УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики Мурованокуриловецького районного суду щодо розгляду кримінального провадження на підставі угод про визнання винуватості та про примирення, особливості застосування положень глави 35 КПК України за 2018 -2020 роки

 План

Вступ

1. Практика застосування загальних положень глави 35 КПК при здійсненні кримінальних проваджень на підставі угод про примирення.
2. Практика застосування загальних положень глави 35 КПК при здійсненні провадження на підставі угод про визнання винуватості.

Висновки

Вступ

Одним із прогресивних положень Кримінального процесуального кодексу України, на думку як вітчизняних вчених і практиків, так і міжнародних експертів, є запровадження в Україні відновного правосуддя, найбільш відомим інструментом якого є медіація, суть якої в контексті кримінального судочинства полягає у примиренні потерпілого із правопорушником, досягненні консенсусу між сторонами та врегулюванні соціального конфлікту.

Передбачалося, що із появою глави 35 "Кримінальне провадження на підставі угод" у кримінальному процесуальному законодавстві значно спроститься процедура розгляду певної категорії кримінальних справ, скоротяться строки тримання осіб під вартою, загальні процесуальні строки розгляду кримінальних справ, а також зменшиться навантаження на систему судових і правоохоронних органів.

Об'єктами дослідження були використані статистичні дані, вироки, що були винесенні в період з 01.01.2018 року по 31.12.2018, 01.01.2019 по 31.12.2019 та 01.01.2020 по 31.12.2020.

1. Щодо практики застосування загальних положень глави 35 КПК при здійсненні кримінальних проваджень на підставі угод про примирення

У кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод: угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим; угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Це положення закріплює ст. 468 глава 35 КПК України.

Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим угода про примирення може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження угоди про примирення є:  для підозрюваного чи обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України; для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов’язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду. Якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди (ст. 474 КПК України).

Перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання з’ясовує у потерпілого, чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені КПК України. А також суд  переконується у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання (ст. 475 КПК України).

Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області в 2018 році винесено  1 вирок, в 2019 році -3 вироки , в 2020 році- 2 вироки  на підставі угод про примирення, з яких злочини проти власності. Зазначені  вироки  винесено на підставі угоди про примирення, яку досягнуто  на досудовому розслідуванні.

Так, наприклад, 11 лютого 2020 року в підготовчому судовому засіданні обвинувачені К., М., Б. кожний окремо зазначили, що вони цілком розуміють характер обвинувачення яке їм пред'явлено. Визнали себе винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України в обсязі підозри, щиро розкаялися, визнали фактичні обставини справи встановлені слідством. Крім того зазначили, що вони розуміють надані їм законом права, розуміють наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, дали згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання  у виді 1 (одного) року  обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнити  останніх від відбування призначеного покарання на 1(один) рік у разі затвердження угоди та пояснили, що здатні реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Просили угоду про примирення затвердити та призначити узгоджене покарання.

Потерпілий Ц. в підготовчому судовому засіданні підтвердив, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України. Просив затвердити укладену угоду про примирення від 11.02.2020 року та призначити узгоджене сторонами покарання. Також потерпілий пояснив, що матеріальна шкода йому відшкодована повністю. Претензій матеріального та морального характеру до обвинувачених, він не має. (справа № 139/74/20, головуюча суддя Коломійцева В.І.)

 Інший приклад. Обираючи покарання О. за   ч. 2 ст. 185 КК України (справа № 139/206/19, головуюча суддя Коломійцева В.І.), суд затвердив  угоду про примирення укладену між потерпілим П. та обвинуваченим О. та  призначив  покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень. Суд вважає, що в даному випадку, дотримуючись загальних засад призначення покарання, зокрема, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, за наявності в процесуальній поведінці обвинуваченого сукупності пом’якшуючих покарання обставин, щодо призначення О. покарання можна застосувати ст. 69 КК України.

     Порівняння судової практики  щодо винесення вироків на підставі угод про  примирення   можна побачити  по  таблиці 1.

Таблиця 1

2. Щодо практики застосування загальних положень глави 35 КПК при здійсненні провадження на підставі угод про визнання винуватості

Закріплення у КПК нового особливого порядку кримінального провадження на підставі угоди про визнання винуватості полягає у створенні нової ідеології кримінальної політики держави: протидія злочинності через компроміс, договір, у тому числі стимулювання осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, співпрацювати з владою.

Теорією процесуального права визначено, що укладення угоди про визнання винуватості має такі переваги:

- для обвинуваченого - уникнення невизначеності щодо виду та розміру покарання за результатами судового розгляду; у деяких випадках - застосування альтернативного покарання або його зниження, можливість звільнення від покарання;

- для прокурора - можливість зменшення бюджетних витрат та економія процесуального часу; зниження навантаження на прокуратуру з підтримання державного обвинувачення в суді, забезпечення більшої ефективності системи кримінального судочинства; усунення певною мірою перспективи оскарження судового рішення (здійснення перегляду апеляційною та касаційною інстанціями).

Критерієм, який визначає можливість і доцільність ініціювання та укладення угоди при визнанні винуватості, є наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження, викриття більшої кількості кримінальних правопорушень, а також наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні більш тяжких кримінальних правопорушень. Водночас матеріали проваджень свідчать про те, що досудове розслідування, незважаючи на формальний склад вчинених кримінальних правопорушень і визнання вини підозрюваним (обвинуваченим), проводиться у повному обсязі, при цьому задіяний увесь спектр розшукових і слідчих дій, як наслідок, процесуальні строки не скорочуються, а угода ж фактично стосується лише міри покарання, що більш конкретно буде розглянуто нижче.

Слід зазначити, що угода про визнання винуватості укладається між прокурором і підозрюваним, обвинуваченим за ініціативою будь-кого із цих осіб. Таку угоду не може бути укладено у провадженні, в якому бере участь потерпілий, тобто щодо злочинів чи кримінальних проступків, внаслідок вчинення яких було завдано шкоди правам та інтересам окремих громадян, інтересам юридичних осіб, а також у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів, незалежно від кола суб'єктів, яким завдано шкоди внаслідок вчинення таких злочинів. Разом із тим під час проведення узагальнення в судовій практиці було виявлено випадки, коли слідчий/прокурор, нехтуючи забороною щодо укладення угоди про визнання винуватості у провадженнях, де є потерпілий, такі угоди укладав, а судді, не звертаючи на таке порушення належної уваги або навіть посилаючись на потерпілих у мотивувальній частині вироку, такі угоди затверджують

Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого (ч. 2 ст. 469 КПК України) та може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами.

Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості, так як і угоди про примирення, може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно ч. 2 ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України.

Перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з’ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє: що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов’язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу; характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом (ч. 4 ст. 474 КПК України).

Так, по справі № 139/328/20 обвинувачений К. беззастережно визнав свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, будучи ознайомленим з положеннями про укладення угоди про визнання винуватості, погодився на її застосування.

Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке К. повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення і отримана згода обвинуваченого на його призначення. А саме: за ч. 1 ст. 309 КК України – позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 1 ст. 263 КК України – позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання за сукупністю злочинів – 3 роки позбавлення волі. Також сторони погодилися на застосування положень ст. 75 КК України та звільнення К. від відбування покарання з випробуванням.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.

Винесення вироків Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області на підставі угоди про визнання винуватості за попередні роки  відображено в  таблиці 2.

Таблиця 2

      Вироки Мурованокуриловецького районного  суду  винесені на підставі угоди за 2018 -2020 роки в апеляційному порядку не оскаржувалися.

Висновки

Загалом, за результатами проведеного узагальнення  вбачається, що при винесенні вироків на підставі угод про примирення та про визнання винуватості Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області дотримано вимог чинного законодавства, яким регулюється розгляд справ зазначеної категорії. Спірних питань при винесенні вироків за вказаний період у суддів не виникало.

Керівник апарату суду                                           Людмила Козак