Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Вступ
Висновки
Вступ
На виконання Плану роботи суду перше півріччя 2024 року проводиться дане узагальнення, метою якого є аналіз стану розгляду кримінальних проваджень в Мурованокуриловецькому районному суді Вінницької області щодо злочинів проти власності, вчинених на території Мурованокуриловецької територіальної громади, виявлення складних та спірних питань у судовій практиці.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Суб'єктами права власності є фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), юридичні особи (господарські товариства, професійні спілки, громадські, релігійні об'єднання тощо), держава. Їх рівність перед законом і забезпечення захисту їхніх прав державою закріплено у ст. 13 Конституції.
Право власності в Україні охороняється законом. Зокрема, у
розділі VI Кримінального кодексу України встановлено, які саме суспільно небезпечні діяння проти власності є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших груп злочинних дій.
Із початком введення воєнного стану, було прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану» який змінює Кримінальний кодекс України (КК), посиливши кримінальну відповідальність за ряд злочинів в умовах воєнного стану в тому числі і за крадіжку.
Крадіжка – ч. 1 ст. 185 КК до цього вважалася не злочином, а кримінальним проступком, і за неї було передбачено покарання від штрафу 17 тис. грн. до обмеження волі строком до 5 років. Лише в разі вчинення крадіжки повторно або за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 185), з проникненням у житло або інше володіння (ч. 3 ст. 185) чи у великому, особливо великому розмірі (ч. 4, 5 ст. 185) – передбачалися покарання у вигляді позбавлення волі.
Нині ж крадіжка, учинена в умовах воєнного або надзвичайного стану – є особливо кваліфікованим складом злочину. Вчинення крадіжки в умовах воєнного стану – одразу кваліфікується за ч. 4 ст. 185 КК, за що передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років.
В таблиці 1 розглянемо кількість справ проти власності, які перебували на розгляді в суді
Таблиця 1
|
2024 |
2023 |
2022 |
2021 |
|
|
Злочини проти власності |
3 |
13 |
13 |
12 |
Згідно статистичних даних в порядку кримінального судочинства за 2024 рік до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області надійшло 57 кримінальних проваджень, в структурі цих справ злочини проти власності складають 0,19 % від загальної кількості кримінальних проваджень, які надійшли до суду з обвинувальними актами (всього в кількості 3 провадження). Залишок нерозглянутих справ проти власності станом на 01.01.2025 становить 2, з яких крадіжка та грабіж.
В порівнянні з аналогічним періодом 2023 року до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області надійшло 47 кримінальних проваджень, в структурі цих справ злочини проти власності складають 21,2 % від загальної кількості кримінальних проваджень, які надійшли до суду з обвинувальними актами (всього в кількості 10 проваджень). Залишок нерозглянутих справ проти власності станом на 01.01.2023 становить 3, з яких крадіжка.
В 2022 році до суду надійшло 8 проваджень про злочини проти власності, що свідчить про значне зменшення загальної кількості кримінальних проваджень цієї категорії у поточному році. Залишок справ на 01.01.2022 -5.
Із 12 кримінальних проваджень у 2021 році їх значна частина стосувалося обвинувачень щодо вчинення крадіжок одноособово (10 проваджень). По 6 кримінальних провадженнях винесено вироки, 5 проваджень закрито.
Так, 06 червня 2024 року суд ухвалив вирок відносно Р., яку визнав винною в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначив їй покарання у виді громадських робіт тривалістю 200 годин. Р., маючи мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, у лютому 2023 року, створила обліковий запис під назвою «Олена Володимирівна» у мережі Інтернет, а саме в соціальній мережі «FACEBOOK».
Після чого з облікового запису «Олена Володимирівна» Р. розмістила оголошення в групі «Гуманітарна допомога для України» (https://www.facebook.com/groups/360119416013255/), про те, що вона надає гуманітарну допомогу українцям.
Так, 24 лютого 2023 року Р. отримала повідомлення в додатку «Messenger» від П., який являється малолітнім сином потерпілої Н. зі зверненням отримати гуманітарну допомогу у вигляді побутових речей, одягу, мобільного телефону та ноутбука. На що Р. відповіла, що це є можливим, але перед отриманням вищевказаних речей потрібно переказати кошти начебто на збір для ЗСУ, відправивши свої банківські рахунки.
У подальшому, на виконання вищевказаних домовленостей з банківського рахунку потерпілої АТ «Приватбанк» 26.02.2023 здійснив чотири перекази на загальну суму 650 грн., та з іншого банківського рахунку. АТ «Приватбанк» 25- 27.02.2023 здійснив чотири перекази на загальну суму 1590 грн. на банківський рахунок належний Р.
Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне заволодіння чужим майном шляхом обману, заволодівши грошовими коштами та розпорядившись надалі ними на власний розсуд, не виконавши зобов’язання щодо надання гуманітарної допомоги, Р. спричинила потерпілій П. матеріального збитку на загальну суму 2240 грн., після чого видалила обліковий запис під назвою «Олена Володимирівна» в соціальній мережі «FACEBOOK» та перестала відповідати на повідомлення.
Вказані дії обвинуваченої Р. органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство). ( справа № 139/383/24 головуюча Коломійцева В.І.)
У 2023 році засуджено за ч. 2 ст. 191 КК України, розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Так, 13 грудня 2023 року суддя Віра Коломійцева (справа № 139/791/23) винесла вирок відносно Г., якого визнано винуватим в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України та призначено йому покарання:
- за ч.2 ст.191 Кримінального кодексу України у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями строком на 2 роки;
- за ч.1 ст. 366 Кримінального кодексу України у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями строком на 1 рік.
На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями строком на 2 роки.
На підставі частини 2 статті 75 Кримінального кодексу України звільнено останнього від відбування основного покарання у виді 2 років позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 роки та покладено обов`язки згідно статті 76 Кримінального кодексу України .
Г. перебуваючи на посаді директора та виконувача обов’язків директора комунального закладу у період з квітня 2019 року до вересня 2021 року, умисно, з метою розтрати бюджетних коштів, достовірно знаючи, що він особисто у період з 28.12.2019 до 04.01.2020, а також працівник комунального закладу - бухгалтер Б. у період часу з 15.06.2019 до 29.08.2019, з 02.06.2020 до 14.08.2020 та з 28.08.2021 до 04.09.2021, не виконували роботу в комунальному закладі, оскільки у вказані періоди перебували за межами території України, про що йому було достовірно відомо, видав завідомо неправдивий офіційний документ, шляхом підписання табелів обліку робочого часу, в яких за його вказівкою були проставлені робочі години в період відсутності вказаних працівників. Щомісяця вказані табелі обліку використання робочого часу подавав до бухгалтерії вказаного закладу для нарахування та виплати заробітної плати вищевказаним працівникам.
Засуджений шляхом зловживання своїм службовим становищем здійснив розтрату на користь себе та третіх осіб, зокрема Б., бюджетних коштів у розмірі 36 358,51 гривень, чим завдав збитків державному бюджету в особі комунального закладу на вказану суму
Мурованокуриловецьким районним судом розглянуто справу за вчинення шахрайства. Так, 29 березня 2023 року суддею Вірою Коломійцевою (справа № 139/234/23) засуджено О. у кримінальному провадженні по обвинуваченню його у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, визнано винним та призначено узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у виді 1 року позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, яке призначене цим вироком, приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 01 лютого 2023 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяці. О. 13.03.2023 прямуючи з в с.Струсово Могилів-Подільського району на околиці села зустрів О., та маючи при цьому прямий умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, попросив в останньої мобільний телефон мотивуючи тим, що йому необхідно зробити телефонний дзвінок. Здійснивши телефонний дзвінок, увійшовши в довіру до О. та попросив надати вказаний мобільний телефон для подальших дзвінків, при цьому повідомив, що він його поверне їй ввечері за місцем її проживання, в що О. повірила та зробила. Однак отримавши мобільний телефон, він обернув на свою користь та не повернув, спричинивши матеріального збитку О. на суму 2089,17 гривень.
Інший приклад. 20 березня 2023 року винесено вирок відносно П., якого визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді п’яти років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України П. звільнено від відбування покарання з іспитовим строком три роки та поклпадено обов`язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання.
23 грудня 2022 року П., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, з метою власного збагачення, отримавши від Л. його картку АТ «Райффайзен Банк Аваль» і знаючи пін-код до неї, таємно від інших осіб, з банкомату, що розташований по вул. Соборна селищі Муровані Курилівці та належить АТ КБ «ПриватБанк», зняв грошові кошти в сумі 1400 гривень, належні Л., та привласнив їх, розпорядившись ними на власний розсуд. Л. такими діями П. заподіяно матеріальної шкоди на суму 1400 гривень. ( справа № 139/150/23, головуюча суддя Наталія Тучинська)
Усі проаналізовані з ухваленням вироків кримінальні провадження розглядалися суддями місцевого суду з дотриманням розумних строків, які тривали до двох календарних місяців від моменту отримання справ суддями (головуючими по справі).
За аналізуючий період судом не затверджувалися угоди про примирення між обвинуваченими та потерпілими.
В 2023 році затверджено дві такі угоди Так, в судовому засіданні 06 листопада 2023 до закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами обвинувачений Г. та представник потерпілої особи в.о. директора КЗ подали суду угоду про примирення, укладену між ними 06 листопада 2023 в порядку передбаченому ст.ст. 468, 469, 471 КПК України, яку просили суд затвердити (справа № 139/791/23, головуюча суддя Віра Коломійцева)
Також, 29 березня 2023 року суддею Вірою Коломійцевою (справа № 139/234/23) затверджено угоду про примирення, укладену між потерпілою О. та обвинуваченим О. у кримінальному провадженні по обвинуваченню його у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, визнано винним його та призначено узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у виді 1 року позбавлення волі.
Усі кримінальні провадження розглядалися судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України із визначенням обсягу й послідовності дослідження доказів, які обов’язково включали допити обвинувачених та характеризуючих даних відносно обвинувачених.
До цього, заздалегідь надіслані працівниками апарату суду судові виклики та повідомлення у всіх кримінальних провадженнях їх учасникам (перш за все, їх сторонам) забезпечували переважну і своєчасну явку останніх безпосередньо в судові засідання для їх допиту і з’ясування ряду інших процесуальних питань.
Такі заходи дозволили суддям запровадити практичні механізми значної процесуальної економії часу для розгляду кримінальних проваджень. Цьому також сприяло те, що безпосередньо в судових засіданнях з урахуванням тих умов, що сторони проваджень не оспорювали певних обставин справ, які підтверджені відповідними доказами, а обвинувачені повністю визнавали себе винуватими у вчиненні інкримінованих їм дій, а тому це призводило до встановлення суддями усічених порядків і обсягів дослідження зібраних викривальних доказів.
Допити обвинувачених, які проводились безпосередньо в судових засіданнях за участі сторін кримінальних проваджень, дозволяли суддям детально з’ясовувати обставини щодо спрямованості їх умисних дій, опису фактично вчинених дій по таємному заволодінню чужим майном, дійсних намірів по таємному викраденню майна, корисливих мотивів їх протиправних дій.
Складних питань розмежування крадіжок від інших видів злочинів проти власності (зокрема, грабежів, розбоїв, шахрайств тощо) у суддів не виникало як з огляду на однотипність кримінальних проваджень, які надходили до суду з обвинувальними актами у проаналізований період, так і через вірно встановлену кваліфікацію дій обвинувачених на стадіях досудового розслідування.
Проведеним узагальненням установлено те, що у всіх провадженнях таємне викрадення обвинуваченими майна відбувалося виключно за відсутності особи, у власності чи під охороною якої воно знаходилося. Змішаних способів вчинення крадіжок майна у проаналізованих провадженнях виявлено не було (мається на увазі коли викрадення було розпочато таємно, а продовжено відкритим способом).
Аналіз розглянутих справ свідчить про те, що суддями у повній мірі при призначенні покарань враховували вимоги ст.ст. 65-67, 70-71, 72 КК України.
За результатами судових розглядів кримінальних проваджень проти власності ухвалено 1 обвинувальний вирок та засуджено до 200 годин громадських робіт.
В 2023 році ухвалено 10 обвинувальних вироків відносно 12 осіб, до одного засудженого застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом у зв’язку із вчиненням суспільно-небезпечних діянь, передбачених ст. 178 та ч. 4 ст. 185 КК України (справа № 139/283/23, головуюча суддя Наталія Тучинська.
Так, Г. продовжено обраний запобіжний захід у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме до 23 відділення Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної Ради», до часу доставки (прийому) неосудного до конкретного психіатричного закладу, до якого має бути госпіталізована неосудна особа на виконання цієї ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру. Г. 12 лютого 2023 року, маючи при собі сокиру, підійшов до Храму Різдва Пресвятої Богородиці в смт Муровані Курилівці (вулиця Соборна, 1) та умисно за допомогою сокири пошкодив (відбив) нижню частину залізобетонної скульптури Розп’яття Ісуса Христа. Після цього, реалізуючи свій умисел, спрямований на пошкодження Храму, Г. ввійшов на територію Храму Різдва Пресвятої Богородиці та, не усвідомлюючи своїх дій та не керуючи ними, оскільки відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 75 від 22.02.2023 страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді параноїдної шизофренії (F20.0), жбурнув сокиру в одне з вікон Храму, розбивши його, а потім за допомогою каміння розбив скло ще у дванадцяти вікнах приміщення Храму, двох вікон та скляних дверей до приміщення Хрестильні Храму та одного вікна у приміщенні трапезної Храму. Після вчиненого Г. залишив місце події. Також він 17 березня 2023 року, тобто в період дії Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 про введення в Україні воєнного стану, Г., не усвідомлюючи своїх дій та не керуючи ними), шляхом розбиття шибки через вікно проник всередину каплиці релігійної організації «Релігійна громада парафії святого Миколая Чудотворця смт Муровані Курилівці», що розташована на вулиці Героїв Майдану, 83 в смт Муровані Курилівці, звідки викрав скриньку для пожертв з грошовими коштами в сумі 574 гривні 60 копійок, які витратив на власні потреби.
У структурі призначених покарань у 2023 році переважно суддями призначалися покарання у виді позбавлення волі на певні строки зі звільненням засуджених від відбування покарання з випробуванням (ст.75 КК) (11 осіб), позбавлення волі (1 особи).
Такий вид покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком призначено судом у 9 провадженнях відносно 11 осіб .
Штраф за злочини проти власності в 2023 році не призначався. Нормою Загальної частини КК, яка визначає поняття та правила застосування даного виду покарання, є стаття 53, згідно з якою, штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині КК, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК не передбачено вищого розміру штрафу. Положення частини п'ятої цієї статті, які регулюють порядок заміни несплаченої суми штрафу покаранням іншого виду, розраховують таку заміну, виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Тобто, кримінальний закон сформульовано однозначно, він чітко і послідовно вказує на єдиний вимір розміру покарання у виді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
При призначенні покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, цей розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, установленого законодавством України на час постановлення вироку, із визначенням його у грошовій сумі, здійснивши перерахування розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Підстави для звільнення обвинувачених від покарань у виді позбавлення та із випробуванням (ст.75 КК України) суддями належним чином мотивувалися з посиланнями, як правило, на відсутність обтяжуючих покарання обставин, молодим віком обвинувачених, їх переважно позитивними характеристиками за місцями роботи і проживання, наявністю у них сімей із неповнолітніми утриманцями, вчинення ними злочинів вперше чи збігом тяжких сімейних обставин (тяжка хвороба, відсутність у обвинувачених роботи та інших доходів для задоволення власних потреб), відсутністю претензій майнового характеру до обвинувачених з боку потерпілих, повернення викраденого майна потерпілим тощо.
За аналізуючий період суддями при винесенні вироків не застосовувалася ч. 1 ст. 69 КК України в частині переходу до іншого, більш м’якого виду покарання, не зазначеного в санкції відповідної статті Особливої частини норми кримінального закону.
За аналізований період в апеляційному порядку не оскаржувався вирок.
В 2023 році оскаржено один обвинувальний вирок від 13 грудня 2023 року (справа № 139/791/23, головуюча суддя Віра Коломійцева) , яким затверджено угоду про примирення, укладену між представником потерпілої юридичної особи в.о. директора КЗ та обвинуваченим Г., яку було укладено в судовому засіданні. Останнього визнано винуватим в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України та призначино йому узгоджене сторонами покарання.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду вирок суду залишено без змін.
У касаційному порядку та до Верховного Суду України вироки Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області у злочинах проти власності протягом вищевказаного періоду також не оскаржувалися.
Висновки
Проведене узагальнення засвідчило те, що при розгляді зазначеної вище категорії справ судді місцевого суду не допускали помилок як у кваліфікації дій винуватих осіб і розмежуванні одних злочинів проти власності від інших та у вирішенні питань про наявність або відсутність кваліфікуючих ознак, так і в частині призначення різних видів покарань, непрямим підтвердженням чого є згода сторін кримінальних проваджень з ухваленими суддями вироками і не оскарження їх в апеляційному та касаційному порядках. З іншого боку, розглянуті провадження свідчать про достатньо значну довіру сторін у справах до остаточних судових рішень, ухвалених у злочинах проти власності.
Також аналіз розглянутих проваджень свідчить про відсутність складних питань у застосуванні як норм матеріального, так і норм процесуального права.
Керівник апарату суду Людмила КОЗАК
_03_03.png)
