А н а л і з застосування Мурованокуриловецьким районним судом такого виду кримінального покарання, як штраф за 2022 рік

Для проведення узагальнення використовувалась статистична звітність Мурованокуриловецького районного суду за 2018-2022 роки, обліково - статистичні картки на кримінальні провадження за 2018-2022 роки, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України.

Загальні засади призначення кримінального покарання у виді штрафу визначаються кримінальним законодавством України, зокрема ст. 53 КК України. Штраф становить собою міру кримінального покарання, що полягає у стягненні із засудженого в дохід держави певної суми грошей.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 53 КК штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині цього Кодексу.

Штраф як міра покарання встановлюється законом за здійснення менш небезпечних злочинів проти власності, проти особистості, господарських і деяких інших видів злочинів, вчинених, як правило, з корисливих мотивів чи при завданні майнових збитків.

Штраф є найбільш поширеним у санкціях статей Особливої частини КК України покарання, що зумовлює часте його застосування. (Закон України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності»)

Отже, штраф є видом покарання, який передбачає обмеження майнових прав засудженого.

 Питання, пов’язані з правильним призначенням та виконанням такого виду покарання, як штраф, є актуальними в судовій практиці.

У 2022 році Мурованокуриловецьким районним судом  Вінницької області розглянуто 11 кримінальних проваджень із  призначення покарання у виді штрафу.

В таблиці 1  відображено  застосування судом міри покарання   штрафу  за 2022 та попередні роки

Таблиця 1

Наведені дані свідчать, що  у 2022 році найчастіше призначалась міра покарання у виді  штрафу, що становить  30,5 %  від загальної кількості засуджених.

Питому вагу осіб, до яких застосовано штраф як основний вид покарання, від кількості осіб, щодо яких суд постановив обвинувальний вирок, відображено в таблиці 2.

Таблиця 2

За аналізуючий період  штраф застосовано до  трьох осіб, які вчинили злочини  проти життя та здоров’я (ст. 125-126 КК України), до однієї особи, яка вчинила злочин за посів або вирощування снотворного маку чи конопель (ст. 310 КК України),  до трьох осіб, які вчинили пособництво в підробленні посвідчення, яке видається установою, що має право видавати чи посвідчувати такі документи, і яке надає права, з метою його використання  та використання завідомо підробленого документа (ст. 358  КК  України) та до  чотирьох осіб за  пропозицію  службовій особі надати їй неправомірну вигоду за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища (ст. 369 КК України).

Загальні засади призначення покарання спрямовані на забезпечення індивідуалізації, гуманності і справедливості покарання. Вони є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок і межі діяльності суду в призначенні покарання.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

 Штраф може сприяти досягненню цих цілей лише тоді, коли кримінальне покарання у виді штрафу буде для засудженого важким, але у той же час реальним щодо виконання на практиці (тобто штраф має бути таким, щоб засуджений міг його сплатити). Тому невиправданим у КК України є такі розміри штрафів, які реально можуть бути сплачені лише найзаможнішими громадянами країни.

Таким чином, межі покарання у виді штрафу мають бути чітко окресленими.

У пункті  2 постанови від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» Пленум Верховного Суду України роз’яснює, що, призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку і т.д.

Розмір  штрафу встановлюється залежно від тяжкості вчиненого злочину з урахуванням майнового стану особи. Сума штрафу обчислюється виходячи з офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Майновий стан винного є поняттям оціночним, оскільки в КК України не визначений його зміст. Для оцінки майнового стану винного судом враховується розмір заробітної плати, пенсії або стипендії винного; грошових доходів від його підприємницької та іншої законної діяльності; доходів у вигляді відсотків за банківськими вкладами; доходів від цінних паперів; доходів від земельної ділянки; нерухомого та іншого майна, а також береться до уваги наявність на утриманні непрацездатних осіб.

Особливістю такого виду покарання, як штраф, є те, що його розмір установлюється у певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наприклад, обираючи покарання Василю Юращуку визнаному винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України було враховано всі обставини справи в їх сукупності, а саме: обвинувачений не перебуває на обліку в психіатра чи в лікаря-нарколога , що, з його слів, він має двох дітей, з яких син є неповнолітнім, а він надає йому матеріальну допомогу, залишив в користування  житловий будинок, схильність до вчинення злочинів суд  визначив  за правильне розмір штрафу як максимальний, передбачений санкцією інкримінованої частини статті, - 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (справа № 139/406/22, головуюча суддя Тучинська Н.В.).

Інший приклад. 05 липня 2022 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 23 червня 2022 року між прокурором Могилів-Подільської окружної прокуратури та Мехтієвим Ровшаном Алі Огли (Mehtiev Rovshan),  який в ході спілкування із працівниками поліції висловив словесну пропозицію надати їм неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів, а у подальшому поставив заздалегідь підготовлені кошти в розмірі 1200 гривень, які перебували в його документах, до сидіння  автомобіля де перебував  працівник поліції за не притягнення його до адміністративної відповідальності.   Мехтієва Ровшана Алі Огли  визнано винним в скоєнні злочину, передбачених ч. 1 ст.369 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 1  тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень (справа № 139/ 330/22, головуюча суддя Коломійцнева В.І.).

Так, по справі  про обвинувачення Тахіра Климента у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України  призначено покарання у виді штрафу в розмірі одна тисяча п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 гривень (справа № 139/777/21, головуюча суддя Тучинська Н.В.). 

А по справі  про обвинувачення Віктора Синчака  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України  призначено покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень, оскільки судом враховано обставину, що обвинувачений є особою пенсійного віку, що потерпілий також перебував у стані алкогольного сп’яніння. Суд визначив за правильне розмір штрафу як середній, передбачений інкримінованою частиною статті та кримінальним законом (справа                             № 139/996/21, головуюча суддя Тучинська Н.В.). 

Також 17 жовтня 2022 року  визнано винним Пешкана Миколу Миколайовича у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України. При винесенні вироку суд  врахував пом’якшуючі обставини, а саме: щире каяття в скоєному та активне сприяння розкриттю злочину, вчинення кримінального правопорушення вперше, добровільне відшкодування процесуальних витрат у справі, усунення передумов, що спонукали обвинуваченого до вчинення проступку – проходження курсу в АРМ «Автошкола»  в Сокирянській автошколі ТСО України  та обрав  останньому покарання:

 за ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 КК України - у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень;

за ч. 4 ст. 358 КК України - у вигляді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання Пешкану Миколі Миколайовичу визначити у вигляді штрафу в сумі 4000  гривень.( справа № №  139/531/22, головуюча суддя Тучинська Н.В.) 

Судді  Мурованокуриловецького районного суду, призначаючи покарання у виді штрафу, в резолютивній частині вироку зазначають його в кількості неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а потім у грошовій сумі, здійснивши перерахування розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Якщо санкція статті (санкція частини статті) не передбачає основного покарання у виді штрафу, він може бути призначений лише в порядку переходу до більш м’якого виду покарання за наявності підстав, передбачених ст. 69 КК України. У цьому разі штраф призначається в розмірах, визначених ч. 2 ст. 53 КК, - від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За звітний період переходу до більш м’якого виду покарання за наявності підстав, передбачених ст. 69 КК України не відбулося.

Штраф  може застосовуватися як основне або додаткове покарання.

Як додаткова міра покарання штраф призначається тільки тоді, коли він передбачений санкцією статті закону, за якою підсудний визнаний винним, а також при застосуванні додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням (ст. 77 КК України). Штраф як додаткове покарання виконується самостійно (ч. 3, 4 ст. 72).

Так, Олександр Халуп’як через всесвітню мережу Інтернет отримав  завідомо підроблене водійське посвідчення. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа, діючи умисно, достовірно знаючи про те, що посвідчення водія є підробленим, керуючи автомобілем «ЗАЗ»,  та будучи зупиненим працівниками сектору реагування патрульної поліції Могилів-Подільського СПД ГУНП у Вінницькій області на вулиці Жовтнева біля будинку № 6 в смт Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області, в ході перевірки документів на вимогу інспектора пред`явив посвідчення водія на своє прізвище,  тобто використав завідомо підроблений документ, та був викритий у підробці.

Халуп’яка Олександра судом  визнано винним за ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України.

За ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 КК України призначено покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 КК України (за цим вироком) та ч. 4 ст. 407 КК України, за якою Халуп’яка О.О. засуджено вироком Богунського районного суду           м. Житомира від 15 серпня 2022 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання  визначено як чотири роки позбавлення волі.

За ч. 4 ст. 358 КК України призначено  покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень.

На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України остаточне покарання Халуп’яку Олександру Олександровичу визначено шляхом повного приєднання до покарання за цим вироком за ч. 4 ст. 358 КК України  покарання за попереднім вироком Богунського районного суду м. Житомира від 15 серпня 2022 року та визначено  штраф у сумі 680 гривень та чотири роки позбавлення волі (справа  № 139/610/22, головуюча суддя Тучинська Н.В.)

Протягом 2021 року судом не застосовувався штраф як додаткове покарання у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням (ст. 75, 77), а також не застосовувався штраф як основне покарання при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82, 83 КК України) та при звільненні від покарання на підставі закону України про амністію (ст. 85 КК України).

Підставою виконання штрафу є вирок суду, що набрав законної сили. Вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив його, не пізніше трьох діб з дня набрання ним законної сили.

П’ять  засуджених осіб  сплатили  добровільно  штраф та представили підтверджуючі документи в суд.  Один  штраф  направлено на примусове виконання  до Мурованокуриловецького районного сектору філії Державної установи «Центр пробації»    у Вінницькій області, два -  Могилів-Подільський сектор №1 філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області.

У разі несплати  засудженим призначеного як основне покарання штрафу, суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді  відповідно до закону.

В 2020-2022 роках  заміна штрафу судом не розглядалася.

В 2018 році  розглянуто  2 заміни основного покарання штрафу  на  покарання у виді громадських робіт. Так,  Віталію Онищенку  замінено покарання, призначене вироком Мурованокуриловецького районного суду від 29 листопада 2017 року, у виді штрафу в сумі 850 гривень на покарання у виді 50  годин громадських робіт (справа № 139/979/17, головуюча  суддя Тучинська Н.В.).

По справі №139/977/17, головуюча суддя Тучинська Н.В. відмовила старшому прокурору групи прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні в задоволенні клопотання про заміну засудженому Анатолію Боднару покарання у виді штрафу на інше покарання у зв’язку з реальним виконанням призначеного покарання.

Загальна сума штрафу, застосована судом як міра покарання відносно 11 осіб становить 87980 гривень, з якої в добровільному порядку сплачено 42080 гривень.

Підсумовуючи викладене, слід зробити висновок, що таке майнове покарання, як штраф, є досить ефективним засобом впливу на осіб, які вчинили певні злочини насамперед у сфері господарської діяльності. Але забезпечення належної його ефективності можливе лише за умови розумного і домірного застосування обмежень майнових прав осіб, коли, з одного боку, ці обмеження є відчутними для засудженого і здатні здійснити попереджувальний вплив на його поведінку і поведінку інших осіб, з іншого – не ставлять винну  особу в ситуацію неможливості з об’єктивних причин виконати призначене йому покарання.

Керівник апарату   суду                                                        Людмила Козак

2018 © Всі права