Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

01 грудня 2015, 16:10

Узагальнення

судової практики про застосування Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області Закону України «Про запобігання корупції», тлумачення антикорупційного законодавства, судового розгляду справ про корупційні правопорушення в період з 01.01.2015 року по 30.11.2015 року

Відповідно до листа секретаря судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області Рупака А.А. № ЕП-104/2015-вих від 19.11.2015 року Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області проведено узагальнення практики застосування Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області Закону України «Про запобігання корупції», тлумачення антикорупційного законодавства, судового розгляду справ про корупційні правопорушення в період з 01.01.2015 року по 30.11.2015 року.

Для проведення узагальнення використано статистичну звітність Мурованокуриловецького районного суду за 11 місяців 2015 року, кримінальні провадження.

Як вбачається з примітки до ст. 45 КК України, корупційними злочинами відповідно до цього Кодексу вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364¹, 365², 368-369² цього Кодексу.

За період 01.01.2015 року по 30.11.2015 року Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області було розглянуто 8 кримінальних проваджень про обвинувачення осіб за ст. 191 КК України. З них у семи – злочин було вчинено шляхом зловживання службовим становищем. У всіх випадках кримінальне провадження здійснювалося щодо голів дільничних виборчих дільниць, які під час виборів народних депутатів України у 2012 року, являючись особами, тимчасово спеціально уповноваженими на виконання функцій держави щодо організації, підготовки, проведення виборів, підрахунку голосів виборців, а також забезпечення додержання однакового застосування законодавства одноособово виносили і підписували постанови «Про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди» від 16 листопада 2012 року, які в подальшому надавали до бухгалтерії ОВК, внаслідок чого привласнювали таким чином грошові кошти у вигляді незаконно отриманої грошової винагороди.

Так, по кримінальному провадженню про обвинувачення Л. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, - суд затвердив угоду про визнання винуватості, укладену 19 лютого 2015 року між старшим прокурором прокуратури Мурованокуриловецького району Вінницької області радником юстиції Арнаут Я.М. та Л., визнав останню винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та призначив їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 19 лютого 2015 року покарання:

за ч. 2 ст. 191 КК України у вигляді позбавлення волі строком на один рік з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виборчим процесом строком на один рік;

за ч. 1 ст. 366 КК України – у вигляді обмеження волі строком на один рік з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виборчим процесом строком на один рік.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш сурового покарання більш суворим, призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у вигляді одного року позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані виборчим процесом строком на один рік.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено Л. від відбування призначеного покарання у вигляді одного року позбавленні волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані виборчим процесом строком на один рік з випробовуванням, з призначенням однорічного іспитового строку, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Л. звільнити від відбування покарання, призначеного даним вироком, на підставі ст. 1 п. «г» Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.

Вирок в апеляційному порядку не оскаржувався та не переглядався.

По іншій аналогічній справі про обвинувачення В., суд визнав винною В. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та призначив їй покарання:

- за ч.2 ст.191 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виборчим процесом строком на 1 (один) рік.

- за ч.1 ст.366 КК України до штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 1700 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виборчим процесом строком на 1 (один) рік.

Ухвалив, відповідно до ч.3 ст.72 КК України, покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

На підставі ч. 2 ст. 86 КК України, ч. 2 ст. 3 Закону України “Про застосування амністії в Україні”, п. в) ст.1 Закону України “Про амністію у 2014 році” - звільнено В. від відбування призначених покарань.

Вирок в апеляційному порядку не оскаржувався та не переглядався.

По іншій справі про обвинувачення А., суд визнав її винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та призначив їй покарання:

- за ч.2 ст.191 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 2 місяці з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виборчим процесом строком на 1 (один) рік 2 (два) місяці.

- за ч.1 ст.366 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виборчим процесом строком на 1 (один) рік.

Ухвалив, на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у вигляді одного року і двох місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані виборчим процесом строком на один рік і два місяці. На підставі ст. 75 КК України, звільнити А. від відбування основного покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік і 2 (два) місяці, якщо вона протягом іспитового строку, тривалістю в один рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї, відповідно до ст. 76 КК України, наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок переглядався в апеляційному порядку і був скасований. Зокрема, як встановлено судом апеляційної інстанції, Мурованокуриловецьким районним судом, при призначенні покарання не дотримано положень закону про кримінальну відповідальність.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Як вбачається з матеріалів справи на час ухвалення даного вироку стосовно А. їй вже виповнилось 56 років, тобто вона є особою, яка досягла пенсійного віку, а тому суд першої інстанції, призначаючи їй покарання за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та в порушення вимог ч. 3 ст. 61 КК України призначив засудженій покарання у виді обмеження волі, яке не могло бути їй призначене.

Таким чином, вирок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 30 червня 2015 року стосовно А., в частині призначеного їй покарання, - скасовано. Визнано її винною за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та призначено їй покарання:

- за ч. 2 ст. 191 КК України у виді 1 (одного) року двох місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виборчим процесом, строком на 1 (один) рік два місяці;

- за ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції Закону № 3207-17 від 07.04.2011) у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 ( одна тисяча сімсот) гривень з позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виборчим процесом, строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 70 КК України, остаточно, призначено А. покарання, шляхом поглинання менш суворого покаранням більш суворим, у виді 1 (одного) року двох місяців позбавлення волі з позбавленням її права обіймати посади, пов'язані з виборчим процесом, строком на 1 (один) рік два місяці.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнено її від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік, та, у відповідності до п.п.2,3 ч.1 ст.76 КК України, покладено на А. наступні обов’язки:

- не виїжджати за межи України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

В решті вирок суду першої інстанції - залишено без змін.

Ще одне кримінальне провадження надійшло до Мурованокуриловецького районного суду відносно К. за вчинення аналогічних з попередніми особами злочинів за таких самих обставин.

Ухвалою суду від 18 березня 2015 року обвинувальний акт було повернено прокурору у зв’язку з невідповідністю ст. 291 КПК України.

Пізніше прокурор повторно направив обвинувальний акт відносно К.

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області вироком від 22 квітня 2015 року затвердив угоду про визнання винуватості, укладену 01 квітня 2015 року між старшим прокурором прокуратури Мурованокуриловецького району Вінницької області радником юстиції Арнаутом Я.М. та К. Останню визнано винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та призначено їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 01 квітня 2015 року покарання:

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у вигляді одного року позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані виборчим процесом строком на один рік.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено К. від відбування основного покарання у вигляді одного року позбавленні волі з випробовуванням, з призначенням однорічного іспитового строку, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

К. звільнено від відбування покарання, призначеного даним вироком, на підставі ст. 1 п. «г» Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.

Вирок оскаржено до апеляційного суду Вінницької області, який його скасував та призначив новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Підставою для скасування стало те, що при укладенні угоди про визнання винуватості обвинуваченій не було забезпечено захисника, участь якого є обов’язковою при укладенні угоди у будь-якому випадку.

Після повернення кримінального провадження до Мурованокуриловецького районного суду суд відмовив у затвердженні угоди про визнання винуватості між старшим прокурором прокуратури Мурованокуриловецького району Вінницької області Арнаутом Я.М. і підозрюваною К. від 01.04.2015 року.

Кримінальне провадження було повернуто прокурору для продовження досудового розслідування в загальному порядку.

12 жовтня 2015 року з прокуратури Мурованокуриловецького району знову надійшов обвинувальний акт відносно К.

Ухвалою суду від 17 листопада 2015 року К. звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження в цій частині закрито.

Вироком суду від 25 листопада 2015 року К. визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виборчим процесом строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнено К. від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік, якщо вона протягом іспитового строку, тривалістю в один рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї, відповідно до ст. 76 КК України, наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На даний час вирок суду не набрав законної сили.

Інших кримінальних проваджень щодо вчинення особами корупційних злочинів до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області не надходило.

Проблемних та спірних питань у суддів Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області при застосуванні Закону України «Про запобігання корупції», тлумачення антикорупційного законодавства не виникало, оскільки вказаний закон під час розгляду справ про корупційні кримінальні правопорушення не застосовувався.

Суддя Мурованокуриловецького

районного суду В. Коломійцева