Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Протягом 2020 року до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області надійшло 17 заяв про видачу судових наказів про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на підставі яких було видано 15 судових наказів про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
По двох заявах про видачу судового наказу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку судом відмовлено у видачі судового наказу.
08 липня 2017 року набув чинності Закон України № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який збільшив мінімальний розмір аліментів (з 30% до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), а також значно спростив процедуру їх стягнення (через процедуру наказного провадження, якщо сума аліментів не перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку).
Вище зазначеним Законом України частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного.
Таким чином, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів.
Зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Аналогічні правові позиції міститься і в постановах Верховного суду від 04 липня 2018 року № 536/1557/17 та від 12 вересня 2018 року № 459/2181/17.
Слід відзначити, що отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Відповідно до ч.2 ст. 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації. Заявник в свою чергу повинен звернутися до державної виконавчої служби із відповідною заявою про індексацію аліментів, які стягуються на підставі раніше виданого рішення суду.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 27 ЦПК України заяву про видачу судового наказу можливо подати в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання або перебування боржника, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 28 ЦПК України з заявою про видачу судового наказу можливо також звернутись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування заявника.
Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу наведені в ст. 163 Цивільно-процесуального України, зокрема:
1.Заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
2.У заяві повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;
3) ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;
4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
1) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника;
2) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред’явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;
3) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
При зверненні до суду з заявою про видачу судового наказу так і позовом про стягнення аліментів, не потрібно сплачувати судовий збір, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору.
Суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п’яти днів з дня отримання судом інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи — боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Варто відзначити, що розгляд справ у порядку наказного провадження хоча і вважається спрощеним, однак вимагає чіткого дотримання заявником всіх передбачених законом вимог.
Враховуючи всі нововведення, заявникам та боржникам необхідно відрізнити наказне та позовне провадження.
В законодавстві наведений вичерпний перелік підстав, за якими може бути виданий судовий наказ. Зокрема, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – 1/4, на двох дітей – 1/3, на трьох і більше дітей – 1/2 від доходу платника аліментів, але не більше ніж 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, а також на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ще однією особливістю наказного провадження в розрізі аліментних вимог є можливість їх розгляду лише за відсутності спору про батьківство/материнство та за відсутності підстав для залучення інших зацікавлених осіб. Тобто якщо заявник, окрім стягнення аліментів у відповідному розмірі, заявляє вимогу про встановлення чи оскарження батьківства/материнства або вимогу про позбавлення батьківських прав (де обов’язковою є участь органу опіки та піклування), справа не може бути розглянута за правилами наказного провадження.
Отже, ще до моменту звернення до суду заявнику слід приділити особливу увагу та правильно сформулювати свої вимоги.
Збільшити або зменшити розміри аліментів, що були призначені судовим рішенням, можна лише шляхом звернення з відповідною позовною заявою (а не в порядку наказного провадження – шляхом видачі нового судового наказу).
Відповідно до ч.5 ст.165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
У разі видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має.
Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.
Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються фізичній особі - боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 165 ЦПК України, а боржнику - юридичній особі чи фізичній особі - підприємцю - за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до ст. 272 ЦПК України.
Після отримання боржником листа він може звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами в порядку ст. 423 ЦПК.
Оскаржити судовий наказ, боржник не може (ст. 170 ЦПК).
Відмова у видачі судового наказу з будь — якої причини не позбавляє права на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів.
Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, які встановлені для виконання судових рішень.
Керівник апарату суду Людмила Козак
_03_03.png)
