Злочинність неповнолітніх завжди була і залишається гострою актуальною правовою та суспільною проблемою. Вона є складовою загальної злочинності та засвідчує тенденції її розвитку в майбутньому. Це зумовлено не лише тим, що неповнолітні завжди визнавалися злочинцями особливого роду, а й тим, що на сьогодні, це - одна з найбільш кримінально-уражених верств населення.
У 2011 році Мурованокуриловецьким районним судом розглянуто 11 кримінальних справ відносно 11-ти неповнолітніх осіб, з них 4 справи повернуто прокурору в порядку ч. 2 ст. 232 КПК України.Засуджено – 6 осіб, звільнено від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру на стадії досудового слідства – 3 особи та 1 особу на стадії судового слідства.
Слідчі дії органами досудового слідства при розслідуванні кримінальних справ щодо неповнолітніх проведені якісно, з дотриманням норм Кримінально-процесуального кодексу України. Дана категорія справ у 2011 році на додаткове розслідування не направлялася.
Із аналізу кримінальних справ про злочини вчиненні неповнолітніми встановлено, що суддями дотримані вимоги ст. 241 КПК України, щодо призначення справ до попереднього розгляду та ст. 256 КПК України при призначенні справи до розгляду в суді.
У суді із 7 кримінальних розглянутих справ щодо неповнолітніх більшість розглянуто в строк від одного до двох місяців. Причинами тривалого розгляду справ щодо неповнолітніх є неявка в судове засідання підсудних, свідків, потерпілих, законних представників.
Суддями дотримуються вимоги ст. 442 КПК України. Зокрема надсилаються повідомлення представникам служби та міліції у справах неповнолітніх про розгляд справ щодо неповнолітніх, у разі необхідності з'ясування деяких обставин їх представники викликаються у судове засідання.
Під час розгляду справ про злочини вчиненні неповнолітніми суддями крім обставин визначених у ст. 64 КПК, з'ясовуються: вік підсудного; стан здоров'я та загального розвитку; характеристика (ставлення до навчання, праці, поведінка в побуті тощо); умови життя і виховання (дані про сім'ю, побутове оточення); обставини, що негативно впливали на його виховання; вплив дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього у злочинну діяльність (ст. 433 КПК), а також його ставлення до вчиненого діяння.
Суддями розглядались справи про злочини вчинені неповнолітніми в порядку ст. 299 ч. 3 КПК України. Однак зважаючи на інтелектуальні, психологічні та інші особливості неповнолітніх, судді при розгляді справ щодо них виважено підходять до вирішення питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню в судовому засіданні, і застосовують правила ч. 3 ст. 299 КПК, тільки переконавшись у тому, що підсудний правильно розуміє зміст фактичних обставин, які не оспорюються, за відсутності сумнівів щодо добровільності й істинності його позиції, а також за умови, що він усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку. Судді звертають особливу увагу на те, що докази стосовно обставин, визначених у ст. 433 КПК, та інших даних про особу підсудного мають досліджуватися незалежно від того, чи оспорюються ці обставини. Судом за період 2011 року із 7 розглянутих кримінальних справ щодо неповнолітніх 1 розглянута відповідно до ст. 299 ч. 3 КПК України.
Відповідно до ст. 97 та 105 КК України, неповнолітній який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнений від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. Існують особливі заходи впливу, що не є кримінальним покаранням, вони є заходами виховання, переконання і спрямовані на забезпечення правильного формування особистості неповнолітніх, виключення антисоціальних властивостей і навичок, попередження вчинення ними правопорушень.
Частина 2 ст. 105 КК України містить вичерпних перелік примусових заходів виховного характеру, але найбільш розповсюдженим є “передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою – це контроль і посилення виховного впливу з боку тих осіб, що були зобов’язані в силу сімейних, виробничих або інших відносин здійснювати позитивний вплив на неповнолітнього. Саме тому цей захід застосовується коли батьки або колектив мають реальну можливість здійснити такий вплив, створити нормальну обстановку для неповнолітнього. Тривалість передачі неповнолітнього під нагляд колективу, батькам або іншим особам визначається судом з урахуванням конкретних обставин справи.
26 жовтня 2011 року засуджено К. за ч. 1 ст. 122 КК України, з врахуванням ст. 47 КК України останнього передано на поруки педагогічному колективу Мурованокуриловецької загальноосвітньої санаторної школи-інтернат І-ІІІ ступенів для дітей із захворюваннями серцево-судинної системи за умови що він протягом року виправдає довіру трудового колективу та не ухилятиметься від заходів виховного характеру.
Серед проаналізованих справ - 4 справи порушено за ч. 3 ст. 185 КК України. Одна справа порушена за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ч. 3 ст. 185 КК України, дві справи ч. 1 ст. 122 КК України. Злочини скоєні неповнолітніми є невеликої тяжкості та середньої тяжкості. Крім того судом розглянуто три справи за постановами слідчих про застосування щодо неповнолітніх примусових заходів виховного характеру. Усі підсудні в цих справах вперше притягувались до кримінальної відповідальності, мають постійне місце проживання, за місцем проживання та навчання характеризувались позитивно. Тому запобіжний захід відносно неповнолітніх обирався – підписка про невиїзд. Під час попереднього розгляду та під час розгляду справ у жодній справі запобіжний захід не змінювався.
Судом за постановою слідчих про закриття кримінальної справи та застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру в порядку п. 3 ч. 1 ст. 7-1, ст. 9 КПК України було направлено три кримінальні справи відносно трьох осіб з яких дві справи закрито із застосуванням примусового заходу у виді застереження (№ 1-н-2, № 1-н-1), одну особу передано під нагляд матері строком на один рік (№ 1-н-4).
При призначенні покарання судді суворо дотримуються принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При призначенні покарання неповнолітньому підсудному суд враховує не тільки ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання, а також умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості розвитку неповнолітнього.
При призначенні покарання неповнолітнім судом враховується ст. 98 КК України. Із 6 винесених вироків протягом 2011 року щодо неповнолітніх до 4 осіб застосовано покарання у виді позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104 КК України від відбування призначеного покарання звільнено з випробуванням протягом іспитового строку та вирішенням питання про покладення на них обов’язків передбачених ст. 76 КК України. Звільнення неповнолітніх від відбування покарання з випробуванням застосовується відповідно до ст. 75-78 КК України з урахуванням особливостей, визначених у ст. 104 КК України. Іспитовий строк призначається від 1 до 2 років з урахуванням визначеного судом строку позбавлення волі, а також даних про особу засудженого та інших обставин справи. Під час звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням вирішується питання покладення на них обов’язків, передбачених ст. 76 КК України. Засудженим та їх законним представникам роз’яснюються правові наслідки передбачені ст. 75, 76, 104 КК України. 1 вирок винесено щодо неповнолітнього і призначено покарання у виді штрафу із застосуванням ст. 69 КК України. При призначенні покарання суддею враховуються вимоги ст. 99 ч. 1 КК України.
Так при призначенні покарання М. за вчинення злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України суддя застосувала ч. 1 ст. 69 КК України та призначила М. більш м’який вид покарання, не зазначений у санкції інкримінованої частини статті у виді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому кримінальним законом – тридцять неоподатковуваних мінімумів.
Відомості про неповнолітніх на момент учинення злочину показують, що більшість злочинів неповнолітні вчиняють у віці від 15 до 18 років, треба зауважити, що більшість з них виховуються у сім’ї з батьками.
Прикладів звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 106 КК України) не було.
Судимість неповнолітніх не має тенденції до зростання. На додаткове розслідування судом справи відносно неповнолітніх не надсилалися. Це свідчить про поліпшення якості досудового слідства. Оперативність справ названої категорії значно поліпшилась. Більшість справ судом розглянуто у відповідності з вимогами КПК України та чинного законодавства.
Судді з особливою увагою підходять до розгляду кримінальних справ про хуліганство відносно неповнолітніх та до призначення їм покарання. Досліджуються всебічно та ретельно обставини, пов’язані з правопорушенням, а також умови, при яких воно було вчинено.
Що стосується якості судового слідства, то вивченням справ вказаної категорії встановлено, що вироки в цілому обґрунтовані на доказах, ретельно перевірені при судовому розгляді; в ході судового розгляду встановлюються всі фактичні наслідки і характер дій, приведені докази у вироку, що стверджують винність підсудного у вчиненні протиправних дій, а також обґрунтована кваліфікація дій неповнолітнього підсудного. При призначенні покарання, враховується характер та ступінь небезпечності вчиненого, особу винного та обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність.
При застосуванні ст. 75 КК України при звільненні осіб від відбування покарання з випробуванням суддями враховуються наступні обставини - відсутність судимості, неповнолітній вік, суспільно-корисна праця, визнання вини, щире каяття, відшкодування збитків, позитивна характеристика.
Практика застосування ст. 75 КК України. Для звільнення з випробування потрібно встановити достатню для цього підставу. Звільнення з випробуванням може мати місце тоді, коли суд дійде висновку, що, виходячи з тяжкості злочину, особи винного та інших обставин, виправлення засудженого можливе без відбування покарання. Тяжкість злочину повинна бути конкретизована з урахуванням об’єкта і предмета посягання, характеру діяння, обстановки, засобу, місця і часу вчинення, відсутності тяжких наслідків, урахування, чи був злочин закінченим або незакінченим, чи був він вчинений у співучасті або однією особою, форма та ступінь вини, мотиви і мета злочину та ін. Не менш важливе значення, враховуються дані, що характеризують особу винного.
Характерних помилок при призначенні покарань за вчинення злочинів вказаних категорій за сукупністю злочинів (ст. 70 КК України) та при призначенні покарань за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) не було.
Таким чином, аналізуючи стан розглянутих кримінальних справ відносно неповнолітніх за 2011 р., можна зробити висновок, що діяльність Мурованокуриловецького районного суду в цілому здійснювалась відповідно до конституційних засад судочинства і була спрямована на забезпечення захисту прав громадян, інтересів суспільства і держави та підвищення ефективності функціонування суду. За останній рік поліпшилась оперативність розгляду справ, зменшились залишки нерозглянутих своєчасно справ.
Помічник судді Мурованокуриловецького
районного суду Л.О. Паламарчук
_03_03.png)
