Узагальнення судової практики розгляду слідчими суддями категорії проваджень з приводу оскарження рішень, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування за 2015 рік.

Узагальнення судової практики розгляду  слідчими суддями категорії проваджень з приводу оскарження  рішень, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування за 2015 рік. 

         Завданням кримінального  провадження є захист особи, суспільства та держави  від кримінальних  правопорушень, охорона  прав, свобод  та законних  інтересів  учасників  кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб  кожний, хто  вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий  до  відповідальності в  міру  своєї  вини, жоден невинуватий не  був обвинувачений або засуджений, жодна особа не  була  піддана необгрунтовному процесуальному  примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова  процедура.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, якому присв’ячено главу 26 КПК України,  є важливою гарантією захисту прав учасників кримінального процесу і однією із засад кримінального провадження.

Статтею 303 КПК України передбачено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування та право на оскарження.

Частина 1 ст. 303 наводить вичерпний перелік випадків і суб’єктів оскарження рішень, дій чи бездіяльності сторони обвинувачення на досудовому розслідуванні: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі — ЄРДР) після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений Кодексом строк, — заявником, потерпілим, його представником чи законним представником,  підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування — потерпілим, його представником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження — заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи – заявником, потерпілим, його представником  чи законним представником, підозрюваним, його  захисником чи законним  представником, представником  юридичної  особи, щодо якої здійснюється провадженя; 5) рішення прокурора,  слідчого про відмову у визнанні потерпілим — особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки — особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій — особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 Кодексу, — підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Аналіз статистичних даних та категорії скарг

За  період  2015 року  до канцелярії Мурованокуриловецького районного  суду  надійшло вісім скарг з  приводу  оскарження  рішення, дій  чи бездіяльності слідчого або прокурора  під  час  досудового розслідування. З них:

- три скарги на  бездіяльність слідчого,

- одна на  рішення  слідчого   про зупинення  досудового розслідування та

- чотири на рішення слідчого  або прокурора  про закриття кримінального провадження.

Суб’єкти оскарження

Стаття  303 КПК України визначає  коло  суб’єктів – учасників кримінального  провадження, які  мають  право, на оскарження  рішення  дії  чи  бездіяльності  слідчого, прокурора  під  час  досудового розслідування.

  Так до  Мурованокуриловецького  районного  суду за  узагальнюючий  період скарги подавались в переважній  більшості  особами, які  є  потерпілими у  кримінальних  провадженнях або їх  представниками, по трьох  скаржником була особа, права якої порушено злочином, але яка не мала процесуального статусу потерпілого.

Рішення слідчих суддів, прийняті за скаргою

Законодавством закріплене  право учасників  кримінального  провадження не  лише на  подачу скарги  на рішення, дію  чи бездіяльність слідчого, прокурора  під   час  досудового  розслідування, а  й гарантується  розгляд  і прийняття  рішення  за  поданою  скаргою згідно  вимог чинного законодавства.

Розгляд  судом   скарг  на  рішення, дію  чи бездіяльність слідчого,  прокурора є правовим  заходом забезпечення  прав та  інтересів осіб  зазначених у ч. 1  ст. 303 КПК України шляхом  здійснення  судового контролю за  діяльністю органів досудового  розслідування  та  прокуратури. Приймаючи  рішення,  слідчий   суддя перевіряє  та  встановлює, чи були додержані  вимоги закону  процесуальними особами, на  рішення  дію  чи бездіяльність яких  подано скаргу, чи мали  місце  порушення прав  та  інтересів учасників  кримінального провадження прийнятим рішенням.

 Частина  2 ст. 307 КПК  України  наводить вичерпний  перелік ухвал  слідчого судді, які  можуть  бути  постановлені за  результатами розгляду  скарг на  рішення  дію чи бездіяльність під  час  досудового розслідування:

-         скасування  рішення слідчого чи прокурора;

-         зобов’язання припинити дію;

-         зобов’язання вчинити певну  дію;

-         відмову у задоволенні  скарги.

За період 2015 року слідчими суддями Мурованокуриловецького  районного  суду  було розглянуто вісім  нижчезазначених  скарг за  результатами   розгляду   яких  прийнято  наступні  рішення:

- справа  за  скаргою потерпілого В. на  постанову  слідчого про закриття  кримінального  провадження, розпочатого за  ознаками  кримінального  правопорушення,  передбаченого ч. 1  ст.  190 КК України. Слідчим  суддею Добровольським В.В. ухвалою від 13 березня 2015 року скаргу  повернуто скаржнику  у зв’язку з  поданим  ним  клопотанням  про залишення скарги  без  розгляду.

- справа за скаргою особи, права якої порушено злочином, Г. на  бездіяльність  слідчого.  На стадії відкриття провадження за скаргою, ухвалою слідчого судді Тучинської Н.В. від 23 липня 2015 року  скарга  повернута  у зв’язку  з  пропуском  строку, встановленого для подання  скарги.

- справа за скаргою Г. на  бездіяльність слідчого. Скаргу слідчим суддею Добровольським В.В. було повернуто, оскільки скаржник в  розумінні п. 1 ч. 1  ст. 303 КПК України не є  особою, яка  має  право  подавати скаргу. Цю ухвалу скасовано судом апеляційної інстанції.

- справа за  скаргою потерпілої Д. на  постанову  про  зупинення досудового  розслідування у  кримінальному  провадженні за ознаками злочину передбаченого ч. 1  ст. 126. Слідчим суддею Добровольським В.В. 01 липня 2015 року заявлено самовідвід, а слідчим суддею Тучинською Н.В. 14 липня 2015 року  на стадії відкриття провадження за скаргою заявлено самовідвід,  скаргу  передано голові Мурованокуриловецького районного  суду  для внесення  подання до Апеляційного  суду  Вінницької  області  про направлення  скарги на   розгляд  до іншого  суду.

- скарга особи, права якої  порушено злочином, М. на  бездіяльність  слідчого під  час  розслідування кримінального  провадження за  ознаками злочину,  передбаченого ч. 1   ст. 358 КК України. Скаргу ухвалою слідчого судді Тучинської Н.В. 30 липня 2015 року залишено  без  розгляду. Під  час  прийняття рішення слідчим суддею враховано положення кримінально-процесуального  кодексу України   про конкретні  строки для  розгляду скарги, які не  визначають наслідків неявки заявника, положення ч. 1  ст. 26 КПК України  про вільність сторін у  використанні своїх  прав, за відсутності  підстав для  застосування заходів примусу для  забезпечення  участі  заявника у  судовому засіданні, прийшов до  висновку що  скарга є неактуальною, не цікавою для заявника і  він не  чекає  її  розгляду.

- скарга потерпілої П. на   постанову  слідчого про закриття  кримінального  провадження, передбаченого  ч. 1 ст. 164 КК України. Слідчим  суддею Добровольським В.В. 01 квітня 2015 року прийнято рішення  про задоволення  скарги, постанову  слідчого скасовано, матеріали  кримінального провадження направлено до  Мурованокуриловецького РВ УМВС для  продовження досудового  розслідування.

скарга Г. на  бездіяльність слідчого. Ухвалою від 23 листопада 2015 року (слідчий суддя ТучинськаН.В.) скаргу  задоволено, визнано  бездіяльність слідчого протиправною та зобов’язано  його провести необхідні  слідчі дії.

- скарга К., представника  потерпілої, на постанову слідчого  про закриття  кримінального  провадження у зв'язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України. Ухвалою слідчого судді Тучинської Н.В.  у задоволенні скарги відмовлено у зв’язку з її  недоведеністю.

Не погоджуючись  із  прийнятим рішенням К. звернувся  до  апеляційного  суду зі  скаргою, за результатами розгляду  якої, ухвалу  суду  першої  інстанції  залишено  без змін.

- скарга К. на постанову слідчого  про закриття  кримінального  провадження. За результатами розгляду  скарги слідчим суддею  прийнято рішення про її задоволення. Постанову слідчого Мурованокуриловецького ВП Могилів-Подільського ВП ГУПН у Вінницькій  області про закриття  кримінального провадження  - скасовано.

Строки розгляду  скарг

Частинами 2 і 3 ст. 306 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування розглядаються не пізніше 72 годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Впродовж періоду, що аналізується, слідчі судді у переважній більшості випадків дотримувалися строків розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування.

Однак,  у справі за  скаргою Г.  на   на бездіяльність слідчого (слідчий  суддя Тучинська Н.В.) було порушено встановлений ст. 306 КПК України  строк для  розгляду  скарги. Зокрема, скарга надійшла для  розгляду  до Мурованокуриловецького районного суду 14 вересня 2015 року. Цього ж  числа  слідчим  суддею Добровольським В.В. винесено  ухвалу про  повернення  скарги. Ухвалою апеляційного суду Вінницької  області  від  07 жовтня 2015 року  ухвалу  слідчого судді скасовано, матеріали  направлено до  того ж  суду для  нового розгляду.

22 жовтня  2015 року  слідчим  суддею Тучинською Н.В.  відкрито провадження за скаргою. 23 жовтня  2015 року розгляд скарги  відкладено у зв’язку відсутністю даних про належне повідомлення  скаржника про  день, час  та місце розгляду  скарги і  витребувано  за  клопотанням слідчого із  прокуратури  Мурованокуриловецьког району інформацію про направлення  матеріалів кримінального  провадження за  підслідністю. 28 жовтня 2015 року  у судовому засіданні було заслухано пояснення скаржника та слідчого і ухвалено про оголошено перерви у зв’язку з неможливістю закінчення розгляду скарги   через  відсутність кримінального  провадження, яке було направлено в прокуратуру області для спрямування за територіальною підслідністю.  23  листопада  2015 року матеріали кримінального провадження  подали до суду і цього ж числа слідчим суддею прийнято рішення  про  задоволення  скарги.

Оскарження ухвал слідчих суддів та

результати апеляційного розгляду

Стаття 309 КПК України передбачає оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування. Відтак реалізується одна із засад кримінального провадження, закріплена у ст. 7 КПК України, — забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

         У 2015 році в апеляційному  порядку  було  оскаржено  дві  ухвали:

- слідчого судді Добровольського В.В.  на бездіяльність слідчого

- слідчого судді Тучинської Н.В. на  постанову  слідчого  про закриття кримінального провадження .

Зокрема, ухвалою слідчого судді Добровольського В.В. від  14 вересня  2015 року  скаргу повернуто скаржнику, оскільки   було зроблено  висновок, що  скаржник  в розумінні п. 1 ч. 1  ст. 303 КПК України не  є особою, яка  має  право  подавати скаргу.

Апеляційний суд задовольнив скаргу скаржника, скасував відповідну ухвалу, зазначивши, що реєстраційне посвідчення на транспортний засіб вилучено працівниками ДАІ у  скаржника, який на законних підставах керував ТЗ, отже  він є  володільцем, вилученого  майна, що  дає  йому  право відповідно  до  п. 1 ст. 1 ст. 303 КПК України на  оскарження дій чи бездіяльності  слідчого з  огляду  на  ч. 7 ст. 55 КПК України. При прийнятті  рішення  колегією суддів було враховано  положення  ст. 6 Європейської  конвенції про захист прав  людини і  основоположних свобод.

Справу направлено на новий  розгляд  до суду першої  інстанції.

У  справі  під головуванням слідчого судді Тучинської Н.В.  у задоволенні скарги представника  потерпілої – К.  відмовлено у звязку з її недоведеністю.

 Зокрема, судом не встановлено обставин, які б викликали сумнів у повноті, всебічності та неупередженості дослідження обставин кримінального провадження, що стало підставою для винесення оскаржуваної постанови, а висновки та процесуальне рішення слідчого відповідали вимогам кримінального процесуального закону і грунтувались на матеріалах кримінального провадження.

Апеляційний  суд,  погодився  з  висновками слідчого судді, суду першої  інстанції та прийшов  до  висновку  про залишення скарги Країло С.В.  без  задоволення.

ВИСНОВКИ:

На сьогоднішній  день  держава забезпечує особам зазначеним у  ч. 1  ст. 303 КПК України  право  на захист,  під  час  досудового розслідування кримінального провадження  через законодавче закріплення  права на оскарження  слідчому  судді рішень, дій  чи бездіяльності під  час досудового розслідування.

Узагальнення засвідчило, що скарги передавалися на розгляд слідчим суддям відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ст. 35 КПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду. Зокрема, під час розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування слідчі судді дотримувалися вимог порядку розгляду таких скарг, а під час постановлення ухвал керувалися вимогами КПК України.

         Аналізуючи практику  розгляду  слідчими суддями  скарг на рішення  дії  чи бездіяльність слідчого або прокурора,  можна з впевненістю сказати, що  на  даний   час  існує процесуальна необхідність в удосконалені законодавства, яким регулюється процедура оскарження під час досудового розслідування.

Вважаю за  необхідне  звурнути  увагу  та  наступні питання які виникають,  під  час  розгляду  скарг слідчими суддями Мурованокуриловецького  районного  суду, зокрема:

-                     ст. 303 КПК України визначає перелік дій, рішень та бездіяльності слідчого та прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді. Водночас закон передбачає можливість оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений Кодексом строк. Проте закон не визначає поняття процесуальних дій на відміну від слідчих дій. За вказаних обставин виникає питання, за якими критеріями визначається поняття процесуальних дій, нездійснення яких може бути оскаржене до слідчого судді відповідно до ст. 303 КПК України.

-        непоодинокими є  випадки, коли особа, яка подала скаргу, належним чином повідомлена про час, дату та місце проведення судового засідання з розгляду скарги, не з’являється в судове засідання та не повідомляє суд про причини неявки. При цьому відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, що передбачені Кодексом. КПК України  не  передбачає можливості застосовування заходів примусу у вигляді приводу для забезпечення участі заявника в судовому засіданні. Тому необхідно з’ясувати, чи існує можливість розгляду скарги за відсутності особи, яка її подала, абож залишення такої  скарги  без  розгляду   у зв’язку з неявкою  скаржника  у  судове засідання.

 -      перелік рішень, які слідчий суддя може постановити за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування, визначається ст. 307 КПК України. Проте трапляються випадки, коли особа, яка подала скаргу, в судовому засіданні просить залишити скаргу без розгляду. Незрозуміло, яке в такому випадку рішення повинен постановити рішення слідчий суддя, виходячи, в тому числі, з принципу диспозитивності кримінального судочинства.

Суддя Мурованокуриловецького

районного  суду                                                                   Наталія Тучинська