Для проведення узагальнення використано статистичну звітність Мурованокуриловецького районного суду за 2011 рік, обліково – статистичні картки на цивільні справи, цивільні справи.
Проведеним узагальненням встановлено, що протягом періоду, що аналізується надійшло та було розглянуто 178 цивільних справ про спадкування. У 2010 році було розглянуто 174 справи цієї категорії.
В основному у 2011 році справи про спадкове право можна поділити на дві категорії:
1. спори про визнання права власності в порядку спадкування;
2. спори про визначення додаткового строку для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Якщо проаналізувати розглянуті судами справи за категоріями спорів, то вбачається, що найбільшу питому вагу займають позови про визнання права власності в порядку спадкування - 114 справ та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - 64 справи.
В частині дотримання вимог Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справ про спадкування, зокрема строків розгляду справ, передбачених ст.ст. 129, 157, 203 ЦПК, слід зазначити, що у всіх справах розглянутих суддями Мурованокуриловецького районного суду ці строки додержано в повній мірі.
З метою повного проведення узагальнення слід проаналізувати кожну категорію позовів окремо.
Як уже було зазначено більшість справ припадає на спори про визнання права власності в порядку спадкування.
Зі 114 справ даної категорії – 4 справи було залишено без розгляду, у одній справі відмовлено в задоволенні позовних вимог, а в решті – 109 справах рішення винесено на користь позивачів та визнано за ними право власності на спадкове майно.
При розгляді цих справ суддями застосовувалися положення Цивільного кодексу України, Земельного кодексу (у справах про визнання права власності на земельну частку (пай) або земельну ділянку в порядку спадкування), а також роз’яснення Пленуму Верховного Суду України викладені у постанові від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування».
У своїй більшості позивачі зверталися до суду у зв’язку зі смертю спадкодавця, який не встиг за життя оформити право власності на належне йому майно, або правовстановлюючі документи були втрачені.
У чотирьох випадках позивачі подали до суду заяви про залишення їх вимог без розгляду, які були задоволені судом.
У одній справі судом у задоволені позову було повністю відмовлено. Пов’язано це з тим, що подаючи позовну заяву позивачем було зазначено про те, що після смерті його матері оформити спадкові права на спадкове право в нотаріальній конторі він не може, оскільки втрачено відповідний правовстановлюючий документ на спадкове право. Проте, твердження позивача про втрату правовстановлюючого документу на спадкове майно – сертифіката на право на земельну частку (пай), спростовані в судовому засіданні представником відповідача. А відповідно до ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса а не до суду за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме. Згідно роз’яснень у п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року “Про судову практику у справах про спадкування”, вимоги про визнання права власності в порядку спадкування судовому розгляду не підлягають, оскільки вирішення таких питань відноситься до компетенції органів нотаріату, якими у разі наявності після смерті спадкодавця –спадкового майна, у складі якого є нерухоме майно, зареєстрована органами, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна ( ст. 182 Цивільного Кодексу України) на час смерті – видається свідоцтво про право спадкування на таке майно спадкодавця за законом чи за заповітом.
Таким чином, суд прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з його безпідставністю.
Жодне з рішень суду із зазначеної категорії не оскаржувалося.
При розгляді спорів за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для її прийняття (частина 3 ст. 1272 ЦК) Мурованокуриловецьким районним судом враховувалися наступні обставини.
Згідно з положеннями статті 1272 ЦК, якщо спадкоємець протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Таким чином, закон прямо вказує на те, що вимоги про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини розглядаються у позовному провадженні.
Тобто такі вимоги не можуть розглядатись як заява в порядку окремого провадження.
Відповідачами у зазначеній категорії справ виступали:
1. у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття - орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини;
2. у разі наявності спадкоємців - спадкоємці, які прийняли спадщину.
З 64 справ про визначення додаткового строку для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини – 2 справи залишено без розгляду у зв’язку з подання відповідної заяви позивача. По 61 справі позовні вимоги було задоволено та встановлено додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.
По одній справі у задоволені позову відмовлено. Так, позивачем було зазначено, що її та відповідача мати померла. Відповідач без її відома успадкував мамину земельну ділянку, про існування якої вона дізналася лише влітку цього року. Тому вона просила визначити додатковий строк у три місяці для подання заяви до нотаріальної контори.
Відповідно до закону, підставою для прийняття судом рішення про визначення спадкоємцеві, який пропустив строк для прийняття спадщини, додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, є визнання причин пропуску строку на прийняття спадщини поважними.
Пленум у своїй постанові “Про судову практику у справах про спадкування” встановив, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Як встановив суд, основна причина через яку позивач вчасно не звернулася до нотаріальної контори за прийняттям спадщини, - це обставина, що вона не знала про існування у спадкодавця – рідної матері - спадкового майна. Але така причина на думку суду не виправдовує її поведінку як дочки спадкодавця, яка за життя матері не знала і не цікавилася про її майновий стан, про роботу в колгоспі (що дає право на земельний пай), про наявність чи відсутність нерухомого майна і т.п. В той же час син спадкодавця – відповідач у справі – після смерті матері продовжував спілкуватися аж до смерті з батьком, знав про наявність у матері спадкового майна і т.д.
Крім того, пропущення строку на прийняття спадщини підтверджує наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.
Отже, звернення до суду із зазначеним позовом здійснюється після звернення до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини і видачі свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 “Про судову практику у справах про спадкування”, при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини суд має перевіряти наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
З матеріалів спадкової справи вбачається, що із заявою про прийняття спадщини до Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори звертався лише відповідач у справі, а позивачка такої заяви не подавала. Тому у позові було відмовлено.
Позивачем по даній справі подана апеляція. І на даний час справа знаходиться на розгляді апеляційного суду.
Таким чином, проблемних питань при розгляді Мурованокуриловецький районним судом спорів щодо спадкування не виникало.
Заступник керівника апарату суду О. Ткачук
_03_03.png)
