1. Статистичні відомості надходження справ до суду та оскарження рішень по них.
2. Перегляд в апеляційному порядку рішень, винесених Мурованокуриловецьким районним судом в порядку кримінального судочинства.
3. Перегляд в апеляційному порядку рішень, винесених Мурованокуриловецьким районним судом у цивільних справах.
4. Перегляд в апеляційному порядку рішень, винесених Мурованокуриловецьким районним судом в порядку адміністративного судочинства.
1. У Мурованокуриловецькому районному суді у першому півріччі 2012 року перебувало в провадженні 69 кримінальних справ; 37 матеріалів за поданнями та клопотаннями в порядку виконання вироку; 17 матеріалів за поданнями правоохоронних органів та скарг на їх дії; 213 цивільних справ, з яких: 175 справ позовного провадження, 6 справ - наказного провадження, 32 справи - окремого провадження; в порядку виконання судових рішень у цивільних справах - 7 справ; 19 справ - у порядку адміністративного судочинства; 218 справ - про адміністративні правопорушення. Всього у першому півріччі 2012 року перебувало у провадженні - 573 справи.
За період що аналізується, до суду надійшло 39 рішень апеляційних судів за результатами перегляду в апеляційному порядку рішень Мурованокуриловецького районного суду. З них:
- 9 рішень по кримінальних справах;
- 21 рішення по цивільних справах;
- 9 рішень по адміністративних справах.
2. Протягом першого півріччя 2012 року до суду надійшло 9 рішень винесених по кримінальних справах Апеляційним судом Вінницької області за результатами перегляду в апеляційному порядку рішень Мурованокуриловецького районного суду.
З них:
- по трьох справах апеляційним судом прийнято рішення про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Так, по одній справі адвокатом обвинуваченої Я. оскаржено постанову судді Коломійцевої В.І., якою скаргу захисника на постанову прокурора Мурованокуриловецького району від 29.03.2012 року про порушення кримінальної справи відносно Я. за ознаками злочину передбаченого ст.ст. 191 ч.3, 364 ч.1 КК України, залишено без задоволення. Апелянт просив скасувати вказану постанову суду першої інстанції у зв’язку з відсутністю в діях її підзахисної ознак злочину. Проте апеляційний суд погодився із висновком Мурованокуриловецького районного суду про законність порушення кримінальної справи, оскільки в прокурора було достатньо підстав для її порушення згідно ст. 94 КПК, а питання про наявність чи відсутність в діях Я. складу злочину слід перевірити в ході судового слідства.
По іншій справі, прокурором Мурованокуриловецького району було подано апеляційну скаргу на постанову Мурованокуриловецького районного суду (головуюча суддя – Тучинська Н.В.), якою було відмовлено в задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо М. обвинуваченого за ч.2 ст.307 КК України та обрано запобіжний захід у виді застави. Апеляційний суд не погодився із апелянтом, зазначивши у своїй ухвалі, що доводи, на які послався суд першої інстанції у своїй постанові про обрання запобіжного заходу обвинуваченому, узгоджуються із вимогами ст.ст. 148, 150, 154-1, 165-2 КПК України. А розмір застави обрано з урахуванням обставин справи, відсутності цивільного позову та збитків від злочину, наявності клопотання про заставу і можливості її забезпечення.
Аналогічне висновки були викладені апеляційним судом і в ухвалі про залишення без задоволення апеляції прокурора Мурованокуриловецького району на постанову Мурованокуриловецького районного суду (головуюча суддя – Тучинська Н.В.), якою було відмовлено в задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо Г. обвинуваченого за ч.2 ст.307 КК України та обрано запобіжний захід у виді застави.
- по одній справі Апеляційним судом було прийнято рішення про закриття апеляційного провадження, так як апелянт (прокурор Мурованокуриловецького району) в порядку ч.1 ст. 355 КПК України відкликав апеляцію на вирок Мурованокуриловецького районного суду від 25.01.2012 року (головуюча – суддя Тучинська Н.В.), яким К. було засуджено за ч.2 та 3 ст. 185 КК України до чотирьох років позбавлення волі.
- по двох справах Апеляційним судом прийнято рішення про часткове задоволення вимог апелянтів.
Так, по справі Т. подано апеляцію на постанову Мурованокуриловецького районного суду від 06.04.2012 року (головуюча – суддя Тучинська Н.В.), якою було залишено скаргу останнього на постанову слідчого прокуратури Мурованокуриловецького району від 28.03.2012 року про порушення відносно нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України. В апеляційній скарзі апелянт посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінально-процесуального закону.
Апеляційний суд у своїй ухвалі зазначив, що висновки суду першої інстанції про залишення без задоволення скарги Т. на постанову про порушення кримінальної справи є хибними, а постанова необґрунтованою. Так, з ч.2 ст. 94 КПК України випливає, що справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Прийнявши рішення про порушення відносно особи кримінальної справи за ч.1 ст. 367 КК України, слідчий в постанові зазначив, що службові особи відділу Держкомзему у Мурованокуриловецькому районі неналежно виконували свої службові обов’язки через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам. Проте в даній постанові не було вказано, що такі дії були вчинені Т. Крім цього в мотивувальній частині постанови не зазначені ознаки злочину, за яким слідчий порушив справу. Даним порушенням суд першої інстанції не надав оцінки під час перевірки законності постанови про порушення справи.
Таким чином, апеляцію Т. задоволено частково. Постанову Мурованокуриловецького районного суду від 06.04.2012 року про залишення скарги на постанову слідчого прокурати Мурованокуриловецького району від 28 березня 2012 року про порушення кримінальної справи відносно Т. за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України та постанову слідчого прокуратури Мурованокуриловецького району про порушення кримінальної справи відносно Т. за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України – скасовано.
По іншій справі засудженим К. та прокурором Мурованокуриловецького району подано апеляційні скарги на вирок Мурованокуриловецького районного суду від 23.01.2012 року (головуючий – суддя Добровольський В.В.), яким К. засуджено за ч.2 ст. 289 КК України до 6 років позбавлення волі без конфіскації майна, С. та Т. – за ч.2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.
К. просив вирок суду скасувати, так як вважає його незаконним.
Прокурор у апеляції просив повернути справу на новий судовий розгляд посилаючись на те, що в порушення вимог ст.ст. 324, 334 КПК України в обвинуваченні, визнаному судом першої інстанції доведеним, не конкретизовано дії кожного із співучасників, не вказано на спосіб заволодіння транспортним засобом та не конкретизовано чи здійснювали співучасники рук викраденим транспортним засобом.
Апеляційний суд у своєму рішенні зазначив, що згідно постанови Пленуму ВСУ № 8 від 24.10.2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» суд зобов’язаний дотримуватися вимог ст. 334 КПК України. Зокрема, у мотивувальній частині обвинувального вироку має бути чітко сформульовано обвинувачення, яке визнається судом доведеним, з обов’язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину тощо, а також доказів, якими суд обґрунтовує свої висновки, обставин, що визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом’якшують або обтяжують покарання. А як вбачається з вироку Мурованокуриловецького районного суду, в обвинуваченні, визнаному судом доведеним, не конкретизовано дії кожного із співучасників під час вчинення злочину та не вказано на спосіб заволодіння транспортним засобом. Також не конкретизовано чи здійснювали співучасники рух викраденим транспортним засобом. Крім того, мотивуючи призначення мінімального покарання та можливість звільнення С. від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції в основному послався на думку потерпілого, який просив не карати суворо підсудних та обставини, що пом’якшують покарання. Але разом з тим, не зважив на ступінь тяжкості вчиненого діяння, негативну характеристику засудженого, обставину, що обтяжує покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння. Поза увагою суду залишились вчинки засудженого у минулому, які негативно характеризують його як особу. У вироку суду не зазначені переконливі мотиви щодо можливості виправлення засудженого С. без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що вирок підлягає скасуванню через неповноту судового слідства, що перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, а справа - поверненню на новий судовий розгляд.
- по 3 справах апеляції скаржників було задоволено повністю і справи направлено на новий судовий розгляд до того ж суду.
Так, по одній справі, засудженим Ю. подано апеляцію на вирок Мурованокуриловецького районного суду від 04 травня 2011 року (головуючий – суддя Добровольський В.В.), яким останнього засуджено за ч.1 ст. 122 КК України до 1-го року 6-ти місяців виправних робіт.
В апеляції апелянт послався на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, мотивувавши це тим, що його вину у інкримінованому йому злочині доведено не було, а суд виніс обвинувальний вирок лише на припущеннях, які не є доказовими.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляцію слід задовольнити, вказавши, зокрема, що у вироку Мурованокуриловецького районного суду вказано, що вина підсудного Ю. доводиться висновком комісійної судово-медичної експертизи. Проте зазначений висновок не доводить у повному об’ємі вини засудженого, оскільки потерпілий міг отримати тілесні ушкодження в будь-яких інших умовах, а від проведення додаткової судово-медичної експертизи суд першої інстанції відмовився. Таким чином вирок Мурованокуриловецького районного суду від 04.05.2011 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд в той же суд, але в іншому складі.
По іншій справі, на вирок Мурованокуриловецького районного суду від 21.11.2011 року (головуюча – суддя Тучинська Н.В.), яким засуджено Т. за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років 6 місяців позбавленнія волі і Ш. за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на 3 роки із іспитовим строком 1 рік, прокурором Мурованокуриловецького району та засудженим Т. подано апеляції.
Прокурор свою апеляцію мотивував тим, що судом першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 324, 334 КПК України в обвинуваченні визнаному судом доведеним, не кокретизовано часу, місця та способу вчинення злочину, хоча дані обставини встановлено на досудовому слідстві та викладено в пред’явленому обвинуваченні, крім того, без наведення жодних доводів щодо мотивації прийнятого рішення суд вказав іншу суму викраденого майна, ніж та, що ставилася в вину засудженим на досудовому слідстві.
Т. свою апеляцію мотивував тим, що справу сфальсифіковано, оскільки він не мав умислу на крадіжку чужого майна, вказав, що не враховано визнання вини, щире розкаяння, активне сприяння розкриттю злочину, поганий стан здоров’я.
Апеляційний суд, дослідивши доводи апеляції, вирішив, що апеляція прокурора підлягає задоволенню повністю, а засудженого Т. – частково. Апеляційним судом, зокрема, зазначено, що судом не мотивовано обвинувачення, визнане доведеним у вироку щодо засуджених, не зважаючи на те, що воно істотно відрізняється від наведеного в обвинувальному висновку, не конкретизовано часу, місця та способу вчинення засудженими злочину. У вироку суд першої інстанції без жодних доводів та мотивів вказав іншу суму викраденого майна, ніж та, що ставилась у вину засудженим.
Таким чином, вирок Мурованокуриловецького районного суду було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в той же суд, в іншому складі суддів.
Ще на один вирок Мурованокуриловецького районного суду від 08.11.2010 року (головуючий - суддя Добровольський В.В.) яким Г. засуджено за ч.1 ст. 122 КК України та призначено покарання у вигляді 2 років обмеження волі, а П. визнано невинуватим за ч.1 ст. 121 КК України, подано апеляцію прокурором Мурованокуриловецького району та захисником Г. - К.
В апеляції прокурора ставилося питання про скасування вироку суду в частині виправдання П. через істотні порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, що потягло безпідставне виправдання винної особи та напрвлення справи на новий судовий розгляд. Також прокурор просив скасувати вирок суду в частині засудження Г. з закриттям провадження у справі у зв’язку з амністією.
В апеляції адвоката К. ставилося питання про скасування вироку в частині призначення покарання Г. з закриттям провадження у справі зі звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії, який усуває кримінальну відповідальність за вчинене діяння.
Апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення апеляційних вимог, зазначивши у своєму рішенні, що не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині виправдання П. за ч.1 ст. 121 КК України, зокрема, у тому, що останній діяв у межах необхідної оборони. Крім цього суд першої інстанції без достатніх підстав не взяв до уваги показання певних свідків в частині обставин злочину та з огляду на вимоги ст. 36 КК України не дав аналізу обставинам, які свідчать про необхідне і достатнє заподіяння шкоди тому хто посягає, для негайного відвернення чи припинення протиправного посягання.
Також апеляційним судом було вирішено, що вирок щодо Г. підлягає скасуванню, а справа щодо нього закриттю на підставі ст. 1 п “в”, ст. 6 ЗУ “Про амністію у 2011 році” від 08.07.2011 року.
Таким чином вирок Мурованокуриловецького районного суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
3. Протягом першого півріччя 2012 року до суду надійшло 21 рішення винесене по цивільних справах Апеляційним судом Вінницької області за результатами перегляду в апеляційному порядку рішень Мурованокуриловецького районного суду.
З них:
- по 15 справах рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційні скарги – відхилено;
- по одній справі апеляційну скаргу залишено без розгляду;
- по одній справі апеляційним судом відмовлено у відкритті апеляційного провадження;
- по одній справі апеляційну скаргу задоволено частково.
Так, 16.11.2011 року Мурованокуриловецьким районним судом (головуюча – суддя Тучинська Н.В.) по справі за позовом К-1., К-2. до Мурованокуриловецької селищної ради, Б-1., Б-2. про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення винесено ухвалу про роз’яснення рішення суду. Дана ухвала була оскаржена Б-1. та Б-2., які зазначили в апеляційній скарзі, що рішення суду по справі є зрозумілим, суд не може вирішувати в даному випадку нових вимог, що не було враховано, а тому ухвала є незаконною.
Задовольняючи частково апеляційну скаргу, скасовуючи ухвалу Мурованокуриловецького районного суду та передаючи питання на новий розгляд до суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції було зазначено наступне. Задовольняючи заяву начальника відділу державної виконавчої служби Мурованокуриловецького РУЮ про роз’яснення рішення суду від 12.05.2010 року, суд першої інстанції невірно застосував положення ст. 221 ЦПК України та роз’яснив рішення суду за відсутності у заяві підстав, визначених ст. 221 ЦПК України, лише за якими рішення суду підлягає роз’ясненню. Судом першої інстанції не враховано, що питання поставлені у заяві про роз’яснення рішення суду можуть бути вирішені в іншому порядку, зокрема, визначеному ст. 373 ЦПК України. Також з матеріалів справи не вбачається, що апелянти викликалися в судове засідання, і суд розглянув заяву про роз’яснення у їх відсутність чим позбавив їх права висловити свою думку та надати пояснення щодо поданої заяви.
- по двох справах апеляційні скарги задоволені повністю.
Так, по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до К. про стягнення заборгованості судовим рішенням від 06.04.2012 року (головуюча – суддя Коломійцева В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з К. на користь позивача суму боргу за кредитним договором в розмірі 13 149 грн. 07 коп., а також судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп. В решті позову відмовлено. При вирішенні спору судом було застосовано п’ятирічний строк позовної давності, що був передбачений відповідно до ст. 259 ЦК України у п.5.5. умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Проте, апеляційний суд у своєму рішенні зазначив, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин строк позовної давності при наявності для цього відповідних підстав і не врахував того, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (в яких обумовлюється зміна строку позовної давності до п’яти років) не підписані відповідачем та не зазначені в кредитному договорі як додатки до нього, а тому не є допустимим доказом у справі. Таким чином, рішення Мурованокуриловецького районного суду було скасовано і апеляційним судом винесено нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до К. відмовлено.
По іншій справі рішенням Мурованокуриловецького районного суду від 12.04.2012 року (головуючий – суддя Добровольський В.В.) у справі за позовом Г. до Б. Обухівської сільської ради, третьої особи райвідділу Держкомзему про визнання протиправними і скасуванню окремих положень рішень Обухівської сільради, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації було відмовлено в задоволені позовних вимог.
В апеляційній скарзі Г. просив рішення скасувати як незаконне і ухвалити нове, задоволивши його позовні вимоги.
В судовому засіданні було встановлено, що підставою для надання земельної ділянки Б. було відношення СП «Мурованокуриловецький плодоовочеконсервний завод» від 02 лютого 2004 року Обухівської сільської ради згідно якого підприємство відмовляється від земельної ділянки площею 0,65 га. Дане відношення помилково було сприйнято судом за рішення ліквідаційної комісії СП «Мурованокуриловецький плодоовочеконсервний завод» про відмову земельної ділянки в розмірі 0,65 га.
Також апеляційним судом було встановлено, що Б. особисто не писала заяву про надання земельної ділянки, а це зробив її батько Б-1., який не мав належним чином оформленого доручення. Виходячи з зазначеного, суд першої інстанції так і не з’ясував, на яких підставах Б. було виділено земельну ділянку площею 0,3946 га., якщо вона не зверталася до Обухівської сільської ради про її виділення. Таким чином, апеляційний суд скасував рішення Мурованокуриловецького районного суду та ухвалив нове, яким позов задоволив.
4. Протягом першого півріччя 2012 року до суду надійшло 9 рішень винесених по адміністративних справах Вінницьким апеляційним адміністративним судом за результатами перегляду в апеляційному порядку рішень Мурованокуриловецького районного суду.
З них:
- по 4 справах рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційні скарги – без задоволення;
- по двох справах апеляційні скарги задоволені повністю.
Так, по одній справі за адміністративним позовом П. до управління ПФУ у Мурованокуриловецькому районі про перерахунок пенсії (головуюча – суддя Тучинська Н.В.) позов було задоволено і визнано відмову управління ПФУ у Мурованокуриловецькому районі незаконною; зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.03.2010 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2009 рік. При вирішенні справи суд послався на ст.40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Проте апеляційний суд не погодився з висновками суду про задоволення позову і зазначив наступне. Позивачем по справі було оскаржено дії відповідача, який є суб’єктом владних повноважень. Проте правові наслідки для першого створює розпорядження суб’єкта владних повноважень про відмову у перерахунку пенсії, а не його дії, внаслідок чого вбачається, що судом першої інстанції неправильно визначений предмет спору. В даному випадку розпорядження суб’єкта владних повноважень у межах спірних правовідносин є способом реалізації Відповідачем владних управлінських функцій як суб’єктом владних повноважень.
Крім того, аналіз норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» доводить, що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати, з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону. Тобто, правила ч. 1 ст. 40 для перерахунку пенсії застосовується виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який враховується заробітна плата, для обчислення розміру пенсії.
Таким чином, апеляційна скарга була задоволена повністю. Постанову Мурованокуриловецького районного суду від 07.02.2011 року скасовано і прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог П. відмовлено.
Аналогічні рішення були прийняті апеляційним судом і по інших подібних справах. Постанови суду першої інстанції скасовано та прийнято нові постанови про відмову в задоволені позовних вимог про перерахунок пенсії.
- по двох справах апеляційні скарги задоволено частково.
Так, по одній справі за адміністративним позовом Я. до управління ПФУ у Мурованокуриловецькому районі про перерахунок пенсії (головуюча – суддя Тучинська Н.В.) постановою Мурованокуриловецького районного суду від 16.02.2011 року позов задоволений частково, а саме: визнано незаконними дії Управління Пенсійного Фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області щодо виплати Я. пенсії в розмірах інших та менших, ніж передбачено ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”та ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області з 22 травня 2008 року нарахувати і виплатити Я. державну пенсію по 3-й групі інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, встановивши її розмір не менше шести мінімальних пенсій по віку та нарахувати і виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії по віку, виходячи з розміру мінімальної пенсії, передбаченого ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з подальшим її перерахунком у зв’язку зі зміною його розміру.
Апеляційний адміністративний суд погодився із висновками викладеними у даній постанові про законність вимог позивача на перерахунок розміру його пенсії, проте зазначив, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, задовольняючи вимоги позивача за період починаючи з 22.05.2008 року, суд першої інстанції не звернув увагу на положення ст. 99 КАС України, якою визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В свою чергу, враховуючи вищевказані строки звернення позивача до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області право останнього на отримання пенсії, як інваліду 3 групи, в розмірі встановленому нормами Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягає захисту за період з 10.08.2010 року, оскільки позов подано до суду 10.02.2011 року. Таким чином, постанову Мурованокуриловецького районного суду від 16.02.2011 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Я. про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.05.2008 року по 09.08.2010 року залишити без розгляду.
Аналогічним чином була вирішена і інша подібна справа.
Дане узагальнення та виявлені помилки при розгляді справ обговорити на нараді суддів.
Голова Мурованокуриловецького
районного суду Вінницької області В.В. Добровольський
_03_03.png)
