Узагальнення судової практики Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області по розгляду кримінальних проваджень про злочини проти життя та здоров’я осіб (ст. ст. 115 – 145 КК України) за перше півріччя 2021 року

Узагальнення

судової практики Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області по розгляду кримінальних проваджень про злочини проти життя та здоров’я осіб    

  (ст. ст. 115 – 145 КК України) за перше півріччя 2021 року

Згідно плану роботи Мурованокуриловецького районного суду на друге півріччя 2021 рік проведено узагальнення судової практики по розгляду кримінальних справ про злочини проти життя та здоров’я осіб (ст.ст. 115 – 145 КК України) за  перше півріччя 2021 року.

Статтею 3 Загальної декларації прав людини  передбачено, що кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст.6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід’ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції. Зокрема, у ст.3 Конституції закріплено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст.27 Конституції кожна людина має невід’ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов’язок держави — захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров’я. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань. Умисне позбавлення життя іншої людини  належить до найтяжчих злочинів проти особи.  Злочини проти життя прийнято вважати найнебезпечнішими посяганнями на особу.

Відповідальність за них передбачена розділом II Особливої частини КК, який називається «Злочини проти життя та здоров'я особи».

Цим розділом охоплюється три види злочинних пося­гань: а) злочини проти життя особи; б) злочини проти здоров'я особи; в) злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи.

Кожен вид зазначених злочинів може бути відповідним чином класифікований.

Злочини проти життя особи поділяються на вбивства (стат­ті 115-119) та доведення до самогубства (ст. 120).

У свою чергу, вбивства поділяються на: а) просте умисне вбив­ство (ч. 1 ст. 115), б) умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (кваліфіковані види вбивства) (ч. 2 ст. 115), в) умисне вбивство при пом'якшуючих обставинах (привілейовані види вбивства) вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116), матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117), при перевищенні меж не­обхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118), г) вбивство через необережність (ст. 119).

Злочини проти здоров'я є трьох видів: 1) тілесні ушкодження;

2) завдання фізичних або моральних страждань; 3) зараження соці­альними хворобами.

Тілесні ушкодження поділяються на: умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121), умисне середньої тяжкості тілесне ушко­дження (ст. 122), умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання (ст. 123), умисне заподі­яння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необ­хідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 124), умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125), необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушко­дження (ст. 128).

До злочинів, які полягають у завданні фізичних або моральних страждань, належать: побої і мордування (ст. 126), катування (ст. 127), погроза вбивством (ст. 129).

Зараження соціальними хворобами охоплює: зараження віру­сом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хво­роби (ст. 130), зараження венеричною хворобою (ст. 133).

Злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи, поділяються на: такі злочини в медичній сфері діяльності та інші злочини.

До злочинів у медичній сфері діяльності, що ставлять у небез­пеку життя та здоров'я особи належать: неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131), розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132), незаконна ліку­вальна діяльність (ст. 138), ненадання допомоги хворому медич­ним працівником (ст. 139), неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140), порушення прав пацієнта (ст. 141), незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142), порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143), насильницьке донорство (ст. 144), незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145).

Іншими злочинами, що ставлять у небезпеку життя та здо­ров'я особи, є: незаконне проведення аборту (ст. 134), залишення в небезпеці (ст. 135), ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ст. 136), неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137).

Усі зазначені злочини посягають на життя чи здоров'я особи або ставлять ці найважливіші соціальні цінності в небезпеку. На­звані цінності і є родовим об'єктом цих злочинів.

Слід зазначити, що в інших розділах Особливої частини КК також є багато статей, які передбачають відповідальність за злочини, пов'язані із заподіянням шкоди життю та здоров'ю особи. Але у таких випадках шкода вказаним об'єктам заподіюється у зв'язку з посяганням на інші суспільні відносини, які становлять основний об'єкт посягання, а життя та здоров'я особи виступають як додат­кові об'єкти, без яких посягання на основний об'єкт неможливе.

З об'єктивної сторони всі злочини проти життя є злочини з матеріальними складами, оскільки вважаються закінченими з мо­менту настання суспільне небезпечного наслідку - смерті людини, а при доведенні до самогубства (ст. 120) - наслідку у виді само­губства або замаху на нього. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього складу злочину є наявність причинного зв'язку між діянням і наслідком.

Вбивство може бути вчинено як шляхом дії (що буває в пере­важній більшості випадків), так і шляхом бездіяльності, коли осо­ба повинна та може запобігти смерті, але не робить цього (лікар, маючи намір позбавити життя хворого, не лікує його; мати з цією ж метою не годує немовля тощо).

Суб'єктом злочинів проти життя є осудна фізична особа, яка досягла 14-ти (статті 115-117) або 16-ти років (статті 118-120).

Суб'єктивна сторона злочинів проти життя може характери­зуватися: умисною виною (статті 115-118); необережною виною (ст. 119); умисною чи необережною виною (ст. 120).

В ході узагальнення та аналізу статистичних даних та кримінальних проваджень встановлено, що за вказаний період до суду надійшла 12 кримінальних проваджень  та 1 кримінальне провадження перебувало в залишку  станом на 01.01.2021 про вчинення вказаної категорії злочинів.

Справи даної категорії становлять 54,5 % усіх кримінальних проваджень, що надійшли на розгляд до суду з обвинувальним актом протягом першого півріччя  2021 року.

Протягом періоду, що аналізується розглянуто 11 справ щодо 11 осіб. По розглянутих справах постановлено 6 обвинувальних вироків, якими засуджено 6 осіб. Вироки на підставі угоди по даній категорії справ не виносилися. Серед розглянутих справ, осіб було засуджено за наступними статтями:

- ч. 1 ст. 125 КК України – 5 осіб;

- ч. 1 ст. 126 КК України – 1 особа;

Таким чином, найбільшу питому вагу серед справ про злочини проти життя та здоров’я осіб становлять злочини, передбачені частиною 1  ст. 125 КК України. За вчинення вказаних злочинів засуджено 5 осіб, що становить 83,3 %  від кількості засуджених  за дану категорію злочинів. Дана категорія становить 30 % осіб (25% засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України; 5 % засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 126 КК України), засуджених за вчинення злочинів у першому півріччі 2021 року.

Досліджуючи практику призначення покарань за вчинення злочинів проти життя та здоров'я, необхідно зазначити наступне.

.За ст. 125 ч. 1 КК України  трьом особам обрано міру покарання у виді штрафу, двом - 120  та 184 години громадських робіт.  Накладено штрафу за вироками суду на загальну  суму 1530 гривень, з яких 1020 гривень сплачено добровільно.

За ст. 126 ч.1 КК України  одну особу засуджено  до 160 годин громадських  Так,  Б., будучи  неодноразово протягом  року  визнаним  судом винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП  (вчинення домашнього насильства) та до якого  застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу  та громадських робіт, на шлях виправлення не став. Він в ході сварки в лютому цього року,  умисно взяв  співмешканку двома руками за верхній одяг та кинув її до підлоги так, що остання вдарилася носом об металевий каркас ліжка. Потерпілій було спричинено тілесне ушкодження, що належить до категорії легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасний розлад здоров’я. Будучи засудженим за даний злочин (ст. 125 ч.1 КК України) (справа № 139/186/21,  суддя Тучинська Н.В.) кривдник сплатив штраф і знову вчинив відносно своєї співмешканки  насильство в сім’ї психологічного характеру, а саме: ображав її нецензурними словами, чим завдав шкоди її психологічному здоров’ю ( справа № 139/342/21, головуюча суддя Коломійцева В.І.).

По 5 справах закрито провадження і звільнено від кримінальної відповідальності 5 осіб. Основними причинами закриття провадження по справах щодо злочинів проти життя та здоров’я осіб, розглянутих у першому півріччі  2021 року, є відмова потерпілих від обвинуваченнях у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, що передбачено ч.4 ст. 26 та п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.

 Залишок нерозглянутих справ на кінець періоду становить 1 справа, по яким обвинувачуються 1 особа.

Всі справи даної категорії розглядаються судом, до складу якого входить один суддя.

По категорії справ, що аналізується, до апеляційної інстанції протягом  першого півріччя 2021 року було оскаржено 1 вирок.

Так, по кримінальній справі № 139/87/21 (вироком Мурованокуриловецького  районного суду  З.  визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого     ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді громадських робіт тривалістю 184 години. З урахуванням ч. 4 ст. 81 КК України на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до цього покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання, що призначене ухвалою Рівненського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року, з розрахунку: одному дню позбавлення волі відповідає всім годин громадських робіт, і остаточно визначити покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців 38 (тридцять вісім) днів позбавлення волі. Апеляційним судом вирок частково змінено.

В цілому, судді при розгляді справ даної категорії дотримуються норм матеріального та процесуального права. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку судом дотримуються вимоги кримінального закону, враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Призначене судом покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Висновки з усіх питань, пов’язаних із призначенням покарання, судді  належним чином мотивують у вироках.

Керівник апарату суду                                       Людмила Козак