У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я судової практики розгляду Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав за 2019 -2020 роки

У Принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для  повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона  повинна,  коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не  повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Відповідно до статті третьої Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною Постановою ВР № 789-XII від 27лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Позбавлення батьківських  прав  є,  з  одного  боку,  засобом захисту прав дитини,  а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують  свої  батьківські  обов'язки  стосовно дитини.   Це  захід відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.

Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду. 

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов’язків по вихованню. Належить також встановити, що  батьки  ухиляється від їх виконання свідомо. Для встановлення   таких   обставин  суд  ретельно перевіряє  докази,  якими  позивач   обґрунтовує   свої   вимоги, обов’язково з’ясовує позицію та обґрунтування  відповідача.

Таким чином, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявились безрезультатними.

Розгляд  справ даної категорії  можна прослідкувати  по  таблиці.

          Проаналізувавши дані таблиці, можна зробити висновок, що   кількість справ даної категорії зменшилась на одну справу, тобто на  33,3 % в порівнянні з 2019 роком.

          На кінець звітного періоду залишку не розглянутих справ  даної категорії немає.

  Статтею 165 СК  визначено перелік осіб,  які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення  батьківських прав.  Такими  особами  є  один з батьків,  опікун,  піклувальник, особа,  в сім'ї якої проживає  дитина,  заклад  охорони  здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років. У  практиці суду  не було випадків  розгляду  справ за позовами осіб,  які відповідно до закону не наділені правом такого звернення. 

Так по справі № 139/208/20 позивачем була  бабуся Г. (головуюча суддя Коломійцева В.І.) Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач виховує та утримує двох своїх малолітніх онуків: Ельдара  та Іллю.  Мати дітей – її дочка Анастасія , а батько малолітнього  Іллі – Б. Відповідачі участі у вихованні та житті дітей не приймають, не цікавиться дітьми, їх життям, здоров’ям, таким чином, ухиляючись від своїх батьківських обов’язків. Після досягнення старшим онуком Ельдаром тримісячного віку її дочка залишила немовля на її виховання і зникла у невідомому напрямку, зв’язку з нею не було. В подальшому час від часу вона на пару тижнів з’являлася вдома та знову зникала. До народження другої дитини проживала в с. Флорино Бершадського району з цивільним чоловіком відповідачем Б. Народивши другу дитину, через місяць втікла, залишивши її у куми. Дитина була поміщена у Тульчинський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей з ураженням центральної системи та порушенням психіки. В листопаді 2019 року вона забрала молодшого онука до себе. Дітей дочка не бачила більше року. На початку червня 2020 Анастасія приїхала до дому, пробула декілька днів, та знову зникла. Зауважила, що на її повідомлення про те, що в суді буде вирішуватися питання про позбавлення її батьківських прав відносно дітей ніяк не відреагувала, де зараз знаходиться Анастасія їй точно не відомо. Батько Іллі жодного разу до дитини не приїжджав, не цікавився його здоров’ям, вихованням, ніякої допомоги не надавав.

Г. 31.08.2019  притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП, 07.11.2018 – до кримінальної за ч. 3 ст. 185 КК України 

Зокрема, згідно вироку Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області № 139/1045/18 від 07.11.2018, що набрав законної сили 08.12.2018, Г. визнано винною в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнено Г.  від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом іспитового строку, тривалістю в 2 (два) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї, відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, наступні обов'язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання

Відповідач Б. зареєстрований разом із своєю матір’ю за адресою: Вінницька область, Бершадський район, с. Флорино, вул. Лісова, 38. Компрометуючими даними сільська рада на нього не володіє. Будинок у якому вони проживають потребує ремонту, господарські будівлі відсутні, земельна ділянка не обробляється. З підсобного господарства не рахується нічого

Б. 16.11.2016 був засуджений Бершадським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1190 грн. Вирок набрав законної сили 17.12.2016.

Також, Б. притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 177 КУпАП від 17.05.2019, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП від 29.09.2018, ст. 173 КУпАП від 11.09.2018, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП від 24.05.2018, ст. 177 КУпАП від 21.05.2018, однак в силу ст. 39 КУпАП вважається таким, що не був підданий адміністративному стягненню.

У зв’язку з цим позивач просила позбавити Г. батьківських прав відносно Ельдара та Іллі , а Б. – відносно  Іллі , а онуків передати їй.

Аналогічний випадок був у 2019 році. По справі  № 139/447/19 позивачем була  бабуся Б., яка пояснила, що вона  з народження піклується та утримує доньку свого сина Марину, оскільки  батьки не виявляли бажання виконувати свої батьківські обов’язки. Після досягнення Мариною семирічного віку, її батьки відновили подружні стосунки, а тому вона віддала онуку їм на вихованні та утримання. Однак, через рік мати дитини поїхала від них, і Марина залишилася проживати з батьком та його новою дружиною. Через протиправну поведінку дорослих людей, дитина у 2014 році переїхала жити знову до неї і з тих пір батьки з нею не спілкуються, не підтримують, не цікавляться. Всі обов’язки по вихованню та утриманню онуки вона виконує самостійно разом зі своїм чоловіком. Тепер Марина закінчує школу і кожного разу є потреба в отриманні якихось офіційних документів, але їй як бабусі не видають, посилаючись на обставину, що офіційними законними представниками дитини є лише її батьки. Просила позбавити батьківських прав щодо Марини її батьків, а її саму призначити піклувальником над онукою (справа № 139/447/19, головуюча суддя Тучинська Н.В.).

Згідно з  міжнародними  та національними правовими нормами до прав дитини належить,  зокрема,  право на врахування її думки щодо питань,  які стосуються її життя.  Зокрема, відповідно до положень ч.  1 ст.  12 Конвенції ООН від 20 листопада 1989  року "Про  права дитини", ратифікованою  Україною  27 лютого 1991 року,  держави-учасниці   забезпечують   дитині,   здатній сформулювати власні погляди,  право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань,  що  стосуються  дитини,  причому  поглядам  дитини приділяється  належна  увага згідно з її віком і зрілістю. У вітчизняному  законодавстві   теж   закріплено   відповідні положення: зокрема, згідно з положеннями ст. 171 Сімейного кодексу України думка дитини  має  бути  врахована при  вирішенні  питань, що стосуються її життя.  З цією метою дітям надавалася можливість судом  бути заслуханими в ході судового розгляду,  що стосувався їх,  безпосередньо або через представника чи відповідний орган.

   Так,  малолітня М. в судовому засіданні 12.03.20202 пояснила, що батько нею взагалі не цікавиться, не спілкується, нічим не допомагає. Її вихованням та вихованням сестри займається лише мати та Т.., якого вона вважає батьком. Просила позбавити М. батьківських прав щодо неї та сестри (справа № 139/1034/19, головуюча суддя Коломійцева В.І.)

В 2019 році в судовому засіданні  неповнолітня Марина підтвердила, що вона з народження виховується бабусею і дідусем. Пам’ятає, що був період, коли вона жила з обома батьками, а потім лише з батьком, але вони ніколи нею не піклувалися, бо на першому плані у них було спиртне. В той час бабуся була прооперована, але лише вона з дідусем забезпечували її матеріально, допомагали продуктами харчування. З 2014 року її батьки ніколи не зустрічалися з нею, не дзвонять, не вітають із святами, не дарують подарунків. Вона не має до них почуттів любові чи поваги, вони є чужими людьми для неї. Весь тягар її виховання і утримання несуть бабуся і дідусь, але офіційно вони не можуть виступати як її законні представники. Просила  позбавити батьків батьківських прав щодо неї, а бабусю призначити її піклувальником (справа № 139/447/19, головуюча суддя Тучинська Н.В.)

   Згідно із ч. 4 ст. 19 СК при розгляді судом  спорів  щодо позбавлення  батьківських прав  обов'язковою є участь у справі  органу  опіки  та піклування.

В судових засіданнях  представники Служби у справах дітей приймали участь, надавали пояснення. Так, по справі  № 139/1034/19 представник третьої особи органу опіки та піклування - Служби у справах дітей Вінницької районної державної адміністрації Б.. висновок Комісії з питань захисту прав дитини при Вінницькій РДА щодо доцільності позбавлення батьківських прав М. по відношенню до його малолітніх дочок Марини та Дар’ї підтримав. Додатково суду пояснив, що питання про надання висновку про доцільність чи недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав  двічі було призначено до розгляду, однак М. на засідання не з’являвся, хоча про розгляд даного питання повідомлявся належним чином. Комісією було встановлено, що М. самоусунувся від виконання батьківських обов’язків, не спілкується з дітьми, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, навчання, не цікавиться ними та не забезпечує належно матеріально.

Також, по  справі № 139/208/20  представник третьої особи Комісії з питань захисту прав дитини при Мурованокуриловецький РДА – П. просила позов Г. задоволити. Суду пояснила, що сім’я Г. під соціальним супроводом не перебувала, так як остання весь час була відсутня за місцем проживання. Її батьки пояснювали, що зв’язку з нею не мають, де вона знаходиться не знають. Оскільки батьки майже з народження не утримують дітей, не цікавляться ними, ніяких заходів для повернення їх в сім’ю не вживали, вважає доцільно в інтересах дітей позбавити відповідачів батьківських прав щодо дітей.

Представник опікунської ради при виконавчому комітеті Бахтинської сільської ради – К. також вважає, вимоги позивачки підставними, суду пояснив, що Г. неодноразово давали шанс виправитися. Особисто він мав розмову з нею щодо виховання старшого сина, але ні вмовляння, ні пояснення не дали позитивних результатів.

В судовому засіданні 09.07.2019  по справі за № 139/269/19  представник  органу опіки та піклування комісії з питань захисту прав дитини при Мурованокуриловецький РДА зазначила, що особисто виїжджала з комісією по місцю проживання малолітніх дітей Руслана  та Анастасії. Під час відвідування сім’ї батька вдома не було, старшої дитини також, мати знаходилась вдома з малолітньою дочкою. В будинку було брудно, холодно, дитина лежала на ліжку без білизни, з їжі на столі була половинка хліба, зламане дитяче ліжко стояло на дворі під дощем. З дитячих іграшок була наявна лише одна зламана машинка. У дітей був відсутній одяг по сезону. Зауважила, що з батьками неодноразова проводилися бесіди, дана сім’я знаходилася пів року під супроводом, з ними працював психолог, їх неодноразово просили поміняти своє ставлення до виконання батьківських обов’язків. Вважає, що дітям буде краще і безпечніше перебувати у дитячому будинку. Підтримала висновок органу опіки та піклування Мурованокуриловецької РДА від 28.05.2019 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачів.

Представник третьої особи - опікунської ради при виконавчому комітеті Конищівської сільської ради Ч. в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування Мурованокуриловецької РДА про доцільність позбавлення прав відповідачів відносно їх малолітніх дітей, пояснивши, що з 2016 року неодноразово відвідувала сім’ю відповідачів і як медична сестра ФАПу с. Конищів, і як член опікунської ради при виконавчому комітеті Конищівської сільської ради. Сім’я проживає у незадовільних умовах, у хаті завжди було брудно, діти теж брудні, продуктів харчування не було. Дівчинка мала проблеми зі здоров’ям, погано набирала вагу. Були випадки коли вони приходили, а батьки перебували в стані алкогольного сп’яніння. Двічі разом зі службою у справах дітей вона викликала швидку допомогу, оскільки дівчинка знаходилась вкрай важкому стані, при цьому мати відмовлялась від госпіталізації. З батьками неодноразово проводилася бесіда, їх попереджали про необхідність виконання батьківських обов’язків щодо виховання дітей, опікунська рада сприяла відповідачам в оформленні та отриманні соціальної допомоги на дітей, але батьки належних висновків не робили, не піклувалися про здоров’я, фізичний розвиток своїх дітей

     Відповідно до положень ч. 5 ст.  19 СК України орган опіки  та
піклування  подає  до суду письмовий висновок щодо вирішення спору
на підставі відомостей,  одержаних у  результаті  обстеження  умов
проживання дитини,  батьків,  інших осіб,  які бажають проживати з
дитиною,  брати участь у її вихованні,  а також на підставі  інших
документів,  які  стосуються  справи. 

Так, згідно висновку органу опіки та піклування Бершадської РДА № 01.1-29/2519 від 26.05.2020, Б. схильний до вживання алкогольних напоїв. Як батько малолітнього  Іллі злісно ухиляється від виконання батьківських обов’язків. З народження малолітній Б., проживав разом з матір’ю Г. та батьком .Б. в будинку за адресою: с. Флорине, вул. Лісова, 38. 14.03.2019 до Служби у справах дітей Бершадської РДА надійшло повідомлення Флоринської сільської ради, що мати Губарєва А.В. протягом трьох діб відсутня і місце її перебування не відоме, а батько постійно перебуває у стані алкогольного сп’яніння, в зв’язку з чим дитина знаходиться в небезпеці. Враховуючи вищезазначене, невідкладно дитина була вилучена з сім’ї та влаштована на обстеження у дитяче відділення Бершадської ОЛІЛ та соціальне утримання. Загальний ста дитини був середньої важкості з діагнозом гострий бронхіт, дефіцитна анемія, неонатальна енцефалопатія. Згідно характеристик Флоринської сільської ради на той момент батьки характеризувалися з негативної сторони, зловживали алкогольними напоями, за дитиною неналежно доглядали, вели аморальний спосіб життя. З причини ухиляння батьків від виконання батьківських обов’язків малолітній Ілля. перебував на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах Служби у справах дітей Бершадської РДА з 03.04.2019 по 25.11.2019. Питання щодо соціального захисту малолітнього Іллі неодноразово розглядалося на Комісії з питань захисту прав дитини при Бершадський РДА, а саме, 20.03.2019, 25.03.2019 та 19.04.2019. 19.04.2019 за заявою батьків Б. та Г. рішенням Комісії з питань захисту прав дитини при Бершадський РДА Іллю було тимчасово направлено в Тульчинський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки. Відповідно до інформації вказаного закладу батько жодного разу не відвідував сина, не телефонував до закладу, не передавав будь-які предмети догляду за дитиною, іграшки, солодощі тощо, жодним чином не проявляв батьківської турботи про дитину. По закінченню терміну перебування дитини в закладі у батьків було відсутнє бажання повернути сина, вони не створили комфортні умови для проживання малолітньої дитини, не змінили свою поведінку. Комісією з питань захисту прав дитини на розгляд заяви Г. від 13.11.2019, бабки дитини по лінії матері, та батька, Б. від 12.11.2019 прийнято рішення щодо тимчасового влаштування малолітнього Б. в сім’ю родичів бабки по лінії матері, Г., жительки с. Бахтин колишнього Мурованокуриловецького району Вінницької області. На підставі викладеного, орган опіки та піклування Бершадської РДА вважає доцільним позбавити батьківських прав громадянина Б. відносно його малолітнього сина  Іллі, 26.11.2018 року народження (справа № 139/208/20, головуюча суддя Коломійцева В.І.)

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК  особа, позбавлена батьківських  прав,  не  звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.  Одночасно з позбавленням батьківських прав  суд  може  на вимогу  позивача  або  з  власної  ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.  

Так, по  справі № 139/208/20 Г.   позбавлено  батьківських прав відносно неповнолітніх синів Ельдара та Іллі та  стягнуто аліменти на їх утримання в розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 березня 2020 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Також Б. позбавлено батьківських прав відносно сина Іллі  та  стягувати із нього на користь бабусі  Г. аліменти на утримання дитини  Іллі  в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 березня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.

Аналогічні вимоги  задовольнялися і в 2019 році по справах  № 139/1171/18, 139/269/19.

        Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п.2 ч.1 ст.164 СК України). Так, по  справі № 139/288/20 бабуся дитини В., яка є офіційним опікуном  відповідно до розпорядженням голови Кролевецької РДА № 910-ОД від 31.08.2017,  постійно піклується та утримує дитину, із відповідним позовом про позбавлення батька С. 07 квітня 2020 року звернулася до суду. Рішенням Кролевецького районного суду від 01 червня 2017 року, яке набрало законної сили 07.07.2017, матір дитини – В. позбавлено батьківських прав відносно сина  Єгора. З висновку Кролевецької районної державної адміністрації № 02-34/890 від 23.04.2020  та пояснень голови Кролевецької міської ради № -2-17-719 від 28.04.2020 визнано доцільним позбавлення С. батьківських прав відносно його малолітнього сина  Єгора.

Окрім того, відповідно до листа Мурованокуриловецького РВ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) , вбачається, що С. є боржником зі сплати аліментів на свого сина  Єгора, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі понад 14 тисяч гривень.

       Зібраними позивачем і дослідженими судом доказами встановлено, що батько дитини не приймає участі у вихованні та утриманні дитини фактично з народження: не цікавиться станом здоров’я сина, не здійснює догляду за ним, не забезпечує матеріально, не турбується про його майбутнє, не веде жодних комунікацій з сином.  В результаті чого дитина позбавлена його батьківської опіки, любові і турботи.

В 2019 році суд відмовив у задоволені позову по справі № 139/711/19, оскільки   докази  позивача - Служби у справах дітей Мурованокуриловецької районної державної адміністрації  були  недолугими порівняно з доказами, які на спростування позову надала відповідач, а також спростували в судовому засіданні представник органу опіки і піклування при Петриманській сільській раді і представники навчальних закладів, в яких навчаються та утримуються (повністю чи частково) малолітні діти відповідача.

Так, соціальний педагог Новоушицької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Б. та практичний психолог Котюжанівського НРЦ П. в судовому засіданні ствердили, що мати К. в міру свого психічного розвитку, матеріального статку та фізичних можливостей достатньо часу і уваги приділяє вихованню дітей, їх розвитку, цікавиться їх навчанням, успіхами і здоров’ям, забезпечує необхідними одягом, взуттям, навчальним приладдям. Сільський голова Д. як член опікунської ради також ствердила перед судом, що К. в міру свого психічного розвитку належно виконує батьківські обов’язки, за виключенням випадків, коли у неї бувають загострення психічного здоров’я і тоді вона не зовсім правильно розуміє свої обов’язки перед дітьми. Зокрема, під наглядом посадових осіб сільської ради К. прибирає в будинку, пере свої та дитячі речі, постільну білизну, купує продукти харчування, готує їсти, слідкує за дітьми.

Запрошена судом до участі у справі практичний психолог З. за результатами заслуховування пояснень відповідача та дітей зробила в судовому засіданні висновок, що діти С. більше, а І. менше, але соціально прив’язанні до матері, потребують спілкування з нею, їм комфортно, коли мати є поруч. Але К. сама потребує стороннього коригування своїх стосунків з дітьми, оскільки вона не адаптована до правильного розуміння своєї участі у їх вихованні; вважає за необхідне організувати спеціальне навчання для матері за участі психолога.

Ухилення від  виконання юридичного обов’язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість  виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Батько вважається таким, що  ухиляється від обов’язку по вихованню  дитини, якщо він ні усно, ні письмово не спілкується з нею, не проявляє  до неї найменшої батьківської турботи, хоча має таку можливість.

Справи зазначеної категорій  не оскаржувалися в апеляційному порядку.

Справи про  позбавлення   батьківських   прав   нечисленні   й особливих труднощів у судів  під час розгляду не викликають.

Керівник апарату суду                                         Людмила Козак