У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я судової практики розгляду Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав за 2024 рік

                                                 План

Вступ

1. Кількість справ про позбавлення батьківських прав.
2. Право на врахування думки дитини щодо питань,  які стосуються її життя
3. Участь у справі  представника органу  опіки  та піклування

Висновок

Вступ

У Принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для  повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона  повинна,  коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не  повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Відповідно до статті третьої Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною Постановою ВР № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Позбавлення батьківських  прав  є,  з  одного  боку,  засобом захисту прав дитини,  а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують  свої  батьківські  обов'язки  стосовно дитини.   Це  захід відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.

Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду. 

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов’язків по вихованню. Належить також встановити, що  батьки  ухиляється від їх виконання свідомо. Для встановлення   таких   обставин  суд  ретельно перевіряє  докази,  якими  позивач   обґрунтовує   свої   вимоги, обов’язково з’ясовує позицію та обґрунтування  відповідача.

Таким чином, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявились безрезультатними.

1. Кількість справ про позбавлення батьківських прав

Розгляд  справ даної категорії  можна прослідкувати  по  таблиці.

Проаналізувавши дані таблиці, можна зробити висновок, що   кількість справ даної категорії збільшилась на  сім справ, тобто на  53,8 % в порівнянні з 2023 роком.

На кінець звітного періоду  в залишку є  4 нерозглянутих справи  даної категорії.

В 2023 році кількість справ збільшилась на одну справу, тобто на 8,3 % в порівнянні з 2022 роком.

Станом на 01.01.2024 в залишку було 2 нерозглянуті справи.

Статтею 165 СК  визначено перелік осіб,  які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення  батьківських прав.  Такими  особами  є  один з батьків,  опікун,  піклувальник, особа,  в сім'ї якої прожи-ває  дитина,  заклад  охорони  здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років. У  практиці суду  не було випадків  розгляду  справ за позовами осіб,  які відповідно до закону не наділені правом такого звернення. 

Так, по справі № 139/773/23  (головуюча суддя Віра  Коломійцева) орган  опіки  та  піклування  виконавчого  комітету Ф.  міської  ради звернувся в суд з позовом до Б. про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позову зазначив, що до  служби  у  справах дітей та  сім’ї виконавчого комітету Ф. міської  ради  звернулась О., яка    пояснила, що   малолітня  Б.  залишилась  без  батьківського  піклування та з  народження  проживає  у її  будинку. Батько -  Б.  та  мати  О.,  які зазначені в актовому записі про народження батьками малолітньої Б., фактично з народження дитини не займаються її вихованням та утриманням,  матеріально не  допомагають, донькою не  опікуються,  не цікавляться її здоров’ям, фізичним  та  моральним  розвитком, разом з  донькою  не  проживають та  не  проявляють  інтересу  до  її  виховання.

 Мати  дитини  веде  аморальний  спосіб життя, зловживає  спиртними напоями,  курінням. У  стані алкогольного  сп’яніння,  конфліктна  та  агресивна, підтримує  зв’язки з  сумнівними  особами,  часто змінює  місце  проживання,  офіційно не  працює та не  має  власного житла.

Батько зі  слів  односельців  мав  спокійний, добродушний  характер  проте  зловживав  спиртними  напоями і після народження  А. одразу залишив її  та матір О.

Таким  чином, ні  батько  ні  мати з донькою не спілкуються, її життям  не  цікавляться.

Малолітня Б. тимчасово  проживає  у  своєї  бабусі О.,  яка займається її  вихованням,  утриманням  та лікуванням.

По справі  № 139/181/24 (головуюча суддя Віра Коломійцева) І. через свого представника адвоката звернувся до суду з позовом до Ю. про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з серпня 2012 року І., постійно  проживає  разом  із  позивачем,  який  є її  рідним дядьком. Про  батька  жодної  інформації  позивач  не  має,  оскільки відповідно до   витягу   із ДРАЦС  про державну  реєстрацію народження,  відомості  про  батька  записані  згідно ч. 1  ст. 135 СК України. Мати дитини, сестра  позивача, залишила  дитину  на  виховання І., з ними не проживає, не спілкується, не займається вихованням дитини, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, жодного  разу  не  відвідала  дочку  в садочку чи школі, тобто неналежним чином виконує свої материнські обов`язки. 05  січня  2024 року  надала  власноручно  написану  заяву,  посвідчену  нотаріально,  про  те, що  не заперечує щодо  позбавлення  її  батьківських  прав. У зв`язку з цим позивач просив позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дочки І.

Інший приклад .06.08.2024 суддя Наталія Тучинська   розглянула справу за позовом Г.,  третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору, на стороні позивача -  орган опіки та піклування в особі Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, до Г. про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, Позивач суду пояснила, що відповідачка – її рідна старша дочка. А. народила четверо дітей від різних чоловіків. Щодо двох старших дітей – синів Е. і  І. – відповідач уже позбавлена батьківських прав, а вона призначена їх опікуном і вони фактично зі свого народження проживають разом з нею. 20 грудня 2020 року відповідач народила  дочку Г.. Коли В. було три місяці, відповідач залишила її  в неї і з тих пір ніякої участі в житті дитини не приймає, її не цікавить дитина взагалі, а коли зустрічається з нею, то не проявляє материнських почуттів. Онучка  перебуває на її повному утриманні, лише вона займається її вихованням, вирішує всі життєві проблеми і т.п. Просила задовольнити позов у повному обсязі.

2. Право на врахування думки дитини щодо питань,  які стосуються її життя

Згідно з  міжнародними  та національними правовими нормами до прав дитини належить,  зокрема,  право на врахування її думки щодо питань,  які стосуються її життя.  Зокрема, відповідно до положень ч.  1 ст.  12 Конвенції ООН від 20 листопада 1989  року "Про  права дитини", ратифікованою  Україною  27 лютого 1991 року,  держави-учасниці   забезпечують   дитині,   здатній сформулювати власні погляди,  право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань,  що  стосуються  дитини,  причому  поглядам  дитини приділяється  належна  увага згідно з її віком і зрілістю. У вітчизняному  законодавстві   теж   закріплено   відповідні положення: зокрема, згідно з положеннями ст. 171 Сімейного кодексу України думка дитини  має  бути  врахована при  вирішенні  питань, що стосуються її життя.  З цією метою дітям надавалася можливість  Мурованокуриловецьким  районним судом Вінницької області  бути заслуханими в ході судового розгляду,  що стосувався їх,  безпосередньо або через представника чи відповідний орган.

 По справі № 139/496/24 (головуюча суддя Наталія Тучинська) діти, щодо яких вирішується питання про позбавлення їх матері батьківських прав, зі слів представника позивача, знають про порушення у суді цього позову, були присутніми при всіх відвідинах родини відповідними службами та свідками про неодноразові попередження їх матері про належне виконання батьківських обов’язків та можливі наслідки невиконання таких обов’язків; вони здатні висловити свою думку,   а тому судом було вирішено, що вони мають бути вислухані і судом під час розгляду справи по суті.

Діти відповідача приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв’язку з КЗ «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей».

Так, Д. (повних 17 років), Д. (повних 15 років) та малолітній Д. (повних 12 років) суду розповіли, що мама утримувала їх за рахунок пенсії з втрати годувальника, а також за рахунок коштів, які надавав їй її співмешканець, вони мали потрібний одяг і продукти харчування. Визнали, що мати дозволяла собі в їх присутності вживати спиртні напої, що вона не займалася ними. Шкодують, що не відвідували школу, запевняють, що змінять свою поведінку, коли їх повернуть до матері. Вважають нормальними відношення матері до них, умови свого проживання з нею, а також обставину, що мати після смерті батька шукає собі кохання. Діти визнали, що за вісім місяців, які вони провели у КЗ «Вінницький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей», мати один раз приїжджала до них (пам’ятають навіть дату), але стверджують, що вони до неї телефонують, а тому знають, що вона зараз поїхала до своєї куми у м. Козятин Вінницької області шукати роботу.

Під час заслуховування пояснень Д., він захотів подзвонити до матері, але коли сказав їй, що зараз він спілкується із Службою у справах дітей, відповідач відключила телефон, і дитина більше не могла до неї додзвонитися.

   Так по справі № 139/681/24 за позовом К., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору, на стороні позивача - орган опіки та піклування в особі Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області,  до С. про позбавлення батьківських прав (головуюча суддя Наталія Тучинська) С. (повних 13 років),  С. (повних 11 років) суду розповіли: Вони мало пам’ятають свого біологічного батька, а Валерія свідомо бачила його лише один раз, коли він після звільнення з місць позбавлення волі забрав її із сестрою зі школи. З А.  батько кілька разів переписувався в месенджері і кілька разів телефонував. Діти не мають ніяких почуттів до свого біологічного батька, не мали від нього ніякої турботи чи підтримки, а з 2018 року за батька мають К., саме так до нього звертаються, він їх утримує, допомагає у вирішенні будь-яких проблем чи питань. А ще діти висловили бажання носити прізвище К.

Своє  ставлення  до  батька  та  матері  малолітня  Б. висловила  у  заяві  від 12  липня 2023 року, де  зазначила що бажає  проживати  у  родині  своєї  бабусі О. і  не  заперечує  щоб  та  була  її опікуном (справа № 139/773/23, суддя Віра Коломійцева).

За поясненнями дитини О. батько проживає окремо від них, не спілкується з ним,  нічим не допомагає. Його вихованням займається лише мати та Ш., якого він вважає батьком. Просив позбавити відповідача батьківських прав щодо нього (справа      № 139/277/24, суддя Віра Коломійцева).

Неповнолітній К., суду пояснив: З батьком і матір’ю вони разом жили до його п’яти років. За цей час він ніколи не відчував зі сторони матері любові і турботи, вона його принижувала, ображала, кричала і сварила без причини, застосовувала до нього силу (била), не цікавилася, чи він наївся (він вимушений був чекати батька з роботи, щоб той нагодував його). Коли мати пішла із сім’ї, він залишився з батьком. З тих пір він став краще морально себе почувати, батько записав його до гарної шкоди, дозволив займатися боксом, навчив рибалити. Навчанням, лікуванням, забезпеченням щодо нього займається лише батько. Дуже рідко мати дзвонила до нього, але ніяких почуттів до нього чи зацікавленості його життям не проявляла. Коли мати переїхала жити до них у нову квартиру, він знову систематично був нею принижений і ображений, вона ніколи спокійно з ним не розмовляла, завжди в чомусь докоряла. Коли вона пішла від них, то забрала його диван, а також меблі з кухні. Пам’ятає, що батько захотів влаштувати для молодшого братика річницю з дня народження, тому запросив до себе і маму, але вона навіть не запитала як у нього справи, а в результаті, заснула у них в квартирі, оскільки вжила забагато спиртного. Про намір виїхати за кордон, а тим паче взяти його із собою, мати не говорила, а повідомила йому, що вона в Ірландії. З тих пір він взагалі не спілкується з нею і вважає її чужою для себе людиною. Просив позбавити матір батьківських прав щодо нього, щоб батько самостійно міг вирішувати питання його життя самостійно без погодження з нею (справа № 139/238/24, головуюча суддя Наталія Тучинська).

3. Участь у справі  представника органу  опіки  та піклування

   Згідно із ч. 4 ст. 19 СК при розгляді судом  спорів  щодо позбавлення  батьківських прав  обов'язковою є участь у справі  органу  опіки  та піклування.

В судових засіданнях  представники Служби у справах дітей приймали участь, надавали пояснення. Так, по справі № 139/591/24 (головуюча суддя Віра Коломійцева) представник третьої особи – органу опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради М. підтримала висновок органу опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав П. відносно його неповнолітнього сина П., 10.05.2014 року народження. При цьому зазначила, що в лютому місяці цього року батько був на комісії з питань захисту прав дитини, де йому було роз’яснено право звернутися до органу опіки та піклування із заявою про визначення способу його участі у вихованні та спілкуванні з дитино. Однак протягом цього часу батько не звертався до комісії з будь-якими заявами, не вживав будь- яких дій для відновлення стосунків з дитиною. Вважає, що відповідач свідомо тривалий час ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню свого малолітнього сина.

Представник Органу опіки та піклування підтримала висновок від 15 грудня 2023 року про доцільність позбавлення батьківських прав С., відносно її малолітнього сина С., суду пояснила, що перед тим як надати висновок, комісією з’ясовувалися  обставини  виконання матір’ю материнських обов’язків. Було встановлено, що відповідачка проживає за кордоном. В процесі  спілкування з матір’ю через додаток «Viber», остання надіслала повідомлення, що вихованням сина займається батько, останній також забезпечує його матеріально, вона лише по можливості. Комісія виїжджала до батьків відповідачки, останні повідомили, що не знають де їх дочка. Крім того, члени комісії спілкувалися з директором та класним керівником гімназії в якій навчається дитина, які повідомили, що з 2022 року мати до школи жодного разу не навідувалася, навчанням сина не цікавиться, участі в його шкільному житті не приймає. У зв’язку з цим, комісія прийшла до висновку про те, що мати дитини свідомо нехтує своїми батьківськими обов’язками, так як не цікавиться життям свого сина, вихованням не займається, матеріально його не утримує, внаслідок чого  завдає неповнолітній дитині моральної та психологічної шкоди (справа       № 139/882/23, головуюча суддя Віра Коломійцева)

     Відповідно до положень ч. 5 ст.  19 СК України орган опіки  та
піклування  подає  до суду письмовий висновок щодо вирішення спору
на підставі відомостей,  одержаних у  результаті  обстеження  умов
проживання дитини,  батьків,  інших осіб,  які бажають проживати з
дитиною,  брати участь у її вихованні,  а також на підставі  інших
документів,  які  стосуються  справи. 

По  справі  № 138/1098/24  згідно Акту обстеження житлово-побутових умов проживання складеного депутатом Іллінецької міської ради Вінницької області Б.. проживає за місцем реєстрації разом з чоловіком Б. та дітьми Б. , К., та М.   Відповідач Б., участі в вихованні та матеріальному забезпеченні сина не приймає

Згідно Акту обстеження умов проживання комісії ССДС  виконавчого  комітету Ф. міської  ради від 12 липня 2023 року, слідує, що малолітня А., 20 квітня 2012 року народження проживає в будинку рідної  бабусі, де створені добрі  умови  проживання  для  дитини. А.  має  окрему  кімнату,  в  якій  наявні  ліжко, навчальний  куточок, стілець, шафа для  одягу  та  взуття. У  дівчинки є  канцелярське  приладдя,  книжки,  мобільний  телефон,  речі  особистого  вжитку, наявний  посезонний  одяг та взуття.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ф.  міської ради №06-23/5067 від 29 вересня 2023 року, визнано доцільним  та  таким, що  відповідає інтересам  дитини позбавити, зокрема Б. батьківських прав відносно його малолітньої доньки Б. (справа № 139/773/23, суддя Віра Коломійцева)

 Інший приклад.  Як вбачається   із  акту перевірки матеріально-побутових умов Ш.  від  16 лютого  2024 року  остання у будинку  проживає  разом  із своїм чоловіком Ш.,  синами  та батьками. В  ході  перевірки  було встановлено, що будинок складається з трьох кімнат, кухні, ванної кімнати, коридору та прихожої. У будинку створено всі необхідні умови для гармонійного розвитку та навчання дітей: діти забезпечені харчуванням, є окрема дитяча кімната з необхідними меблями, місце для виконання домашніх завдань та відпочинку. Як слідує з висновку органу опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради від 29 лютого 2024 року, в інтересах неповнолітньої дитини Д. , 31.10.2008 року народження є доцільним позбавлення О., 03.10.1984 року народження батьківських прав  (справа   № 139/297/24, головуюча суддя Віра Коломійцева).

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК  особа, позбавлена батьківських  прав,  не  звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.  Одночасно з позбавленням батьківських прав  суд  може  на вимогу  позивача  або  з  власної  ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.  

Так, по  справах № 139/773/23,  № 139/882/23,  № 139/40/24,  № 139/181/24     № 139/297/24, № 139/489/24  позбавлено  відповідачів  батьківських прав та  стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п.2 ч.1 ст.164 СК України). Позбавлення батьківських  прав- це крайня міра, суд дає шанс  виправити  ставлення до дитини.

Так, 06 червня 2023 року  у задоволенні позову Н. до Л., треті особи: служба у справах дітей, сім’ї та молоді В. селищної ради,  орган опіки та піклування при виконавчому комітеті В. селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав, відмовлено. (справа № 139/71/23, головуюча суддя Віра Коломійцева).  Попереджено Л. про необхідність зміни ставлення до виховання неповнолітнього сина Д. На орган опіки та піклування в особі  Служби у справах дітей, сім’ї та молоді В. селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області покладено обов`язок контролю стосовно виконання Л. своїх батьківських обов`язків стосовно неповнолітнього сина  Д.

У встановлений ухвалою суду строк, відповідач подала суду відзив на позов, відповідно до якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач  не навів ніяких  доказів того, що вона самоусунулася від виховання сина, що вона не піклується про його фізичний та духовний розвиток, навчання. Зокрема вказала, що через скрутне матеріальне  становище була змушена виїхати за кордон на роботу, щоб могти утримувати свою дитину та себе. При цьому, зазначила, що виїхала за кордон на роботу разом з позивачем, дитина залишилась проживати з батьками позивача, з якими було досягнуто домовленості, що син буде знаходитись на її утриманні. Н. через ревнощі почав вчиняти  скандали та погрожувати, що відбере дитину, тому 11.06.2022 року вона повернулась до України і хотіла забрати дитину з собою, але свекор та свекруха почали чинити перешкоди, і щоб не травмувати дитину вона вирішила повернутись на роботу до закінчення терміну контракту (щоб заробити кошти для купівлі окремого житла) та згодом забрати дитину. Вона та позивач погодились, що кошти на утримання  дитини вона буде надсилати на картковий  рахунок знайомої П., а також залишила свекру та свекрусі свою картку відкриту в Приватбанку. Зазначила, що вона фінансувала усі сімейні потреби та щомісяця надавала позивачу кошти в достатній сумі для задоволення його власних потреб, несла витрати пов’язані з забезпеченням інтересів дитини, передавала речі та харчі. Н. сам особисто не здійснює виховання дитини, оскільки перебуває у ЗСУ. Допитана в судовому засіданні свідок П., суду показала, що протягом 2022 року відповідач Л. переказувала на її картковий рахунок кошти для передачі дітям в сумі 17500 гривень. Двічі пересилала посилки з харчами та речами для дітей.

Пояснення свідка також підтверджуються виписками по особовому рахунку відповідача Л.

Докази бажання відповідача брати участь у вихованні дитини є долучений до справи рапорт інспектора-чергового Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області С. від 11.06.2022, з  якого вбачається що 11.06.2022 Л. зверталася до поліції з повідомленням про те, що виникла конфліктна ситуація з свекрухою і свекром, які не віддають їй дітей, які знаходились у них поки вона була за кордоном .

Зазначений факт, свідчить про те, що існують труднощі у спілкуванні матері з сім’єю позивача в якій проживає її малолітній син.  Водночас,  вказане підтверджує, що відповідач проявляє материнські почуття, бажає забрати дитину.

Висновок

Ухилення від  виконання юридичного обов’язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість  виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Батько вважається таким, що  ухиляється від обов’язку по вихованню  дитини, якщо він ні усно, ні письмово не спілкується з нею, не проявляє  до неї найменшої батьківської турботи, хоча має таку можливість.

Справи зазначеної категорій  не оскаржувалися в апеляційному порядку.

Справи про  позбавлення   батьківських   прав   нечисленні   й особливих труднощів у судів  під час розгляду не викликають.

Керівник апарату суду                                         Людмила Козак