ПЛАН
I. Вступ
II. Спори про розірвання шлюбу
III. Спори про стягнення аліментів
IV. Спори про позбавлення батьківських прав
V. Спори про поділ майна подружжя
VI Висновки
В усі часи сім'я була і залишається найважливішим соціальним інститутом суспільства. Зміни, які відбуваються в сім'ї, змінюють її роль у суспільстві, впливають на його стан і розвиток. Тому кожне суспільство зацікавлене у стійкій, духовно і морально здоровій сім'ї.
Відносини між дружиною та чоловіком, між батьками та дітьми, іншими членами сім’ї та родичами – це дуже чутлива сфера, яка потребує постійного піклування турботи та любові.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 5 СК України держава бере на себе обов'язок щодо охорони сім'ї, дитинства, материнства та батьківства, а також створення умов для зміцнення сім'ї. Це головне загальне положення, яке стосується сім'ї, визначає її значення в суспільстві та ставлення до неї держави. Держава здійснює по відношенню до сім'ї державну політику, яка є складовою соціальної політики України. Мета державної сімейної політики полягає у забезпеченні сприятливих умов для всебічного розвитку сім'ї та її членів, найповнішої реалізації сім'єю своїх функцій і поліпшення її життєвого рівня, підвищення ролі сім'ї як основи суспільства.
Саме на суди покладається забезпечення можливості збереження сім’ї, недопущення порушення права дитини на утримання після розірвання шлюбу, забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток.
У 2011 році до Мурованокуриловецького районного суду надійшло 200 цивільних справ відносно спорів що виникають з сімейних правовідносин: Із зазначеної кількості розглянуто 184 справи. По 150 справах позов було задоволено, по 2 - у задоволенні позовних вимог відмовлено. По 17 справах судом виносилось заочне рішення в порядку встановленою статтею 224 ЦПК України, 16 справ закрито провадженням, 16 - залишено без розгляду. На кінець 2011 року 16 справ перебували у залишку, з яких у 2 справах провадження зупинено.
II. СПОРИ ПРО РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ.
У 2011 році в провадженні Мурованокуриловецького районного суду знаходилось 113 справ про розірвання шлюбу, з них 106 розглянуто, а 13 справ закрито провадженням. Станом на кінець 2011 року 7 справ перебувають у залишку, з яких у 3 справах провадження було зупинено.
Із задоволенням позову розглянуто 83 справи (з них по 12 винесено заочне рішення), 10 справ залишено без розгляду у зв’язку з подачею відповідних заяв позивачами.
Всі справи про розірвання шлюбу до суду надходили вперше.
Суд при розгляді справ зазначеної категорії використовував надану йому законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей, у межах встановленого ч. 5 ст. 191 ЦПК шестимісячного строку за обґрунтованим клопотанням подружжя чи одного з них.
Питання про відкладення судового розгляду і визначення строку для примирення вирішувалось після з'ясування обставин справи з урахуванням фактичних взаємин подружжя, мотивів та причин розлучення шляхом постановлення ухвали в нарадчій кімнаті.
Основними причинами розірвання шлюбу сторони вказували:
1) непорозуміння між сторонами, різні характери і погляди на життя;
2) зловживання алкоголем з боку відповідача, сварки і бійки на ґрунті пияцтва;
3) небажання утримувати сім'ю і вести спільне господарство;
4) тривале припинення подружніх стосунків у зв’язку з виїздом одного з подружжя на заробітки за кордон;
5) інші причини.
Рішення суду у справах про розірвання шлюбу відповідали вимогам ст. 215 ЦПК. У них, зокрема, було зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення наведенні відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах ДРАЦС (найменування органу, що зареєстрував шлюб, дата реєстрації, номер актового запису), прізвища подружжя до шлюбу і згідно зі свідоцтвом про його реєстрацію, рішення про залишення прізвища особі, яка змінила його під час реєстрації шлюбу, чи відновлення дошлюбного прізвища.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими. З цією метою суд при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно й всебічно з'ясовував фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, забезпечував участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін та вживав заходів до примирення подружжя.
III. СПОРИ ПРО СТЯГНЕННЯ АЛІМЕНТІВ.
У 2011 році до Мурованокуриловецького районного суду надійшла 71 цивільна справа про стягнення аліментів, з них 66 розглянуто. 59 справ задоволено, по одній справі у задоволенні позовних вимог повністю відмовлено. По двох справах винесено заочне рішення. У 3 справах провадження закрито у зв’язку з відмовою позивачів від позову. 3 справи залишено без розгляду. Станом на кінець 2011 року не розглянутими залишається 5 справ у зв’язку із зупиненням провадження.
Із загальної кількості цивільних справ про стягнення аліментів 59 позовних заяв задоволено повністю, із них по двох справах винесено заочне рішення у порядку ст. 224 ЦПК України. Це зокрема, справа за позовом Б. до С., в якій відповідач в судове засідання двічі не з`являвся, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи (головуюча суддя Тучинська Н.В.), та справа за позовом Б. до М.у даній справі відповідач до початку розгляду справи по суті надав суду заперечення, в якому не визнав позовні вимоги, зазначивши, що надає матеріальну допомогу в добровільному порядку та просив відмовити у позові. Проте будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, про причину неявки суд не повідомив та не надав заяви про розгляд справи в його відсутності (головуючий суддя Добровольський В.В.).
По одній справі за позовом П. до К. про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментах, позивачу у задоволенні позову відмовлено у зв’язку з його необґрунтованістю. Зокрема, позивач звернувся до суду з вимогою про зменшення розміру аліментів і визначення їх у твердій грошовій сумі по 100 гривень щомісячно та просив звільнити його від сплати заборгованості по аліментах. Як на підставу посилався на важкий матеріальний стан, наявність іншої сім’ї, малолітньої дитини, яка потребує постійного лікування. Проте, позивач не довів суду, що він з поважних причин не міг сплачувати аліменти на сина у визначеному законами України мінімальному розмірі, а протягом останніх шести місяців взагалі не сплачував а ні копійки. Крім того, як при винесенні рішення про стягнення аліментів, так і на момент звернення до суду з позовом про зміну розміру аліментів позивач ніде не працював і навіть не намагався виконати свого обов’язку по утриманню дитини. А тому суд, діючи в інтересах дитини, відмовив у позові.
3 справи залишено без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 207 ЦПК України, 5 справ провадженням зупинено у зв'язку із розшуком відповідача.
Протягом 2011 року судом було розглянуто 8 справ про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, що продовжують навчання, з них по 5 рішеннях позовні вимоги задоволено повністю, по одній задоволено частково. Зокрема, справа за позовом Д. до В. у якій позивачка просила стягувати аліменти з відповідача у твердій грошовій сумі, на утримання сина, що продовжує навчання у розмірі 400 гривень щомісячно. Даний позов судом був задоволений частково, оскільки обов’язок утримання лежить як на матері так і на батькові дитини, а відповідно до ст. 182 СК України та з врахуванням матеріального стану відповідача, а також обставини, що він сплачує аліменти на іншу дитину, ніде не працює суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Судом розглянуто 7 справ про зміну розмірів аліментів, з яких одна справа повернута позивачу, оскільки відповідно до загальних правил підсудності позов не підсудний Мурованокуриловецькому районному суду. У 5 справах позов було задоволено у повній мірі.
Справа за позовом З. до Ю. залишена без розгляду у зв’язку з подачею позивачем відповідної заяви передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
У справі за позовом Т. до Р. про зменшення розміру аліментів та визначення їх розміру у твердій грошовій сумі суд відмовив у позові у зв’язку з його необґрунтованістю. Аналогічна ситуація і у справі П. до К. про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості по аліментах. У таких ситуаціях суд насамперед керувався ст. 180 СК України, відповідно до якої батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повнолітня, крім того, при прийнятті рішення по справі суд враховував матеріальний стан позивача, місце його роботи, місячний заробіток та наявність іншої сім’ї та дітей.
Переважна кількість позовів подається на стягнення аліментів на утримання однієї неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Позовні заяви про стягнення аліментів в основному відповідали вимогам чинного законодавства, до них додавалися необхідні документи. У деяких справах інформація про місце перебування та роботи отримувалася зі слів позивача, оскільки відповідач знаходився на заробітках або працював у приватних підприємців без належного оформлення.
Справи про стягнення аліментів розглядалися у строки, встановлені законодавством.
Рішення про стягнення аліментів своєчасно зверталися до виконання. Виконавчі листи виписувались в установленому законом порядку, зокрема, в день винесення рішення з видачею позивачу за відповідною заявою.
Чотири справи про стягнення аліментів були оскаржені в апеляційному порядку. Так у справі за позовом К. до В. про зміну розміру аліментів Мурованокуриловецьким районним судом винесено рішення, яким позовні вимоги К. задоволено частково та зобов’язано стягувати з нього аліменти у розмірі 300 гривень щомісячно. Апеляційний суд розглянувши апеляційну скаргу позивача прийшов до висновку, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду. Зокрема, апеляційний суд встановив, що позивач мав нормальний стан здоров’я, являвся працездатною особою молодого віку та не перебував на обліку у службі зайнятості, а тому мав всі можливості матеріально утримувати своїх дітей. Таким чином, позивач не довів тих обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. За таких обставин апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив позивачу у задоволенні позову.
У справі за позовом Б. до Ю. про стягнення аліментів Мурованокуриловецький районний суд задоволив позов та зобов’язав відповідача сплачувати аліменти на утримання двох малолітніх дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня звернення позивача до суду, і до їх повноліття. Апеляційний суд заслухавши доповідача та осіб які брали участь у справі, а також перевіривши матеріали справи вирішив, що позов підлягає до часткового задоволення, зокрема, Мурованокуриловецький районний суд визначаючи розмір аліментів не врахував, що доказів, які б підтверджували наявність у відповідача регулярного доходу не подано, так як і відсутні відомості про місце його роботи. А тому суд першої інстанції невірно встановив обставини справи та призначаючи аліменти відповідачу, як особі що має регулярний дохід порушив норми матеріального права. За таких обставин колегія суддів змінила рішення суду першої інстанції та зобов’язала відповідача сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі.
По одній справі за позовом З. до О. про стягнення аліментів Мурованокуриловецький районний суд ухвалив рішення, яким задоволив позов З. та зобов’язав О. сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі. Відповідач не погоджуючись з таким рішенням подав апеляційну скаргу та просив змінити рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким стягувати з нього аліменти у розмірі ¼ частки доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину відповідного віку. Апеляційний суд розглянувши матеріали скарги вирішив, що суд першої інстанції при винесенні рішення врахувавши, що відповідач на той час не мав постійного місця роботи дійшов правильного висновку присудивши аліменти у твердій грошовій сумі, що передбачено ст. 184 СК України та залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. СПОРИ ПРО ПОЗБАВЛЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. Такий захід може застосовуватися тільки за рішенням суду. Конституція України гарантує дітям усі права, необхідні для їхнього розвитку і життя.
Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого — заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов’язки стосовно дитини. Частиною 1 ст. 164 СК встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.
Зокрема, мати, батько можуть бути позбавленні батьківських прав, якщо вони:
1) незабрали дитину з пологового будинку або з іншогозакладу охорони здоров'я без поважноїпричиниіпротягомшести
місяцівневиявлялищодонеїбатьківськогопіклування;
2) ухиляютьсявідвиконання своїх обов'язків по вихованню
дитини;
3) жорстокоповодяться з дитиною;
4) єхронічнимиалкоголікамиабонаркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками, або з одним із них, на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї з народження.
Утім в Україні існує сумна статистика, яка свідчить проте, що дуже багато дітей позбавленні такого права через різні обставини: небажання або не можливість здійснювати обов’язки по утриманню та вихованню дітей батьками дитини, їх пияцтво та аморальна поведінка. В результаті постає питання про позбавлення їх батьківських прав, або відібрання дітей від батьків.
Так у 2011 році у провадженні Мурованокуриловецького районного суду перебувало 8 справ зазначеної категорії. З них 7 позовів задоволено по 3 справах винесено заочне рішення. Станом на кінець 2011 року одна справа переходить у залишок на наступний рік.
Так, по справі за позовом прокурора Мурованокуриловецького району інтересах неповнолітньої Б. до М. про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна була судом задоволена, оскільки з врахуванням обставин справи, а також бажання самої М. позбавити її батьківських прав відносно її дочки та розглядати справу у її відсутності, а також з врахуванням ст. 150 Сімейного Кодексу України в якій передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину. У даній справі встановлено (поясненнями бабусі, яка опікувалася дитиною, самої дитини), що мати вже протягом 11 років не проживала разом з дитиною та не займалась її вихованням та духовним розвитком, а тому не було підстав не позбавляти її батьківських прав.
Одна справа за позовом прокурора Шаргородського району в інтересах неповнолітніх дітей О. та В. до В. повернута позивачу, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 122 ЦПК України судом при відкритті провадження зроблено запит у ПРФО Мурованокуриловецького РВ ГУМВС, в результаті чого виявлено, що відповідач на території Мурованокуриловецького району не значиться. А тому справа – не підсудна Мурованокуриловецькому районному суду і повернута прокурору.
Основними підставами позбавлення батьківських прав є пияцтво батьків, умови проживання, які не відповідають санітарним нормам. Переважна більшість дітей проживає з бабусями, які подекуди не в змозі займатись вихованням своїх онуків та не мають можливості утримувати їх.
При розгляді справ даної категорії суд чітко дотримувався вимог Конституції України та законів України інших нормативно правових актів.
При розгляді справ про позбавлення батьківських прав до участі в судовому засіданні згідно із ч. 4 ст. 19 СК України та Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" обов’язково залучається орган опіки та піклування. Відповідно до положень ст. 19 СК України орган опіки та піклування обов’язково подавав до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Справи про позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 109 ЦПК України розглядалися судами за місцем проживання відповідача, яке визначалося відповідно до ст. 29 ЦК України.
У випадках коли вирішувалося питання про відкриття провадження у справі а місце проживання відповідача не відоме, суд враховував положення частини дев'ятої ст. 110 ЦПК України, відповідно до якого позови до відповідача, місце проживання якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за місцем його перебування або за останнім відомим місцем проживання відповідача чи постійного його заняття (роботи).
V. СПОРИ ПРО ПОДІЛ МАЙНА ПОДРУЖЖЯ.
В 2011 році до суду надійшло 7 справ про поділ майна подружжя.
Відповідно до ст. 114 ЦПК України, всі позови заявлені за місцем знаходження майна.
Позовні заяви складені у відповідності зі ст. 119 ЦПК України, до заяв надані необхідні документи, судовий збір по всіх справах сплачено на підставах і в порядку встановленим Законом України «Про судовий збір».
Станом на кінець поточного року по трьох справах провадження зупинено у зв'язку з призначенням судом експертизи. З врахуванням положень постанови Пленуму ВСУ № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25 травня 1998 року, суддями Мурованокуриловецького районного суду для правильного вирішення справи та з’ясування обставин, які потребують спеціальних знань призначалась будівельно - технічна експертиза.
Одна справа залишена без розгляду, у зв'язку з подачею позивачем заяви про залишення позову без розгляду, в порядку п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
Одна справа за позовом С. до І. про поділ спільного майна подружжя була повернута позивачці, оскільки остання у визначений строк не усунула зазначенні в ухвалі суду недоліки позовної заяви.
Справа за позовом М. до А.про поділ спільного майна подружжя залишена без розгляду у зв’язку з подачею позивачем відповідної заяви.
Із всіх зареєстрованих справ про поділ спільного майна подружжя лише одна справа за позовом Ч. до В. розглянута по суті з винесенням рішення про часткове задоволення позову. Зокрема, позивач звернувся до суду з вимогою про залишення у її власності автомобіля та присудження відповідачу половини його вартості. А оскільки автомобіль є річчю неподільною, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд залишив автомобіль у спільній частковій власності подружжя.
Порушень строків розгляду даних справ не було.
Протоколи судових засідань складені відповідно до ст. 198 ЦПК України. В протоколах судового засідання відображені всі істотні моменти розгляду справи.
В апеляційному порядку дані справи не оскаржувалися.
Скарг та заяв в суд по справах про поділ майна подружжя не надходило.
VI. ВИСНОВКИ.
Усі справи розглядалась у встановлені законом процесуальні строки, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Рішення та ухвали судів відповідали вимогам, встановленим ЦПК України.
Судді в повній мірі досліджували обставини справи, визначали характер спірних правовідносин, завжди правильно визначали норму матеріального закону, який підлягав застосуванню до вказаних правовідносин, чітко і неухильного дотримувалися норм чинного законодавства при розгляді цивільних справ, забезпечуючи своєчасне вирішення питань відкриття провадження у справах, належну підготовку справ до розгляду, розгляд справ протягом розумного строку, підвищення особистої відповідальності за якісний та оперативний їх судовий розгляд, дотримання правил підсудності, належне складання та оформлення процесуальних документів, реагування на випадки порушення законодавства відповідними учасниками правових відносин.
У мотивувальній частині рішення судді викладали встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових, майнових та немайнових вимог, чітко викладали резолютивну частину, яка повинна містити висновки по суті не забуваючи при цьому зазначати в ній висновок суду про розподіл судових витрат.
Аналізуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що критерієм оцінки ефективності здійснення правосуддя у даній категорії справ є не кількість судових розглядів і рішень, а те, наскільки реально забезпечено конституційне право осіб на судовий захист і їхня оцінка ступеня такої захищеності. Суддями Мурованокуриловецького районного суду цих вимог дотримано в повній мірі.
Проблемних питань при вирішенні спорів що виникають з сімейних правовідносин у суддів Мурованокуриловецького районного суду не виникало.
Суддя Мурованокуриловецького
районного суду Наталія Тучинська
_03_03.png)
