Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
УЗАГАЛЬНЕННЯ
судової практики процесуального законодавства Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області при розгляді цивільних справ у порядку заочного розгляду за перше півріччя 2021 року
План
Вступ
Висновок
Вступ
Заочний розгляд справи у цивільному процесі передбачався як один із найбільш ефективних засобів боротьби із зловживаннями з боку відповідачів їх процесуальними правами у цивільному процесі.
Вперше інститут заочного рішення був введений Статутом цивільного судочинства Російської Імперії 1864 року та застосовувався в разі неявки відповідача до суду і мав на меті усунення причин, які сприяли затягуванню процесу.
Можливість винесення заочного рішення повинна була слугувати попередженням відповідачу, який без будь-якої відповідальності ухилявся від явки до суду і розгляду справи. В основу заочного провадження законодавцем була покладена презумпція неявки відповідача в судове засідання внаслідок неотримання ним судової повістки. Умовами постановлення заочного рішення за положеннями Статуту були: неявка відповідача; його повідомлення про час і місце судового розгляду справи; прохання про це позивача; відсутність прохання відповідача про розгляд справи за його відсутності; відсутність поважних причин неявки відповідача в судове засідання, розгляд справи в суді першої інстанції.
Україні також відомий інститут заочного рішення, оскільки він був передбачений Цивільним процесуальним кодексом (надалі - ЦПК) 1924 року, прийнятим 03.09.1024. За його положеннями умови ухвалення заочного рішення були розширені. Це: відсутність як відповідача, так і позивача, або відсутність обох сторін, або за участі у справі кількох позивачів чи відповідачів щодо тих, що не з'явилися, повідомлення сторін про час і місце судового розгляду (ст. 98).
Однак інститут заочного рішення в Україні проіснував лише до 05.11.1929, тобто до прийняття ЦПК в новій редакції.
Цивільний процесуальний кодекс України, що був прийнятий 18 березня 2004 року (в дії з 01.09.2005), запровадив інститут заочного розгляду справи, який спрямований на забезпечення швидкого та ефективного судового розгляду, в певній мірі спрощення цивільного процесу, сприяння підвищення відповідальності сторін за свої дії та попередженню тяганини й зловживань з боку відповідача.
Чинний Цивільний процесуальний кодекс України також передбачає заочний розгляд справи.
Так, глава 11 ЦПК "Заочний розгляд справи" встановлює умови і порядок розгляду справи без відповідача і ухвалення заочного рішення.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України умовами проведення заочного розгляду справи є:
- відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
- відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
- відповідач не подав відзив
- позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.
Повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду повинно проводитися відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК. При цьому в матеріалах справи повинні бути належні докази такого повідомлення. Якщо відповідні докази відсутні, то відповідач не може вважатися повідомленим належним чином, і підстав для заочного розгляду не існує.
Порядок вручення судових повісток чітко регламентований ст. 130 ЦПК України. У випадку, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.
Якщо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартою або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту повістка та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку та письмові пояснення цієї особи до суду.
Повернення відділенням зв'язку судової повістки за закінченням терміну зберігання не можна вважати належним повідомленням особи, яка бере участь у справі, оскільки це не відповідає вимогам ст.130 ЦПК України.
Невиконання обов'язку осіб, які беруть участь у справі, повідомляти про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи може тягнути певні негативні наслідки надсилання судом судової повістки на останню відому судові адресу, незалежно від її подальшого отримання. Проте, для застосування таких наслідків суд зобов'язаний попередньо дотримуватися порядку вручення судової повістки відповідно до положень ч. 3 ст. 130 ЦПК України.
Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 10 ст. 187 ЦПК України).
Так, 11 травня 2021 року суд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін розглянув з винесенням заочного рішення справу № 139/134/21(головуюча суддя Коломійцева В.І.) за позовом К. до К. про стягнення аліментів, Судова повістка з ухвалою про відкриття провадження у справі та про розгляд справи в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін та копією позовної заяви з додатками відповідачу не вручена у зв’язку з невідомих на те причин. Разом з цим, 21 квітня 2021 року на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено повідомлення про виклик К. до суду. А тому, в силу положень ч.ч. 7, 8 та 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином.
Інший приклад. Суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін 02 березня 2021 року цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до Б. про стягнення заборгованості, Ухвалою від 04.02.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Перше судове засідання призначено на 02.03.2021. Відповідач копію ухвали від 04.02.2021 та доданих до неї матеріалів позовної заяви, а також судову повістку фактично не отримав. Поштове відправлення, яке направлялось за його зареєстрованим місцем проживання повернулось без вручення з відміткою «не проживає» . Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 та п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судової повістки та судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку, копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, з урахуванням положень вищевказаних статей ЦПК України, суд вважав, що відповідач отримав судову повістку, копію ухвали про відкриття провадження та доданих до неї матеріалів позовної заяви 26.02.2021.Відповідач в судове засідання не з’явився, відзив до суду не направив. Жодних заяв чи клопотань від нього не надходило (справа № 139/66/21, головуюча суддя Коломійцева В.І.).
При вирішенні питання належного повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи мається на увазі саме вручення відповідачеві повістки про виклик у судове засідання. На це прямо вказується в ст. 280 ЦПК України. Причому в таких випадках не матиме значення, чи отримав відповідач повістку про виклик до попереднього судового засідання, та чи з'являвся він до нього, або чи надавав він письмові чи усні заперечення, та подавав чи не подавав докази, що їх обґрунтовують.
Говорячи про неявку відповідача в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, як умову заочного розгляду справи, слід мати на увазі як його особисту відсутність у залі судового засідання, так і відсутність його представника.
Так, 08.06.2021 року суд розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці справу № 139/358/21 за позовом Г., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Служба у справах дітей, сім’ї та молоді Могилів-Подільської районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради, до Г. про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Відповідач до суду не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив про причину неявки, не просив про відкладення справи чи про її розгляд без його участі (головуюча суддя Тучинська НВ.).
Інший приклад. Суд розглянув справу № 139/1006/20 за позовом Я. до Фермерського господарства «Алмар», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стордповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛАСТЕРФАРТ» про розірвання договору оренди землі 27 квітня 2021 року. В підготовчому засіданні 14 січня 2021 року представник відповідача подав до суду відзив на позов та заявив, що цього ж дня копію відзиву направив позивачу поштою. 25 січня 2021 року судом отримано відповідь на відзив. В судове засідання 27 квітня 2021 року представник відповідача – адвокат не з’явився втретє, хоча й цього разу належним чином був повідомлений про час і місце його проведення. Крім того, в судове засідання 27 квітня 2021 року не з’явилися представник третьої особи – ТОВ «КЛАСТЕРФАРТ» та позивач Я., хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.
З врахуванням обставини, що інтереси позивача в суді представляє адвокат, положень п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, а також обставини, що юридична особа ТОВ «КЛАСТЕРФАРТ» вибула із правовідносин між позивачем та відповідачем, судом було ухвалено про розгляд справи без участі цих учасників справи. Враховуючи обставину, що представник відповідача в судове засідання не з’явився втретє, хоча кожного разу належним чином був повідомлений про час і місце їх проведення, не повідомив суд про причини неявки, не надав суду доказів поважності причин неявки у судові засідання 14 та 15 квітня 2021 року, суд на підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК ухвалив про вирішення справи на підставі наявних в ній доказів (постановлення заочного рішення) ( головуюча суддя Тучинська Н.В.)
Також, 24 травня 2021 року суд розглянув у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за позовом Щ., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача М. до Щ. про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,. Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не повідомили про причину неявки, не просили про відкладення розгляду справи чи про її розгляд без їх участі, не подали відзив на позов (справа № 139/307/21, головуюча суддя Тучинська Н.В.)
У разі множинності учасників на боці відповідача (ст. 50 ЦПК України) заочний розгляд справи можливий у випадку неявки у судове засідання всіх відповідачів. Така норма, введена, очевидно, з метою запобігти ситуації, коли одне і те саме рішення суду щодо одних відповідачів вважатиметься заочним, а щодо інших звичайним. Адже в такому випадку на практиці питання оскарження такого рішення суду та набрання ним чинності виявиться проблемним.
У випадку неявки відповідача з причин, які визнані судом поважними, заочний порядок розгляду справи виключається.
Питання визначення критеріїв, якими повинен керуватися суд при визначення поважності (неповажності) таких причин законодавчо не вирішено. Вірним вбачається те, що при визначенні поважності причин неявки в судове засідання суд повинен оцінювати всі обставини у сукупності. У разі визнання причин неявки неповажними, суд зобов'язаний в ухвалі обґрунтувати своє рішення з цього питання: чому суд вважає зазначені підстави неповажними; з яких підстав він виходив, роблячи такий висновок, які обставини брав при цьому до уваги.
Неявка відповідача в судове засідання після оголошеної по справі перерви, зупинення провадження у справі та поновлення її розгляду не дає підстав для ухвалення заочного рішення, оскільки відповідач брав участь у попередніх засіданнях, йому роз'яснювалися його права та обов'язки, він висловлював свою думку і ставлення до позовних вимог.
Відповідно до ст. 178 ЦПК України відповідач викладає заперечення проти позову у відзиві, який підписується відповідачем або його представником.
До відзиву додаються: докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Наприклад, по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до Н. про стягнення заборгованості, 29 квітня 2021 року суд виніс заочне рішення (справа № 139/91/21, головуюча суддя Коломійцева В.І..). В судове засідання відповідач не з’явилася, належним чином повідомлялася про час та місце судового розгляду, копію ухвали від 15.02.2021 та доданих до неї матеріалів отримала 19.02.2021, однак відзиву до суду не направила, жодних заяв чи клопотань від неї не надходило.
Пропозиція провести заочний розгляд може виходити від позивача.
Якщо у справі бере участь кілька позивачів, то для заочного розгляду справи потрібна відсутність заперечень усіх позивачів.
Згода позивача на заочний розгляд справи може бути висловлена усно або письмово.
Так, по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до Б. про стягнення заборгованості, представник позивача в судове засідання не з’явився, а надав суду заяву, у якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив справу розглянути без його участі. Проти винесення заочного рішення не заперечував (справа № 139/66/21, головуюча суддя Коломійцева В.І.).
У випадку усного волевиявлення позивача, останнє повинно бути зафіксовано в журналі судового засідання. Якщо позивач не згоден на заочний розгляд справи, то суд відкладає розгляд справи.
Інший приклад В перше судове засідання про розірвання шлюбу ( справа № 139/134/21, головуюча суддя Коломійцева В.І.) 20.04.2021 подружжя Б. не з’явилися, належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, жодних заяв чи клопотань від них не надходило . Судове засідання відкладено на 05.05.2021. 05.05.2021 відповідач Б. в судове засідання не з’явилася, про час, день та місце слухання справи повідомлялася своєчасно та належним чином. Про причини своєї неявки суду не повідомила, жодних заяв чи клопотань від неї не надходило. Позивач в судове засідання також не з`явився, 28.04.2021 через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Ухвалення Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області заочних рішень відображено в таблиці 1.
Таблиця 1
|
Період
|
Перше півріччя 2021 року |
Перше півріччя 2020 року |
Перше півріччя 2019 року |
Перше півріччя 2018 року |
Перше півріччя 2017 року |
|
Кількість заочних рішень |
30 |
17 |
25 |
18 |
42 |
Питому вагу ухвалених заочних рішень від загальної кількості ухвалених рішень відображено в таблиці 2
Таблиця 2
|
Період |
Перше півріччя 2021 року |
Перше півріччя 2020 року |
Перше півріччя 2019 року |
Перше півріччя 2018 року |
Перше півріччя 2017 року |
|
Кількість заочних рішень,% |
19,9 |
14,4 |
17,8 |
7,6 |
16,4 |
В першому півріччі 2021 року заочні рішення було ухвалено при вирішенні спорів, що виникають:
- із правочинів 12 або 40 % від розглянутих із ухваленням рішення;
- із сімейних правовідносин 13 або 43,3 %;
-із земельних правовідносин 4 або 13,3 %:
- із спорів про спадкове право 1 або 0,7 %.
За аналогічний період минулого року заочні рішення було ухвалено при розгляді наступних спорів:
- із правочинів 7 або 41,1 % від розглянутих із ухваленням рішення;
- із сімейних правовідносин 10 або 58,8 %;
В першому півріччі 2019 року заочні рішення було ухвалено при вирішенні спорів, що виникають:
- із правочинів 10 або 7,1 % від розглянутих із ухваленням рішення;
- із сімейних правовідносин 14 або 10 %;
- із спорів про спадкове право 1 або 0,7 %.
В першому півріччі 2018 року заочні рішення було ухвалено при розгляді наступних спорів:
- із договорів 2 або 0,85 % від розглянутих із ухваленням рішення;
- із сімейних правовідносин 14 або 5,95 %;
- із спорів про спадкове право 1 або 0,4 %;
- звільнення майна з-під арешту 1 або 0,4 %.
В першому півріччі 2017 року заочні рішення було винесено по справах, що виникають:
- із договорів 27 або 10,5 % від розглянутих із ухваленням рішення;
- із сімейних правовідносин 14 або 5,5 %;
- із спорів житлових правовідносин 1 або 0,7 %.
При розгляді справи в порядку заочного провадження суд досліджує докази, подані сторонами, враховує їх доводи, міркування та клопотання та ухвалює рішення, що є заочним. Однак відсутність у судовому засіданні відповідача та неможливість заслухати його пояснення ще зовсім не означає, що позовні вимоги позивача будуть задоволені в повному обсязі, оскільки суд розглядає справу на підставі наявних в ній доказів і в разі недоведеності позову повинен відмовити у позові або задовольнити його лише у доведеній позивачем частині.
Як зазначено в ч. 2 ст.281 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного провадження з особливостями, встановленими главою 11 розділу III ЦПК "Заочний розгляд справи".
Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Оскільки закон не встановлює певної форми постановлення ухвали, останню можливо постановити без видалення до нарадчої кімнати, яка не оскаржується окремо в апеляційному порядку.
Постановлення ухвали про заочний розгляд справи є правом, а не обов'язком суду.
У статті 282 ЦПК України зазначено, що "за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд".
Тобто строк і порядок подання заяви про перегляд заочного рішення є додатковими реквізитами резолютивної частини заочного рішення порівняно з тими, що вже викладені у ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково щодо кожної з заявлених вимог
- розподіл судових витрат;
- строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
В описовій частині заочного рішення буде відсутнім узагальнений виклад позицій відповідача, оскільки розгляд справи відбувався за його відсутності, а також буде зазначено, що справа розглядалася заочно.
У мотивувальній частині не буде вказівки на докази, якими обґрунтовуються заперечення відповідача, якщо вони не були подані відповідачем до або під час попереднього судового засідання відповідно до ст. 83 ЦПК України.
Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, копія заочного рішення направляється рекомендованим листом із повідомленням не пізніше трьох днів з дня його проголошення.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Частиною 4 ст. 287 ЦПК України встановлено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК.
Строки апеляційного оскарження рішення передбачені ч. 1 ст. 354 ЦПК України, відповідно до якої, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а на ухвалу суду протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення. Учасникам справи, яким повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання. Має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
В першому півріччі 2021 року подано шість заяв про перегляд заочного рішення, з яких 2 заяви адвоката П. про перегляд заочного рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 06.05.2021 у цивільних справах № 139/1007/20 та № 139/1009/20 за позовом Я. до Фермерського господарства "Алмар", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛАСТЕРФАРТ", про розірвання договору оренди землі, залишено без задоволення. Також 16.02.2021 залишено без задоволення заяву Ч. про перегляд заочного рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 11.03.2020 у цивільній справі № 127/19974/19 за позовом М. до Ч. про визнання договору укладеним та стягнення заборгованості за договором підряду. Три заяви про перегляд заочних рішень станом на 30.06.2021 не розглянуті.
В 2020 році скасовано заочне рішення по справі № 139/755/20 та призначено до розгляду справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до Ш. про стягнення заборгованості.
Висновок
Результати проведеного узагальнення свідчать про ефективність заочного провадження з огляду на підвищення оперативності розгляду цивільних справ.
Слід зауважити, що в окремих випадках розгляд справи у порядку заочного провадження не спрощує, а ускладнює процес та дає можливість відповідачу його затягнути, оскільки він має право на скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, після чого справа розглядається в загальному порядку.
У переважній кількості розглянутих справ суд видає виконавчий лист на виконання заочного рішення за відсутності належного повідомлення про отримання відповідачем копії судового рішення, що свідчить про необхідність врегулювання цього питання на законодавчому рівні. Судді дотримуються вимог процесуального законодавства при ухваленні, перегляді заочних рішень.
Керівник апарату суду Людмила Козак
_03_03.png)
