Обсяг роботи судів, надходження справ та навантаження на суддів
У складі Мурованокуриловецького районного суду працює 3 суддів, якими за 9 місяців 2012 року розглянуто 842 справи усіх категорій, в тому числі 89 кримінальних справ, 48 матеріалів за поданнями та клопотаннями в порядку виконання вироку; 22 подання правоохоронних органів та скарг на їх дії, 13 справ щодо вирішення питання про звільнення осіб від кримінальної відповідальності; 243 цивільних справ позовного провадження, 50 справ окремого провадження, 6 справ наказного провадження, в порядку виконання судових рішень у цивільних справах - 10 подань; 25 адміністративних справ, 12 справ в порядку виконання судових рішень у адміністративних справах; 314 справ про адміністративні правопорушення, 10 справ в порядку виконання судових рішень у справах про адміністративні правопорушення.
Середньомісячне навантаження на одного суддю становить 31 справа: кримінальні - 3; цивільні - 11; справи в порядку адміністративного судочинства -1; справ про адміністративні правопорушення - 11; матеріалів та подань - 4.
За 2011 рік середньомісячне навантаження на одного суддю становило 192 справи. Така різниця показників пов’язана насамперед з тим, що у 2011 році в Мурованокуриловецькому районному суді фактично працювало лише двоє суддів, а також з тим, що у 2011 році до суду надійшла 3121 адміністративна справа (більшість з яких стосувалися соціального захисту дітей війни)
Розгляд судом кримінальних справ та матеріалів
Мурованокуриловецьким районним судом за 9 місяців 2012 року розглянуто 89 кримінальних справ, з яких 65 з постановленням вироку, що становить 73 % від загальної кількості розглянутих кримінальних справ.
За 9 місяців 2012 року кількість розглянутих справ відносно кількості осіб по категоріях справ становить :
Злочини проти життя та здоров’я, ст.ст.115-124, 126 ч.2 - 145 КК України – 10 справ відносно 10 осіб;
Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод громадян, ст.ст. 157-184 КК України – 2 справи відносно 2 осіб ;
Злочини проти власності, ст.ст. 185 - 198 КК України – 37 справ відносно 43 осіб;
Злочини у сфері господарської діяльності ст.ст. 199 -235 КК України – 7 справ відносно 7 осіб;
Злочини проти громадської безпеки, ст.ст. 255-270 КК України – 12 справ відносно 12 осіб;
Злочини проти громадського порядку та моральності ст.ст. 293-304 КК України – 1 справа відносно 1 особи;
Злочини у сфері обігу наркотичних засобів ст.ст. 305-327 КК України – 13 справ відносно 14 осіб;
Злочини проти авторитету органів державної влади, місцевого самоврядування, ст.ст. 338-355, 357-360 КК України – 1 справа відносно 1 особи;
Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, ст.ст. 276-292 КК України – 5 справ відносно 7 осіб;
Інші категорії справ - 1 справа відносно 1 особи.
Проаналізувавши ситуацію, слід зробити висновок, що серед кримінальних справ переважну більшість займають злочини проти власності. Аналіз справ даної категорії вказує на те, що здебільшого від злочинних посягань потерпає приватна власність.
Види кримінальних покарань .
За 9 місяців 2012 року засуджено 70 осіб, з них:
до стягнення штрафу – 9 осіб на загальну суму 8840 гривень, в тому числі сплачено добровільно 6800 грн., що становить 12,8 % від загальної кількості засуджених; до громадських робіт – 5 осіб, що становить 7,1 % від загальної кількості засуджених; до арешту - 1 особу, що становить 1,5 % від загальної кількості засуджених; до позбавлення волі на певний строк – 6 осіб, що становить 8,6% від загальної кількості засуджених.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст.75 КК України) - 49 осіб, що становить 70 % від загальної кількості засуджених.
Розгляд судом цивільних справ
Мурованокуриловецьким районним судом розглянуто за 9 місяців 2012 року – 243 справи позовного провадження, що становить 81,3 % від загальної кількості розглянутих цивільних справ та 50 справ окремого провадження, що становить 16,7% відповідно.
За аналізуючий період судом видано 6 судових наказів.
З ухваленням рішення за 9 місяців 2012 року розглянуто 209 цивільних справ позовного провадження та 49 справ окремого провадження.
Цивільні справи
Категорія розглянутих справ та їх питома вага від числа розглянутих справ за 9 місяців 2012 року слідуюча
Спори про спадкове право 88 36,2 %
Справи з сімейних правовідносин 94 38,7 %
Справи з житлових правовідносин 4 1,6 %
Спори що виникають із договорів 35 14,4 %
Спори що виникають із земельних правовідносин 3 1,2 %
Інші 19 7,9 %
За 9 місяців 2012 року при розгляді справ по цивільно – правових відносинах переважну більшість становили справи позовного провадження серед яких на першому місці справи з сімейних правовідносин.
Розгляд справ про адміністративні правопорушення
В провадженні Мурованокуриловецького районного суду за 9 місяців 2012 року перебувало 336 справ, 19 справ повернуто, в тому числі 5 для належного оформлення , по 304 справах провадження закінчено та винесено постанови, що становить 90,5 % від загальної кількості справ, що перебувало в провадженні.
Судом розглянуто 172 справи пов’язаних з порушенням Правил дорожнього руху України, зокрема найбільше справ за ст.121 КУпАп - 1, ст. 122-4 КУпАП - 4; ст. 124 КУпАП -12 ;ст.130 КУпАП –148 ,ст. 139 КУпАП - 7. Суд застосовував адміністративне стягнення у вигляді штрафу, який накладено на суму 75545 грн. У 14 випадках осіб було позбавлено права керування транспортним засобом, у 104 - застосовано адміністративне стягнення у виді громадських робі та у одному випадку застосовано стягнення у виді адміністративного арешту.
Судом розглянуто 30 справ пов’язаних з порушенням податкового законодавства, зокрема найбільше справ за ст. 155-1 КУпАП – 8; ст.163-1 КУпАП – 15; ст. 164 КУпАП – 7. Суд застосовував адміністративне стягнення у вигляді штрафу, який накладено на суму 4380 грн.
10 справ розглянуто за ст. 41 КУпАП про порушення вимог законодавства про працю та охорону праці, за наслідками розгляду яких на 10 осіб накладено штрафу на загальну суму 5100 грн.
Також Мурованокуриловецький районним судом розглянуто наступні категорії справ про адміністративні правопорушення:
- ст. 44 КУпАП – 1 справа. До особи застосовано покарання у виді штрафу в сумі 450 грн.
- ст. 88-1 КУпАП – 1 справа. До особи застосовано покарання у виді штрафу в сумі 85 грн.
- ст. 172-2 КУпАП – 1 справа. До особи застосовано покарання у виді штрафу в розмірі 2550 грн.
- ст. 173 КУпАП – 1 справа. До особи застосовано покарання у виді штрафу в розмірі 85 грн.
- -ст. 173-2 КУпАП – 57 справ. Накладено штрафу на 45 осіб на загальну суму 2805 грн. До 5 осіб застосовано стягнення у виді громадських робіт. До однієї особи застосовано – адміністративний арешт.
- ст. 178 КУпАП – 7 справ. З них: по одній справі винесено постанову про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП; по 3 справах – провадження було закрито ( у двох випадках у зв’язку з відсутністю складу правопорушення, а в одному – у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення); одній особі винесено попередження; на одну особу накладено штраф у розмірі 102 грн.; до однієї особи застосовано адміністративний арешт.
- ст. 184 КУпАП – 6 справ. У одному випадку справу закрито у зв’язку з малозначністю правопорушення; 2 справи закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення; 2 особам винесено попередження; на одну особу накладено штрафу в розмірі 17 грн.
- ст. 191 КУпАП - 3 справи. На трьох осіб накладено штрафу на загальну суму 153 грн.
- ст. 195-2 КУпАП – 2 справи. На двох осіб накладено штрафу на загальну суму 102 грн.
- ст. 203 КУпАП – 4 справи. Одну особу звільнено від відповідальності при малозначності порушення. На трьох осіб накладено штрафу на загальну суму 1530 грн.
- ст. 212-3 КУпАП – 1 справа. Справу закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Розгляд судом адміністративних справ
За 9 місяців 2012 року Мурованокуриловецький районним судом розглянуто 25 адміністративних справ.
По категоріям справ :
Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки дорожнього руху – 10;
Справи зі спорів щодо дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування певних видів підприємницької діяльності; нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності; розроблення і застосування національних стандартів технічних регламентів та процедур оцінки відповідності – 1 справа;
Справи щодо забезпечення житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов; забезпечення житлом громадян, які мають право отримання соціального житла – 1 справа;
Справи щодо загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, у тому числі пенсійного страхування осіб, звільнених з публічної служби (військової служби) – 1 справа;
Справи зі спорів щодо розпорядження землями держави (територіальних громад), передача таких земельних ділянок у власність і користування громадянам та юридичним особам – 2 справи;
Справи щодо соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи – 1 справа;
Справи щодо соціального захисту сімей з дітьми – 1 справа;
Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах зайнятості населення та соціального захисту громадян – 6 справ;
Справи зі спорів щодо цивільного захисту; охорони праці – 1 справа.
Перегляд рішень Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області апеляційними судами за 9 місяців 2012 року
За 9 місяців 2012 року, в апеляційному порядку було оскаржено 35 рішень Мурованокуриловецького районного суду. З них:
- 14 рішень по кримінальних справах;
- 17 рішень по цивільних справах;
- 4 рішення по адміністративних справах.
Станом на 30.09.2012 року апеляційними судами із 35 оскаржуваних рішень було розглянуто - 27. З них:
- 11 рішень по кримінальних справах;
- 15 рішень по цивільних справах;
- 1 рішення в адміністративній справі.
1. Протягом 9 місяців 2012 року Апеляційним судом Вінницької області було розглянуто 11 апеляційних скарг, на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області у кримінальних справах винесені за період з 1 січня по 30 вересня 2012 року. З яких:
- по 5 справах апеляційним судом прийнято рішення про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Так, по одній справі адвокатом обвинуваченої Я. оскаржено постанову судді Коломійцевої В.І., якою скаргу захисника на постанову прокурора Мурованокуриловецького району від 29.03.2012 року про порушення кримінальної справи відносно Я. за ознаками злочину передбаченого ст.ст. 191 ч.3, 364 ч.1 КК України, залишено без задоволення. Апелянт просив скасувати вказану постанову суду першої інстанції у зв’язку з відсутністю в діях її підзахисної ознак злочину. Проте апеляційний суд погодився із висновком Мурованокуриловецького районного суду про законність порушення кримінальної справи, оскільки в прокурора було достатньо підстав для її порушення згідно ст. 94 КПК, а питання про наявність чи відсутність в діях Я. складу злочину слід перевірити в ході судового слідства.
По іншій справі, прокурором Мурованокуриловецького району було подано апеляційну скаргу на постанову Мурованокуриловецького районного суду (головуюча суддя – Тучинська Н.В.), якою було відмовлено в задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо М. обвинуваченого за ч.2 ст.307 КК України та обрано запобіжний захід у виді застави. Апеляційний суд не погодився із апелянтом, зазначивши у своїй ухвалі, що доводи, на які послався суд першої інстанції у своїй постанові про обрання запобіжного заходу обвинуваченому, узгоджуються із вимогами ст.ст. 148, 150, 154-1, 165-2 КПК України. А розмір застави обрано з урахуванням обставин справи, відсутності цивільного позову та збитків від злочину, наявності клопотання про заставу і можливості її забезпечення.
Аналогічне висновки були викладені апеляційним судом і в ухвалі про залишення без задоволення апеляції прокурора Мурованокуриловецького району на постанову Мурованокуриловецького районного суду (головуюча суддя – Тучинська Н.В.), якою було відмовлено в задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо Г. обвинуваченого за ч.2 ст.307 КК України та обрано запобіжний захід у виді застави;
- по трьох справах Апеляційним судом було прийнято рішення про закриття апеляційного провадження, так як апелянт (прокурор Мурованокуриловецького району) в порядку ч.1 ст. 355 КПК України відкликав апеляції;
- по 1 справі апеляцію скаржника було задоволено повністю і справу направлено на новий судовий розгляд до того ж суду. Так, по справі, що надійшла до суду із постановою щодо вирішення питання про застосування до М. примусових заходів медичного характеру, суддею Тучинською Н.В. прийнято рішення про повернення справи на додаткове розслідування. Зокрема, вирішуючи справу, суддею було зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 19 КК України, осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Однак, особа, яка під час вчинення злочину не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки, має визнаватися неосудною та не підлягає кримінальній відповідальності (ч. 2 ст. 19 КК України). Особа, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними, може бути визнана судом обмежено осудною. Враховуючи те, що згідно зі ст. 20 КК України особа, визнана обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності, слід визнати, що справу щодо такої особи необхідно направляти до суду з обвинувальним висновком, в якому мають міститися дані про психічне захворювання цієї особи. Якщо при проведенні досудового слідства не були з достатньою повнотою з'ясовані всі обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, і цю прогалину неможливо усунути в судовому засіданні, суд зобов'язаний повернути кримінальну справу на додаткове розслідування у порядку, передбаченому в ст. 281 Кримінально-процесуального кодексу України.
Апеляційний суд Вінницької області не погодився із зазначеними висновками і вказав, що суд першої інстанції не прийняв до уваги положення ч. 3 ст. 417 КПК України, згідно якої по закінченні досудового слідства, досудового слідства, якщо буде встановлено неосудність або обмежену осудність особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, складається постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Керуючись даною нормою закону, слідчим була винесена постанова про направлення даної кримінальної справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно М. Перед направленням справи до суду слідчим вжито вичерпних заходів щодо всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, зокрема допитано всіх свідків та очевидців події, проведено судово-медичні експертизи, встановлено особу, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, для визначення її психічного стану призначено стаціонарну судово-психіатричну експертизу, за результатами якої було встановлено, що в період вчинення злочину М. страждав на хронічне психічне захворювання у вигляді легкої розумової відсталості ступеня помірно вираженої дебільності з емоційно-вольовою нестійкістю, в період вчинення злочину М. не міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Кримінально-процесуальним законом визначено ряд питань, які необхідно вирішити суду у справах про застосування примусових заходів медичного характеру, зокрема, чи вчинила особа зазначене діяння в стані неосудності або обмеженої осудності, чи захворіла вона після вчинення злочину на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 421 КПК України, якщо неосудність або обмежена осудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння або на час розгляду справи не встановлена, суд виносить ухвалу, а суддя – постанову про направлення справи для досудового розслідування в загальному порядку.
Виходячи з вказаних норм закону, суд шляхом оцінки всіх зібраних у справі доказів мав встановити стан М. в юридичному аспекті. Натомість, приймаючи рішення про повернення справи на додаткове розслідування, суд, навівши визначення осудності та обмеженої осудності згідно Кримінального кодексу України, не мотивував своє твердження про неможливість усунути в судовому засіданні допущені на його думку прогалини досудового слідства, не вказав які саме обставини не з’ясовані з достатньою повнотою.
Тому вказану постанову суду скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд;
- по двох справах Апеляційним судом прийнято рішення про часткове задоволення вимог апелянтів.
Так, по справі Т. подано апеляцію на постанову Мурованокуриловецького районного суду від 06.04.2012 року (головуюча – суддя Тучинська Н.В.), якою було залишено скаргу останнього на постанову слідчого прокуратури Мурованокуриловецького району від 28.03.2012 року про порушення відносно нього кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України. В апеляційній скарзі апелянт посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінально-процесуального закону.
Апеляційний суд у своїй ухвалі зазначив, що висновки суду першої інстанції про залишення без задоволення скарги Т. на постанову про порушення кримінальної справи є хибними, а постанова необґрунтованою. Так, з ч.2 ст. 94 КПК України випливає, що справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Прийнявши рішення про порушення відносно особи кримінальної справи за ч.1 ст. 367 КК України, слідчий в постанові зазначив, що службові особи відділу Держкомзему у Мурованокуриловецькому районі неналежно виконували свої службові обов’язки через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам. Проте в даній постанові не було вказано, що такі дії були вчинені Т. Крім цього в мотивувальній частині постанови не зазначені ознаки злочину, за яким слідчий порушив справу. Даним порушенням суд першої інстанції не надав оцінки під час перевірки законності постанови про порушення справи.
Таким чином, апеляцію Т. задоволено частково. Постанову Мурованокуриловецького районного суду від 06.04.2012 року про залишення скарги на постанову слідчого прокурати Мурованокуриловецького району від 28 березня 2012 року про порушення кримінальної справи відносно Т. за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України та постанову слідчого прокуратури Мурованокуриловецького району про порушення кримінальної справи відносно Т. за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України – скасовано.
По іншій справі засудженим К. та прокурором Мурованокуриловецького району подано апеляційні скарги на вирок Мурованокуриловецького районного суду від 23.01.2012 року (головуючий – суддя Добровольський В.В.), яким К. засуджено за ч.2 ст. 289 КК України до 6 років позбавлення волі без конфіскації майна, С. та Т. – за ч.2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.
К. просив вирок суду скасувати, так як вважає його незаконним.
Прокурор у апеляції просив повернути справу на новий судовий розгляд посилаючись на те, що в порушення вимог ст.ст. 324, 334 КПК України в обвинуваченні, визнаному судом першої інстанції доведеним, не конкретизовано дії кожного із співучасників, не вказано на спосіб заволодіння транспортним засобом та не конкретизовано чи здійснювали співучасники рук викраденим транспортним засобом.
Апеляційний суд у своєму рішенні зазначив, що згідно постанови Пленуму ВСУ № 8 від 24.10.2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» суд зобов’язаний дотримуватися вимог ст. 334 КПК України. Зокрема, у мотивувальній частині обвинувального вироку має бути чітко сформульовано обвинувачення, яке визнається судом доведеним, з обов39язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, форми вини і мотивів злочину тощо, а також доказів, якими суд обґрунтовує свої висновки, обставин, що визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом’якшують або обтяжують покарання. А як вбачається з вироку Мурованокуриловецького районного суду, в обвинуваченні, визнаному судом доведеним, не конкретизовано дії кожного із співучасників під час вчинення злочину та не вказано на спосіб заволодіння транспортним засобом. Також не конкретизовано чи здійснювали співучасники рух викраденим транспортним засобом.. Крім того, мотивуючи призначення мінімального покарання та можливість звільнення С. від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції в основному послався на думку потерпілого, який просив не карати суворо підсудних та обставини, що пом’якшують покарання. Але разом з тим, не зважив на ступінь тяжкості вчиненого діяння, негативну характеристику засудженого, обставину, що обтяжує покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння. Поза увагою суду залишились вчинки засудженого у минулому, які негативно характеризують його як особу. У вироку суду не зазначені переконливі мотиви щодо можливості виправлення засудженого С. без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що вирок підлягає скасуванню через неповноту судового слідства, що перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, а справа - поверненню на новий судовий розгляд.
2. Протягом 9 місяців 2012 року Апеляційним судом Вінницької області було розглянуто 15 апеляційних скарг, на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області у цивільних справах винесені за період з 1 січня по 30 вересня 2012 року. З яких:
- по 9 справах рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційні скарги – відхилено;
- по одній справі апеляційним судом відмовлено у відкритті апеляційного провадження;
- по 5 справах апеляційні скарги задоволено.
Так 11.06.2012 року Мурованокуриловецький районним судом (головуюча – суддя Коломійцева В.І.) розглянувши скаргу Мурованокуриловецького товариства з обмеженою відповідальність “МТС-Агромаш” на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мурованокуриловецького районного управління юстиції, прийняв рішення про відмову у задоволенні даної скарги. Проте апеляційний суд Вінницької області зазначив, що відмовляючи у задоволенні скарги районний суд виходив з того, що довідка №55 від 21.05.2012 року на яку скаржник посилається, як на доказ виконання постанови державного виконавця про добровільне виконання судового рішення, не відповідає ухваленому рішенню, яке набрало законної сили. Проте, до такого висновку суд першої інстанції дійшов з неповним з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи та без доведеності обставин, що мають значення для справи. Дійшовши висновку про невідповідність довідки рішенню суду суддя не оглянув у судовому засіданні матеріалів цивільної справи та не залучив до даної справи відповідних копій позовної заяви та рішення судів. Поза увагою суду залишився той факт, що рішенням суду, на підставі якого виданий виконавчий документ та із самого змісту виконавчого листа не визнавалось право О. на пільгову пенсію. Окремими законодавчими нормами для призначення пільгової пенсії передбачено подання довідок різного змісту та форми. Так, п. 20 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії ( № 637) визначено, що право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Форма та відомості ,які має містити довідка зазначені у Додатку №5 Постанови (№637). Не з'ясувавши зміст заявлених позивачем за первісним позовом його позовних вимог та підстав з яких позов було задоволено, суд дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні скарги ТОВ «МТС - Агромаш». Крім того, судом не були вирішені усі заявлені вимоги скаржника.
Тому ухвала Мурованокуриловецького районного суду була скасовано, а справу направлено на новий розгляд до цього ж суду.
26.07.2012 року скаргу Мурованокуриловецького товариства з обмеженою відповідальність “МТС-Агромаш” на дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мурованокуриловецького районного управління юстиції було розглянуто Мурованокуриловецький районним судом (головуюча суддя Тучинська Н.В.). Суд також прийняв рішення про відмову у задоволенні даної скарги.
При розгляді справи суд встановив, що 08 травня 2012 року старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Мурованокуриловецького районного управління юстиції відкрив виконавче провадження з виконання рішення Мурованокуриловецького районного суду від 16 лютого 2012 року, яким Мурованокуриловецьке ТОВ “МТС-Агромаш”зобов’язано видати О довідку про спеціальний стаж роботи та її характер за професією акумуляторника за період його роботи з 08 серпня 1984 року по 31 грудня 1997 року. Цією ж постановою державного виконавця боржнику надано строк до 22 травня 2012 року для добровільного виконання рішення суду.
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Мурованокуриловецького РУЮ від 24 травня 2012 року за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, на ТОВ “МТС-Агромаш” накладено штраф у сумі 680 гривень.
Вважаючи, що довідкою № 55 від 21 травня 2012 року товариство виконало рішення суду, ТОВ “МТС-Агромаш”29 травня 2012 року звернулося до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця ВДВС Мурованокуриловецького РУЮ і просило скасувати як незаконну постанову державного виконавця від 24 травня 2012 року про накладення штрафу та визнати неправомірними його дії щодо направлення листа № 954 від 24 травня 2012 року, зобов’язати державного виконавця закінчити виконавче провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження”.
Розглянувши справу в судовому засіданні, заслухавши пояснення сторін, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що оскаржувані ТОВ “МТС-Агромаш” постанови та дії були прийняті відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця.
Однак апеляційний суд із зазначеними висновками не погодився, зазначивши, що вони не відповідають обставинам справи, і що суд неправильно застосував норми матеріального права.
У своїй ухвалі апеляційний суд вказав, що зі змісту виданої ТОВ «МТС - Агромаш» довідки за №55 від 21.05.2012 року видно, що вона містить інформацію щодо спеціального стажу роботи О. та її характер за професією акамуляторника за період роботи з 08.08.1984 року по 31.12.1997 року, що відповідає резолютивній частині рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 16.02.2012 року.
Судова колегія вважає, що ТОВ «МТС - Агромаш» виконало рішення суду у добровільному порядку та у передбачені законом строки і тому державним виконавцем було неправомірно накладено на товариство штраф та стягнуто виконавчий збір, що свідчить про наявність підстав для скасування вищевказаних постанов державного виконавця від 24.05.2012 року та 30.05.2012 року відповідно.
Викладені в ухвалі суду першої інстанції твердження про невиконання боржником у встановлені державним виконавцем строки судового рішення, не відповідають встановленим у справі обставинам і внесення ТОВ «МТС - Агромаш» у довідку додаткових відомостей щодо роботи О. не суперечить закону та судовому рішенню, на виконання якого видана довідка.
Крім того, необґрунтованим є твердження суду першої інстанції щодо роз'яснювального характеру листа державного виконавця та відсутності порушень при цьому прав боржника, оскільки даним листом державний виконавець вказав на факт невиконання судового рішення та зобов'язав ТОВ «МТС - Агромаш» вчинити певні дії.
Тому ухвала Мурованокуриловецького районного суду була скасована, а апеляційний суд виніс власну ухвалу, якою скаргу ТОВ «МТС-Агромаш» на дії старшого державного виконавця відділу ДВС Мурованокуриловецького районного управління юстиції - задоволено.
По іншій справі, за скаргою К, К на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мурованокуриловецького районного управління юстиції у Вінницькій області по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 15 березня 2012 року (головуючий суддя Добровольський В.В.) судом прийнято рішення про задоволення скарги.
Постановляючи ухвалу про задоволення скарги, суд виходив з того, що перешкоджання боржників виконанню рішення суду про виселення не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження, оскільки в такому випадку державний виконавець має керуватися ч. 4 ст. 79 ЗУ «Про виконавче провадження», де встановлено порядок виселення боржника, який перешкоджає виконанню рішення суду. Крім того, державний виконавець Ц. не зверталася до суду із заявою про заміну способу виконання рішення суду при виявлені зміни нумерації та найменування житлового приміщення, під час виконання рішення суду про виселення. Такі дії державного виконавця є неправомірними, а постанова про закінчення виконавчого провадження підлягає скасуванню
Однак з такими висновками апеляційний суд не погодився, зазначивши, що суд порушив порядок, встановлений для вирішення вказаного питання, що призвело до неповного з'ясування судом обставин справи.
Відповідно до змісту ст.49 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у випадках, передбачених п.1-14 цієї статті ,зокрема, повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;
Згідно ч.3 ст.75 ЗУ у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Відповідно ч.2 ст.387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Зі змісту ч.1, п.8 ч.3 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» вбачається, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.
Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 16.11.2011 року було роз'яснено державному виконавцю, що виселення необхідно провести з кімнати 12, яка після інвентаризації стала квартирою № 6 ,проте ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 10.02.2012 року вказана ухвала скасована ,а питання передано на новий розгляд.
Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 02.03.2012 року в роз'ясненні рішення відмовлено і зазначено, що вказане питання підлягає вирішенню в порядку ст.373 ЦПК України.
Зі змісту ст.373 ЦПК України вбачається, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення, за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд належним чином не з'ясував дійсні причини невиконання рішення суду і не перевірив, чи перешкоджає невизначеність у приміщенні ,з якого необхідно провести виселення , а саме зміна нумерації кімнати № 12 на квартиру № 6, здійснити виконання рішення суду і чи може це розцінюватись, як підстава для закінчення виконавчого провадження з причин "неможливості виконання рішення суду у відсутність боржника" ,оскільки державний виконавець після цих слів у своїй постанові вказав ,що це " (суперечить виконавчому) " документу.
Суд належним чином не з'ясував, чи звертався державний виконавець або сторона до суду з заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення суду, чи вжив державний виконавець усі передбачені законом необхідні заходи для виконання рішення суду.
Тому ухвалу суду було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ще по одній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до К. про стягнення заборгованості судовим рішенням від 06.04.2012 року (головуюча – суддя Коломійцева В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з К. на користь позивача суму боргу за кредитним договором в розмірі 13 149 грн. 07 коп., а також судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп. В решті позову відмовлено. При вирішенні спору судом було застосовано п’ятирічний строк позовної давності, що був передбачений відповідно до ст. 259 ЦК України у п.5.5. умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Проте, апеляційний суд у своєму рішенні зазначив, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин строк позовної давності при наявності для цього відповідних підстав і не врахував того, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (в яких обумовлюється зміна строку позовної давності до п’яти років) не підписані відповідачем та не зазначені в кредитному договорі як додатки до нього, а тому не є допустимим доказом у справі. Таким чином, рішення Мурованокуриловецького районного суду було скасовано і апеляційним судом винесено нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до К. відмовлено.
По іншій справі рішенням Мурованокуриловецького районного суду від 12.04.2012 року (головуючий – суддя Добровольський В.В.) у справі за позовом Г. до БВ. Обухівської сільської ради, третьої особи райвідділу Держкомзему про визнання протиправними і скасуванню окремих положень рішень Обухівської сільради, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації було відмовлено в задоволені позовних вимог.
В апеляційній скарзі Г. просив рішення скасувати як незаконне і ухвалити нове, задоволивши його позовні вимоги.
В судовому засіданні було встановлено, що підставою для надання земельної ділянки Б. було відношення СП «Мурованокуриловецький плодоовочеконсервний завод» від 02 лютого 2004 року Обухівської сільської ради згідно якого підприємство відмовляється від земельної ділянки площею 0,65 га. Дане відношення помилково було сприйнято судом за рішення ліквідаційної комісії СП «Мурованокуриловецький плодоовочеконсервний завод» про відмову земельної ділянки в розмірі 0,65 га.
Також апеляційним судом було встановлено, що Б. особисто не писала заяву про надання земельної ділянки, а це зробив її батько Б., який не мав належним чином оформленого доручення. Виходячи з зазначеного, суд першої інстанції так і не з’ясував, на яких підставах Б. було виділено земельну ділянку площею 0,3946 га., якщо вона не зверталася до Обухівської сільської ради про її виділення. Таким чином, апеляційний суд скасував рішення Мурованокуриловецького районного суду та ухвалив нове, яким позов задоволив.
3. Апеляційні скарги на постанови суду в справах про адміністративні правопорушення за 9 місяців 2012 року не надходило.
4. Протягом 9 місяців 2012 року Апеляційним судом Вінницької області було розглянуто лише 1 апеляційну скаргу, на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області у адміністративних справах винесені за період з 1 січня по 30 вересня 2012 року. Проте апеляційний суд скаргу залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (справа за позовом К в інтересах малолітньої доньки до опікунської ради при виконавчому комітеті в особі Мурованокуриловецької селищної ради про визнання рішення неправомірним).
Дане узагальнення та виявлені помилки при розгляді справ обговорити на нараді суддів.
Голова Мурованокуриловецького
районного суду В. Добровольський
_03_03.png)
