Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
План
Вступ
Висновок
Вступ
Заочний розгляд справи у цивільному процесі передбачався як один із найбільш ефективних засобів боротьби із зловживаннями з боку відповідачів їх процесуальними правами у цивільному процесі.
Вперше інститут заочного рішення був введений Статутом цивільного судочинства Російської Імперії 1864 року та застосовувався в разі неявки відповідача до суду і мав на меті усунення причин, які сприяли затягуванню процесу.
Можливість винесення заочного рішення повинна була слугувати попередженням відповідачу, який без будь-якої відповідальності ухилявся від явки до суду і розгляду справи. В основу заочного провадження законодавцем була покладена презумпція неявки відповідача в судове засідання внаслідок неотримання ним судової повістки. Умовами постановлення заочного рішення за положеннями Статуту були: неявка відповідача; його повідомлення про час і місце судового розгляду справи; прохання про це позивача; відсутність прохання відповідача про розгляд справи за його відсутності; відсутність поважних причин неявки відповідача в судове засідання, розгляд справи в суді першої інстанції.
Україні також відомий інститут заочного рішення, оскільки він був передбачений Цивільним процесуальним кодексом (надалі - ЦПК) 1924 року, прийнятим 03.09.1024. За його положеннями умови ухвалення заочного рішення були розширені. Це: відсутність як відповідача, так і позивача, або відсутність обох сторін, або за участі у справі кількох позивачів чи відповідачів щодо тих, що не з'явилися, повідомлення сторін про час і місце судового розгляду (ст. 98).
Однак інститут заочного рішення в Україні проіснував лише до 05.11.1929, тобто до прийняття ЦПК в новій редакції.
Цивільний процесуальний кодекс України, що був прийнятий 18 березня 2004 року (в дії з 01.09.2005), запровадив інститут заочного розгляду справи, який спрямований на забезпечення швидкого та ефективного судового розгляду, в певній мірі спрощення цивільного процесу, сприяння підвищення відповідальності сторін за свої дії та попередженню тяганини й зловживань з боку відповідача.
Чинний Цивільний процесуальний кодекс України також передбачає заочний розгляд справи.
Так, глава 11 ЦПК "Заочний розгляд справи" встановлює умови і порядок розгляду справи без відповідача і ухвалення заочного рішення.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України умовами проведення заочного розгляду справи є:
- відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
- відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
- відповідач не подав відзив
- позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.
Повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду повинно проводитися відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК. При цьому в матеріалах справи повинні бути належні докази такого повідомлення. Якщо відповідні докази відсутні, то відповідач не може вважатися повідомленим належним чином, і підстав для заочного розгляду не існує.
Порядок вручення судових повісток чітко регламентований ст. 130 ЦПК України. У випадку, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.
Якщо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартою або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту повістка та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку та письмові пояснення цієї особи до суду.
Повернення відділенням зв'язку судової повістки за закінченням терміну зберігання не можна вважати належним повідомленням особи, яка бере участь у справі, оскільки це не відповідає вимогам ст.130 ЦПК України.
Невиконання обов'язку осіб, які беруть участь у справі, повідомляти про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи може тягнути певні негативні наслідки надсилання судом судової повістки на останню відому судові адресу, незалежно від її подальшого отримання. Проте, для застосування таких наслідків суд зобов'язаний попередньо дотримуватися порядку вручення судової повістки відповідно до положень ч. 3 ст. 130 ЦПК України.
Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 10 ст. 187 ЦПК України).
Так, суд розглянув 07 жовтня 2024 року у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом В. до В. про розірвання шлюбу, справа № 139/706/24, головуюча суддя Наталія Тучинська)
19 вересня 2024 року постановлено ухвалу про відкриття провадженняу, направлено відповідачу копію ухвали про відкриття провадження, судову повістку-повідомлення, копію позовної заяви з доданими до неї документами та отримано адресатом (за довіреністю) 26 вересня 2024 року. Крім того, 19 вересня 2024 року на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено повідомлення про виклик В. до суду. Таким чином, відповідач обізнана про розгляд справи за позовом до неї в Мурованокуриловецькому районному суді, в силу положень п. 2 ч. 7, п. 1 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається такою, що повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи.
Відзив на позовну заяву відповідач не подала, в судове засідання не з’явилася, не повідомила про причину неявки.
Наприклад, справа за позовом В. до Г. про зменшення розміру аліментів, Копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів, а також судова повістка були направлені відповідачу 28 серпня 2024 року та отримані нею 30.08.2024. Відзиву на позов відповідач не подала.
Ухвалою від 16 вересня 2024 року підготовче провадження було закрито, а справу призначено до розгляду по суті.
В судове засідання відповідач не з’явилася, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи. Відповідач не повідомила суд про причину неявки.
Позивач підтримав свою письмову заяву від 16.09.2024 і не заперечив проти ухвалення заочного рішення.
З урахуванням п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України судом на місці постановлено ухвалу про розгляд справи за відсутності відповідача. За наявності всіх умов, встановлених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд постановив про ухвалення заочного рішення. (справа № 139/638/24, головуюча суддя Наталія Тучинська).
Інший приклад.
АТ «ТАСКОМБАНК» звернулося з позовом до С. про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 56 185, 87 грн. та судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Ухвалою від 19 лютого 2024 позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Ухвалою від 15 квітня 2024 справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Перше судове засідання призначено на 09.05.2024.
09.05.2024 судове засідання було відкладено на 28.05.2024 через неявку відповідача та відсутності відомостей про вручення їй повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив справу розглянути у його відсутності.
Відповідач С. повторно у судове засідання не з`явилася, копію ухвали від 15.04.2024 та доданих до неї матеріалів отримала 25.04.2024 відзиву до суду не направила. Жодних заяв чи клопотань від неї не надходило.
Відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Справу було розглянуто з винесенням заочного рішення в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін Стягнуто з С. на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором №9705637254 від 20.09.2021 року, що в частині тіла кредиту, річних процентів, місячних процентів станом на 23.01.2024 становить 56 185 (п'ятдесят шість тисяч сто вісімдесят п'ять) гривень 87 копійок та судовий збір в сумі 3028,00 гривень.
При вирішенні питання належного повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи мається на увазі саме вручення відповідачеві повістки про виклик у судове засідання. На це прямо вказується в ст. 280 ЦПК України. Причому в таких випадках не матиме значення, чи отримав відповідач повістку про виклик до попереднього судового засідання, та чи з'являвся він до нього, або чи надавав він письмові чи усні заперечення, та подавав чи не подавав докази, що їх обґрунтовують.
Говорячи про неявку відповідача в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, як умову заочного розгляду справи, слід мати на увазі як його особисту відсутність у залі судового засідання, так і відсутність його представника.
Так, 29 серпня 2024 року розглянуто справу за позовом органу опіки та піклування Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до Д. про позбавлення батьківських прав,
Судові повістки відповідачу направлено 06 серпня 2024 року на адресу фактичного та зареєстрованого місця проживання, однак поштові відправлення повернулися без вручення, у зв′язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Крім того, 06 серпня 2024 року на офіційному веб-сайті судової влади України, було розміщено повідомлення про виклик Д. до суду.
З врахуванням положень п.2 ч. 7, п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, Дідик Алла Валеріївна є такою, що належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи. Відповідач в судове засідання не з’явилася, не повідомила про причину неявки, не подала відзиву.
Представник позивача по справі М. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, заявила, що відповідач достеменно знає про судове засідання, оскільки була поінформована про це нею особисто в телефонному режимі, а старостою с. Михайлівці – при особистій зустрічі, не заперечила щодо заочного розгляду справи, про що заявила усно.
На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд ухвалив про розгляд справи у відкритому судовому засіданні без участі відповідача. За наявності всіх умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про заочний розгляд справи. (Справа № 139/496/24, головуюча суддя Наталія Тучинська).
Інший приклад. 29 лютого 2024 року суд розглянув справу № 139/46/24 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до В. про стягнення заборгованості,
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 419052 від 24 січня 2024 року зареєстроване місце проживання відповідача вул. Соборна в смт Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області .
Ухвалою від 24 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду Мурованокуриловецького районного суду, відкрито провадження у справі та ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк в 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов чи для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
24 січня 2024 року відповідачу направлено копію ухвали та копію позовної заяви з додатками. Поштове повідомлення повернулась до суду без вручення, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Однак, вище вказану копію ухвали доставлено до електронного кабінету відповідача.
Ухвалою від 31 січня 2024 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі судових засідань Мурованокуриловецького районного суду на 13-ту годину 29 лютого 2024 року. Копію даної ухвали та судову повістку доставлено до електронного кабінету відповідача. Крім того, 31 січня 2024 року на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено повідомлення про виклик В. до суду. На заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді від 01 лютого 2024 року, на електронну адресу відповідача направлено відскановані матеріали позовної заяви з додатками .
Відзив на позовну заяву відповідач не подав, в судове засідання не з’явився, не повідомив про причину неявки.
В той же час безпосередньо в день судового засідання 29 лютого 2024 року відповідач через систему «Електронний суд» подав клопотання про зобов’язання позивача обґрунтувати позовні вимоги). Ухвалою суду від 29 лютого 2024 року відповідачу В. відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи (головуюча суддя Наталія Тучинська)
У разі множинності учасників на боці відповідача (ст. 50 ЦПК України) заочний розгляд справи можливий у випадку неявки у судове засідання всіх відповідачів. Така норма, введена, очевидно, з метою запобігти ситуації, коли одне і те саме рішення суду щодо одних відповідачів вважатиметься заочним, а щодо інших звичайним. Адже в такому випадку на практиці питання оскарження такого рішення суду та набрання ним чинності виявиться проблемним.
У випадку неявки відповідача з причин, які визнані судом поважними, заочний порядок розгляду справи виключається.
Питання визначення критеріїв, якими повинен керуватися суд при визначення поважності (неповажності) таких причин законодавчо не вирішено. Вірним вбачається те, що при визначенні поважності причин неявки в судове засідання суд повинен оцінювати всі обставини у сукупності. У разі визнання причин неявки неповажними, суд зобов'язаний в ухвалі обґрунтувати своє рішення з цього питання: чому суд вважає зазначені підстави неповажними; з яких підстав він виходив, роблячи такий висновок, які обставини брав при цьому до уваги.
Неявка відповідача в судове засідання після оголошеної по справі перерви, зупинення провадження у справі та поновлення її розгляду не дає підстав для ухвалення заочного рішення, оскільки відповідач брав участь у попередніх засіданнях, йому роз'яснювалися його права та обов'язки, він висловлював свою думку і ставлення до позовних вимог.
Відповідно до ст. 178 ЦПК України відповідач викладає заперечення проти позову у відзиві, який підписується відповідачем або його представником.
До відзиву додаються: докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Наприклад, по справі № 139/416/24 за позовом Л. до Г. про стягнення заборгованості (головуюча суддя Наталія Тучинська). Л. стверджує, що він набув права вимоги до Г. про стягнення заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № ВН23-00918 від 27.09.2019 в розмірі 290129 гривень 77 копійок, і просив стягнути такий розмір заборгованості з відповідача на його користь.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 27 травня 2024 року судом було отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача в с. Немерче (вул. Ковалевського) Могилів-Подільського (раніше – Мурованокуриловецького) району Вінницької області .
Ухвалою від 27 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду Мурованокуриловецьким районним судом та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а відповідачу встановлено строк в 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов чи для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви та додані до неї документи відповідачу було направлено 27 травня 2024 року, поштове відправлення повернулося без вручення у зв’язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Ухвалою від 27 червня 2024 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 09-ту годину 16 липня 2024 року .
Копію ухвали від 27.06.2024 та судову повістку направлено сторонам 28 червня 2024 року, а відповідачу ще й на номер мобільного телефону, який зазначений у позовній заяві. Крім того, оголошення про виклик відповідача розміщено на офіційному сайті суду. Поштове відправлення відповідачу повернулося без вручення у зв’язку з відсутністю адресата за вказаною адресою
Електронною поштою до суду в день судового розгляду надійшла заява представника Л. адвоката С, в якій він просив про розгляд справи без його участі. Однак, оскільки до заяви не було долучено документи про повноваження підписанта, суд ухвалив про відкладення розгляду справи у зв’язку з першою неявкою сторін та неповідомлення ними про причини неявки.
Про судове засідання на 07 серпня 2024 року позивач був повідомлений шляхом направлення судової повістки на вказану ним у позові електронну пошту, яка доставлена до електронної скриньки 16 липня 2024 року . Заявою від 06 серпня 2024 року представник позивача адвокат С. підтримав позовні вимоги, не заперечив проти ухвалення заочного рішення і просив про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, не повідомив про причину неявки, відзиву не подала. Про час і місце розгляду справи Г. була інформована шляхом розміщення виклику до суду на офіційному сайті судової влади , а також шляхом направлення на зазначений нею у кредитному договорі номер мобільного телефону (у застосунок Вайбер) судової повістки.
За приписами ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10.
Пропозиція провести заочний розгляд може виходити від позивача.
Якщо у справі бере участь кілька позивачів, то для заочного розгляду справи потрібна відсутність заперечень усіх позивачів.
Згода позивача на заочний розгляд справи може бути висловлена усно або письмово.
Так, по цивільній справі № 139/729/24 за позовом Н. до М. про розірвання шлюбу винесено рішення 09 листопада 2024 року за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (головуюча суддя Віра Коломійцева).
Перше судове засідання призначено на 06.11.2024.
Позивач в судове засідання не з’явилася, про час, дату і місце судового засідання була повідомлена своєчасно та належним чином Про причини неявки суд не повідомила. В позовній заяві просила справу розглядати без її участі, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.
Відповідач М. у судове засідання також не з`явився, відзиву не подав, судова повістка з копіями матеріалів позовної заяви, які направлялись за його зареєстрованим місцем проживання повернулися до суду без вручення з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою .
Відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Суд вважав можливим розглянути справу у відсутності відповідача по наявних у справі доказах про взаємовідносини сторін та ухвалити заочне рішення на підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України.
У випадку усного волевиявлення позивача, останнє повинно бути зафіксовано в журналі судового засідання. Якщо позивач не згоден на заочний розгляд справи, то суд відкладає розгляд справи.
Так, наприклад, 07 березня 2024 року суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до Н. про стягнення заборгованості.
В судове засідання представник позивача не з`явився, разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення .
Судові засідання призначені на 01.02.2024 та 19.02.2024 відкладалися у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та відсутністю відомостей про належне її сповіщення про час, дату та місце розгляду справи.
07.03.2024 відповідач у судове засідання не з`явилася, відзиву не подала, судові повістки з копіями матеріалів позовної заяви, які направлялись за її зареєстрованим місцем проживання повернулися до суду без вручення з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Враховуючи клопотання представника позивача, суд вважав можливим розглянути справу у відсутності відповідача по наявних у справі доказах про взаємовідносини сторін та ухвалити заочне рішення на підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України.
Ухвалення Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області заочних рішень відображено в таблиці 1.
Таблиця 1
|
Період |
2024 рік |
2023 рік |
2022 рік |
2021 рік |
2020 рік |
|
Кількість заочних рішень |
43 |
26 |
16 |
53 |
43 |
Питому вагу ухвалених заочних рішень від загальної кількості ухвалених рішень відображено в таблиці 2
Таблиця 2
|
Період |
2024 рік |
2022 рік |
2022 рік |
2021 |
2020 рік |
|
Кількість заочних рішень,% |
15,6 |
10,2 |
82 |
17,2 |
14,3 |
В 2024 році заочні рішення було ухвалено при вирішенні спорів, що виникають:
- із правочинів 17 або 5,7 % від розглянутих із ухваленням рішення;
- із сімейних правовідносин 17 або 5,7 %;
- із недоговірних правовідносин 3 або 1,02 %:
- із земельних правовідносин 6 або 0,04 %.
За аналогічний період минулого року заочні рішення було ухвалено при розгляді наступних спорів:
- із правочинів 6 або 3,9 % від розглянутих із ухваленням рішення;
- із сімейних правовідносин 3 або 1,5 %;
- із недоговірних правовідносин 1 або 0,5 %:
- із житлових правовідносин 3 або 1,5 %,
- із спадкових правовідносин 2 або 1,1 %;
- із трудових правовідносин 1 або 20 %.
За 2022 року заочні рішення було ухвалено при розгляді наступних спорів:
- із правочинів 6 або 3,9 % від розглянутих із ухваленням рішення;
- із сімейних правовідносин 3 або 1,5 %;
- із недоговірних правовідносин 1 або 0,5 %:
- із житлових правовідносин 3 або 1,5 %,
- із спадкових правовідносин 2 або 1,1 %;
- із трудових правовідносин 1 або 20 %.
При розгляді справи в порядку заочного провадження суд досліджує докази, подані сторонами, враховує їх доводи, міркування та клопотання та ухвалює рішення, що є заочним. Однак відсутність у судовому засіданні відповідача та неможливість заслухати його пояснення ще зовсім не означає, що позовні вимоги позивача будуть задоволені в повному обсязі, оскільки суд розглядає справу на підставі наявних в ній доказів і в разі недоведеності позову повинен відмовити у позові або задовольнити його лише у доведеній позивачем частині.
Як зазначено в ч. 2 ст.281 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного провадження з особливостями, встановленими главою 11 розділу III ЦПК "Заочний розгляд справи".
Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Оскільки закон не встановлює певної форми постановлення ухвали, останню можливо постановити без видалення до нарадчої кімнати, яка не оскаржується окремо в апеляційному порядку.
Постановлення ухвали про заочний розгляд справи є правом, а не обов'язком суду.
У статті 282 ЦПК України зазначено, що "за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд".
Тобто строк і порядок подання заяви про перегляд заочного рішення є додатковими реквізитами резолютивної частини заочного рішення порівняно з тими, що вже викладені у ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково щодо кожної з заявлених вимог
- розподіл судових витрат;
- строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
В описовій частині заочного рішення буде відсутнім узагальнений виклад позицій відповідача, оскільки розгляд справи відбувався за його відсутності, а також буде зазначено, що справа розглядалася заочно.
У мотивувальній частині не буде вказівки на докази, якими обґрунтовуються заперечення відповідача, якщо вони не були подані відповідачем до або під час попереднього судового засідання відповідно до ст. 83 ЦПК України.
Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, копія заочного рішення направляється рекомендованим листом із повідомленням не пізніше трьох днів з дня його проголошення.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Частиною 4 ст. 287 ЦПК України встановлено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК.
Строки апеляційного оскарження рішення передбачені ч. 1 ст. 354 ЦПК України, відповідно до якої, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а на ухвалу суду протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення. Учасникам справи, яким повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання. Має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
В 2024 році подано чотири заяви про перегляд заочного рішення, з яких по двох заявах відмовлено у поновленні строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, одне рішення скасовано повністю , а друге- частково.
В 2023 році подано одну заяву про перегляд заочного рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області, яку залишено без задоволення.
В 2022 році заочні рішення не переглядалися.
В 2021 році подано сім заяв про перегляд заочного рішення, з яких 4 заяви -залишено без задоволення. Скасовано одне заочне рішення.
Висновок
Результати проведеного узагальнення свідчать про ефективність заочного провадження з огляду на підвищення оперативності розгляду цивільних справ.
Слід зауважити, що в окремих випадках розгляд справи у порядку заочного провадження не спрощує, а ускладнює процес та дає можливість відповідачу його затягнути, оскільки він має право на скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, після чого справа розглядається в загальному порядку.
У переважній кількості розглянутих справ суд видає виконавчий лист на виконання заочного рішення за відсутності належного повідомлення про отримання відповідачем копії судового рішення, що свідчить про необхідність врегулювання цього питання на законодавчому рівні. Судді дотримуються вимог процесуального законодавства при ухваленні, перегляді заочних рішень.
Керівник апарату суду Людмила Козак
_03_03.png)
