тим, у ст. 170 ЦПК України, наведено вимоги до форми і змісту заяви про скасування судового наказу, і передбачено п.1 ч. 5 вказаної статті, що до заяви про скасування судового наказу додається документ, який підтверджує сплату судового збору. У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

У разі існування  неузгодженості між нормами,  виданими одним і тим самим нормотворчим органом,  застосовується акт, виданий пізніше, навіть 
якщо   прийнятий  раніше  акт  не  втратив  своєї  чинності, а у випадку неузгодженості між актами,  виданими одним і тим же органом,  але які мають різну юридичну  силу,  застосовується  акт вищої  юридичної  сили.

Таким чином,  за подання заяви про скасування судового наказу, необхідно сплачувати судовий збір.

На протязі 2020 року в суд не надходили заяви про скасування судового наказу.

Подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об′єктом справляння судового збору. Згідно ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Так, по справі № 139/768/20   за позовом І. до І., Фермерського господарства «Олімп»  с. Котюжани про визнання свідоцтва на спадщину недійсним, скасування державних актів на право власності на земельні ділянки та визнання права власності на майно в порядку спадкування висунуто три  позовні вимоги  і сплачено судовий збір  на загальну суму  2522 гривні 40 копійок по трьох квитанціях за всіма   позовними вимогами  окремо по 840 гривень 80 копійок.

4. Пільги щодо сплати судового збору

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено пільги щодо сплати судового збору, відповідно до якої, від його сплати звільняються позивачі за подання окремих позовів, а також деякі категорії осіб, визначені законом, незалежно від виду позову.

При цьому позивачі, які звільнені від сплати судового збору при пред’явленні окремих позовів, і деякі категорії осіб незалежно від виду позову звільняються від сплати судового збору не лише при пред’явленні позову, а й при поданні апеляційних чи касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Крім того, слід звернути увагу на те, що на підставі Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 р. виключено із переліку пільговиків Пенсійний фонд України та його органи; органи Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України; органи виконавчої влади, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення; органи Держпраці, на які покладено функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, які зобов′язані сплачувати судовий збір на загальних умовах.  

Частину першу статті 5 Закону України «Про судовий збір» доповнено на підставі Закону № 2268-VIII від 18.01.2018. Відтак, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв’язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Проте, вказану норму слід відокремлювати від положень, що закріплені в статті 317 ЦПК України, якою встановлено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України. За подання до суду заяви про встановлення факту народження/смерті на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, заявнику необхідно сплатити судовий збір за ставкою, встановленою Законом України «Про судовий збір» для справ окремого провадження в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Пунктом 7 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року надано роз’яснення, що оскільки стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством, наприклад, ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.14 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

01.09.2015 року набули чинності зміни до Закону України «Про судовий збір», згідно із якими виключено з ч.5 цього Закону з числа осіб, які звільняються від сплати судового збору, споживачів за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

В той же час, є діючою ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Неузгодженість між нормативно-правовими актами, які наділені однаковою юридичною силою, у питаннях звільнення від сплати судового збору, тривалий час зумовлює існування різних підходів до вирішення вказаного питання  суддями районного суду.

Крім того, пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав. На учасників бойових дій розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який визначає статус, зокрема, учасників бойових дій та гарантії їх соціального захисту.

З системного та логічного аналізу норм закону вбачається, що учасники бойових дій звільненні від сплати судового збору лише у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав як учасників бойових дій, тобто порушенням гарантії їх соціального захисту, передбачених Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Аналіз зазначеної норми дає змогу дійти висновку, що зазначені пільги осіб з відповідним статусом розповсюджуються на позовні вимоги, які витікають з цих конкретних випадків, тобто пов’язані з порушенням права саме як учасника бойових дій, і не розповсюджуються на позови, які виникають з інших правовідносин.

Відповідно до правового висновку ВСУ від 30.11.2016 року по             справі № 6-1121цс16  під час вчинення процесуальних дій, які вимагають сплати судового збору (при забезпеченні доказів), пільги зі сплати судового збору мають визначатися на момент вчинення певної процесуальної дії.

За таких умов Закон України «Про судовий збір» має застосовуватися в редакції, яка діяла на момент вчинення певної процесуальної дії.

5. Повернення судового збору

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі наявності підстав, передбачених ст.7 Закону України «Про судовий збір». Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється з урахуванням Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих, затвердженого Наказом Мінфін України (редакція від 19.05.2017 р.).

Прикладом є справа № 139/144/20 за  позовом С. до Д. про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.  На підставі   ч. 5 ст. 185 ЦПК України  позовну заяву повернуто позивачу. В ухвалі також  зазначено про повернення судового збору сплаченого згідно квитанції.

Аналогічна ситуація по справі № 139/786/20 за позовом Акціонерного товариства   Комерційний банк «ПриватБанк»  до Б. про стягнення заборгованості.   Ухвалою   від 07.10.2020  відмовлено у відкритті провадження, оскільки відповідач  помер, про що свідчить копія актового запису про смерть. Представник позивача подав заяву про повернення судового збору. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у суді першої інстанції. Позивачем при подачі позову до суду сплачено 2102 гривні судового збору, що стверджується квитанцією.

Попередня редакція Закону України «Про судовий збір» (до 15.12.2017 р.) передбачала повне повернення судового збору, зокрема, у випадках, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Після 15.12.2017 року частиною 1 статті 142 ЦПК України, частиною 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При цьому, слід враховувати вимоги ст. 206 ЦПК України, згідно якої, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв’язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Поверненню підлягає і помилково  сплачений судовий збір  відповідно до Порядку  повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного  та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787. На підставі  заяви особи, суд перевіряє чи дійсно  зверталась дана людина  з позовом та звертається до  Управління Державної казначейської служби  України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області про направлення виписки з доходного рахунку за   конкретну дату. Після отримання  виписки з рахунку  суд виносить подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету . На протязі 9 місяців 2020 року до суду звернулось чотири особи з аналогічною заявою, а за 9 місяців 2019 року- 5 осіб.

Висновки

Підводячи підсумок до вказаного вище, слід зазначити, що Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області  правильно застосовує  норми Закону України «Про судовий збір», КАС України та ЦПК України стосовно справляння судового збору. На формування судової практики щодо сплати судових витрат у цивільних справах позитивно вплинули правові висновки Верховного Суду, які, відповідно до ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції від 15.12.2017 року), а також       ст. 360-7 ЦПК України (в редакції від 03.08.2017 року) визнавалися обов’язковими для застосування іншими судами при застосуванні таких норм права.

Керівник апарату суду                                                                  Людмила Козак