Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
План
Вступ
Висновок
Вступ
З першого дня життя саме в сім’ї у дитини починають формуватися її уявлення про добро і зло. Сім’я є першим соціальним оточенням, а в подальшому – посередником між людиною і суспільством. З цього випливає, що успішність соціалізації багато в чому залежить від сімейних звʼязків.
Війна не принесла батькам полегшення в сфері виховання дітей. Навпаки, деякі батьки несуть свій військовий обов’язок, інші через війну залишилися без роботи. Деякі батьки навпаки стали більше працювати, щоб забезпечити родину в зв’язку з постійним підвищенням цін. Більш того, в багатьох містах з початку повномасштабного вторгнення в Україну, перестали працювати дитячі садочки, а школи перевели на дистанційне навчання. Тим самим у батьків з’явилося більше турбот, пов’язаних з вихованням дітей.
Україна на шляху до євроінтеграції імплементувала велику кількість міжнародних норм, зокрема щодо охорони дитинства.
Зміст виховання, відповідальність батьків за розвиток дитини у сім’ї визначає стаття 59 Закону України «Про освіту».
Виховання у сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.
Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані: постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної та рідної мови, сім’ї, старших за віком; сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу; виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини та інші.
Відповідно до статті 12 Закону України “Про охорону дитинства” батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Обов’язки батьків визначено в ст. 150 Сімейного кодексу України, згідно якої батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей, захищає права сім’ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів.
Сім’я є середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Це означає, що обов’язок здійснювати належне виховання та нагляд за дитиною є рівним для обох батьків. Неналежне виховання є правопорушенням і може призвести до відповідальності. За невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності.
Статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопору-шення передбачено, що ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей -тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В 2023 році до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області надійшло 20 справ про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 184 КУпАП, з яких, 15 закрито ( 1- малозначимість, 14 – відсутність події та складу правопорушення). До 5 порушників накладено стягнення, а саме: до 2 – попередження, до 3- штраф. Накладено штрафу на суму 3400 гривень.
За аналізуючий період до суду надійшло 28 справ про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 184 КУпАП, з яких 5- повернуто для належного оформлення, 14 закрито (4- малозначимість, 10 – відсутність події та складу правопорушення). До 9 порушників накладено стягнення, а саме: до 5 – попередження, до 4- штраф. Накладено штрафу на суму 3400 гривень, з яких сплачено добровільно- 850 гривень.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає в: 1) ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (ч. 1); 2) вчиненні неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом (ч. 2); 3) вчиненні неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність (ч. 3). Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. Суб'єктом правопорушень є батьки неповнолітнього або особи, що їх замінюють.
Аналіз постанов засвідчив, що обставини по справі підтверджувалися передусім протоколом про адміністративне правопорушення, складеним співробітниками органів внутрішніх справ, показами порушника, іншими матеріалами справи (наприклад, актом обстеження житлово-побутових умов сім'ї, актом обстеження умов проживання дітей, які опинились в складних життєвих обставинах, поясненнями свідків, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).
Так, 06 березня 2024 року притягнуто до адміністративної відповідальності М. за ч. 3 ст. 184 КУпАП, яка є матір'ю неповнолітнього С. 07 лютого 2024 року близько 19:00 год. неповнолітній перебуваючи по вул. Соборній в селі вчинив хуліганські дії відносно І., а саме: нецензурно лаявся, образливо чіплявся та намагався нанести тілесні ушкодження, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 173 КУпАП.
Відповідальність за дрібне хуліганство передбачена ст. 173 КУпАП. Однак, С. не досяг віку, з якого настає адміністративна відповідальність (ст. 12 КУпАП). За таких обставин, відповідальність за вчинення неповнолітнім у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, яке підпадає під ознаки адміністративного, несуть його законні представники, зокрема, батьки.
Факт вчинення М. хуліганських дій підтверджується обставинами, викладеними у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, рапортом ст. інспектора-чергового Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, письмовими поясненнями потерпілих І., неповнолітнього С., М., свідка П. та іншими матеріалами справи.
М. визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень.
Інший випадок, 28 серпня 2024 року визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 184 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень Х. Вона є матір'ю неповнолітнього М. 02 серпня 2024 року неповнолітній здійснив завідомо неправдивий виклик поліції, зателефонувавши на лінію 112 і повідомив, що вітчим застосовує до нього фізичну силу, намагається душити.
Відповідальність за завідомо неправдивий виклик поліції передбачена ст. 183 КУпАП. Однак, М. не досяг віку, з якого настає адміністративна відповідальність (ст. 12 КУпАП). За таких обставин, відповідальність за вчинення неповнолітнім у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, яке підпадає під ознаки адміністративного, несуть його законні представники, зокрема, батьки.
Таким чином, Х. підлягає відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП.
В суді Х. пояснила, що ввечері 02 серпня 2024 року вона сварилася із сином М., оскільки він зовсім не хотів допомагати їй по господарству, а він розсердився на неї і зателефонував до поліції, наговоривши про насилля з боку вітчима, хоча того не було дома.
Крім підтвердження факту вчинення М. завідомо неправдивого виклику поліції його матір’ю Х., цей факт підтверджується обставинами, викладеними у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, рапортами про надходження до поліції виклику та результатами перевірки повідомленої інформації, письмовими поясненнями неповнолітнього М., свідоцтвом про його народження.
Враховуючи особу Х. яка вперше притягується до адміністративної відповідальності суд призначив їй штраф у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією частини 3 ст. 184 КУпАП.
Аналіз справ про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбачене ст. 184 КУпАП, дозволяє виділити дві групи справ цієї категорії, які розрізняються за характером вчиненого проступку.
До першої групи належать справи про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 184 КУпАП, в яких невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей полягає у різних формах та проявах жорстокого поводження з дитиною (нехтування дитиною, залишення її без нагляду або батьківського піклування на певний термін, незабезпечення її життєво важливих потреб тощо).
Результати моніторингу засвідчили, що судом була розглянута незначна кількість таких справ, в постановах про притягнення до адміністративної відповідальності обставини справи були ґрунтовно викладені та досліджені.
Так, притягнуто до відповідальності Х., яка 11.09.2024 близько 06:00 год. ухилилася від виконання передбачених ст. 150 СК України обов'язків батьків щодо виховання своїх малолітніх дітей, внаслідок чого залишила чотирьох малолітніх дітей Дмитра, Олега, Маргариту та Віталіну без нагляду до 12.09.2024 до 14:00 год., що могло спричинити тяжкі наслідки (справа № 139/721/24) та Г., яка також ухилилася від виконання обов'язків щодо виховання своєї малолітньої дитини Єви, 22.08.2024 року народження залишивши її на співмешканця, з 06.10.2024 року по 10.10.2024 року ( справа № 139/765/24).
Так, розглянувши зазначені справи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП, було встановлено, що батьки (батько/мати) «ухиляються від виконання своїх передбачених законодавством батьківських обов'язків по вихованню своєї неповнолітньої дитини. В будинку відсутні санітарні норми для проживання дітей, продукти харчування та їжа, », тобто відсутні умови для повноцінного розвитку дитини. Враховуючи обставини справи, суд постановив піддати їх адміністративному стягненню у деяких випадках у вигляді попередження (справи № 139/352/24, 139/520/24, 139/735/24, 139/736/24, 139/766/24)
За ч.2 ст.184 КУпАП «повторно протягом року, після притягнення батьків до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення» особи не притягувалися.
Моніторинг засвідчив, що в більшості рішень у таких справах суд застосував штраф як санкцію за вчинений проступок. Слід погодитись, що застосування штрафу в таких справах може лише погіршити матеріальне становище родини, що, в результаті, лише негативно вплине на дитину. Однак не викликає сумніву той факт, що попередження не може вважатися ефективним засобом впливу на порушника та корекції сімейних стосунків між батьками та дітьми (справи № № 139/154/24, 139/621/24, 139/721/24, 139/765/24).
Другу групу справ про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 184 КУпАП, складають справи, в яких висновок про невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей здійснюється на підставі відомостей про неналежну (асоціальну) поведінку дитини (дітей) або вчинення ними суспільно шкідливих діянь за місцем проживання, навчання або в громадських місцях.
Необхідно відзначити, що судом була розглянута значна кількість таких справ. Чимало справ цієї категорії стосуються випадків притягнення батьків дитини до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП через пропуск їх дітьми занять у школі, неналежне відвідування школи (справи №№ 139/352/24, 139/520/24), проте є й справи, які стосувалася накладання адміністративної відповідальності на батьків на підставі ч.З ст.184 КУпАП за вчинення їх дітьми адміністративних проступків ( справи № № 139/735/24, 139/736/24).
Висновок
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 184 КУпАП невиконання батьками обов’язків щодо виховання дітей у 2024 році становили 10,4 % від кількості розглянутих справ.
Судова практика щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП вказує, що метою застосування відповідного стягнення є звернення уваги батьків або осіб, що їх замінюють, на те, що спосіб їхнього життя є неприйнятним для гармонійного виховання дітей, а також на те, що діти потребують додаткової уваги і піклування.
Керівник апарату суду Людмила КОЗАК
_03_03.png)
