УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області щодо застосування законодавства про звільнення від кримінальної відповідальності або від кримінального покарання

План

Вступ

1. Аналіз статистичних даних щодо розглянутих справ у випадках звільнення від кримінальної відповідальності
2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям
3. Звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим
4. Звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу
5. Звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку з зміною обстановки
6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності
7. Відмовапотерпілого від обвинувачення

Висновок

Вступ

Звільнення від кримінальної відповідальності - це врегульована кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством відмова держави в особі компетентних органів від засудження особи, яка вчинила злочин, від застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру.

За своїм змістом звільнення від кримінальної відповідальності характеризується такими моментами:

- не відбувається державний осуд особи, яка вчинила злочин (обвинувальний вирок суду не ухвалюється);

- до винного не застосовується покарання;

- через відсутність обвинувального вироку особа, звільнена від кримінальної відповідальності вважається такою, що не має судимості.

Звільнення від кримінальної відповідальності в контексті цього правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У даному випадку КК виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально - караного діяння, а тому передбачені розділом IX Особливої частини КК підстави звільнення від кримінальної відповідальності визнаються нереабілітуючими.

Від кримінальної відповідальності звільняється особа, яка вчинила суспільне небезпечне діяння, що містить склад конкретного злочину, передбаченого КК.

Кримінальний кодекс України передбачає такі види звільнення від кримінальної відповідальності:

- у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК України);

- за примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК України):

- передачею особи на поруки (ст. 47 КК України);

- зміною обстановки (ст. 48 КК України):

- закінченням строків давності (ст. 49 КК України)

Звільнення особи від кримінальної відповідальності врегульовано положеннями ст.ст. 285 - 289 Кримінального процесуального кодексу України в редакції 2012 року.

Згідно положень ст. 55 КПК України  потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

1. Аналіз статистичних даних щодо розглянутих справ у випадках звільнення від кримінальної відповідальності

     В звітному періоді в  провадженні Мурованокуриловецького  районного суду  перебувало 26 кримінальних проваджень відносно 27 осіб. Закінчено провадженням 18 кримінальних проваджень, в тому числі:  розглянуто з винесенням вироку 9 проваджень відносно 10 осіб. Закрито 9 проваджень відносно 9 осіб із звільненням від кримінальної відповідальності.

Проаналізуємо результати  розгляду кримінальних  проваджень із таблиці 1.

Таблиця 1

  Проаналізувавши дані таблиці, можна прийти до висновку, що в 2024 році порівну розглянутих справ  із винесенням вироку та закритих, в попередніх роках  більша кількість  розглянутих справ  із винесенням вироку, а не із закриттям провадження у справі.

Підстави закриття справ можна  простежити  в таблиці 2 :

Таблиця 2

Таким чином, найбільша  кількість справ  закривалась  у зв’язку з відмовою  потерпілого від обвинувачення.

В 2024 році розглянуто 17 справ за  клопотанням прокурора про закриття кримінального провадження  відповідно до п. 4  ч.1 ст. 284 КПК України,  в 2023 році-14, в 2022 році -   3 справи, в 2021 році -11,  а в 2020 році- 33. 

2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям

    Звільнення  особи  від  кримінальної  відповідальності   у зв'язку  з  дійовим каяттям (ст.  45 КК) можливе в разі вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості.

     Такою, яка  вчинила  злочин уперше,  вважається особа,  котра раніше не вчиняла злочинів  або  раніше  вчинила  злочин,  що  вже втратив  правове значення.  Вчинення триваючого або продовжуваного злочину,  двох  або  більше  злочинів  невеликої   тяжкості,   які утворюють   сукупність,  не  може  бути перепоною для застосування ст. 45 КК.

     Дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро  покаялась,  активно  сприяла  його  розкриттю  та   повністю відшкодувала   завдані   збитки   або   усунула  заподіяну  шкоду. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового  каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК. 

     Щире розкаяння   характеризує  суб'єктивне  ставлення  винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає
свою  провину,  висловлює  жаль  з  приводу  вчиненого  та бажання виправити ситуацію, що склалася.

     Активним сприянням  розкриттю  злочину  слід  вважати надання
особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги
в установленні невідомих їм обставин справи.

     Повне відшкодування завданих збитків або усунення  заподіяної шкоди  полягає  в  добровільному  задоволенні  винним  або  іншими особами,  зокрема батьками чи  близькими  родичами,  обґрунтованих претензій   потерпілого  щодо  відшкодування  заподіяної  злочином матеріальної та моральної шкоди,  загладжуванні її в інший спосіб, наприклад, шляхом прилюдного вибачення за завдану образу.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям за наявності вказаних у ст. 45 КК України умов є обов'язком, а не правом суду.  Відповідно до  п. 2 ст. 288 КПК України  суд  з'ясовує думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного  від кримінальної відповідальності.

У пункті 4 ст. 288 КПК України передбачено, що суд ухвалою відмовляє у задоволенні клопотання лише у разі встановлення необґрунтованості клопотання, однак жодних застережень щодо не погодження потерпілого не має.

3. Звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим

Умовами звільнення особи (обвинуваченого) від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням із потерпілим (ст. 46 КК України) є вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості та відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.

 За ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів.

Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. За наявності передбачених у ст. 46 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.

Порядок звільнення від кримінальної відповідальності регламентований       ст. 8 КПК України.

На підставі ст. 46 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності та закривається кримінальна справа ухвалою суду, тобто вирок не виноситься і особа не вважається судимою..

Так, 27 червня 2024 року   суддя Наталія Тучинська винесла ухвалу по справі  № 139/431/24    про обвинувачення В.,  у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, яка  умисно нанесла легкі тілесні ушкодження потерпілому.

Потерпілий у підготовчій частині судового засідання  заявив клопотання про закриття кримінальної справи відносно В. у зв’язку з примиренням, про що подав відповідну заяву Обвинувачена В. ствердила про примирення і просила закрити кримінальне провадження

Прокурор висловила думку, що з огляду на категорію справи та приписи кримінального процесуального кодексу України, клопотання потерпілого  може бути задоволеним.

Суд, з урахуванням думок сторін кримінального провадження, вважав, що клопотання потерпілого підлягає  до задоволення, а кримінальне провадження  - до закриття, 

 Наведений порядок є сприятливий для особи, а ніж угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, укладення якої передбачено ст.ст. 468 - 476 КПК України 

4. Звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу

Відповідно до вимог ст. 47 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, щиро розкаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки трудового колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

За змістом ст. 47 КК України не може бути передана на поруки трудовому колективу особа, яка не визнає себе винною у злочині. Заявлене колективом клопотання має відповідати вимогам ст. 47 КК України, з зазначенням заходів виховного характеру та яким чином буде застосовано до особи і чи зобов'язується вона законослухняною поведінкою та сумлінною працею виправдати довіру колективу.

     Звернення з клопотанням крім колективу можуть  ініціювати сам обвинувачений (підсудний) або його родичі, потерпілий, а також
прокурор,  слідчий  чи  особа,  яка  провадить  дізнання.  Порядок
порушення  колективом такого клопотання визначено у частинах 1,  2
ст.  10 КПК.  Воно  має  бути  оформлене  протоколом
загальних зборів колективу, який долучається до справи.

     За наявності  зазначених  вище  обставин,  а  також   належно
оформленого  клопотання суд вправі  звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її  на  поруки колективу.   Відмова   суду  в  задоволенні  клопотання  має  бути вмотивованою.

     Кримінально-правовим наслідком виконання особою умов передачі
на   поруки   є   остаточне   звільнення   її   від   кримінальної
відповідальності за вчинений злочин після закінчення зазначеного
строку,  а наслідком недодержання нею  хоча  б однієї з наведених умов - притягнення до кримінальної відповідальності за цей злочин.

     Про те,  що  особа не виправдала довіру колективу,  свідчать:
систематичне або грубе порушення нею правил внутрішнього трудового
розпорядку на підприємстві, в установі чи організації; невиконання
зобов'язань щодо  своєї  поведінки,  взятих  на  загальних  зборах
колективу; вчинення нового злочину чи іншого правопорушення тощо.

     Ухилення особи від заходів виховного характеру полягає  в  її
намаганні  уникнути  виховного впливу колективу,  залишенні з цією
метою місця роботи або навчання та ін.

5. Звільнення від кримінальної відповідальності в зв'язку з зміною обстановки

Як визначено у статті 48 Кримінального кодексу України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або особа перестала бути суспільно небезпечною.

Вказаною статтею передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді діянням, або особою, яка його вчинила.

     Особу можна   визнати  такою,  що  перестала  бути  суспільно
небезпечною,  у разі,  коли вона сама або обстановка  навколо  неї
зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

6. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності

Строк давності — це передбачений ст.49 Кримінального кодексу певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності є:

— закінчення встановлених ч.1 ст.49 та ст.106 КК строків;

— відсутність обставин, що порушують їх перебіг (чч.2—4 ст.49 КК).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності є:

— притягнення особи як обвинуваченого;

— згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (стст.284—288 Кримінального процесуального кодексу).

Давність, згідно з ч.5 ст.49 КК, не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України (стст.109—114¹ КК), проти миру та безпеки людства (стст.437—439 і ч.1 ст.442 КК).

Положеннями ст.49 КК визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до стст.49, 80 КК з урахуванням положень ч.2 ст.106 цього кодексу.

Підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.49 КК визнається благополучне закінчення певних строків давності з дня вчинення злочину і до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа засуджена за вчинений нею злочин певної тяжкості.

Благополучним визнається таке закінчення зазначених строків давності, протягом яких особа, що вчинила злочин, виконала дві умови:

— не ухилялася від слідства або суду;

— не вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Для правильного обчислення строків давності необхідно визначити момент початку строку і його закінчення.

Початком перебігу строку давності є день, коли злочин був вчинений.

Строк давності щодо триваючих злочинів обчислюється з дня фактичного припинення дії або бездіяльності з волі або поза волею особи (наприклад, з дня явки її із зізнанням, затримання тощо), а щодо продовжуваних злочинів — із дня вчинення останнього тотожного діяння з тих, що об’єднані єдиним злочинним наміром і складають продовжуваний злочин. При попередній злочинній діяльності перебіг строків давності обчислюється з дня, коли були припинені або не вдалися підготовчі дії чи злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від волі винного.

За співучасті у злочині строк давності обчислюється з дня, коли була завершена роль, що виконував певний співучасник, а не день вчинення злочину виконавцем.

Закінченням перебігу строку давності є день набрання вироком законної сили.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.49, 106 КК є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості. Таким чином, строк давності спливає і під час досудового розслідування, і під час судового провадження, і після проголошення обвинувального вироку суду. Будь-які процесуальні дії протягом цих строків не припиняють їх перебіг. Якщо строк давності сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження щодо цієї особи.

7. Відмовапотерпілого від обвинувачення

За приписами ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого, а у випадках передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження на підставі відповідної ухвали суду, що виключає одночасне прийняття ним рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за нереабілітуючою підставою.

під час закриття кримінального провадження на підставі відмови потерпілого від обвинувачення суд фактично визнає відсутність самого обвинувачення щодо особи, а тому не потрібно встановлювати сам факт вчинення кримінального правопорушення, ні винуватість чи невинуватість такої особи. За таких обставин не потребують перевірки судом докази, а також немає необхідності в дослідженні того, чи було дотримано інші вимоги процесуального закону під час провадження у справі.

Так, 03 травня 2025 року закрито кримінальне провадження про обвинувачення Б. у вчиненні кримінального проступку, передбаченого  ч. 1 ст. 125 КК України, у зв’язку з відмовою потерпілої від обвинувачення. (справа   № 139/310/24, головуюча суддя Наталія Тучинська)       

До суду направлено обвинувальний акт відносно Б.  по факту умисного нанесення 29 березня 2024 року в легких тілесних ушкоджень малолітній потерпілій Т.

Потерпіла та її законний представник у підготовчій частині підготовчого судового засідання  заявила клопотання про закриття кримінальної справи відносно Б. у зв’язку з відмовою від її обвинувачення, про що подала відповідну заяву. Обвинувачена ствердила про примирення і просила закрити кримінальне провадження.

Інший приклад. По справі  № 139/540/23  установлено, що Ц.  09 липня 2023 року, перебуваючи біля магазину «Голубий Дунай» у ході словесної суперечки із знайомою П., діючи умисно, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, не стримуючи своїх емоцій наніс не менше двох ударів кулаками рук в область лівого ока та лівої вилиці П., спричинивши останній легкі тілесні ушкодження.

На початку судового засідання потерпіла П. в присутності законного представника  П. подала заяву, в якій просить закрити кримінальне провадження відносно обвинуваченого у зв`язку з відмовою від підтримання обвинувачення. Вказала, що з обвинуваченим примирилась, будь-яких претензій до нього немає.

Обвинувачений Ц. та його захисник Т. просили задоволити заяву потерпілої та закрити кримінальне провадження.

Висновки

       Узагальнення засвідчило, що судді Мурованокуриловецького районного суду дотримуються матеріально-правових підстав та встановленого кримінально-процесуальним законом порядку закриття кримінальних проваджень  з підстав, передбачених ст. 284 та в порядку ст. ст. 285-288 КПК України.  

Керівник апарату суду                               Людмила Козак