Узагальнення судової практики розгляду Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області кримінальних справ (проваджень) щодо злочинів проти життя та здоров’я особи за 2014 рік

Узагальнення

судової практики розгляду Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області кримінальних справ (проваджень) щодо злочинів проти життя та здоров’я особи за 2014 рік

План:

1.      Аналіз статистичних даних.

2.      Розгляд кримінальних проваджень за ст. 121 КК України

3.      Розгляд кримінальних проваджень за ст. 122 КК України

4.      Розгляд кримінальних проваджень за ст. 125 КК України

5.      Розгляд кримінальних проваджень за ст. 126 КК України

6.      Якість проведення досудового слідства (розслідування) та розгляду проваджень судом

Відповідно до листа голови Апеляційного суду Вінницької області  Кучевського П.В.  № 243/1-11/2015 від 09.02.2015 року Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області проведено узагальнення практики розгляду кримінальних справ (проваджень) щодо злочинів проти життя та здоров’я особи за 2014 рік.

Для проведення узагальнення використано статистичну звітність Мурованокуриловецького районного суду за 2014 рік, кримінальні справи (провадження).

1.      Аналіз статистичних даних.

Згідно статистичних даних у 2014 році в провадженні Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області перебувало 93 кримінальних провадження, з яких 84 – надійшло у звітному періоді.

Із зазначених 93 кримінальних проваджень у 2014 році судом було розглянуто 88. Станом на 31.12.2014 року – 5 проваджень перебувало у залишку.

Злочини проти життя та здоров’я особи становлять найпоширенішу категорію кримінальних проваджень, що розглядалися судом у 2014 році. Зокрема, протягом звітного періоду у проваджені суду перебувало 53 справи зазначеної категорії, що становить 57% від загальної кількості розглядуваних кримінальних проваджень. З них:

-          за ст. 121 ККУ (умисне тяжке тілесне ушкодження) – 1 (відносно 1 особи);

-          за ст. 122 ККУ (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) – 3 (відносно 3 осіб);

-          за ст. 125 ККУ (умисне легке тілесне ушкодження)- 49 (відносно 55 осіб).

-          За ст. 126 ККУ (Побої і мордування) – 3 (відносно 3 осіб).

За результатами розгляду:

-          засуджено – 14 осіб;

-          щодо яких кримінальне провадження закрито – 43 особи;

-          щодо яких кримінальне провадження повернуто прокурору – 1 особа.

Таким чином протягом 2014 року Мурованокуриловецьким районним судом було розглянуто 52 кримінальних провадження щодо злочинів проти життя та здоров’я особи. З яких:

-          за ст. 121 ККУ (умисне тяжке тілесне ушкодження) – 1 (відносно 1 особи);

-          за ст. 122 ККУ (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) – 3 (відносно 3 осіб);

-          за ст. 125 ККУ (умисне легке тілесне ушкодження)- 46 (відносно 49 осіб);

-          за ст. 126 ККУ (побої і мордування) – 2 (відносно 3 осіб).

Крім зазначених кримінальних проваджень (що розглядалися судом за положеннями КПК України 2012 року), Мурованокуриловецьким районним судом у 2014 році було розглянуто одну кримінальну справу за ст. 128 КК України щодо застосування примусових заходів медичного характеру. Однак вона була направлена прокурору  для досудового розслідування.

Перелік проваджень із зазначенням номера справи, прізвища, ім’я та по-батькові обвинуваченого, статті за якою особа обвинувачується додається до Узагальнення (Додаток № 1).

2. Розгляд кримінальних проваджень за ст. 121 КК України

Як уже зазначалося протягом 2014 року до Мурованокуриловецького районного суду надійшло та було розглянуто лише одне кримінальне провадження № 139/1046/14-к (головуючий суддя – Коломійцева В.І.) за ст. 121 КК України відносно Т.  Зокрема, судом було встановлено, що Т. під час сварки зі своєю матір’ю Т., на ґрунті раптово виниклих неприязних відноси взявши до рук вила умисно наніс їй один удар по голові, в результаті чого у неї мали місце такі тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма у вигляді одної рани в тім’яній ділянці з права з переломом лобно-тім’яної кістки справа та струс головного мозку, які належать всі в сукупності до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя на час їх утворення.

За результатами розгляду Мурованокуриловецьким районним судом ухвалено вирок, яким Т. визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі. Згідно ст.75, 76 КК України звільнено Т. від відбування покарання з випробовуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки та покладено обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи. 

Цивільний позов потерпілою не заявлявся.

Вирок не оскаржувався та не переглядався в апеляційному порядку.

Справа перебувала в провадженні 24 дні.

3. Розгляд кримінальних проваджень за ст. 122 КК України

Протягом 2014 року до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області надійшло та було розглянуто 2 кримінальних провадження відносно 2-ох осіб за ст. 122 КК України. Одне провадження перебувало у залишку з минулого року. Таким чином протягом 2014 року у провадженні суду перебувало та було розглянуто 3 кримінальних провадження відносно 3-ох осіб за ст. 122 КК України. З них:

2 – розглянуто з ухваленням вироку;

1 – з постановленням ухвали про закриття провадження у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.

Так, по справі № 139/227/14-к (головуюча суддя Коломійцева В.І.) за підозрою  К. у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 122 ч.1 КК України під час підготовчого судового засідання, потерпілий І., ознайомившись зі своїми правами та обов'язками, подав до суду заяву про відмову від обвинувачення, оскільки з останнімм примирився, претензій до нього не має.

Суд закрив кримінальне провадження у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.

Справа перебувала в провадженні 16 днів.

По іншій справі № 139/584/14-к (головуючий суддя Тучинська Н.В.) по обвинуваченню М. за  ч. 1 ст. 122 КК  України, суд ухвалив обвинувальний вирок, яким засудив М. та призначив йому покарання у виді одного року позбавлення волі. На підставі ст .ст. 75, 76 звільнив його від покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину.

Цивільний позов не заявлявся.

Справа перебувала в провадженні 34 дні.

Ще по одній справі справі № 139/1320/13-к (головуючий суддя Тучинська Н.В.) від прокуратури Мурованокуриловецького району надійшов обвинувальний акт про обвинувачення Щ. за ч. 1 ст. 122 КК України та Л. за ч. 1 ст. 126 КК України.

Потерпілий Ц. у підготовчому судовому засіданні  заявив клопотання про звільнення Л. від відповідальності у зв’язку з примиренням та просив справу закрити. Таким чином, суд закрив кримінальне провадження щодо обвинувачення Л. за ч. 1 ст. 126 КК України та звільнив останнього від кримінальної відповідальності у зв’язку з  примиренням винного з потерпілим.

Відносно ж обвинувачення Щ. за ч. 1 ст. 122 КК України, справа розглядалася у відкритому судовому засіданні і суд ухвалив обвинувальний вирок, яким засудив Щ. та призначив йому покарання у виді  одного року обмеження волі та на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнив від відбування покарання, якщо він протягом  однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину.

По даній справі заявлявся цивільний позов. Зокрема, Щ. у стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті неприязних стосунків умисно наніс Ц. удар правою рукою в область нижньої щелепи, спричинивши тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Як наслідок від отриманого від Щ. удару, потерпілому було вибито один зуб та зламано нижню щелепу. У зв’язку з цим тілесним ушкодженням він вимушений був лікуватися та поніс матеріальну шкоду на суму 225 гривень 65 копійок. Крім того, потерпілий бажав, щоб Щ. відшкодував йому моральну шкоду,  яку оцінив у 5 тисяч гривень.

Вимога про відшкодування матеріальної та моральної шкоди була задоволена судом у повному обсязі. Зокрема, на ствердження матеріальних витрат на лікування у зв’язку з ушкодженням здоров’я, потерпілий подав суду накладні та товарний чек на придбання ліків. Крім того Ц. вказав, що внаслідок  завданого йому ушкодження здоров’я порушено його конституційні права на повагу до гідності особи, особисту недоторканість, які декларовані і гарантовані ст.ст. 28 і 29 Конституції України. Зокрема, факт побиття  викликав у нього моральні, психічні, душевні переживання і страждання, які на тривалий час повністю опанували його увагою і підкорили його діяльність. Внаслідок нанесених тілесних ушкоджень порушились його звичні життєві стосунки та ритм життя, він змушений був певний час  лікуватись, а на сьогоднішній день ще відчуває болі і не комфортність у зв’язку зі зламом щелепи.

Суд, задовольняючи вимогу про відшкодування моральної шкоди послався на п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України  «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95 року, відповідно до якої розмір  відшкодування  моральної  (немайнової)  шкоди  визначається судом  залежно  від  характеру  та  обсягу страждань (фізичних, душевних,  психічних  тощо),  яких   зазнав   позивач,   характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.  Зокрема,  враховуються стан  здоров'я потерпілого,  тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Справа перебувала в провадженні 26 днів.

Усі справи за ст. 122 КК України в апеляційному порядку не оскаржувалися та не переглядалися.

4. Розгляд кримінальних проваджень за ст. 125 КК України

Протягом 2014 року у провадженні Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області перебувало 49 кримінальних проваджень відносно 55 осіб за ст. 125 КК України.

З них:

10 (відносно 11 осіб)  – розглянуто з ухваленням обвинувального вироку;

1 – повернуто прокурору;

37 (відносно 42 осіб)  – з постановленням ухвали про закриття провадження.

1 – станом на 31.12.2014 року перебувало у залишку.

Як показує практика основним видом покарань, що призначався судом у 2014 році за ст. 125 КК України був штраф. Його накладено на 9 осіб. Розмір в залежності  від обставин кожної справи та частини статті варіювався від 510 до 1360 гривень.

В кількох справах суд засуджував осіб до покарання у виді штрафу та одночасно звільняв їх від відбування покарання у зв’язку із застосуванням амністії (справи: № 139/358/14-к - головуюча суддя Тучинська Н.В.; № 139/298/14-к – головуюча суддя Коломійцева В.І.)

Двом особам суд призначив покарання у виді 80 годин громадських робіт.

Щодо підстав закриття проваджень по даній категорії, то вона у 2014 році була лише одна – відмова потерпілого від обвинувачення.

Усі провадження по обвинуваченню осіб за ст. 125 (ч.ч. 1 та 2) КК України розглядалися у строки встановлені ст. ст. 314 та 318 КПК України.

З усіх проваджень по обвинуваченню осіб за ст. 125 КК України цивільний позов заявлявся лише по двох.

Так,  по справі № 139/955/14-к (головуючий суддя Тучинська Н.В.) К. обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого  ч. 2 ст. 125 КК  України за те, що  перебуваючи у стані  алкогольного сп’яніння на території земельної ділянки С. по вулиці Петровського в с. Лучинчик Мурованокуриловецького району Вінницької області, під час суперечки умисно наніс останній  декілька ударів рукою в область голови, що призвело до легких тілесних ушкоджень, які спричинили  короткочасний  розлад здоров’я більше 6, але не більше 21 дня.

Потерпіла заявила цивільний позов, обґрунтовуючи його тим, що на лікування вона витратила 2488 гривень 62 копійки, що підтверджується відповідними чеками. Моральну шкоду від перенесеного фізичного болю, від тимчасової  втрати   працездатності, від вимушених змін в організації господарства вона оцінює в 10 тисяч гривень. Крім того, просила стягнути з обвинуваченого 400 гривень, витрачених на правову допомогу.

За результатами розгляду, суд визнав К. винним та засудив його за ч. 2 ст. 125 КК України, призначивши покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

При цьому питання щодо цивільного позову вирішено наступним чином:

- в частині стягнення матеріальної шкоди (2488 грн. 62 коп.) – задоволено повністю, оскільки по даній справі матеріальна шкода полягала у витратах на лікування у зв’язку із злочином обвинуваченого. Потерпіла довела чеками на придбання медикаментів у відповідний період після вчинення злочину, що вона витратила на лікування 2488 гривень 62 копійки;

- в частині стягнення моральної шкоди  - позов задоволено частково. Суд вирішив, що з огляду на тяжкість злочину та тяжкість тілесних ушкоджень, з врахуванням розумності і справедливості, розмір грошового відшкодування моральної шкоди потерпілій має бути в тисячу гривень.

Також з обвинуваченого на користь потерпілої стягнуто 400 грн. процесуальних витрат, оскільки останні були документально підтверджені.

По іншій справі № 139/298/14-к (головуючий суддя Коломійцева В.І.) Р. обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України за те, що перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння поблизу кафе «Гостинний двір», що розташоване в с.Морозівка Мурованокуриловецького району Вінницької області, на ґрунті неприязних відносин, в ході суперечки із Ч., умисно нанесла останній декілька ударів руками та ногами в область голови, після чого вкусила один раз Ч. за ліву ногу, а саме в область гомілки. Внаслідок чого, у Ч. мали місце легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров’ю більше 6-ти діб.

Потерпілою Ч. було заявлено цивільний позов, відповідно до якого вона  просила суд стягнути  із Р. на її користь суму матеріальної шкоди, заподіяної злочином у розмірі 4600 гривень та відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000 (десять тисяч) грн.

Суд задовільнив цивільний позов частково з наступних підстав.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди,  заподіяної  злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при  розгляді  кримінальної  справи  суд  зобов'язаний  на основі  всебічного,  повного  й  об'єктивного дослідження обставин справи з'ясувати характер і розмір матеріальної шкоди,  заподіяної злочином,  наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою,  що  настала,  роль  і  ступінь  участі  кожного  з  підсудних   в   її заподіянні,  а також,  чи відшкодовано її повністю або частково до судового  розгляду  справи,  і  у  вироку  дати   належну   оцінку зазначеним обставинам.

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналогічне положення передбачене також і  п. 13 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України.

Вирішуючи питання про розмір відповідальності за майнову шкоду, спричинену потерпілій, суд виходить з того, що Ч., шляхом надання квитанцій підтверджена сума матеріальної шкоди у розмір 4282 гривні 04 копійки, з яких 1790,65 грн - на придбання лікарських засобів; 491,39 грн. - транспортні послуги та 2000 гривень - витрати на юридичну допомогу. Разом з тим, суд вирішив, що витрати пов’язані з придбанням продуктів харчування стягненню не підлягає, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд визнав обґрунтованими твердження Ч., що внаслідок протиправних дій обвинуваченої вона отримавши тілесні ушкодження, відчула фізичні та моральні страждання.

Однак, розмір моральної шкоди в сумі 20 000 грн., суд вважав  завищеним і з врахуванням вимог розумності та справедливості, а також інших обставин,  які мають істотне значення, суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди для Р. в розмірі  1 500 гривень.  

5.      Розгляд кримінальних проваджень за ст. 126 КК України

Протягом 2014 року до Мурованокуриловецького районного суду надійшло та було розглянуто два кримінальних провадження відносно трьох осіб, що обвинувачувалися за ст. 126 КК України. Усі вони були закриті судом у зв’язку з відмовою потерпілих від обвинувачення.

6. Якість проведення досудового слідства (розслідування) та розгляду проваджень судом

Аналіз діяльності органу досудового слідства свідчить про те, що кримінальні провадження проти здоров’я та життя були розслідувані повно та об’єктивно: були встановлені час, місце, спосіб, мотиви вчинення злочинних дій. Також не було виявлено випадків неправильної кваліфікації дій осіб, що обвинувачувались у злочинах проти життя та здоров’я особи і випадків порушення строків розслідування у досліджений період.

Однак по одному провадженню № 139/200/14-к (головуюча суддя Коломійцева В.І.) обвинувальний акт було повернуто прокурору за його клопотанням, оскільки в ньому були невірно зазначені анкетні відомості обвинуваченої.

Випадків визнання судом зібраних під час досудового розслідування доказів недопустимими та неналежними не траплялося.

При розгляді кримінальних проваджень щодо злочинів проти життя та здоров’я особи, суддями Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області не застосовувалася практика Європейського суду з прав людини та міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Постанови Верховного Суду України в порядку ст. 458 КПК України також не застосовувалися.

При судовому розгляді кримінальних справ про злочини проти життя та здоров’я, з метою всебічного дослідження зібраних по справах матеріалів та винесення обґрунтованого рішення, судом ретельно перевірялися всі фактичні обставини справи, направленість умислу, мотиви, ціль, наслідки і характер дій обвинувачених, був встановлений причинний зв’язок між діями обвинувачених та настанням середньої тяжкості та тяжкими тілесними ушкодженнями, що настали.

 При призначенні покарання за вчинення злочинів проти життя та здоров’я суд керувався закріпленими в КК нормами про систему і види, підстави і порядок призначення покарання, передусім ст. 65 КК України. При призначенні покарання враховувався характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особа винного і обставини справи, що пом’якшують і обтяжують покарання.

У 2014 році лише одне кримінальне провадження переглядалося вищестоящими судами. Так, по справі № 139/623/14-к  (головуюча суддя Тучинська Н.В.) винесено вирок, яким Д. визнано винуватою та засуджено за ч.2 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 50 н.м.д.г. в сумі 850 гривень. Частково задоволено цивільний позов, стягнуто з Д. на користь К. 1327,48 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн. Вирок оскаржувався. Апеляційним судом Вінницької області апеляційну скаргу залишено без задоволення,  а вирок суду першої інстанції – без змін. Задоволено заяву обвинуваченої Д. і звільнено її від відбування покарання на підставі п «в» ч.1 ст.1 ЗУ «Про амністію». Засуджена Д. подала касаційну скаргу на вирок Мурованокуриловецького районного суду та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовуючи дані рішення зазначив, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438, п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо воно ухвалено незаконним складом суду.

Незаконним визнається склад суду, якщо були підстави, передбачені статтями 75, 76 КПК, які виключали участь судді в розгляді справи.

Крім того, як указав Європейський суд у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна Wettstein), п. 43).

Як убачається з наданих касаційному суду матеріалів, під час розгляду цивільної справи за позовом К. до К. про визнання права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом К. до К. про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю, визнання спільним майном подружжя, набутим під час шлюбу та поділ майна суддею Тучинською Н.В., під головуванням якої було постановлено вирок щодо Д., було заявлено самовідвід.

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 12 березня 2014 року заяву судді Тучинської Н.В. про самовідвід задоволено. Підставою для задоволення заяви стало те, що головуюча у справі - суддя Тучинська Н.В. тривалий час перебувала у дружніх стосунках з колишнім подружжям К. та продовжує підтримувати з кожним з них дружні стосунки після розірвання шлюбу, а також, використовуючи такі стосунки, останні неодноразово радилися (консультувалися) із головуючою з різних питань та проблем.

Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.                   

У своєму рішенні по справі «Фельдман проти України» Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі «Фельдман проти України», заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п.97 ).

Таким чином, в порушення вимог ст. ст. 75, 76 КПК України, під час розгляду провадження щодо Д., в якому потерпілою є К., незважаючи на наявність обставин, які викликають сумнів в об'єктивності судді, головуюча по справі в суді першої інстанції - суддя Тучинська Н.В. не заявила про самовідвід, а натомість розглянула провадження та 17 січня 2014 року постановила вирок щодо Д., не забезпечивши при цьому достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу своєї безсторонності.

На думку колегії суддів, доводи засудженої щодо необ'єктивності та упередженості судді можна вважати об'єктивно обґрунтованими, оскільки має місце порушення ст. 75 КПК України з урахуванням вищезазначених рішень Європейського суду з прав людини.

Суддя Мурованокуриловецького

районного суду                                                                                    В. І. Коломійцева