УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики Мурованокуриловецького районного суду щодо розгляду кримінального провадження на підставі угод про визнання винуватості та про примирення, особливості застосування положень глави 35 КПК України за 2020 -2023 роки

 План

Вступ

1. Практика застосування загальних положень глави 35 КПК при здійсненні кримінальних проваджень на підставі угод про примирення.
2. Практика застосування загальних положень глави 35 КПК при здійсненні провадження на підставі угод про визнання винуватості.

Висновки

Вступ

Одним із прогресивних положень Кримінального процесуального кодексу України, на думку як вітчизняних вчених і практиків, так і міжнародних експертів, є запровадження в Україні відновного правосуддя, найбільш відомим інструментом якого є медіація, суть якої в контексті кримінального судочинства полягає у примиренні потерпілого із правопорушником, досягненні консенсусу між сторонами та врегулюванні соціального конфлікту.

Передбачалося, що із появою глави 35 "Кримінальне провадження на підставі угод" у кримінальному процесуальному законодавстві значно спроститься процедура розгляду певної категорії кримінальних справ, скоротяться строки тримання осіб під вартою, загальні процесуальні строки розгляду кримінальних справ, а також зменшиться навантаження на систему судових і правоохоронних органів.

Об'єктами дослідження були використані статистичні дані, вироки, що були винесенні в період з 01.01.2020 по 31.12.2020, 01.01.2021 по 31.12.2021, 01.01.2022 по 31.12.2022 та 01.01.2023 по 31.12.2023.

1. Щодо практики застосування загальних положень глави 35 КПК при здійсненні кримінальних проваджень на підставі угод про примирення

У кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод: угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим; угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Це положення закріплює ст. 468 глава 35 КПК України.

Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим угода про примирення може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження угоди про примирення є:  для підозрюваного чи обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України; для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов’язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду. Якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди (ст. 474 КПК України).

Перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення суд під час судового засідання з’ясовує у потерпілого, чи цілком він розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені КПК України. А також суд  переконується у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання (ст. 475 КПК України).

Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області в 2023 році винесено  2 вироки на підставі угоди про примирення, які досягнуто  на досудовому розслідуванні та в судовому  засіданні.

Так, наприклад, 13 грудня 2023 року суддя  Віра Коломійцева (справа          № 139/791/23) затвердила угоду про примирення, укладену між представником потерпілої юридичної особи в.о. директора КЗ «Котюжанівська спеціальна школа» Вінницької обласної ради та обвинуваченим Г., яку було укладено в судовому засіданні. Останнього визнано винуватим в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України та призначино йому покарання:

- за ч.2 ст.191 Кримінального кодексу України у виді 2  років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями строком на 2 роки;

- за ч.1 ст. 366 Кримінального кодексу України у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями строком на 1  рік.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями строком на 2  роки.

На підставі частини 2 статті 75 Кримінального кодексу України звільнено Г. від відбування основного покарання у виді 2  років позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 роки та  згідно до статті 76 Кримінального кодексу України покладено  на  останнього такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Г. перебуваючи на посаді директора та виконувача обов’язків директора комунального закладу «Котюжанівська спеціальна школа» Вінницької обласної ради, у період з квітня 2019 року до вересня 2021 року, умисно, з метою розтрати бюджетних коштів, достовірно знаючи, що  він особисто у період з 28.12.2019 до 04.01.2020, а також працівник комунального закладу «Котюжанівська спеціальна школа» - бухгалтер Б. у період часу з 15.06.2019 до 29.08.2019, з 02.06.2020 до 14.08.2020 та з 28.08.2021 до 04.09.2021, не виконували роботу в комунальному закладі «Котюжанівська спеціальна школа» Вінницької обласної ради, оскільки у вказані періоди перебували за межами території  України, про що йому було достовірно відомо, видав завідомо неправдивий офіційний документ, шляхом підписання табелів обліку робочого часу, в яких за його вказівкою були проставлені робочі години в період відсутності вказаних працівників. Щомісяця вказані табелі обліку використання робочого часу подавав до бухгалтерії вказаного закладу для нарахування та виплати заробітної плати вищевказаним працівникам.

Засуджений шляхом зловживання своїм службовим становищем здійснив розтрату на користь себе та третіх осіб, зокрема Б., бюджетних коштів у розмірі 36 358,51 гривень, чим завдав збитків державному бюджету в особі комунального закладу «Котюжанівська спеціальна школа» Вінницької обласної ради на вказану суму. Вказані дії Г. органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 191 КК України,  розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та за  ч.1 ст. 366 КК України,  видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

В судовому засіданні 06 листопада 2023 до закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами обвинувачений Г. та представник потерпілої особи  в.о. директора КЗ «Котюжанівська спеціальна школа» Вінницької обласної ради Л. подали суду угоду про примирення, укладену між ними 06 листопада 2023 в порядку передбаченому ст.ст. 468, 469, 471 КПК України, яку просили суд затвердити.

В судовому засіданні обвинувачений Г. зазначив, що він цілком розуміє характер зміненого обвинувачення, яке йому пред'явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 191, ч. 1 ст.366 КК України в обсязі підозри, щиро розкаявся, повністю відшкодував завдану шкоду, визнав фактичні обставини справи встановлені слідством. Крім того зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди та пояснив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Просив угоду про примирення затвердити та призначити узгоджене покарання.

Представник потерпілої юридичної особи КЗ «Котюжанівська спеціальна школа» Вінницької обласної ради Л. в судовому засіданні підтвердила, що їй зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України. Просила затвердити укладену угоду про примирення від 06 листопада 2023 року та призначити узгоджене сторонами покарання. Також представник потерпілої юридичної особи пояснила, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого КЗ «Котюжанівська спеціальна школа» Вінницької обласної ради не має.

Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти затвердження судом угоди про примирення з підстав неможливості застосування ст. 75 КК України, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України є корупційним.

Захисник обвинуваченого – адвокат Г. підтримав угоду про примирення, просив суд її затвердити. Вважає, що умови угоди про примирення в повному обсязі відповідають вимогам законодавства, її укладення є добровільним, а тому вона підлягає затвердженню.

Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Судом встановлено, що Г. обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч.1 ст. 366 КК України, які за змістом ч. 2 ст.12 КК України є кримінальними проступками та за змістом ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином.   

Судом не встановлено порушень вимог ч.5 ст.469 КПК України, оскільки угоду про примирення укладено після повідомлення особі про підозру і до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Крім того, вона відповідає вимогам п.1 ч.1 ст.468, ч.ч.1, 3, 5 ст. 469, ст. 471, ч. ч. 5, 6 ст. 474 КПК України, зокрема:

- дії обвинуваченого кваліфіковано правильно за ч.2 ст. 191 КК України як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем; за ч.1 ст. 366 КК України як видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів;

- умови угоди відповідають інтересам суспільства, які полягають у відшкодуванні збитків, завданих кримінальними правопорушеннями та усуненні завданої шкоди, призначенні справедливого покарання винній особі без ізоляції від суспільства, а відтак затвердження угоди у даному провадженні забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи при мінімальних витратах державних ресурсів;

- також умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Укладена угода не має преюдиціального значення для кримінальних проваджень щодо будь-яких інших осіб;

- угода укладена добровільно, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.

Із змісту угоди вбачається, що обвинувачений Г. розуміє, що у разі невиконання угоди про примирення, відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку, розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його  до кримінальної відповідальності.

Судом з`ясовано, що усі сторони кримінального провадження, зокрема і обвинувачений, розуміють, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження зазначеної угоди для представника потерпілої юридичної особи – КЗ «Котюжанівська спеціальна школа» Вінницької обласної ради, обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК України, а для обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України, для потерпілої сторони позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідні кримінальні правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Суд призначаючи покарання, взяв до уваги особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягувався вперше, позитивно характеризується за місцем проживання, приймає активну участь в житті територіальної громади, неодноразово обирався депутатом сільської ради, користується авторитетом серед жителів села, нагороджений нагрудним знаком «Відмінник освіти України», активно сприяв розкриттю даного злочину, продемонстрував щире каяття у скоєному, добровільно відшкодував завдані збитки, є особою пенсійного віку, ветераном праці, за станом здоров’я визнаний інвалідом 2-ої групи, проявив бажання перерахувати на потреби ЗСУ 10 000 гривень власних коштів, з яких 5000 гривень вже перераховано, на обліках у закладах з надання психіатричної та наркологічної допомоги не перебуває, а тому узгоджене сторонами покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень

Також, 29 березня 2023 року суддею Вірою  Коломійцевою (справа                  № 139/234/23) затверджено угоду про примирення, укладену між потерпілою О. та обвинуваченим О. у кримінальному провадженні по обвинуваченню його у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,  визнано винним  його та призначено  узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у виді 1 року позбавлення волі.

         Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України  за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, яке призначене цим вироком, приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2023 року та остаточно призначено   покарання у виді позбавлення волі строком на 5  років 2  місяці.  О. 13.03.2023 на околиці зустрів О., та маючи при цьому прямий умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, попросив в останньої мобільний телефон мотивуючи тим, що йому необхідно зробити телефонний дзвінок. Здійснивши телефонний дзвінок,  увійшовши  в довіру до О. та попросив надати вказаний мобільний телефон для подальших дзвінків, при цьому повідомив, що він його поверне їй ввечері за місцем її проживання, в що О. повірила та зробила.

Однак отримавши  мобільний телефон., він обернув на свою користь та не повернув, спричинивши матеріального збитку О.  на суму 2089,17 гривень.

В підготовчому засіданні обвинувачений О. зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення яке йому пред'явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України в обсязі підозри, щиро розкаявся, визнав фактичні обставини справи встановлені слідством. Крім того зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди та пояснив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Просив угоду про примирення затвердити та призначити узгоджене покарання.

Потерпіла О. в підготовчому засіданні підтвердила, що їй зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України. Просила затвердити укладену угоду про примирення та призначити узгоджене сторонами покарання. Також потерпіла пояснила, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого, вона не має.

Прокурор вважав, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просила угоду про примирення затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

     Порівняння судової практики  щодо винесення вироків на підставі угод про  примирення   можна побачити  по  таблиці 1.

Таблиця 1

Вирок Мурованокуриловецького районного  суду від 13 грудня 2023 року у кримінальному провадженні по обвинуваченню Г.  у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч.1 ст. 366 КК України,  оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишено без задоволення, а вирок - без змін.

2. Щодо практики застосування загальних положень глави 35 КПК при здійсненні провадження на підставі угод про визнання винуватості

Закріплення у КПК нового особливого порядку кримінального провадження на підставі угоди про визнання винуватості полягає у створенні нової ідеології кримінальної політики держави: протидія злочинності через компроміс, договір, у тому числі стимулювання осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, співпрацювати з владою.

Теорією процесуального права визначено, що укладення угоди про визнання винуватості має такі переваги:

- для обвинуваченого - уникнення невизначеності щодо виду та розміру покарання за результатами судового розгляду; у деяких випадках - застосування альтернативного покарання або його зниження, можливість звільнення від покарання;

- для прокурора - можливість зменшення бюджетних витрат та економія процесуального часу; зниження навантаження на прокуратуру з підтримання державного обвинувачення в суді, забезпечення більшої ефективності системи кримінального судочинства; усунення певною мірою перспективи оскарження судового рішення (здійснення перегляду апеляційною та касаційною інстанціями).

Критерієм, який визначає можливість і доцільність ініціювання та укладення угоди при визнанні винуватості, є наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження, викриття більшої кількості кримінальних правопорушень, а також наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні більш тяжких кримінальних правопорушень. Водночас матеріали проваджень свідчать про те, що досудове розслідування, незважаючи на формальний склад вчинених кримінальних правопорушень і визнання вини підозрюваним (обвинуваченим), проводиться у повному обсязі, при цьому задіяний увесь спектр розшукових і слідчих дій, як наслідок, процесуальні строки не скорочуються, а угода ж фактично стосується лише міри покарання, що більш конкретно буде розглянуто нижче.

Слід зазначити, що угода про визнання винуватості укладається між прокурором і підозрюваним, обвинуваченим за ініціативою будь-кого із цих осіб. Таку угоду не може бути укладено у провадженні, в якому бере участь потерпілий, тобто щодо злочинів чи кримінальних проступків, внаслідок вчинення яких було завдано шкоди правам та інтересам окремих громадян, інтересам юридичних осіб, а також у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів, незалежно від кола суб'єктів, яким завдано шкоди внаслідок вчинення таких злочинів. Разом із тим під час проведення узагальнення в судовій практиці було виявлено випадки, коли слідчий/прокурор, нехтуючи забороною щодо укладення угоди про визнання винуватості у провадженнях, де є потерпілий, такі угоди укладав, а судді, не звертаючи на таке порушення належної уваги або навіть посилаючись на потерпілих у мотивувальній частині вироку, такі угоди затверджують

Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого (ч. 2 ст. 469 КПК України) та може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами.

Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості, так як і угоди про примирення, може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно ч. 2 ст. 473 КПК України наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України.

Перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання повинен з’ясувати в обвинуваченого, чи цілком він розуміє: що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов’язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу; характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом (ч. 4 ст. 474 КПК України).

Так, по справі № 139/534/22  суддею Вірою Коломійцевою затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором  Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області та М., визнано останнього винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначено йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання за ч. 1 ст. 369 КК України  у виді штрафу в розмірі 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000  гривень. Засуджений   був  зупинений інспектором поліції, який після перевірки документів запропонував водію відкрити для  зовнішнього огляду багажне відділення автомобіля, на що М. погодився та відчинив задні двері багажного відділення. Під час огляду  багажного відділення автомобіля було виявлено, пластикову бочку об’ємом біля 200 літрів, яка повністю була наповнена прозорою рідиною із різким запахом спирту та повідомлено водію автомобіля, що в його діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого статтею 204 КК України.

Після цього,  останній , маючи злочинний умисел спрямований на надання службовій особі неправомірної вигоди  за не вчинення дії в його інтересах з використанням службового становища, а саме не здійснення дій спрямованих на  документування кримінального правопорушення, передбаченого ст. 204  КК України та не вилучення автомобіля, з метою реалізації свого злочинного умислу, достовірно знаючи, що інспектор являється службовою особою органів Національної поліції України, оскільки той перебував в однострої, представився та мав при собі нагрудний жетон на форменому одязі, в ході спілкування із інспектором поліції висловив словесну пропозицію надати йому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів  в розмірі 100 доларів США та 6000 гривень.

Відповідно до угоди прокурор та обвинувачений М. у присутності захисника., дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин. 

Обвинувачений М. беззастережно визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, будучи ознайомленим з положеннями про укладення угоди про визнання винуватості, погодився на її застосування.

Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке М. повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення і отримана згода обвинуваченого на його призначення,  а саме  покарання у виді штрафу в розмірі 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000  гривень. 

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.

Прокурор в судовому засіданні вважає, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив угоду затвердити і призначити узгоджену в угоді міру покарання, вирішити долю речових доказів.

Обвинувачений М. та його захисник в судовому засіданні також просили вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Інший приклад  05 липня 2022 року  суддя  Віра  Коломійцева затвердила угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Могилів-Подільської окружної прокуратури та М.  та визнала   останнього винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст.369 КК України та призначила йому покарання у виді штрафу в розмірі 1 тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

15 червня 2022 року в ході виконання завдання, поліцейськими. близько 06:30 години на автодорозі по вул. Комарова у смт.Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області було зупинено автомобіль марки «Renault» моделі «Kangoo» під керуванням водія М.

Після зупинки даного автомобіля, поліцейськими  було повідомлено  водія Мехтієва Р. про причину зупинки, та висунуто  вимогу пред’явити документи на право керування транспортним засобом та реєстраційні документи на автомобіль. В подальшому  під час перевірки вказаного водія та вищезазначений  транспортний засіб через інформаційну підсистему ІТС ІПНП було встановлено, що водій М. немає права на керування транспортним засобом, оскільки не отримував на території України посвідчення водія.

Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП поліцейським Є. було повідомлено М. про застосування відеозапису.

У цей час у М., який усвідомлював, що вчинив порушення правил дорожнього руху, за які передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу, винник злочинний умисел спрямований на надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою дії в його інтересах з використанням службового становища, а саме не складання відносно нього постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, передбаченої ч.5 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП.

В ході спілкування із працівниками поліції  останній висловив словесну пропозицію надати їм неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів, а у подальшому поставив заздалегідь підготовлені кошти в розмірі 1200 гривень, які перебували в його документах, до сидіння  автомобіля де перебував Є. за не притягнення його до адміністративної відповідальності.  

         23 червня 2022 року між прокурором Могилів-Подільської окружної прокуратури та М.(Mehtiev Rovshan) у присутності захисника адвоката, в порядку, передбаченому ст.ст. 52, 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості. Останній погодився на її застосування та надав згоду  на покарання у виді штрафу в розмірі 1 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

         В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

         Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання, вирішити долю речових доказів.

Обвинувачений М. та його захисник в судовому засіданні також просили вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання.

Винесення вироків Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області на підставі угоди про визнання винуватості за попередні роки  відображено в  таблиці 2.

Таблиця 2

      Вироки Мурованокуриловецького районного  суду  винесені на підставі угоди про визнання винуватості  за 2020 -2023 роки в апеляційному порядку не оскаржувалися.

Висновки

Загалом, за результатами проведеного узагальнення  вбачається, що при винесенні вироків на підставі угод про примирення та про визнання винуватості Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області дотримано вимог чинного законодавства, яким регулюється розгляд справ зазначеної категорії. Спірних питань при винесенні вироків за вказаний період у суддів не виникало.

 Керівник апарату суду                                           Людмила Козак