Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом у зв'язку з його втратою, знищенням архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення. Встановлення юридичних фактів судом має важливе значення для захисту прав і захищених законом інтересів громадян та організацій. Значення встановлення юридичних фактів випливає з розвитку правових відносин та необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів громадян та організацій.
Загальні принципи розгляду справ зазначеної категорії, передбачені Главою 1 Розділу IV ЦПК України, який має назву «Окреме провадження».
Статтею 234 ЦПК України визначено, що окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Порядок розгляду справ окремого провадження регламентовано ст. 235 ЦПК України, відповідно до положень якої, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду, що зумовлено особливостями справ окремого провадження, у тому числі й про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме відсутністю спору про право.
Зміст судової діяльності з розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розкриває Глава 6 Розділу 4 ЦПК України, а також Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 (зі змінами, внесеними постановою від 25.05.1998р. № 15) «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»
Відповідно до п.1 вказаної Постанови в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів за таких умов:
1. Факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети — ні.
2. Встановлення факту не має бути пов'язано з наступним вирішенням спору про право, підвідомчого суду. Якщо при розгляді справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право, підвідомчий суду, або суд сам дійде висновку, що у даній справі встановлення факту пов'язано з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 235 ЦПК).
Наявність спору про право, не підвідомчого судам, не є перешкодою для судового встановлення юридичного факту.
3. Заявник не має іншої можливості одержати чи поновити документи, які посвідчують факт, що має юридичні наслідки.
Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено, із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах громадянського стану тощо).
4. Чинним законодавством не передбачений інший позасудовий порядок встановлення юридичних фактів.
Під час розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судді роз’яснюють особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, сприяють у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживають заходів щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи.
Юрисдикційність (підвідомчість) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначається ст. 256 ЦПК України, в якій наведений невичерпний перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені в судовому порядку.
Так, відповідно до ч.1 вказаної статті, суд розглядає справи про встановлення факту:
1. родинних відносин між фізичними особами;
2. перебування фізичної особи на утриманні;
3. каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;
4. реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5. проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6. належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7. народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8. смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з ч. 2. ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, порушуються в суді поданням письмової заяви, яка повинна відповідати загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст.ст. 119, 258 ЦПК. У ній, зокрема, має бути зазначено: який факт заявник просить встановити та для якої мети, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують даний факт. До заяви додаються докази, які стверджують викладені в ній обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Заява за підсудністю подається до суду за місцем проживання заявника. При прийнятті заяви суддя перевіряє її відповідність статтям 119, 258 ЦПК. Якщо буде встановлено порушення цих норм, він застосовує санкції, передбачені ст. 121ЦПК, тобто постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання даних вказівок заява вважається неподаною і повертається заявнику, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу. Встановивши, що заява непідвідомча судовому розгляду, суддя постановляє мотивовану ухвалу про відмову в її прийнятті на підставі п.6 ст. 122 ЦПК. Суддя відмовляє у прийнятті заяви у тому разі, коли заявник не звертався до органу, який за законом повинен був вирішити питання про можливість видачі необхідного документа чи відновлення втраченого документа. Зазначені справи розглядаються з викликом та участю заявників і заінтересованих осіб.
Рішення суду, постановлене у справі, повинно відповідати вимогам статей 213-215 і 259 ЦПК. У ньому має бути зазначено: факт, встановлений судом, мета його встановлення; докази, на підставі яких суд встановив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в державних органах реєстрації актів громадянського стану або оформленню в нотаріальних органах, не замінює документів, що видаються цими органами, а є лише підставою для їх одержання. Після набрання рішенням законної сили воно згідно зі ст. 14 ЦПК стає обов'язковим для органів, які реєструють факти, що мають юридичне значення, або оформлюють права, які виникають у зв'язку з встановленим судом фактом. У разі встановлення в судовому порядку реєстрації акта громадянського стану орган реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
У першому півріччі 2012 року в провадженні Мурованокурилорвецького районного суду перебувало 20 справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Розглянуто 18 справ з ухваленням рішення, 1 заяву залишено без розгляду.
За вказаний період судом встановлювалися такі факти, що мають юридичне значення :
1.Факт родинних відносин між фізичними особами
Цей факт встановлювався для одержання у нотаріальних органах свідоцтва про право на спадщину як спадкоємця за законом. Розглянуто 5 справ про встановлення факту родинних відносин: визнання батьком та матір’ю дитини.
Серед справ про встановлення родинних відносин судам підвідомчі справи про встановлення факту батьківства, визнання батьківства, встановлення факту материнства, визнання материнства у разі смерті особи, яка вважала себе батьком або матір’юдитини, за умови, що запис вчинено за встановленими законом правилами (статті 130, 132, 135 СК). Встановлення останнього факту можливе щодо дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 р. від осіб, котрі не перебували в зареєстрованому шлюбі, у разі смерті особи, на утриманні якої перебувала дитини, і якщо ця остання визнавала себе її батьком до цієї дати. При цьому суд враховує спільне проживання та ведення господарства матір’ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Неправомірною є відмова суду в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з тих мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану. Разом з тим порядком окремого провадження не може бути встановлений факт родинних відносин, якщо заявнику він необхідний для підтвердження в подальшому права на жилу площу або на обмін останньої, оскільки у разі відмови щодо визнання права на жилу площу чи на її обмін заінтересована особа може звернутися до суду з відповідним позовом.
2. Факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
У цих справах суд встановлював належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, неоднаково названих в різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них. Судом розглянуто 10 справ про встановлення факту належності правовстановлюючих документів: трудових книжок, архівних довідок, державних актів на землю, заповіту.
Не підлягають встановленню належність документів, в яких відсутня вказівка, на чиє ім'я вони видані, не повністю зазначені імена, по батькові, а також наявні інші дефекти, що свідчать про підчистку і виправлення. Судам не підвідомче встановлення факту належності особі квитка про членство в об'єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена чи медалі, паспорта, свідоцтв, які видаються органами реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу. Разом з тим суди вправі розглядати справи про встановлення фактів належності громадянам довідок про поранення, перебування в госпіталях у зв'язку з пораненням, повідомлень військових частин, військкоматів та інших органів військового управління про загибель або пропажу без вісті певних осіб у зв'язку з обставинами воєнного часу, а також заповітів, страхових свідоцтв, полісів, ощадних книжок, інших документів про трудовий стаж, оскільки вони не належать до документів, які посвідчують особу
3. Факт смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. В судовому порядку даний факт встановлюється за відсутності первинних документів, що підтверджують цю подію.Судом розглянуто за звітний період три справи про встановлення факту смерті.
По заявах, що надійшли до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, заявники проживають на території Мурованокуриловецького району. Заяви відповідали вимогам, які ставляться в ст. 258 ЦПК України. Заявники зазначали: який факт просили встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази.
Після відкриття провадження в справі, як правило, справи були розглянуті у строк до 15 днів.
Дана категорія справ розглядається суддями з участю заінтересованих осіб.
Під час розгляду даних справ у суддів проблемних питань не виникало.
Справи зазначеної категорії апеляційним судом не переглядалися.
Висновки:
Аналіз розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, дозволяє дійти висновку, що суддями вірно і з дотриманням встановлених положень норм процесуального законодавства України розглядаються справи даної категорії.
Керівник апарату Людмила Козак
_03_03.png)
