Відповідно до вимог ст. 78 Кримінально-процесуального кодексу України речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об’єктом злочинних дій, а також гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом’якшення відповідальності, зокрема будь-які предмети матеріального світу, якщо вони містять у собі важливі для вирішення справи відомості.
Речові докази з урахуванням їх особливостей слід не тільки своєчасно виявляти, закріплювати, долучати до матеріалів кримінальної справи відповідно до закону, а й належним чином зберігати до вирішення справи та захищати від знищення.
У зв’язку з особливою важливістю речових доказів як засобу доказування у кримінальній справі, а також можливою їх матеріальною чи іншою цінністю статті 81, 248, 324 КПК зобов’язують суд, орган дізнання, слідчого, прокурора у своєму процесуальному рішенні вирішити питання про речові докази. Хоча положеннями КПК відсутність рішення щодо речових доказів не визнано істотним порушенням кримінально-процесуального закону, що тягне зміну чи скасування процесуального рішення, питання щодо речових доказів є критерієм якості вироку чи постанови про закриття кримінальної справи, а також породжує значні юридичні наслідки.
Порядок обліку й зберігання речових доказів визначено у ст. 79 КПК та конкретизується єдиною для правоохоронних органів і судів Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання і передачі речових доказів з кримінальних справ, цінностей та іншого майна органами попереднього слідства, дізнання і судами від 12 лютого 1990 р. № 34/15, введеною в дію з 1 липня 1990 року.
Порушення процедури при вилученні, обліку та зберіганні речових доказів досить поширені у слідчій практиці, що позбавляє суд можливості посилатися на речові докази як на фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У Мурованокуриловецькому районному суді за період 2011 року порушень порядку зберігання речових докізів під час проведення досудового та судового слідства не виявлено. Всі речові докази зберігалися належним чином у спеціально обладнананих для цього кімнатах речових доказів Мурованокуриловецького РВ та суду.
Після постановлення вороку суду більшість речових доказів підлягали знищенню, це такі як: макова соломка, канабіс, самогонні апарати, пляшки з самогоном, здобуті незаконним шляхом пенсійні посвідчення та талони технічного огляду. За період 2011 року Мурованокуриловецьким РВ за вироком суду було знищенно 30 речових доказів.
Згідно зі ст. 79 КПК речові докази після їх вилучення, докладно описувалися в протоколі огляду і приєднувалися до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду.
Згідно з § 21 Інструкції № 34/15 зберігання автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів, які використовувались як знаряддя злочину та були визнані речовими доказами, а також транспортних засобів, на які накладено арешт, провадиться за письмовим дорученням слідчого, прокурора, суду протягом досудового чи судового слідства відповідними службами органів внутрішніх справ (якщо вони не можуть бути передані на зберігання власнику, його родичам чи іншим особам, а також організаціям), керівники яких видають про це розписку, що приєднується до матеріалів справи. У розписці зазначається, хто є відповідальним за збереження прийнятого транспортного засобу.
Так, у кримінальній справі № 1-23 (головуючий суддя Добровольський В.В.) про обвинувачення В. за ч. 1 ст. 286 КК України, який під час руху своїм автомобілем допустив зіткнення із автомобілем “Мерседес С 200” в результаті чого пасажир автомобіля “Мерседес 308 - Д” В. отримала тілесні ушкодження. Постановою суду В. було звільнено від відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, а речові докази автомобіль “Мерседес С-200”,– повернуто В.; а автомобіль “Мерседес 308 - Д”, - В. під розписку.
Відповідно до § 42 Інструкції № 34/15, а також п. 17.7 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді (затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 р. № 68, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 2006 р. за № 860/12734 ) у довідці, яка додається до обвинувального висновку, має бути вказано, де зберігаються вилучені речі, документи чи інше майно, з посиланням на відповідні аркуші справи, де підшито документи, які підтверджують здачу на зберігання майна чи цінностей, вилучених на стадії слідства чи дізнання. У разі надходження речових доказів у кримінальних справах до суду їх наявність перевіряється працівником апарату суду згідно зі складеною довідкою про речові докази. Органами досудового слідства речові докази мають бути запаковані, запечатані з описом вміщеного та номером справи, до якої долучаються.
Так, у всіх кримінальних справах, які надходили до суду у обвинувальному висновку було вказано де зберігаються речові докази їх кількість та кому вони передані під розписку.
Після постановлення вироків працівники міліції своєчасно проводили їх виконання у частині речових доказів, що зберігаються в органах міліції, та надсилають акти про знищення речових доказів та підтвердження про передачу речових доказів за належністю згідно з вироком суду.
Прикладами такого стану справ є кримінальні справи за обвинуваченням С., І., В. та інші за ч. 1 ст. 263 КК, які перебували у провадженні Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області. Усі ці особи були засуджені, доля речових доказів у справі вирішена в порядку, передбаченому ст. 81 КПК, зокрема, вилучені бойові набої підлягали знищенню після набрання вироком законної сили. Усі речові докази зберігалися в камері схову Мурованокуриловецького РВ УМВС України, про що в матеріалах справ є постанови слідчих про передачу речових доказів на зберігання. Копії вироків після набрання ними законної сили направлялися до Мурованокуриловецького РВ УМВС України своєчасно. Одразу після знищення речових доказів до Мурованокуриловецького районного суду надходили відповідні акти.
Відповідно до п. 17.7 Інструкції з діловодства № 68, при надходженні кримінальної справи до суду працівник апарату суду, приймаючи речові докази від органу досудового слідства, перевіряє цілісність (схоронність) упаковки і печаток на ній.
Якщо наявність речових доказів відповідає записам у довідці до обвинувального висновку та постанови про приєднання до справи речових доказів, вони знову запаковуються та опечатуються. Про проведене розпечатування складається акт, який підписується особами, у присутності яких проводилося розпечатування, та долучається до справи.
У всіх випадках працівниками апарату суду та міліції чітко дотримувались вищезазначенних вимог.
Згідно зі ст. 81 КПК питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, при цьому: знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються; речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам або знищуються; речі, які не мають жодної цінності і не можуть бути використані, знищуються, а у випадках, коли заінтересовані особи просять про це, можуть бути передані їм; гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в доход держави; гроші, цінності та інші речі, які були об’єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо останніх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави.
Відповідно до ст. 335 КПК долю речових доказів у кримінальних справах вирішує суд при винесенні вироку. Як засвідчили матеріали узагальнення, Мурованокуриловецький районний суд при постановленні вироку правильно вирішував долю речових доказів відповідно до положень статей 81, 335 КПК: викрадені цінності при встановленні їх власника повертаються останнім; речі, які не мають цінності, знищуються; вилучені з обігу — передавалися відповідним установам або знищувалися.
Наприклад, у справі № 1-81 про обвинувачення Б. у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 1 і 3 ст. 358 КК України, а саме у підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати посвідчення, і яке надає право або звільняє від обов’язків, з метою використання підроблювачем та використання завідомо підробленого документа, за вироком суду було знищенно. Таке ж рішення суд виніс і по справі № 1-62 по обвинуваченню П.та № 1-56 по обвинуваченню Л. за пред’явлення завідомо підробленого талона про проходження державного технічного огляду на 2011 рік.
Відповідно до § 37 Інструкції № 34/15 вилучені продукти, що швидко псуються, та інші продовольчі продукти, які потребують спеціальних умов зберігання, негайно після вилучення, огляду і перевірки їх якості передаються у спеціально виділені магазини. Вилучені спиртні напої кустарного виробництва, а також спиртні напої заводського виробництва з ознаками порушення чи фальсифікації закупорки, підлягають знищенню.
Мурованокуриловецький районний суд у кримінальній справі про обвинувачення К. за ч. 1 ст. 203 КК (незаконне зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом) вилучені в обвинуваченого 4 пляшки із залишками самогону, постановив знищити.
Висновки
Проведене узагальнення щодо речових доказів, їх знищення, передачі у дохід держави та їх законним володільцям, свідчить про те, що органи досудового слідства та суд правильно застосовують вимоги чинного законодавства, щодо зберігання речових доказів та їх реалізації.
Органи досудового слідства при передачі речових доказів у суд в їх переліку завжди зазначають характерні особливості об’єктів злочину (у тому числі розмір, колір, модель, серію тощо), та долучають їх до матеріалів справи, а також направляють речові докази й інші предмети зі справою до суду.
Крім того, судом чітко дотримувалися строки зберігання речових доказів до набрання вироком законної сили або до закінчення строків оскарження постанови чи ухвали про закриття справи.
Таким чином, Мурованокуриловецьким районним судом та Мурованокуриловецьким РВ за період 2011 року були дотриманні усі вимоги Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання і передачі речових доказів з кримінальних справ, цінностей та іншого майна органами попереднього слідства, дізнання і судами від 12 лютого 1990 р. № 34/15 щодо речових доказів, їх передачі, зберігання та знищення.
Суддя Мурованокуриловецького
районного суду Наталія Тучинська
_03_03.png)
