Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

01 березня 2013, 09:49

План:

1. Загальні засади звільнення від кримінальної відповідальності.

2. Аналіз статистичних даних по розглянутих судом справам у випадках звільнення від кримінальної відповідальності.

3. Види звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з:

3.1. дійовим каяттям (ст. 45 КК України);

3.2. примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК України);

3.3. передачею особи на поруки (ст. 47 КК України);

3.4. зміною обстановки (ст. 48 КК України);

3.5. закінчення строків давності (ст. 49 України);

3.6. проблеми застосування звільнення від кримінальної відповідальності.

4. Особливості звільнення від кримінального покарання та підстави його застосування.

5. Аналіз статистичних даних по розглянутих судом справам у випадках звільнення від кримінального покарання.

6. Види звільнення від покарання:

6.1. з випробуванням (ст. ст. 75-79 КК України);

6.2. у зв’язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК України);

6.3. умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК України);

6.4. заміна невідбутої частини покарання більш м’яким (ст. 82 КК України);

6.5. вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК України);

6.6. за хворобою (ст. 84 КК України);

6.7. на підставі закону України про амністію (ст. ст. 85, 86 КК України);

6.8. проблеми застосування звільнення від покарання.

Відповідно до листа судді апеляційного суду Вінницької області Бурденюка С.І. №1-1153/2012 від 11.02.2013 року Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області проведено узагальнення практики звільнення від кримінальної відповідальності або від кримінального покарання за 2011-2012 роки.

Для проведення узагальнення використано статистичну звітність Мурованокуриловецького районного суду за 2011-2012 роки, обліково–статистичні картки на кримінальні справи, кримінальні справи.

1. Загальні засади звільнення від кримінальної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності - це врегульована кримінальним і кримінальним процесуальним законодавством відмова держави від застосування щодо особи, яка вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи.

Судді Мурованокуриловецького районного суду у всіх випадках вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності керувалися Кримінальним кодексом України, Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року (а з 20 листопада 2012 року – Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року), Законом України «Про амністію у 2011 році», Постановою Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та Постановою Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності».

У 2011 році, відповідно до ч. 1 ст. 44 КК України Мурованокуриловецьким районним судом від кримінальної відповідальності звільнялися особи, які вчинили злочин, у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, а також на підставі закону України про амністію. Проте 02 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про застосування амністії в Україні" та інших законодавчих актів України». Відповідно до цього Закону, ч. 1 ст. 44 КК України викладено у новій редакції, а саме: «1. Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом». Дані зміни набрали чинності з 01 січня 2012 року.

Однак, статтею 6 Закону України "Про амністію у 2011 році" від 8 липня 2011 року № 3680-VI передбачено звільнення від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, осіб, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.

Із 1 січня 2012 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону "Про застосування амністії в Україні" та інших законодавчих актів України" від 2 червня 2011 року № 3465-VI, відповідно до якого Закон України "Про застосування амністії в Україні" викладено у новій редакції.

Згідно з новою редакцією Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністією визнається повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі зазначив, що, враховуючи положення статті 5 КК України, при вирішенні питань застосування амністії за діяння, які були вчиненні до набрання чинності Законом "Про амністію у 2011 році" від 8 липня 2011 року включно необхідно застосовувати положення цього Закону, якщо це поліпшує становище особи.

Таким чином, у 2012 році суддями Мурованокуриловецького районного суду також звільнялися від кримінальної відповідальності особи на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року.

Так, по справі (головуюча суддя – Коломійцева В.І.) про обвинувачення Ш. за ч. 1 ст. 289 КК України, судом було закрито кримінальну справу та звільнено особу від кримінальної відповідальності в зв'язку з актом амністії. Дане рішення було прийнято судом зокрема тому, що під час судового слідства підсудний Ш. звернувся до суду з клопотанням про застосування до нього акту амністії, оскільки він має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, по пред’явленому обвинуваченню вину визнав повністю і тому просив звільнити його від відповідальності на підставі ст. 1 п. “в” Закону України “Про амністію” від 08.07.2011р. та закрити відносно нього кримінальну справу. Прокурор не заперечував проти закриття справи відносно Ш. внаслідок акта амністії.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що заява підсудного підлягає задоволенню виходячи з наступного. Зокрема, Ш. обвинувався в скоєнні злочину в червні 2011р., який в силу ст.12 КК України відносився до злочину середньої тяжкості, раніше не судимий, повністю визнав свою вину, щиро розкаявся в скоєному, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: Л., 05.05.1995 року народження, Т., 11 червня 2004 року народження та Г., 03 липня 2008 року народження, який є інвалідом дитинства,даний злочин ним було вчинено до набрання Законом України “Про амністію у 2011 році” від 08.07.2011 р. законної сили, а тому він є суб’єктом амністії, в зв’язку з чим до нього необхідно застосувати ст.1 п. “в” Закону України “Про амністію у 2011 році” від 08.07.2011 р.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках встановлених законом здійснювалося судом у порядку, встановленому статтями 6, 7, 7¹, 7², 8, 9, 10, 11¹ КПК України 1960 року. У 2012 році не вирішувалося питання про звільнення осіб від кримінальної відповідальності у порядку передбаченому ст. ст. 285-288 КПК України 2012 року.

Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, судді Мурованокуриловецького районного суду у кожному конкретному випадку повно і точно встановлювали фактичні обставини та кваліфікацію вчиненого злочину. Так по справі (головуючий суддя – Добровольський В.В.) про обвинувачення В. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, судом, при звільненні підсудного від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, встановлювалися обставини вчинення злочину, зокрема те, що В. 20 січня 2011 року біля 17 години керуючи власним автомобілем “Мерседес 308 - Д”, та рухаючись по автодорозі в напрямку м. Могилів-Подільський порушив вимоги п. 10.1 та п. 12.1 Правил дорожнього руху України, а саме : перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, при цьому В. під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозив та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в результаті чого виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення із автомобілем “Мерседес С 200”, який рухався в зустрічному напрямку і яким керував громадянин Республіки Молдова В. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля “Мерседес 308 - Д” В. отримала тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани тім’яної дільниці голови – які відносяться до легких тілесних ушкоджень та переломо-вивих головки правої плечової кістки, яке відноситься до середнього ступеня тяжкості.

При звільненні Мурованокуриловецьким районним судом осіб від кримінальної відповідальності, обов’язково встановлювалася згода обвинуваченого (підсудного) про закриття справи саме з цієї підстави.

У разі надходження кримінальної справи до суду з обвинувальним висновком, вона розглядалася в загальному порядку, із проведенням судового слідства. З’ясовувалися всі визначені законом питання: обвинуваченому роз’яснювалася підстава звільнення від кримінальної відповідальності і його право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави; з’ясовувалося чи відшкодована завдана злочином шкода; в обов’язковому порядку заслуховувалася думка інших учасників процесу про можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності, зокрема потерпілого та прокурора. Лише після дотримання усіх зазначених вимог, за наявності для цього підстав, справа закривалася, а особа – звільнялася від кримінальної відповідальності.

Протягом 2011 року Мурованокуриловецьким районним судом вирішувалося питання про звільнення 17 осіб від кримінальної відповідальності. З них:

- у зв’язку з дійовим каяттям – 9 осіб;

- у зв’язку з примиренням винного з потерпілим – 2 особи;

- у зв’язку з передачею особи на поруки – 2 особи;

- у зв’язку зі зміною обстановки – 3 особи;

- у зв’язку із закінченням строків давності – 1 особа.

Протягом 2012 року судом вирішувалося питання про звільнення 20 осіб від кримінальної відповідальності. З них:

- у зв’язку з дійовим каяттям – 4 особи;

- у зв’язку з примиренням винного з потерпілим – 6 осіб;

- у зв’язку з передачею особи на поруки – 2 особи;

- у зв’язку зі зміною обстановки – 4 особи;

- у зв’язку із закінченням строків давності – 4 особи.

Усього за 2011 – 2012 роки Мурованокуриловецьким районним судом було вирішено питання про звільнення від кримінальної відповідальності відносно 37 осіб.

У своїй більшості питання звільнення від кримінальної відповідальності розглядалося судом після надходження кримінальної справи з обвинувальним висновком. І коли в ході судового розгляду виявлялися визначені законом підстави для такого звільнення, провадження у справі закривалося, а особа – звільнялася від кримінальної відповідальності. Так, за 2011 – 2012 роки було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами встановленими в ході судового розгляду кримінальної справи – 27 осіб. І лише відносно 10 осіб до суду надійшли постанови слідчих або прокурора для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. У всіх випадках, вказані постанови слідчих або прокурора, судом задовольнялися.

Також у 2011 – 2012 роках суддями Мурованокуриловецького районного суду у 4 кримінальних справах, що надійшли з обвинувальними висновками, відносно 6 осіб винесено постанови закриття провадження у справі та звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з актом амністії.

3.1. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК України)

Відповідно до ст. 45 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Протягом 2011 – 2012 років Мурованокуриловецьким районним судом звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям 13 осіб. При чому відносно 2 осіб в ході досудового слідства від прокурора надійшли постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності з цієї підстави. В інших випадках, така підстава звільнення від кримінальної відповідальності як дійове каяття, встановлювалася судом в ході судового розгляду справи.

Звільняючи особу від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, судді Мурованокуриловецького районного суду обов’язково встановлювали, чи вчинила вона злочин вперше; чи вчинене нею діяння належить до злочинів невеликої тяжкості або необережних злочинів середньої тяжкості; чи щиро покаялася. Крім того, визначаючи, чи особа дійсно щиро покаялася суд наводив конкретні обов’язкові елементи дієвого каяття. Так, по справі (головуюча суддя – Тучинська Н.В.) про обвинувачення Р.за ч. 1 ст. 172 КК України, звільняючи підсудну від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, судом було зазначено, що Р. обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до кваліфікації злочинів, передбачених ст. 12 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості. Злочин Р. вчинила вперше, після вчинення злочину щиро і дієво покаялася, зокрема, оформила трудову угоду і сплатила обов’язкові платежі до бюджету, активно сприяла розкриттю вчиненого нею злочину, характеризується виключно позитивно.

Також при звільненні особи судом встановлювалося чи повністю нею відшкодовано збитки або усунуто заподіяну шкоду.

Хоча закон передбачає звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України незалежно від того, чи погоджується на це потерпілий, судді Мурованокуриловецького районного суду у разі закриття справи з’ясовували думку потерпілого з цього питання.

Таким чином, суд звільняв осіб від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям лише у разі сукупності усіх зазначених у законі необхідних умов.

3.2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК України)

Відповідно ст. 46 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Протягом 2011 – 2012 років Мурованокуриловецьким районним судом було звільнено від кримінальної відповідальності 8 осіб у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.

Застосовувавши такий вид звільнення від кримінальної відповідальності, судді Мурованокуриловецького районного суду обов’язково слідкували за наявністю необхідних для цього усіх умов передбачених законом. А саме:

- особа вчинила злочин уперше;

- вчинений умисний злочин є злочином невеликої тяжкості, а необережний злочин - середньої тяжкості;

- особа, яка вчинила такий злочин, примирилася з потерпілим;

- особа, яка вчинила такий злочин відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Так, по справі (головуюча суддя – Тучинська Н.В.) про обвинувачення Ю. зач. 4 ст. 37 - ст. 128 КК України, суд закриваючи провадження у справі та звільняючи підсудного від відповідальності у зв`язку з примиренням з потерпілим, зазначив, що злочин, у скоєнні якого обвинувачується Ю., - необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження, - відповідно до класифікації злочинів, визначеної ст. 12 КК України, відноситься до необережного злочину невеликої тяжкості і за нього не може бути призначено покарання, пов`язане з позбавленням волі. Підсудний злочин вчинив вперше, визнає свою вину і кається у скоєному, примирився з потерпілим та відшкодував заподіяні збитки, про що свідчать їх письмові заяви.

3.3. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки (ст. 47 КК України)

Відповідно до ст. 47 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Протягом 2011 – 2012 років Мурованокуриловецьким районним судом було звільнено від кримінальної відповідальності 4 осіб у зв’язку з передачею їх на поруки колективу підприємства, установи чи організації, в яких підсудні працювали.

Приймаючи рішення про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, судді Мурованокуриловецького районного суду ретельно перевіряли дотримання усієї сукупності умов, необхідних для такого звільнення, що передбачені законом.

Так, по справі № 216/893/12 (головуючий суддя – Добровольський В.В.) про обвинувачення О. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, трудовий колектив ДП “Мурованокуриловецький водоканал ”КП “Вінницяоблводоканал”, в якому працює підсудній, на загальних зборах прийняв рішення клопотати перед судом про передачу О. на поруки. При задоволенні даного клопотання судом було враховано, що відповідно до кваліфікації злочинів визначених у ст. 12 КК України, злочин вчинений підсудним , відноситься до невеликої тяжкості, вчинено вперше, позитивну характеристику, знаходження на утриманні малолітньої дитини, відшкодування потерпілому шкоди, що підтверджено заявою потерпілого. На підставі викладено суд прийшов до висновку, що виправлення підсудного можливе із звільненням його від кримінальної відповідальності, а перебування його у колективі, який звернувся про передачу його на поруки сприятиме його виправленню та перевихованню.

В одному випадку підсудній не виправдав довіри колективу і у кінці 2012 року до суду надійшло рішення зборів трудового колективу про відмову від поручительства у зв’язку не виправданням довіри. Суд відповідно до ч. 2 ст. 13 КПК України 1960 року направив дане рішення прокурору Мурованокуриловецького району для вирішення питання про внесення касаційного подання.

3.4. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки (ст. 48 КК України)

Відповідно до ст. 48 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Протягом 2011 – 2012 років Мурованокуриловецьким районним судом звільнено від кримінальної відповідальності 7 осіб у зв’язку зі зміною обстановки.

Звільняючи від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки, суддями Мурованокуриловецького районного суду конкретно визначалися підстави такого звільнення: 1) вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або 2) особа перестала бути суспільно небезпечною.

Крім того, керуючись роз’ясненнями Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», судді застосовували ст. 48 КК України лише встановивши, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.

Так, 27 листопада 2012 року суд розглянув справу (головуюча суддя – Тучинська Н.В.) про обвинувачення Г. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Кримінальна справа до суду була направлена із поданням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки.

Суд, розглянувши дане подання, прийшов до висновку, що подання є слушним, підставним, таким, що не суперечить вимогам закону, а тому Г. може бути звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу – щодо нього закрито, що відповідає вимогам ст. 48 КК України та ст. 7 КПК України.

Зокрема, з матеріалів кримінальної справи вбачається, що Г. обвинувачується в скоєнні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України належить до злочинів середньої тяжкості. Довідкою ВІТ ГУМВС України у Вінницькій області встановлено, що Г. раніше злочинів не вчиняв, до кримінальної відповідальності притягується вперше, відшкодував заподіяну шкоду. Із довідки Вищеольчедаївської сільської ради від 19 листопада 2012 року вбачається, що Г. виключно позитивно характеризується за місцем проживання, як такий, що не порушує громадського порядку та не зловживає спиртними напоями, нічим не компрометує себе. Крім того, суд врахував, що з моменту вчинення злочину Г. одружився, має утриманні малолітню доньку О., 15 лютого 2012 року народження, Суд вважав, що протягом періоду з дня інциденту між обвинуваченим і потерпілим С. і до сьогоднішнього дня обстановка, яка оточувала їх на момент вчинення злочину, змінилася таким чином, що позитивно впливає на них і робить маловірогідним вчинення Г. нового тотожного або однорідного злочину. Зокрема, підсудний після вчинення злочину не спілкувався з потерпілим.

На підставі вищевикладеного суд прийшов до висновку, що підсудний Г. сам та обстановка навколо нього зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення ним нового злочину.Таким чином суд вважав, що обвинуваченого можна звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України та справу провадженням закрити.

3.5. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку закінченням строків давності (ст. 49 КК України)

Відповідно до ст. 49 КК України, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Протягом 2011 – 2012 років Мурованокуриловецьким районним судом розглянуто подання про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності відносно 5 осіб. У всіх випадках такі подання були задоволені. Провадження по кримінальних справах, які надійшли до суду з обвинувальними висновками, у зв’язку із закінченням строків давності не закривалися.

При розгляді справ даної категорії, суддями Мурованокуриловецького районного суду враховувалося, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України лише якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності (в залежності від тяжкості злочину) і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Вказана інформація ретельно перевірялася у судовому засіданні.

Так, 20 вересня 2012 року розглянуто справу (головуюча суддя – Тучинська Н.В.) за постановою слідчого СВ Мурованокуриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області капітана міліції Г. про закриття кримінальної справи в зв’язку із закінченням строків давності. В ході розгляду справи судом було встановлено, що відносно П. 02 квітня 2008 року слідчим СВ Мурованокуриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області старшим лейтенантом міліції Ч. було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України. Зокрема, П. обвинувачувався у тому, що 24 березня 2008 року о 10-ій годині, перебуваючи на подвір’ї власного будинку, розташованого в с. Знаменівка Мурованокуриловецького району, шляхом демонстрації та прикладання ножа до шиї своєї співмешканки Б., погрожував останній вбивством, в результаті чого в неї виникли реальні побоювання за своє життя та побоювання виконання своїх погроз. Оскільки на цей момент закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, справа до суду направлена із постановою слідчого про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Прокурор в судовому засіданні підтримала постанову слідчого і заявила, що згідно ст. 49 ч. 1 п. 2 КК України підсудний П. є таким, що підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 129 КК України, а кримінальна справа має бути закрита.

Підсудний П. в судовому засіданні заявив, що свою вину у вчиненому злочині він визнає повністю, щиро кається та просить кримінальну справу відносно нього закрити у зв’язку із закінченням строків давності.

Потерпіла Б. в судове засідання не з’явилася. 22 серпня 2012 року потерпіла подала слідчому заяву про те, що вона не заперечує проти закриття справи.

Вивчивши матеріали кримінальної справи, суд вирішив, що постанова слідчого про звільнення обвинуваченого П. від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 129 КК України підлягає до задоволення оскільки П. притягується до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 129 КК України, за яку передбачає покарання у виді арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до двох років.Згідно ст. 12 КК України, вказаний злочин належить до злочинів невеликої тяжкості. Згідно ст. 49 ч. 1 п. 2 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин. Даних про те, що підсудний П. ухилявся від слідства чи суду, а також даних про те, що він вчинив новий злочин невеликої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин у суду не має, про що свідчить інформація ВІТ УМВС України у Вінницькій області. Злочин підсудним П. вчинено 24 березня 2008 року, тобто на час розгляду справи в суді минуло понад 3 роки. До направлення кримінальної справи до суду обвинуваченому роз'яснено сутність обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття справи з цієї підстави, - П. не заперечив проти закриття справи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 282 КПК України та п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 12 “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності”, якщо під час судового розгляду справи будуть встановлені підстави для закриття справи, передбачені ст. 11-1 КПК України, суддя своєю постановою закриває справу. При цьому звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності та відповідного закриття кримінальної справи є обов’язком, а не правом суду.

Враховуючи вищевикладене, суд звільнив П. від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 129 КК України, оскільки останній від слідства та суду не ухилявся, з часу вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України минуло понад три роки, підсудний щиро розкаявся у вчиненому та визнав свою вину, не заперечував проти закриття справи, а провадження у даній кримінальній справі закрив.

Суддями Мурованокуриловецького районного суду не розглядалися питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, а також злочини проти миру та безпеки людства, передбачені у статтях 437 - 439 і частині першій статті 442 Кримінального кодексу України.

3.6. Проблеми застосування звільнення від кримінальної відповідальності.

При розгляді кримінальних справ, пов’язаних із застосуванням звільнення осіб від кримінальної відповідальності у суддів Мурованокуриловецького районного суду проблемних питань не виникало. Справи вказаної категорії у апеляційному порядку не оскаржувалися.

4. Особливості звільнення від кримінального покарання та підстави його застосування.

Звільнення від кримінального покарання - це притягнення винного до кримінальної відповідальності, призначення судом покарання, але усунення засудженого від фактичного відбування цього покарання.

Звільнення від кримінального покарання, судді Мурованокуриловецького районного суду застосовували лише до особи, яка визнана винною у вчиненні злочину за обвинувальним вироком суду і їй була призначена відповідна міра покарання.

У переважній більшості Мурованокуриловецьким районним судом особи звільнялися від покарання з випробуванням. Хоча траплялися випадки звільнення від покарання на підставі закону України про амністію та умовно-дострокового звільнення.

У всіх випадках звільнення осіб від покарання загальними підставами його застосування були неможливість або недоцільність застосування покарання переважно внаслідок того, що під впливом певних об'єктивних і суб'єктивних факторів була втрачена або значно знижена суспільна небезпечність засудженого.

Протягом 2011-2012 року, звільнення від покарання застосовувалося і щодо неповнолітніх. В основному зазначені особи звільнялися від покарання з випробуванням. В такому випадку, суд у рішенні завжди посилався на ст. 104 КК України.

5. Аналіз статистичних даних по розглянутих судом справах у випадках звільнення від кримінального покарання.

Протягом 2011 року Мурованокуриловецьким районним судом звільнено від відбування покарання 51 особу. З них:

- з випробуванням – 45 осіб;

- на підставі закону України про амністію – 6 осіб.

В одному випадку суд відмовив у задоволенні клопотання про звільнення особи на підставі закону України про амністію.

Протягом 2012 року Мурованокуриловецьким районним судом звільнено від відбування покарання 65 осіб. З них

- з випробуванням – 64 особи;

- умовно-дострокове звільнення – 1 особа;

Усього за 2011 – 2012 роки Мурованокуриловецьким районним судом було звільнено від кримінального покарання 116 осіб.

Найпоширенішим видом звільнення особи від покарання, що застосовувався суддями Мурованокуриловецького районного суду – це, звичайно, звільнення від відбування покарання з випробуванням. Так із 205 засуджених осіб за 2011 – 2012 роки Мурованокуриловецьким районним судом, 109 – було звільнено від відбування покарання з випробуванням, тобто 53 % засуджених.

6.1. Звільнення від покарання з випробуванням (ст. ст. 75-79 КК України)

Статтею 75 КК України встановлено, що якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, звільнення від відбування покарання з випробуванням полягає у звільненні засудженого від основного покарання за умови, що він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Як можна бачити звільнення особи від відбування покарання доволі часто застосовується суддями Мурованокуриловецького районного суду. Проте у кожному конкретному випадку суд зазначав мотиви та підстави його застосування, і, висновки про можливість виправлення засудженого без відбування покарання завжди базувалися на усій сукупності досліджених доказів.

Так, по справі (головуючий суддя – Добровольський В.В.) про обвинувачення Ш. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, суд визнавши останнього винним та призначивши покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді двох років позбавлення волі, одночасно на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнив засудженого від відбування покарання призначивши йому випробування строком на один рік, при умові, що він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Приймаючи рішення про звільнення Ш. від покарання, суд керувався, зокрема, тим, що підсудній щиро покаявся у вчиненому злочині, позитивно характеризується, на утриманні має неповнолітню дитину інваліда, злочин, який він вчинив відноситься до злочинів середньої тяжкості, а також інші обставини справи.

Таким чином, іншими обставинами, які враховувалися судом при застосуванні звільнення від відбування покарання з випробуванням, належали: сімейне становище винного, наявність на його утриманні інших осіб, тяжкі захворювання членів сім'ї, тощо.

При звільненні осіб від відбування покарання з випробуванням суддями Мурованокуриловецького районного суду враховувалися положення ст. 77 КК України і, в разі необхідності, призначалися відповідні додаткові покарання.

Кримінальний закон пов’язує звільнення від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, що є невід'ємною його ознакою.

Мурованокуриловецьким районним судом іспитовий строк встановлювався відповідно до закону, у межах від одного року до трьох років. Дані межі завжди визначалися з урахуванням характеру і тяжкості вчиненого злочину, виду і строку призначеного покарання, обставин, що характеризують особу засудженого, та інші.

У певних випадках судді Мурованокуриловецького районного суду застосовували ст. 75 КК України і звільняючи особу від покарання з випробуванням, одночасно із призначенням основного покарання, нижче від найнижчої межі встановленої в санкції відповідної статті кримінального кодексу застосовували ст. 69 КК України.

Доцільно було б дати роз’яснення з даного питання, оскільки для одночасного призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, разом зі звільненням особи від відбування покарання з випробуванням, суд, по суті, застосовував одні і ті самі пом’якшуючі обставини двічі: при застосуванні ст. 69 та 75 КК України.

Так, по справі (головуюча суддя – Коломійцева В.І.) по обвинуваченню Г.та М.у вчиненні злочинів передбачених ст. ст. 307 ч.2, 307 ч. 2 КК України, суд вирішив визнати винними підсудніх у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та призначити їм покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді п’яти років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України зазначених осіб звільнено від відбування покарання, якщо вони протягом трирічного іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають такі обов`язки: не виїжджатимуть за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомлятимуть орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання чи роботи.

При визначенні виду та міри покарання підсудним суд врахував положення ст. 50 КК України, яка вказує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню ними нових злочинів. Згідно ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального Кодексу України.

При визначенні виду та міри покарання підсудному Г., суд врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, зокрема, що відповідно до класифікації злочинів, визначеної ст.12 КК України, вчинене ним діяння є тяжким злочином; особу винного, зокрема, що за місцем свого проживання та роботи він характеризується виключно позитивно. Обставинами, що пом’якшують відповідальність суд визнав визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, стан здоров’я, наявність на утриманні малолітньої дитини. Обставин, які обтяжують вину Г. ні органом досудового слідства ні судом не встановлено. Суд врахував також і те, що Г. раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, по місцю проживання, роботи характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, а також обставини, що пом’якшують відповідальність та вважав їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають підстави призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 307 КК Українита звільнити його від відбування покарання з випробуванням та покласти на нього обов’язки, передбачені п.п.2, 3 ст. 76 КК України з метою здійснення контролю за його поведінкою.

При визначенні виду та міри покарання підсудному М., суд аналогічно врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, зокрема, що відповідно до класифікації злочинів, визначеної ст.12 КК України, вчинене ним діяння є тяжким злочином; особу винного, зокрема, що за місцем проживання, роботи та навчання характеризується виключно позитивно. Обставинами, що пом’якшують відповідальність М. суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, визнання вини. Обставин, які обтяжують вину М. ні органом досудового слідства ні судом не встановлено. Суд врахував і те, що М. раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, по місцю проживання, роботи та навчання характеризується виключно з позитивної сторони, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, а також обставини, що пом’якшують відповідальність та вважав їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають підстави призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.2 ст. 307 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням та покласти на нього обов’язки, передбачені п.п. 2, 3 ст. 76 КК України з метою здійснення контролю за його поведінкою.

Відповідно до вимог ст. 59 КК України не призначається додаткова міра покарання - конфіскація майна, коли особа звільняється від відбування обраного покарання з випробуванням, навіть якщо санкція статі Особливої частини КК України передбачає обов’язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна. Так як суд прийшов до висновку про обрання підсудним М., Г. міри покарання із застосування ст.ст.75, 76 КК України, то відповідно не призначав додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке передбачено ч. 2 ст. 307 КК України.

6.2. Звільнення від покарання у зв’язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК України)

Протягом 2011 – 2012 років Мурованокуриловецьким районним судом не звільнялися від покарання особи у зв’язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку у порядку передбаченому ст. 80 КК України.

6.3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК України)

Протягом 2011 – 2012 року суддями Мурованокуриловецького районного суду розглянуто лише одне подання (головуюча суддя – Тучинська Н.В.) Мурованокуриловецького РП КВІ УДПтС України у Вінницькій області та Мурованокуриловецької спостережної комісії про умовно-дострокове звільнення від покарання Я. Так, Я. був засуджений вироком Староміського районного суду м. Вінниці від 24 червня 2009 року за ч. 2 ст. 368 КК України до п’яти років позбавлення волі. Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 07 червня 2011 року Я. невідбуту частину основного покарання замінено на більш м’яке покарання у виді виправних робіт на строк 1 рік 4 місяці і 27 днів із відрахуванням в доход держави 15% заробітку. Оскільки за період відбування покарання засуджений зразковою поведінкою та чесним ставленням до праці довів своє виправлення, інспектор КВІ звернувся до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення Я. від покарання.В судовому засіданні інспектор КВІ М. підтримав своє подання та пояснив, що Я. відпрацював в Могилів-Подільському “Райагролісі”станом на 18.09.2012 року всього 261 день, або 12 місяців і 9 днів, що більше, ніж 2/3 частини призначеного покарання. Засуджений зразковою поведінкою та чесним ставленням до праці довів своє виправлення, а тому є доцільним клопотати про його умовно-дострокове звільнення.Засуджений ствердив суду про чесне і добросовісне відпрацювання призначеного судом покарання, заявив, що колектив його сприймає як добропорядного, з адміністрацією ДП “Могилів-Подільський “Райагроліс”має гарні ділові стосунки, користується авторитетом, стягнень і заохочень за період роботи не мав.Прокурор в судовому засіданні заперечила проти умовно-дострокового звільнення Я. і просила відмовити в задоволенні подання інспектора КВІ. Зокрема, прокурор заявила, що відповідно до норм КПК України безумовною підставою для УДЗ особи від покарання є визнання засудженим своєї вини у злочині, за який його засуджено. Також прокурор заявила, що в матеріалах подання відсутні докази про сумлінне ставлення засудженого до праці, зокрема, накази про заохочення та інформація про відсутність стягнень.

Проте, розглянувши подання, суд прийшов до висновку, що воно підлягає до задоволення.Відповідно до ч. 1 ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК України). Із характеристик за місцем проживання і роботи та з довідок про результати проведеної бесіди старшого ДІМ Мурованокуриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області вбачається, що Я. не порушує громадський порядок, достойно поводить себе, не порушує трудову дисципліну, сумлінний в роботі, поставлені завдання виконує вчасно, користується авторитетом в трудовому колективі, бере активну участь у громадському житті підприємства. Крім того, обставина, що засуджений Я. сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, доводиться протоколом зборів ДП “Могилів-Подільський “Райагроліс”від 06 січня 2012 року, коли трудовий колектив вирішив клопотати перед КВІ Мурованокуриловецького району про заміну виправних робіт на штраф. Спостережна комісія при Мурованокуриловецький районній державній адміністрації також підтримує подання КВІ, про що свідчить погоджувальні підпис і печатка на поданні. Таким чином, суд вважав, що в матеріалах подання зібрано достатньо належних доказів про те, що засуджений Я. сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин. Станом на момент постановлення щодо Я. вироку ч. 2 ст. 368 КК України відносилася до категорії тяжких злочинів, так само як і сьогодні ч. 3 ст. 368 КК України, за якою б кваліфікувався злочин, в скоєнні якого обвинувачувався Я. Розрахунковими даними ДП “Могилів-Подільський “Райагроліс” та платіжними дорученнями доведено, що Я. відбув понад 2/3 частини строку покарання у виді виправних робіт, призначеного судом, а тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України може бути умовно-достроково звільнений від відбування покарання. Крім того, відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року, особи, яким покарання було замінено більш м'яким, можуть бути умовно-достроково звільнені і від цього більш м'якого покарання за правилами, передбаченими ст. 81 КК України. Таким чином, суд прийшов до висновку про достатність приводів і підстав для умовно-дострокового звільнення від покарання у виді виправних робіт щодо засудженого Я.Щодо заяви прокурора у судовому засіданні про те, що кримінально-процесуальним законодавством передбачено, що для умовно-дострокового звільнення від покарання необхідне обов’язкове визнання засудженим вини у злочині, за який його покарано, суд вважав її безпідставною і необґрунтованою. Так, ст. 407 КПК України, яка регулює порядок застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, не зобов’язує суд встановлювати факт визнання вини засудженим, оскільки подання розглядається навіть без витребування кримінальної справи.

6.4. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким (ст. 82 КК України)

Протягом 2011 – 2012 років Мурованокуриловецьким районним судом не розглядалися питання про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким, в порядку передбаченому ст. 83 КК України.

6.5. Звільнення від покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК України)

Протягом 2011 – 2012 років Мурованокуриловецьким районним судом не розглядалися питання про звільнення від покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, в порядку передбаченому ст. 83 КК України.

6.6. Звільнення від покарання за хворобою (ст. 84 КК України)

Протягом 2011 – 2012 років Мурованокуриловецьким районним судом не розглядалися питання про звільнення від покарання осіб за хворобою, в порядку передбаченому ст. 84 КК України.

6.7. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію (ст. ст. 85, 86 КК України)

Протягом 2011 року до Мурованокуриловецького районного суду надійшло 7 подань органів кримінально-виконавчої інспекції про застосування відносно осіб, що відбувають покарання, Закону України “Про амністію у 2011 році” від 08 липня 2011 року. За наявності для цього підстав, більшість таких подань судом задовольнялися. При цьому в обов’язковому порядку враховувалася згода засудженого на застосування до нього амністії. У разі відсутності такої згоди, амністія не застосовувалася. Так, по справі (головуюча суддя – Тучинська Н.В.) за поданням заступника начальника Шаргородського МРВ КВІ УДДПВП України у Вінницькій області М. про застосування щодо засудженого С, 18 вересня 1971 року народження Закону України “Про амністію у 2011 році”від 08 липня 2011 року, судом було прийнято рішення про відмову у задоволенні подання. Судом при розгляді справи було встановлено, що засуджений не бажає, аби щодо нього було застосовано закон про амністію, про що подав суду відповідну заяву. Прокурор також висловилася про те що Закон України “Про амністію у 2011 році”від 08 липня 2011 року може застосовуватися лише за згодою засудженого, а тому в даному конкретному випадку щодо С. цей Закон застосовувати не можна. Таким чином, суд в судовому засіданні прийшов до висновку, що подання інспектора КВІ слід повернути для здійснення подальшого контролю за поведінкою засудженого.

У інших випадках, за наявності для того підстав, суддями Мурованокуриловецького районного суду подання про застосування до засуджених закону України про амністію задовольнялися. Так, по справі (головуючий суддя – Добровольський В.В.) за поданням заступника начальника Шаргородського МРВ КВІ УДДПВП України у Вінницькій області про застосування п. “в” ст. 1 Закону України “Про амністію” відносно І., засудженого за ч. 1 ст. 263 КК України суддею прийнято рішення про звільнення засудженого на підставі акта амністії. Зокрема при розгляді справи, судом встановлено, що І. засуджений вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 5 травня 2011 року за ч. 1 ст. 263 КК України до двох років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України останнього звільнено від відбування покарання з однорічним іспитовим строком. За час іспитового строку порушень громадського порядку І. не допускав, до адміністративної відповідальності не притягувався, за місцем проживання та роботи характеризувався позитивно, являється батьком малолітньої дочки А., 7 січня 2003 року народження. Злочин за який засуджено І., відповідно до ст. 12 КК України не відноситься до тяжких, вчинений до набрання чинності амністії, а тому він підпадає під дію ст. 1 п. “в”Закону України “Про амністію”від 8 липня 2011 року. Оскільки засуджений засуджений І. дав згоду на застосування до нього амністії, дане подання було задоволено у повному обсязі.

6.8. Проблеми застосування звільнення від покарання.

Проблемних питань у суддів Мурованокуриловецького районного суду при звільненні осіб від покарання не виникало. Такі справи розглядалися в порядку та строки визначені законодавством.

При підготовці роз’яснень Пленуму ВССУ доцільно було б дати роз’яснення щодо можливості одночасного застосування статей 69 та 75 КК України при звільненні осіб від покарання.

Голова Мурованокуриловецького

районного суду В. Добровольський