УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області у справах про злочини проти власності (ст.ст. 185-198 КК України) за 2015 рік

                                                                                            УЗАГАЛЬНЕННЯ

судової практики Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області у справах про злочини проти власності   (ст.ст. 185-198 КК України) за 2015 рік

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Суб'єктами права власності є фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), юридичні особи (господарські товариства, професійні спілки, громадські, релігійні об'єднання тощо), держава. Їх рівність перед законом і забезпечення захисту їхніх прав державою закріплено у статті 13 Конституції України.

 Право власності в Україні охороняється законом. Розділом VІ Кримінального кодексу України встановлено, які саме суспільно небезпечні діяння проти власності є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

 Злочини проти власності становлять одну із найпоширеніших груп злочинних дій. Так, у 2015 р. їх кількість складала 35,9 % від загальної кількості вчинених злочинів.

Родовим об'єктом злочинів є право власності, зміст якого становлять володіння, користування і розпорядження своїм майном. Об'єктами злочинів, які вчиняються з використанням насильства або погрозою його застосування (насильницький грабіж, розбій, вимагання, погроза знищення майна), є також життя, здоров'я, психічна або фізична недоторканність людини.

Предметом злочинів проти власності є, як правило, майно, яке має вартість, ціну і перебуває у чужій для винної особи власності. Предметом таких злочинів також можуть бути гроші, цінні папери, документи, які є еквівалентом вартості, та документи, які засвідчують право певної особи на майно.

До категорії справ про злочини проти власності відносяться:

- крадіжка (ст.185 КК України);

- грабіж (ст.186 КК України);

- розбій (ст.187 КК України);

- вимагання (ст. 189 КК України);

- шахрайство (ст.190 КК України);

- привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання   службовим становищем (ст.191 КК України);

- придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним  шляхом (ст. 198 КК України).

В провадженні Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області  у 2015 році перебувало 33 кримінальних  проваджень про злочини проти власності відносно 39 осіб (з урахуванням залишку 2014 року). З них: 24 кримінальних  проваджень про обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого статтею 185 КК України (крадіжка); 1 кримінальне провадження про обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого статтею 186 КК України (грабіж); 8 кримінальних проваджень про обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого статтею 191 КК України (привласнення, розтрата майна  або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).

Із указаної кількості справ суддями Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області розглянуто 31 кримінальне провадження зазначеної категорії, з постановленням   вироку -28 (з яких 6- із затвердженням угоди:  4 –про примирення, 2- визнання винуватості, по 1 кримінальному провадженні відмовлено  в затверджені угоди і повернуто прокурору для продовження досудового розслідування), 1  провадження повернуто прокурору, 1- закрито. За  вчинення злочинів проти власності  засуджено 34 особи, що становить 69,4% від загальної кількості засуджених осіб.

2 кримінальних провадження відносно 2-х осіб становить залишок нерозглянутих справ станом на 01.01.2016 року.

Відповідно до вимог ст. 65 КК  України при призначенні покарання за вчинення злочинів суд враховував ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, призначалося покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нею нових злочинів.

За злочини проти власності засудженим призначались наступні міри покарання :

-за ст.185 ч 1  КК України  4 особи засуджено до штрафу, 1  особу до громадських робіт, 1  особу до позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням ;

-за ст.185 ч 2  КК України 1 особу засуджено до позбавлення волі, 10  осіб до позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням;

-за ст.185 ч 3  КК України 2 особи засуджено до позбавлення волі, 9 осіб засуджено до позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням;

-за ст.186 ч. 3  КК України до  1 особу засуджено до позбавлення волі;

-за ст. 191 ч.1 КК України 1 особу засуджено до штрафу;

         -за ст. 191 ч.2 КК України 2 особи засуджено до позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з випробуванням та 2 особи засуджено до позбавлення волі та звільнено внаслідок амністії.

Таким чином,  найбільше  за злочини проти власності  до 22 осіб застосовано ст. 75 КК України, що передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням. У разі звільнення засуджених від відбування покарання з випробувальним терміном до них застосовується ст. 76 КК України, якою на засуджених в основному покладаються такі обов`язки:

 -  не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

 -  періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

В 2015 році судом засуджено 4 особи до позбавлення волі за скоєння злочинів проти власності.

Так, будучи умовно-достроково звільненим з місць позбавлення волі із невідбутим терміном покарання 1 рік і 5 місяців, П. повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном, зайшов до будинку Р., що в с. Котюжани Мурованокуриловецького району Вінницької області,  та  відкрито викрав кошти в сумі 1200 гривень. Ігноруючи волю власниці будинку, яка словесно намагалась зупинити П. та повернути кошти, той покинув будинок і пішов у невідомому напрямку. Діями П. потерпілій Р. завдано матеріальної шкоди в розмірі 1200 гривень. Суд прийшов до висновку про доведеність вини П. в інкримінованому йому злочині і що його  дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 186 КК України як грабіж, вчинений повторно та  поєднаний з проникненням у житло (головуюча суддя Тучинська Н.В.)

За ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна вчинене повторно засуджено К., раніше неодноразово судимого, останній раз 19.06.2014 року Святошинським районним судом м. Києва за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений з випробуванням на 2 роки. К. не зробив належних висновків щодо своєї поведінки, не намагався відновити своє становище у громадянському суспільстві, як законослухняного  громадянина, вже неодноразово був засудженим до позбавлення волі за викрадення чужого майна,  тому суд прийшов до висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі із застосуванням вимог ст. 71 КК України (головуюча суддя Коломійцева В.І.).   

За ст.185 ч.3 КК України  засуджено С. (головуюча суддя Коломійцева В.І.)    та Б. за ст.185 ч.3 КК України, ч. 2 ст. 263 КК  (головуюча суддя Коломійцева В.І.), оскільки вони скоїли таємне викрадення чужого майна (крадіжки), вчинені повторно та поєднані із проникненням у житло. На підставі ст. 71 КК України до призначеного С. покаранню частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 19.01.2011 року у вигляді шести місяців позбавлення волі, і остаточно призначено до відбування чотири роки  шість місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України остаточно призначено Б. покарання шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та вироком Могилів – Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20 березня 2015 року, у виді позбавлення волі строком на п’ять років із повним зарахуванням покарання, відбутого частково за вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від  20 березня 2015 року.

Також за злочини проти власності застосовувався штраф (185 КК- крадіжка) – до 4 осіб.

Так, 24 грудня 2015 року  визнано винною Н. за ст.185 ч. 1 КК України (головуюча суддя Коломійцева В.І.) та призначено  покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.  Суд врахувавши всі обставини справи в їх сукупності, ставлення обвинуваченої до вчиненого, її каяття, вчинення злочину вперше, активне сприяння розкриттю злочину, думку потерпілої, переконаний, що саме покарання у виді максимального штрафу у межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано її діяння буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари Н. за вчинене, а й буде слугувати для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів як засудженою так і іншими особами.

Також по двох провадженнях (головуюча суддя Тучинська Н.В.) та  одному провадженню (головуюча суддя Коломійцева В.І.) про обвинувачення   П., П.,Ф. визнано винними  за ч. 1  ст. 185 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Інший приклад. По кримінальному провадженню (головуючий суддя Добровольський В.В.) обвинувачену В. визнано винною за ч. 1 ст. 191 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 510 гривень. На підставі частини четвертої статті 53 КК України виплату штрафу розстрочено на 10 місяців рівними частинами по 51 гривні щомісячно. Призначаючи покарання обвинуваченій В. суд врахував тяжкість вчиненого злочину, особу винної, обставини, що пом’якшують покарання: позитивну характеристику,  першу судимість, на утриманні  знаходиться троє неповнолітніх дітей. В справі  наявні документи про майновий стан засудженої  і її можливість сплатити такий штраф. Таким чином, суд призначив штраф із розстрочкою з урахуванням майнового стану засудженої.

До 2 засуджених застосоване додаткове покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади. Так, по кримінальних провадженнях обвинувачення   А.  за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та про обвинувачення  К.  за ч. 2 ст. 191 КК України   призначено додаткове  покарання у вигляді позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виборчим процесом. 

Аналіз наведених даних дає підстави для висновку про те, що найбільш поширеними з-поміж інших злочинів проти власності є злочини, передбачені статтею 185 КК України (крадіжка). Із зазначеної категорії в провадженні суду перебувало 24 кримінальних проваджень (відносно 30 осіб), з яких: розглянуто з постановленням вироку – 28 проваджень (з яких 4- із затвердженням угоди про примирення), по 1 кримінальному провадженні - відмовлено у затвердженні угоди та повернуто прокурору для продовження досудового розслідування; 1 кримінальне провадження направлено для визначення підсудності, 1 кримінальне провадження - закрито.

Непоодинокими випадками є застосування при розгляді кримінального провадження даної категорії ст. 349 КПК України, що зумовлено визнанням обвинуваченим своєї винуватості та небажанням досліджувати докази по справі відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, що призводить до швидшого завершення розгляду справи.

Аналізуючи справи про злочини проти власності не можна не згадати про потерпілих, які являються основною ланкою (причиною) при порушенні кримінальних проваджень даної категорії та розгляду їх в суді. Зокрема, по злочинам проти власності проходило 27 потерпілих - осіб, з яких жінок – 14, чоловіків – 13, вік потерпілих від 18 років і старше. Усім їм заподіяно матеріальної та моральної шкоди. Кількість юридичних осіб, яким заподіяно шкоду – 4. Матеріальної та моральної шкоди по всім категоріям справ про злочини проти власності заподіяно на суму 63947 грн., з них фізичним особам на суму 57578 грн.

Відповідно до ст. 28 КПК України, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальному провадженні пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальним провадженням.

Цивільний позов може бути пред'явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства. Слід зазначити, що у більшості випадках потерпілі не заявляли позови про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

ВИСНОВКИ: 

Вагомим фактором вчинення громадянами України злочинів проти власності є соціальне становище та матеріальний стан громадян.

Часто злочини вчиняються особами в стані алкогольного сп`яніння, групою осіб, а також у період відбуття особою іспитового строку, з корисливих мотивів, маючи не зняту чи не погашену судимість.

    Судді Мурованокуриловецького районного суду дотримуються вимог норм матеріального та процесуального права при розгляді кримінальних  проваджень про злочини проти власності, достатньо повно з'ясовують фактичні обставини справи, дають правильну юридичну оцінку доказам. Усі справи розглянуті у встановлені строки, порушень не допускається, у зв'язку з чим вироки, винесені за результатами розгляду кримінальних проваджень даної категорії, відповідають вимогам чинного законодавства України.

Керівник апарату суду                              Людмила Козак