У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я судової практики розгляду Мурованокуриловецьким районним судом справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав за 2015 рік

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

 судової практики розгляду Мурованокуриловецьким районним судом  справ,  пов'язаних із позбавленням батьківських прав за 2015 рік

У Принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для  повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона  повинна,  коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не  повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Відповідно до статті третьої Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Позбавлення батьківських  прав  є,  з  одного  боку,  засобом захисту прав дитини,  а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують  свої  батьківські  обов'язки  стосовно дитини.   Це  захід відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.

Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду. 

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов’язків по вихованню. Належить також встановити, що  батьки  ухиляється від їх виконання свідомо. Для встановлення   таких   обставин  суд  ретельно перевіряє  докази,  якими  позивач   обґрунтовує   свої   вимоги, обов’язково з’ясовує позицію та обґрунтування  відповідача.

Таким чином, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявились безрезультатними.

 У 2015 році Мурованокуриловецьким районним судом  розглянуто  7 справ про  позбавлення  батьківських  прав;  їх частка у структурі справ позовного провадження,  які виникають із  сімейних  правовідносин, становить   4,7 % .

 7 позовних  вимог,  заявлених позивачами  у  справах  про позбавлення батьківських прав,  задоволено:   що становить 1,6 % від справ, розглянутих з ухваленням рішення.  По 2 справах винесено  заочні рішення, що становить 2, 5 %  від кількості винесених заочних рішень

У 2014 році судом  розглянуто  8 справ про  позбавлення  батьківських  прав;  їх частка у структурі справ позовного провадження,  які виникали із  сімейних  правовідносин, становила   4,9% . 6 позовних  вимог - задоволено:   що становило 2,1 % від справ, розглянутих з ухваленням рішення.  По 2 справах винесено  заочні рішення, що становило 2, 6 %  від кількості винесених заочних рішень

  Статтею 165 СК  визначено перелік осіб,  які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення  батьківських прав.  Такими  особами  є  один з батьків,  опікун,  піклувальник, особа,  в сім'ї якої проживає  дитина,  заклад  охорони  здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років. У  практиці суду  не було випадків  розгляду  справ за позовами осіб,  які відповідно до закону не наділені правом такого звернення. 

 Згідно з  міжнародними  та національними правовими нормами до прав дитини належить,  зокрема,  право на врахування її думки щодо питань,  які стосуються її життя.  Зокрема, відповідно до положень ч.  1 ст.  12 Конвенції ООН від 20 листопада 1989  року "Про  права дитини", ратифікованою  Україною  27 лютого 1991 року,  держави-учасниці   забезпечують   дитині,   здатній сформулювати власні погляди,  право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань,  що  стосуються  дитини,  причому  поглядам  дитини приділяється  належна  увага згідно з її віком і зрілістю. У вітчизняному  законодавстві   теж   закріплено   відповідні положення: зокрема, згідно з положеннями ст. 171 Сімейного кодексу України думка дитини  має  бути  врахована при  вирішенні  питань, що стосуються її життя.  З цією метою дітям надавалася можливість судом  бути заслуханими в ході судового розгляду,  що стосувався їх,  безпосередньо або через представника чи відповідний орган.   

      Так, по справі  за позовом служби у справах дітей Мурованокуриловецької районної державної адміністрації в інтересах малолітніх дітей К., К. до К. про позбавлення батьківських прав (головуючий Добровольський В.В.). Відповідач не належно виконував свої батьківські обов’язки, не займався вихованням та утриманням  малолітніх дітей, не піклувався про їх фізичний та духовний розвиток, не цікавився їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечував необхідного харчування, медичного догляду, лікування,  не виявляв інтересу до їх внутрішнього світу, не створював  умов  для  отримання ними освіти, часто зловживавав спиртними напоями та вчиняв  насильство відносно них. Рішенням  Мурованокуриловецького районного суду  Вінницької  області  від  18 грудня  2013 року, яке набуло чинності  31 грудня 2013 року, С., яка є матір’ю малолітніх дітей  К. та  К.,  відповідно до свідоцтв про народження, повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, позбавлено батьківських  прав. Діти перебували у Комунальниму закладі «Вінницький  обласний  центр соціально-психологічної реабілітації дітей». За весь час знаходження дітей у закладі батько жодного разу їх не  відвідав, не телефонував та не цікавився  долею дітей. У будинку, де проживав останній, антисанітарія, брудно, неохайно,  важке повітря, брудні доріжки та постільна  білизна, речі розкидані  по  будинку, небілені  стіни на столі залишки зіпсованої їжі, стеля та стіни в сажі. По даній справі були  допитані представники комісії з питань захисту прав дітей при Мурованокуриловецькій районній державній адміністрації та опікунської ради при виконавчому комітеті Обухівської сільської ради.

              Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК  особа, позбавлена батьківських  прав,  не  звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.  Одночасно з позбавленням батьківських прав  суд  може  на вимогу  позивача  або  з  власної  ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.      

         Так, суд розглянувши цивільну справу за  позовом  Б. до Д., треті особи: опікунська рада при виконавчому комітеті Попелюхівської сільської ради, орган опіки і піклування Мурованокуриловецької районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів (головуюча суддя Коломійцева В.І.), позбавив останнього батьківських прав та стягнув аліменти на утримання  та лікування хворої  дочки у розмірі 1/4 від його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття. Оскільки  відповідач своїх обов’язків виховувати та утримувати дочку до досягнення нею повноліття свідомо не виконував та не здійснював жодних дій, спрямованих на їх виконання. Зокрема, з дочкою не спілкувався, не брав участі у її вихованні та утриманні,  не цікавився її розвитком, станом здоров’я, не дбав про її інтереси. Дочка має вроджену ваду розвитку сечо-видільної системи, а тому потребує постійного лікування, однак це зовсім не цікавило відповідача. Останній  самоусунувся від виконання батьківських обов’язків, подавши відповідну заяву.

        По іншій справі за позовом Ч. до  Я. про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів (головуюча суддя Тучинська Н.В.) Відповідач протягом тривалості подружнього життя був на утриманні позивача, а останнім часом почав пиячити, ображати її та сина. Біля п’яти років назад припинивши подружні стосунки, позивач самостійно займається вихованням та утриманням сина. Батько за цей час жодного разу не поцікавився ні самим сином, ні його матеріальним станом. Останній не створив  умов для проживання, навчання, розвитку неповнолітнього, самоусунувся від виконання батьківських обов’язків. Позов задоволено по даній справі.

          Аналогічна ситуація і по справі за позовом К. до Л., треті особи на стороні позивача: опікунська рада при виконавчому комітеті Снітківської сільської ради та Орган опіки та піклування Мурованокуриловецької районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Л. ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню доньки. Не піклується про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, не приймає участі у створенні належних умов для її проживання, оскільки малолітня дочка має фізичну ваду – вроджений вивих стегон. В судовому засіданні позивач зменшила позовні вимоги, відмовилася від стягнення аліментів. Суд задоволив позов.

   Згідно із ч. 4 ст. 19 СК при розгляді судом  спорів  щодо позбавлення  батьківських прав  обов'язковою є участь у справі  органу  опіки  та піклування. Представники органу опіки і піклування завжди були присутніми при розгляді даної категорії справ та допитані в судовому засіданні. Також  відповідно до ч.  5 ст.  19  СК  орган опіки і піклування  подавав суду письмовий висновок  щодо розгляду спору  на підставі відомостей, одержаних в результаті  обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажать  проживати з дитиною, брати участь   у її вихованні.

Частиною  1  ст. 243   СК   України  передбачено,  що  опіка,  піклування встановлюється  над   дітьми-сиротами   і   дітьми,   позбавленими батьківського піклування. Визначення того, яку дитину слід вважати позбавленою батьківського піклування,  міститься у  ч.  1.  ст.  1 Закону   від  13  січня  2005  р.  N  2342-IV    "Про забезпечення  організаційно-правових  умов   соціального   захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування": діти, позбавлені батьківського піклування,  - діти,  які залишилися  без піклування  батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків  безвісно  відсутніми  або  недієздатними,  оголошенням їх померлими,  відбуванням покарання в  місцях  позбавлення  волі  та перебуванням  їх під вартою на час слідства,  розшуком їх органами внутрішніх справ,  пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів  та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження,  тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а  також  підкинуті  діти,  батьки яких невідомі,  діти,  від яких відмовилися батьки,  та безпритульні діти. Опікунів  не призначали по даній категорії справ.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п.2 ч.1 ст.164 СК України). Батьківських прав, як не дивно, позбавляються  і матері, які народили дитину.  Так, задоволено позов служби у справах дітей Мурованокуриловецької районної державної адміністрації в інтересах К., К. до К. про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів (головуючий суддя Добровольський В.В.), оскільки відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток своїх дітей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не спілкується з дітьми взагалі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу. На утримання дітей  стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення старшою дитиною повноліття. Аліменти будуть  перераховуватися на особистий рахунок дітей, який відкритий у філії - Вінницьке Обласне управління АТ «Державний Ощадний банк України» .

Ухилення від  виконання юридичного обов’язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість  виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Батько вважається таким, що  ухиляється від обов’язку по вихованню  дитини, якщо він ні усно, ні письмово не спілкується з нею, не проявляє  до неї найменшої батьківської турботи, хоча має таку можливість. Зокрема, по справі за позовом Мурованокуриловецької загальноосвітньої санаторної школи-інтернат І-ІІІ ступенів для дітей із захворюванням серцево-судинної системи в інтересах неповнолітної Б. до Б. про позбавлення батьківських прав (головуючий суддя Добровольський В.В.). З пояснень   представника позивача, неповнолітньої Б. слідує, що  дитина навчається у Мурованокуриловецькій школі – інтернат з 2014 року та перебуває на частковому утриманні школи. Її батько після смерті матері став проживати з іншою жінкою. Він не цікавиться донькою, не приймає участі у її вихованні, матеріально не забезпечує, не піклується про її здоров'я.  Б. під час канікул  та на вихідні дні проживає у с. Снітків з бабусею.

У справі за позовом К. до К., третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – опікунська  рада  при виконавчому  комітеті Немерченської  сільської ради  про  позбавлення батьківських прав (головуюча суддя Тучинська Н.В.). З моменту припинення шлюбу відповідач жодного разу не спілкувався з дітьми, не цікавився їх навчанням, побутом, не сплатив жодної копійки аліментів. Постійне пияцтво відповідача, негативне  відношення   до дітей, небажання спілкуватись  із дітьми,  уникнення  відповідальності за них, відчуття сорому дітей  за поведінку і вчинки батька призвело до звернення до суду та винесення  рішення про  позбавлення батьківських прав.

Справи зазначеної категорій  не оскаржувалися в апеляційному порядку.

  Справи про  позбавлення   батьківських   прав   нечисленні   й особливих труднощів у судів не викликають.

Керівник апарату Мурованокуриловецького

районного суду                                                  Людмила Козак