Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

17 квітня 2015, 10:20

УЗАГАЛЬНЕННЯ

судової практики розгляду кримінальних

проваджень Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області

щодо злочинів проти життя та здоров’я особи за 2014 рік.

План

1. Вступ.

2. Аналіз розгляду кримінальних справ.

3. Якість досудового слідства.

4. Судовий розгляд.

5. Призначення покарання.

6. Апеляційне оскарження.

7. Висновки.

Право на життя — універсальне, загальновизнане природне право людини і громадянина, яке закріплено в міжнародно-правових актах та у конституціях багатьох країн світу.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Конституція також зауважує, що всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21). Особливо підкреслюється, що ці невід’ємні права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. У зв’язку з цим одним з найважливіших завдань кримінального закону є всебічний захист кримінально-правовими заходами саме прав і свобод людини і громадянина від злочинних посягань.

Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного статтями 3 і 27 Конституції права людини на життя і здоров'я є беззастережне виконання судами вимог кримінально-процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.

Розглядаючи кримінальні справи зазначеної категорії, судді Мурованокуриловецького районного суду керувалися положеннями чинного КК України, Кримінально-процесуальним кодексом України та враховували роз'яснення, наведені у відповідних постановах Пленуму Верховного Суду України.

2. Аналіз розгляду кримінальних справ.

Аналізуючи та узагальнюючи матеріали кримінальних справ даної категорії слід зазначити, що у 2014 році у провадженні Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області перебували кримінальні провадження за ст.ст. 121, 122, 125, 126 КК України.

Так, станом на 01 січня 2014 року у залишку нерозглянутих справ з 2013 року перебувало 5 кримінальних проваджень за ст. 125 ч. 2, ст. 122 ч. 1 та ст. 126 ч. 1 КК України, дві з яких були розглянуті із ухваленням вироку по трьох кримінальних провадженнях справи закрито у зв’язку з відмовою потерпілих від обвинувачення.

У 2014 році до суду надійшло 48 проваджень у справах про злочини проти життя і здоров’я особи, з них: 52 справи розглянуто, в тому числі 13 справ із винесенням вироку, 38 кримінальних проваджень закрито, 1 повернуто прокурору для приведення обвинувального акта у відповідність з вимогами КПК України, по одній справі провадження не завершено (залишок станом на 01 січня 2015 року) у зв’язку з оголошенням розшуку обвинуваченої.

Згідно статистичних звітів за період 2014 року до районного суду надійшло 43 провадження за ч.ч. 1 та 2 ст. 125 КК України, які на кінець звітного періоду були розглянуті наступним чином:

9 - із ухваленням вироку;

32 – закрито у зв’язку з відмовою потерпілого від обвинувачення;

1 - повернуто прокурору:

1 – оголошено розшук обвинуваченої.

За ст. 121 КК України до суду направлено одне кримінальне провадження, яке було розглянуто із ухваленням вироку. Дві справи перебувало на розгляді у суді за ст. 122 КК України за період 2014 року, одна з яких розглянута із винесенням вироку, одна закрита провадженням у зв’язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.

Також в узагальнюваний період поступило два кримінальних провадження за ч. 1 ст. 126 КК України, які закриті судом в порядку ч. 1 п. 7 ст. 284 КПК України.

3. Якість досудового слідства

Аналіз діяльності органу досудового слідства свідчить про те, що кримінальні справи проти життя та здоров’я особи в основному були розслідувані повно та об’єктивно: були встановлені час, місце, спосіб, мотиви вчинення злочинних дій. Також не було виявлено випадків неправильної кваліфікації дій осіб, що підозрювались у злочинах проти життя та здоров’я особи і випадків порушення строків розслідування у досліджений період, чітко зазначався розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та розмір витрат на проведення експертиз під час досудового розслідування.

У 2014 році суддею Коломійцевою В.І. у підготовчому судовому засіданні було встановлено неправильність зазначення анкетних даних особи, відносно якої до суду направлено обвинувальний акт (Р.). За клопотанням прокурора, обвинувальний акт було повернуто для приведення його у відповідність з вимогами ст. 291 КПК України.

Одночасно, неодноразово судом було встановлено, що органами досудового розслідування не завжди зазначались у обвинувальних актах обставини, що пом’якшують покарання для обвинувачених, зокрема, наявність на утриманні малолітніх дітей та ін.

4. Судовий розгляд

При призначенні справ зазначеної категорії до розгляду суддями Мурованокуриловецького районного суду були дотримані вимоги ст.ст. 314, 316, 318 КПК України щодо строків призначення справи до підготовчого судового засідання та судового розгляду.

Так, не пізніше п’яти днів з дня надходження обвинувального акта до суду суддями виносилися ухвали про призначення підготовчого судового засідання, у якій зазначали дату, час та місце його проведення, учасників підготовчого судового засідання.

Переважна більшість кримінальних проваджень про злочини, передбачені ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КК України, була закрита у підготовчому судовому засіданні на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв’язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (19 проваджень), наприклад, провадження № 139/899/14-к, 139/125/14-к, 139/94/14-к, 139/345/14-к, 139/1058/14-к (суддя Тучинська Н.В.), 139/13/14-к, 139/1013/14-к, 139/118/14-к, 139/151/14-к, 139/227/14-к, 139/625/14-к, 139/752/14-к, 139/1013/14-к, 139/1056/14-к (суддя Коломійцева В.І.), № 139/860/14-к (суддя Добровольський В.В.). 16 кримінальних проваджень було закрито з цих же підстав у відкритому судовому засіданні: № 139/70/14-к, 139/84/14-к, 139/666/14-к, (суддя Коломійцева В.І.), 139/436/14-к, 139/716/14-к, 139/438/14-к, 139/436/14-к (суддя Добровольський В.В.), 139/172/14-к, 139/365/14-у, 139 387/14-к, 139/523/14-к, 139/1012/14-к (суддя Тучинська Н.В.).

При судовому розгляді кримінальних справ про злочини проти життя та здоров’я особи, з метою всебічного дослідження зібраних доказів та винесення обґрунтованого рішення, судом ретельно перевірялися всі фактичні обставини справи, направленість умислу, мотиви, ціль, наслідки і характер дій обвинувачених, був встановлений причинний зв’язок між діями обвинувачених та їх наслідками.

Зокрема, у кримінальному провадженні № 139/22/14-к про обвинувачення К. (суддя Коломійцева В.І.) у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, судом при призначенні покарання враховувалось ставлення обвинуваченого до вчиненного злочину, його характеристика за місцем проживання, думка потерпілої, яка просила застосувати до обвинуваченого сувору міру покарання, а також вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння. З урахуванням всіх обставин кримінального провадження суд прийшов до переконання, що саме покарання у виді штрафу в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано діяння обвинуваченого буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари К. за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як засудженим так і іншими особами.

Під головуванням судді Тучинської Н.В. було розглянуто кримінальне провадження № 139/584/14-к про обвинувачення М. у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Призначаючи обвинуваченому міру покарання суд враховував особу винного, який є пенсіонером, його характеристику за місцем свого проживання, обставину, що він тривалий час хворіє та потребує постійного лікування та враховуючи неможливість призначення обвинуваченому, як особі пенсійного віку, окремих видів покарань, передбачених санкцією інкримінованої частини статті 122 КК України, суд прийшов до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, має стати покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Вирішуючи цивільний позов у кримінальних провадженнях про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я потерпілого, суд керувався відповідним цивільним законодавством і виходячи з роз'яснень, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" та від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" з наступними змінами.

Як правило, цивільні позови про стягнення матеріальної шкоди задовольнялися судом у повному обсязі, оскільки були доведені належними доказами (квитанціями, чеками, показаннями свідків і т.п.).

Цивільні вимоги потерпілих про стягнення моральної шкоди задовольнялися у різних провадженнях по-різному, в залежності від доведеності, виходячи з принципу розумності та справедливості.

У кримінальній справі під головуванням судді Тучинської Н.В. про обвинувачення Щ. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України потерпілим у справі було заявлено цивільний позов на суму 5255 гривень 65 копійок, з яких матеріальна шкода — 255 гривень 65 копійок та моральна шкода - 5 тисяч гривень. Суд, враховуючи стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, прийшов до висновку про повне задоволення позову.

До висновку про часткове задоволення цивільного позову (моральна шкода) у кримінальному провадженні суд прийшов у справі № 139/955/14-к (суддя Тучинська Н.В) про обвинувачення К. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. Зокрема, з огляду на тяжкість злочину та тяжкість тілесних ушкоджень, з врахуванням розумності і справедливості, розмір грошового відшкодування моральної шкоди потерпілій судом визначено у тисячу гривень, а не в 10 тисяч гривень як оцінила таку шкоду сама потерпіла

5. Призначення покарання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченим покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходив із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Зокрема, за вчинення злочинів проти життя та здоров’я суд керувався закріпленими в КК України нормами про систему і види, підстави і порядок призначення покарання, передусім ст. 65 КК України.

У кожному конкретному випадку суддями при призначенні покарання враховувався ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, ступінь вини потерпілого і тому подібне, оскільки особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, судді виходили з класифікації злочинів, визначеної у ст. 12 загальної частини КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, та інше).

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого (підсудного), суд з’ясовував його вік, стан здоров’я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, наявність не знятих чи не погашених судимостей, склад сім’ї, наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку.

Беручи до уваги, що встановлення пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має важливе значення для правильного та об’єктивного призначення покарання, судом всебічно досліджувалися матеріали проваджень щодо наявності таких обставин, а у вироку наводились мотиви прийнятого рішення.

Крім того, Мурованокуриловецьким районним судом було забезпечено виконання основного завдання кримінального процесу із забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб за вчинений злочин винні понесли справедливе покарання.

У 2014 році щодо осіб, винних у вчиненні злочинів проти життя та здоров’я особи, у переважній більшості було застосовано покарання у виді штрафу (8 осіб), 3 особам було призначено покарання у виді громадських робіт, 3 особам призначено покарання у виді позбавлення (2) та обмеження волі (1) із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. До реального позбавлення волі у провадженнях цієї категорії Мурованокуриловецьким районним судом особи не засуджувалися.

При розгляді двох кримінальних проваджень (про обвинувачення К. (суддя Тучинська Н.В.) та Р. (суддя Коломійцева В.І.) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 КК України), судом був застосований Закон України «Про амністію у 2014 році» і осіб, винних у вчиненні злочину за їх клопотанням було звільнено від покарання.

Так, Р. була визнана винною у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і засуджена до штрафу у розмірі 1360 гривень. На підставі ч. 2 ст. 86 КК України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», п. б ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» останню звільнено від відбування покарання. Стягнуто з Р. моральну шкоду у розмірі 1500 гривень та матеріальну у розмірі 4282 гривні 04 копійки.

В ході судового розгляду справи про обвинувачення К. за ч. 1 ст. 125 КК України, в останньому слові обвинувачений заявив усне клопотання про застосування щодо нього Закону України «Про амністію у 2014 році» в зв’язку з наявністю на його утриманні двох малолітніх дітей. Таке клопотання судом було задоволено і звільнено обвинуваченого від відбування покарання (штраф у розмірі 30 НМДГ в сумі 510 гривень) на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Один обвинувальний акт надійшов до суду із клопотанням про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Суд, враховуючи думку сторін, зокрема, заяву потерпілого про примирення з обвинуваченим, підтримання такої заяви законним представником потерпілого, прокурором, прийшов до висновку, що відмова потерпілого від обвинувачення покращує становище підозрюваного порівняно із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру, а тому на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України провадження було закрито (№ 139/1058/14-к, головуюча – суддя Тучинська Н.В.).

6. Апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 397 КПК України, кримінальні провадження своєчасно направлялись до Апеляційного суду Вінницької області, про що повідомлялись учасники.

За наслідками перегляду кримінальних справ в касаційному порядку скасовано один вирок Мурованокуриловецького районного суду.

Так, 17 січня 2014 року по кримінальному провадженню № 139/623/13-к (головуюча суддя Тучинська Н.В.), Д. засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до штрафу в сумі 850 гривень. Апеляційний суд Вінницької області (апеляційне провадження № 11-кп/772/199/2014) вирок Мурованокуриловецького районного суду залишив без змін та задоволив заяву Д. про звільнення її від відбування покарання, призначеного вироком Мурованокуриловецького районного суду від 17 січня 2014 року, на підставі п. «в» ч. 1 ст. 1 Закону України від 08.04.2014 року « Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.

Засуджена Д. у касаційній скарзі просила скасувати судові рішення у зв’язку з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження провадженням закрити. В обгрунтування своїх доводів посилалася на на те, що суд поверхнево розглянув справу, не в повній мірі дослідив фактичні обставини справи, допустив неповноту та дав неправильну оцінку доказам у справі. Крім того, зазначила, що провадження розглянуто незаконним складом суду, оскільки головуюча в суді першої інстанції, перебуває у дружніх стосунках з потерпілою.

Колегія суддів ВСС України доводи засудженої щодо необ’єктивності та неупередженості судді прийняла за об’єктивно обгрунтовні і прийшла до висновку про скасування вироку суду і направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки

Злочини проти життя прийнято вважати найнебезпечнішими посяганнями на особу, оскільки людина є цінністю не тільки для самої себе, а і для всього суспільства як соціуму.

Оскільки злочин – це людський вчинок, то цілком закономірним і вельми важливим представляється його психологічний аналіз – вивчення злочину як вияву властивостей даної особистості, розкриття мотивів і цілей особи, які спонукали її до вчинення такого злочину.

Проведене узагальнення показало, що за період 2014 року в справах проти життя та здоров’я особи суддями Мурованокуриловецького районного суду законно і справедливо засуджувалися особи, винні у злочинах, або ж закривалися провадження із передбачених кримінальним процесуальним законодавством підстав, що є безумовним свідченням законності, обґрунтованості та справедливості прийнятих рішень, що ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді кожної справи.

Суддя Мурованокуриловецького

районного суду Наталія Тучинська

Виконала

помічник судді Людмила Паламарчук