План:
1. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
2. Призначення покарання за сукупністю вироків.
Для проведення узагальнення використано статистичну звітність Мурованокуриловецького районного суду за 2011 рік, обліково – статистичні картки на кримінальні справи, кримінальні справи.
В 2011 році в Мурованокуриловецькому районному суді перебувало в провадженні 122 кримінальних справи відносно 135 осіб, 114 кримінальних справ закінчено провадженням: розглянуто з винесенням вироку - 94 справи відносно 101 особи, 15 справ провадженням закрито відносно 15 осіб із звільненням від кримінальної відповідальності, 1 справу відносно 2 осіб направлено на додаткове (досудове) розслідування, 4 справи відносно 5 осіб направлено за підсудністю, 7 справ відносно 11 осіб повернуто прокурору в порядку ст.232 КПК.
1. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
З 94 справ провадження в яких закінчено винесенням вироку – по 7 справах відносно 8 осіб винесено вирок та призначено покарання за сукупністю злочинів.
При призначенні покарання за сукупністю злочинів судді Мурованокуриловецького районного суду статтю 70 КК України застосовували лише у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. За цими ж правилами суддями призначалося покарання і в разі вчинення особою діянь, частина яких кваліфікується як закінчений злочин, а решта – як готування до злочину чи замах на нього. Так, 21 липня 2011 року суддею Тучинською Н.В. розглянуто кримінальну справу про обвинувачення М. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 – ч. 3 ст. 185, ст. 304 КК України та про обвинувачення Г. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 – ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України. В ході розгляду справи судом встановлено, що 10.09.2010 року М. шляхом зриву навісних замків з дверей будинку та літньої кухні, що належать І. таємно проник в дані приміщення та вчинив крадіжку майна на загальну суму 265 гривень.
26.10.2010 року М. повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою з неповнолітнім Г. розбив скло у віконній рамі будинку Н. та через утворений отвір проник всередину будинку, звідки спробував викрасти майно на загальну суму 385 гривень 25 копійок. Цей злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від волі підсудних, зокрема, вони не змогли розпорядитися викраденим, оскільки їх злякав своїм приходом місцевий житель Б. і вони втекли з місця події.
Цими ж діями 26.10.2010 року, М. втягнув неповнолітнього Г. у злочинну діяльність. Зокрема, завідомо знаючи, що Г. є неповнолітньою особою, запропонував йому допомогти у вчиненні крадіжки з будинку Н. і вчинив спільно з ним закінчений замах на цю крадіжку.
29.10.2010 року неповнолітній Г. знаходячись зі своїм товаришем Р. на узбіччі дороги між селами Вищеольчедаїв і Вінож та перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, повторно, викрав у останнього майно на загальну суму 1218 гривень.
Суд, М. визнав винним та призначив покарання:
- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки;
- за ч. 2 ст. 15 – ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки;
- за ст. 304 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України суд визнав за можливе визначити остаточне покарання М. шляхом часткового складання призначених покарань і визначити його як чотири роки позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України М. звільнено від відбування покарання, якщо він протягом трирічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає такі обов’язки: не виїжджатиме за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомлятиме орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання чи роботи, періодично з’являтиметься для реєстрації до органу кримінально-виконавчої системи.
Також, суд, Г. визнав винним та призначив покарання:
- за ч. 2 ст. 15 – ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки;
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на шість місяців (з урахуванням ст. 102 КК України).
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України суд визнав за правильне остаточне покарання Г. визначити шляхом часткового складання призначених покарань і визначити його як три роки і шість місяців позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76, 104 КК України Г. звільнено від відбування покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає такі обов’язки: не виїжджатиме за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, та періодично з’являтиметься для реєстрації до органу кримінально-виконавчої системи.
Стаття 70 КК України передбачає два принципи застосування призначення покарання за сукупністю злочинів: поглинення менш суворого покарання більш суворим та повне чи часткове складання покарань, призначених за окремі злочини.
Судді Мурованокуриловецького районного суду при виборі принципу, який необхідно застосувати в кожному конкретному випадку враховували дані про особу винного, обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків.
Так, 19 січня 2011 року суддею Тучинською Н.В. розглянуто кримінальну справу про обвинувачення Я. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст . 307 КК України. Судом при розгляді справи встановлено, що Я. 10.08.2010 року під час косіння бур’яну на своїй земельній ділянці, що розташована в с. Житники Мурованокуриловецького району, зірвав рослини маку, що виросли самосієм, та в подальшому зберігав в одній із кімнат будинку для власних потреб. 26 серпня 2010 року при проведенні оперативної закупки працівниками СКР Мурованокуриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області, громадянин Я. незаконно збув рослини маку громадянину Р. за 400 гривень. Відповідно до висновку судово-хімічної експертизи, вилучена у покупця Р. речовина рослинного походження являється особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - маковою соломою, масою 32,08 грама у висушеному стані.
Призначаючи покарання Я., суд врахував суспільну небезпеку вчинених ним злочинів, зокрема, що злочин передбачений ч. 1 ст. 309 КК України є злочином середньої тяжкості; а злочин передбачений ч. 2 ст. 307 КК України - тяжким; особу винного, який за місцем проживання характеризується як такий, що зловживає спиртними напоями, але з односельчанами доброзичливий та ввічливий, в судовому засіданні сільський голова –свідок Д. –також охарактеризувала Я. з позитивної сторони, заявила, що він ніколи не порушував громадського порядку, що він здійснює догляд за своєю матір’ю, яка пересувається на милицях. Суд також врахував обставини, що пом'якшують покарання для Я., зокрема, каяття в усвідомлюваних ним протиправних діяннях, обставину, що від його злочину не настало будь-яких негативних наслідків. До обставин, що пом’якшують покарання, суд також відніс важкий матеріальний та сімейний стан підсудного, зокрема, що через відсутність роботи у селі, він не має постійного стабільного грошового доходу, а тому спокусився на запропоновані йому гроші за рослини, які для нього не складали ніякої цінності, що він здійснює догляд за своєю пристарілою матір’ю, яка, відповідно до висновку ЛКК, потребує постійного стороннього догляду. У діях Я. суд не побачив обставин, що обтяжували б йому покарання.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що Я. слід призначати за кожен злочин покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк за ч. 1 ст. 309 КК України – визначений кримінальним законом, а за ч. 2 ст. 307 КК України - передбачений санкцією інкримінованої частини статті. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Суд, з врахуванням думки прокурора, вважав за можливе остаточне покарання Я. визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Разом з тим, враховуючи обставини скоєних злочинів, особу винного, зокрема, його позитивну характеристику та обставину, що він здійснює постійний догляд за матір’ю, суд прийшов до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, а тому прийняв рішення про звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням, строк якого, враховуючи тяжкість злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, визначив у два роки.
Таким чином, Я. визнано винним за ч. 1 ст. 309 та ч. 2 ст. 307 КК України та призначено йому покарання:
за ч. 1 ст. 309 КК України у виді одного року позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 307 КК України у виді п’яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання Я. визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим –п’ять років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України Я. звільнено від відбування покарання, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає такі обов`язки: не виїжджатиме за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомлятиме орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання чи роботи, періодично з`являтиметься для реєстрації до органу кримінально-виконавчої системи.
Судді Мурованокуриловецького районного суду визначали остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі злочини, що входять у сукупність, покарання як одного виду, так і різних. Так, 15.06.2011 року суддею Добровольським В.В. розглянуто кримінальну справу № 0216/1-67/2011 про обвинувачення Б. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст . 307 КК України. Судом при розгляді справи встановлено, що Б. влітку 2010 року знаходячись на риболовлі, біля ставу, що розташований на окраїні с. Горай Мурованокуриловецького району Вінницької області в бур’янах знайшов рослини коноплі, які там висіялись самосівом, при цьому дані рослини коноплі без мети збуту він зірвав, тобто незаконно їх придбав та в подальшому без мети збуту помістив зберігатись на горище недіючої ферми бувшого КСП с. Горай для власного споживання. Дані рештки рослин коноплі 14.01.2011 року працівниками міліції Мурованокуриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області було виявлено та вилучено. Вилучені рештки рослин коноплі з горища недіючої ферми с. Горай у відповідності до висновку судово –хімічної експертизи є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено –канабісом, масою 253,03 гр., у перерахунку на висушену речовину.
Окрім цього він же, повторно, в кінці літа 2010 року в бур’янах, які росли неподалік його земельної ділянки, що розташована за межами населеного пункту смт. Вендичани Могилів–Подільського району Вінницької області зірвав рослини коноплі, які там насіялись самосівом, тобто незаконно їх придбав та в подальшому з метою збуту помістив їх на зберігання в приміщення недіючої бані, яка знаходиться неподалік його будинку в смт. Вендичани Могилів –Подільського району Вінницької області.
6 січня 2011 року частину рослин коноплі з метою збуту він помістив в поліетиленовий пакет та автобусом незаконно перевіз до перехрестя доріг м. Житомир - смт. Муровані Курилівці –м. Могилів–Подільський (дорога М –21, 175 км.) де незаконно збув громадянину Д. за 300 гривень. Вилучена речовина рослинного походження у Д., яку він придбав у Б. у відповідності до висновку судово –хімічної експертизи за № 41 від 01.02.2011 року є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено –канабісом, масою 22,77 гр., у перерахунку на висушену речовину.
Продовжуючи свою злочинну діяльність Б. зібравши частину залишок рослин коноплі, які ним зберігались з метою збуту в приміщенні недіючої бані, що неподалік його будинку в смт. Вендичани Могилів–Подільського району Вінницької області, знову 11 січня 2011 року помістив їх в поліетиленовий пакет та маршрутним автобусом незаконно з метою збуту перевіз до перехрестя доріг м. Житомир - смт. Муровані Курилівці –м. Могилів–Подільський (дорога М –21, 175 км.) де незаконно їх збув громадянину Д. за 300 гривень. Вилучена у Д. речовина рослинного походження, яку він придбав у Б. у відповідності до висновку судово –хімічної експертизи є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено –канабісом, масою 22,12 грама у перерахунку на висушену речовину.
При обранні та призначенні міри покарання суд взяв до уваги ступіть тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом’якшують покарання.
Суд визнав можливим обрати мінімальне покарання передбачене санкцією ч. 1 ст. 309 КК України у виді арешту та за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі.
Таким чином, Б. визнано винним та призначено покарання :
- за ч. 1 ст. 309 КК України у виді арешту строком на два місяці;
- за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на п’ять років.
На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання Б. за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено п’ять років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено засудженого від відбування покарання та призначено йому випробування строком на три роки при умові, що він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з’являтись для реєстрації в цю інспекцію.
Як видно із наведених рішень, судді Мурованокуриловецького районного суду у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймали лише після визначення на підставі частини 1 статті 70 КК України остаточного покарання, виходячи з його виду й розміру.
2. Призначення покарання за сукупністю вироків.
З 94 справ провадження в яких закінчено винесенням вироку – по 5 справах відносно 5 осіб винесено вирок та призначено покарання за сукупністю вироків.
Відповідно до Закону, за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.
При застосуванні правил ст. 71 КК суддями Мурованокуриловецького районного суду враховувалось, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж не відбута частина покарання за попереднім вироком. Також, призначаючи покарання за кількома вироками, суд визначав вид і розмір основного й додаткового покарань за знову вчинений злочин (злочини), а потім повністю або частково приєднував не відбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст. 71 КК.
Так, 02 вересня 2011 року суддею Тучинською Н.В. розглянуто кримінальну справу про обвинувачення Ш. (засудженого Мурованокуриловецьким районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, в силу ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробувальним строком на один рік) у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Судом при розгляді справи було встановлено, що Ш., перебуваючи біля 2-ої години 18 липня 2011 року в стані алкогольного сп’яніння в одній із кімнат будинку К., що розташований в с. Лучинець Мурованокуриловецького району Вінницької області, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу таємно викрав із паспорта С. належні останньому 270 гривень.
Суд, врахувавши ступінь небезпеки вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання визнав можливим призначити Ш. покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, визначений кримінальним законом – один рік. Врахувавши, що Ш. вироком Мурованокуриловецького районного суду від 02 березня 2011 року засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки із застосуванням ст. 75 КК України та з призначенням на її підставі випробувального строку на один рік, суд вважав за правильне на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за новим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Таким чином, на підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Мурованокуриловецького районного суду від 02 березня 2011 року, і остаточне покарання Ш. визначено як три роки і один місяць позбавлення волі.
Суд не побачив підстав для застосування щодо Ш. звільнення від покарання з випробуванням, врахувавши постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання”, в якій судам, виходячи з того, що відповідно до ч. 2 ст. 75, ч. 3 ст. 78 КК вчинення протягом іспитового строку нового злочину є підставою для направлення засудженого для відбування призначеного покарання, рекомендовано не застосовувати повторно до таких осіб звільнення від відбування покарання з випробуванням під час розгляду справи про новий злочин.
Судді Мурованокуриловецького районного суду, встановивши, що особа була засуджена до арешту або позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 104 КК) або була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81, 107 КК) і в період іспитового строку або строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, визначали остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначалися більш м'які види покарання. Так, 13.07.2011 року суддею Добровольським В.В. розглянуто кримінальну справу про обвинувачення Х. (судимого 17 липня 2008 року Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 71, ст.72 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 24 травня 2007 року за ст. 296 ч. 1 КК України у виді одного року обмеження волі шляхом переводу менш суворого виду покарання в більш суворе і остаточне покарання за сукупністю вироків визначено три роки три місяці позбавлення волі, звільненого постановою Староміського районного суду м. Вінниці від 4 листопада 2010 року умовно-достроково на один рік чотири дні) у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України.
Постановою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 21 лютого 2011 року Х. встановлено адміністративний нагляд терміном на один рік та встановлено обмеження: не залишати домоволодіння з 22-ої до 6-ої години щодня; не відвідувати торгові заклади, де торгують спиртними напоями з метою їх вживання; заборонено виїзд за межі Мурованокуриловецького району без дозволу Мурованокуриловецького РВ УМВС України та зобов’язано реєструватися в Мурованокуриловецькому РВ УМВС України кожного першого та третього понеділка місяця.
Х. порушив вимоги адміністративного нагляду: не з’явився на реєстрацію до Мурованокуриловецького райвідділу міліції, був відсутній за місцем проживання в с. Галайківці Мурованокуриловецького району 23 березня 2011 року, 26 березня 2011 року, 27 березня 2011 року, 29 березня 2011 року та з метою ухилення від адміністративного нагляду без дозволу працівників міліції залишив постійне місце проживання в с.Галайківці та виїхав в с. Хоменки Шаргородського району Вінницької області.
Мурованокуриловецький районний суд визнав винним Х. та призначив покарання за ст. 395 КК України у виді чотирьох місяців арешту. Засудженому Х. на підставі ст.ст. 71,72 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Мурованокуриловецького районного суду від 17 липня 2008 року за ч. 3 ст. 185, ч.1 ст.296 КК України у виді одного року чотирьох днів позбавлення волі і остаточне покарання засудженому Х. за сукупністю вироків визначено один рік два місяці чотири дні позбавлення волі.
По одній справі суд визначив остаточне покарання підсудному як за сукупністю злочинів так і за сукупністю вироків. Так, 27 липня 2011 року суддею Тучинською Н.В. розглянуто кримінальну справу про обвинувачення П. (засудженого Мурованокуриловецьким районним судом 10.02.2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України до чотирьох років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на два роки) у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 3 ст. 186 КК України. Судом при розгляді справи було встановлено, що у вечірній час 02 травня 2011 року П. повторно, шляхом вільного доступу крізь незачинені двері таємно проник всередину будинку Ф., що розташований в с. Котюжани Мурованокуриловецького району Вінницької області. Маючи умисел на заволодіння чужим майном, не приховуючи свого протиправного наміру на викрадення чужого майна, ігноруючи волю Ф., П. застосував щодо неї насильство та залякувань, зокрема, здушував шию руками. Далі П. відкрито заволодів двома кухонними ножами на загальну суму 21 гривня та кондитерськими виробами: однією паскою вартістю 16 гривень 50 копійок, двома пирогами по ціні 1 гривня 25 копійок. Всього П. заподіяв потерпілій Ф. матеріальної шкоди на суму 40 гривень, а також спричинив тілесні ушкодження у вигляді двох саден: на шкірі діафрагми рота справа та на передньо-боковій поверхні шиї справа, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Вдень 03 травня 2011 року П. повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном, відчинив вхідні двері в будинку М., що розташований в с. Котюжани Мурованокуриловецького району Вінницької області, та таємно проник всередину, здійснивши звідти крадіжку тюнера SAT ST-08”вартістю 256 гривень, чим спричинив матеріального збитку М. на вказану суму.
Обираючи покарання підсудному, суд у повній мірі врахував ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів; особу винного; обставини, що пом`якшують покарання підсудному. Судовим слідством встановлено, що у діях П. наявна обставина, яка обтяжує йому покарання –вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин –рецидив злочинів.
На підставі викладеного, враховуючи, що вартість викраденого П. майна є не дуже значною, що для потерпілих його злочини не заподіяли великої майнової шкоди і майнових претензій вони не мають, суд прийшов до висновку, що підсудному можна призначати за кожен вчинений ним злочин покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк передбачений санкцією кожної інкримінованої частини статті КК України.
Суд вважав за можливе на підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання П. шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і визначити його як чотири роки позбавлення волі.
Враховуючи вирок Мурованокуриловецького районного суду від 10 лютого 2010 року, яким П. було встановлено випробування терміном на два роки, суд, зважаючи на клопотання в судовому засіданні потерпілих, сільського голови Котюжанівської сільської ради, вважав за можливе та правильне остаточне покарання П. за сукупністю вироків визначити як чотири з половиною роки позбавлення волі.
Таким чином, П. визнано винним та призначено покарання:
- за ч. 3 ст.185 КК України у виді трьох років позбавлення волі;
- за ч. 3 ст.186 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання П. за сукупністю злочинів визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - як чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України П. частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Мурованокуриловецького районного суду від 10 лютого 2010 року та остаточне покарання за сукупністю вироків визначено як чотири роки і шість місяців позбавлення волі.
Проблемних питань, при застосуванні суддями Мурованокуриловецького районного суду ст. ст. 70, 71, 72 КК України, не виникало
Голова суду В. Добровольський
_03_03.png)
