Узагальнення судової практики Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області по розгляду кримінальних проваджень про злочини проти життя та здоров’я осіб (ст. ст. 115 – 145 КК України) за перше півріччя 2024 року

Згідно плану роботи Мурованокуриловецького районного суду на друге півріччя 2024 року проведено узагальнення судової практики по розгляду кримінальних проваджень про злочини проти життя та здоров’я осіб (ст.ст. 115 – 145 КК України) за  перше півріччя 2024 року.

Статтею 3 Загальної декларації прав людини  передбачено, що кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст.6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід’ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції. Зокрема, у ст.3 Конституції закріплено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст.27 Конституції кожна людина має невід’ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов’язок держави — захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров’я. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань. Умисне позбавлення життя іншої людини  належить до найтяжчих злочинів проти особи.  Злочини проти життя прийнято вважати найнебезпечнішими посяганнями на особу.

Відповідальність за них передбачена розділом II Особливої частини КК, який називається «Злочини проти життя та здоров'я особи».

Цим розділом охоплюється три види злочинних пося­гань:  а) злочини проти життя особи; б) злочини проти здоров'я особи; в) злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи.

Кожен вид зазначених злочинів може бути відповідним чином класифікований.

Злочини проти життя особи поділяються на вбивства (стат­ті 115-119) та доведення до самогубства (ст. 120).

У свою чергу, вбивства поділяються на: а) просте умисне вбив­ство (ч. 1 ст. 115), б) умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (кваліфіковані види вбивства) (ч. 2 ст. 115), в) умисне вбивство при пом'якшуючих обставинах (привілейовані види вбивства) вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116), матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117), при перевищенні меж не­обхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118), г) вбивство через необережність (ст. 119).

Злочини проти здоров'я є трьох видів: 1) тілесні ушкодження;

2) завдання фізичних або моральних страждань; 3) зараження соці­альними хворобами.

Тілесні ушкодження поділяються на: умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121), умисне середньої тяжкості тілесне ушко­дження (ст. 122), умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання (ст. 123), умисне заподі­яння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необ­хідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 124), умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125), необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушко­дження (ст. 128).

До злочинів, які полягають у завданні фізичних або моральних страждань, належать: побої і мордування (ст. 126), катування (ст. 127), погроза вбивством (ст. 129).

Зараження соціальними хворобами охоплює: зараження віру­сом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хво­роби (ст. 130), зараження венеричною хворобою (ст. 133).

Злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров'я особи, поділяються на: такі злочини в медичній сфері діяльності та інші злочини.

До злочинів у медичній сфері діяльності, що ставлять у небез­пеку життя та здоров'я особи належать: неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131), розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132), незаконна ліку­вальна діяльність (ст. 138), ненадання допомоги хворому медич­ним працівником (ст. 139), неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140), порушення прав пацієнта (ст. 141), незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142), порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143), насильницьке донорство (ст. 144), незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145).

Іншими злочинами, що ставлять у небезпеку життя та здо­ров'я особи, є: незаконне проведення аборту (ст. 134), залишення в небезпеці (ст. 135), ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані            (ст. 136), неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137).

Усі зазначені злочини посягають на життя чи здоров'я особи або ставлять ці найважливіші соціальні цінності в небезпеку. На­звані цінності і є родовим об'єктом цих злочинів.

Слід зазначити, що в інших розділах Особливої частини КК також є багато статей, які передбачають відповідальність за злочини, пов'язані із заподіянням шкоди життю та здоров'ю особи. Але у таких випадках шкода вказаним об'єктам заподіюється у зв'язку з посяганням на інші суспільні відносини, які становлять основний об'єкт посягання, а життя та здоров'я особи виступають як додат­кові об'єкти, без яких посягання на основний об'єкт неможливе.

З об'єктивної сторони всі злочини проти життя є злочини з матеріальними складами, оскільки вважаються закінченими з мо­менту настання суспільне небезпечного наслідку - смерті людини, а при доведенні до самогубства (ст. 120) - наслідку у виді само­губства або замаху на нього. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього складу злочину є наявність причинного зв'язку між діянням і наслідком.

Вбивство може бути вчинено як шляхом дії (що буває в пере­важній більшості випадків), так і шляхом бездіяльності, коли осо­ба повинна та може запобігти смерті, але не робить цього (лікар, маючи намір позбавити життя хворого, не лікує його; мати з цією ж метою не годує немовля тощо).

Суб'єктом злочинів проти життя є осудна фізична особа, яка досягла чотирнадцяти (статті 115-117) або шістнадцяти років (статті 118-120).

Суб'єктивна сторона злочинів проти життя може характери­зуватися: умисною виною (статті 115-118); необережною виною (ст. 119); умисною чи необережною виною (ст. 120).

В ході узагальнення та аналізу статистичних даних та кримінальних проваджень встановлено, що за вказаний період до суду надійшло 3 кримінальних проваджень та 2 кримінальне провадження перебувало в залишку  станом на 01.01.2024 про вчинення вказаної категорії злочинів. За аналогічний період:

 2023 року  - 9 кримінальних проваджень  та 4 кримінальне провадження перебувало в залишку  станом на 01.01.2023;

 2022 року- 3 кримінальних проваджень та 1 кримінальне провадження перебувало в залишку  станом на 01.01.2022; 

2021 року  - 12 кримінальних проваджень  та 1 кримінальне провадження перебувало в залишку  станом на 01.01.2021.

Справи даної категорії становлять 30 % усіх кримінальних проваджень, що надійшли на розгляд до суду з обвинувальним актом протягом першого півріччя  2024 року, а   за аналогічний період 2023 року- 36 %; 22,2  % - протягом першого півріччя  2022 року, а   за аналогічний період 2021 року  - 54,5 %.

В першому півріччі 2024 року розглянуто 5 кримінальних провадження відносно 5 осіб, які провадженням закрито. Основними причинами закриття провадження по справах щодо злочинів проти життя та здоров’я осіб є відмова потерпілих від обвинувачення, що передбачено ч. 4 ст. 26 та п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В першому півріччі 2023 року розглянуто 11 кримінальних провадження відносно 11 осіб, з яких по 2 справах постановлено 2 обвинувальні вироки, якими засуджено 2 особи. Вироки на підставі угоди по даній категорії справ не виносилися. Серед розглянутих справ,  2 осіб було засуджено за   ст. 126-1 КК України. За вчинення вказаних злочинів  засуджено 28 % від загальної кількості засуджених осіб.

В першому півріччі 2022 року розглянуто 4 кримінальних провадження відносно 4 осіб, з яких по 2 справах постановлено 2 обвинувальні вироки, якими засуджено 2 особи. Вироки на підставі угоди по даній категорії справ не виносилися. Серед розглянутих справ,  2 осіб було засуджено за  ч. 1 ст. 125 КК України. За вчинення вказаних злочинів  засуджено 28,6 % від загальної кількості засуджених осіб.

Протягом   аналогічного періоду 2021 року розглянуто 11 справ щодо 11 осіб. По розглянутих справах постановлено 6 обвинувальних вироків, якими засуджено 6 осіб. Вироки на підставі угоди по даній категорії справ не виносилися. Серед розглянутих справ, осіб було засуджено за наступними статтями:

- ч. 1 ст. 125 КК України – 5 осіб;

- ч. 1 ст. 126 КК України – 1 особа.

Таким чином, найбільшу питому вагу серед справ про злочини проти життя та здоров’я осіб становлять злочини, передбачені частиною 1  ст. 125 КК України.   

     Досліджуючи практику призначення покарань за вчинення злочинів проти життя та здоров'я у 2023 році, необхідно зазначити наступне.   Так,  за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України (домашнє насильство) Г.  визнано винним у скоєнні злочину  та призначено покарання за ст. 126-1 КК України у виді одного місяця арешту (справа   № 139/791/22, головуюча   Наталія Тучинська).

С.,  визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого  ст. 126-1  КК України, та  призначено покарання  за ст. 126-1  КК України у виді одного року обмеження волі (справа  № 139/216/23, суддя  Наталія Тучинська)

Даний вид покарання обраний тому, що 26 вересня 2022 року С.  вже був засуджений вироком  Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області за ст. 126-1 КК України за домашнє насильство щодо матері С, однак на шлях виправлення не став. Так, постановами суддів Мурованокуриловецького районного суду від 20 жовтня 2022 року, 02 та 06 березня 2023 року С. визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173-2 КУпАП, за вчинення психологічного та економічного насильства в сім’ї відносно своєї матері С., що мали місце 17 жовтня 2022 року о 14 годині 30 хвилин та о 15 годині 00 хвилин, 23 лютого 2023 року о 20 годині 00 хвилин, 02 березня 2023 року об 11 годині 00 хвилин. Цими постановами щодо С. було накладено адміністративні стягнення у виді громадських робіт та адміністративного арешту. Незважаючи на такі заходи впливу на С.,  належних висновків він не зробив та 07 березня 2023 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у будинку своєї матері С. під час словесної суперечки, знову вчинив відносно своєї матері насильство, що виразилося у словесних образах потерпілої, висловлюванні нецензурною лайкою щодо неї, погрозі фізичною розправою, чим завдав морального та психологічного тиску, приниженні її честі та гідності, емоційної невпевненості, нездатності захистити себе та викликало у постраждалої особи побоювання за свою безпеку.

У 2022 році за ст. 125 ч. 1 КК України  одній особі обрано міру покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 680 гривень, одній особі - 80 годин громадських робіт.

У першому півріччі 2021 року за ст. 125 ч. 1 КК України  трьом особам обрано міру покарання у виді штрафу, двом - 120  та 184 години громадських робіт.  Накладено штрафу за вироками суду на загальну  суму 1530 гривень, з яких 1020 гривень сплачено добровільно.

За ст. 126 ч.1 КК України  одну особу засуджено  до 160 годин громадських  робіт.

По 2 справах закрито провадження і звільнено від кримінальної відповідальності 2 особи, а в першому півріччі 2021 року  закрито 5 справ відносно 5 осіб. Основними причинами закриття провадження по справах щодо злочинів проти життя та здоров’я осіб, розглянутих у першому півріччі  2021 року, є відмова потерпілих від обвинуваченнях у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, що передбачено ч.4 ст. 26 та п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.

 Залишку нерозглянутих справ на кінець періоду немає.

Всі справи даної категорії розглядаються судом, до складу якого входить один суддя.

В першому півріччі 2022-2024 років  в апеляційному порядку справи даної категорії не розглядалися. По категорії справ, що аналізується, до апеляційної інстанції протягом  першого півріччя 2021 року було оскаржено 1 вирок.

Так, по кримінальній справі № 139/87/21 (вироком Мурованокуриловецького  районного суду  З.  визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого     ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді громадських робіт тривалістю 184 години. З урахуванням ч. 4 ст. 81 КК України на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до цього покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання, що призначене ухвалою Рівненського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року, з розрахунку: одному дню позбавлення волі відповідає всім годин громадських робіт, і остаточно визначити покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців 38 (тридцять вісім) днів позбавлення волі. Апеляційним судом вирок частково змінено.

В цілому, судді при розгляді справ даної категорії дотримуються норм матеріального та процесуального права. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку судом дотримуються вимоги кримінального закону, враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Призначене судом покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Висновки з усіх питань, пов’язаних із призначенням покарання, судді  належним чином мотивують у вироках.

Керівник апарату суду                                       Людмила Козак