УЗАГАЛЬНЕННЯ
СУДОВОЇ ПРАКТИКИ
Мурованокуриловецького районного суду за 2009 рік
розгляду цивільних справ щодо спорів, які випливають з кредитних відносин
Банківські кредитні правовідносини — це правовідносини, в силу яких позичальник зобов’язується повернути у встановлений строк позичкодавцю — кредитній установі одержану від нього таку саму суму грошей з процентами. Суб’єктами кредитних правовідносин можуть виступати з боку позичкодавця — лише кредитні установи, а з боку позичальника — підприємства, організації, громадяни. Об’єктом кредитного правовідношення є гроші в безготівковій формі або готівкою. Під змістом кредитних правовідносин розуміються права і обов’язки їх суб’єктів. Зміст банківських кредитних правовідносин знаходить основне виявлення в принципах кредитування, до яких належать: забезпеченість, строковість, платність, повернення кредиту та цільовий характер його використання. Принцип забезпеченості кредиту має за мету захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. Кредити надаються під конкретні товарно-матеріальні цінності та затрати виробництва і забезпечуються заставою цих цінностей або продукцією, що надходить в заставу у міру її випуску. Крім матеріального забезпечення, гарантією повернення кредиту можуть бути також цінні папери: акції, облігації, страхові поліси, векселі; гарантії та поруки платоспроможності юридичних і фізичних осіб тощо. Забезпеченість кредиту передбачається в кредитному договорі.
Найбільш складна проблема в сучасній кредитно-фінансовій сфері України — проблема неповернення кредитів. Аналіз матеріалів справ свідчить, що більшість спорів майнового характеру становлять спори, пов’язані з вимогами комерційних банків (які виступають позивачами у цій категорії спорів) про стягнення заборгованості за кредитними договорами у зв’язку з невиконанням зобов’язань. Основними причинами виникнення цих спорів є порушення позичальниками вимог статті 526 Цивільного кодексу України у частині виконання зобов’язання належним чином і в установлений строк відповідно до договору.
У 2009 році Мурованокуриловецьким районним судом розглянуто 13 цивільних справ за позовами банківських установ до фізичних осіб щодо спорів, які випливають з кредитних відносин.
Із усієї маси справ 4 було з позовною вимогою дострокового стягнення суми кредиту та відсотків за весь термін дії Кредитного Договору. Так, ЗАТ КБ «ПриватБанк» було пред’явлено позов до Чабана Василя Івановича (справа № 2-278) про дострокове повернення валютного кредиту (строковий кредит у розмірі 3 тисячі доларів США) з ціною позову 1869,31 долара США; ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» пред’явлено позов до Пасічника Юрія Миколайовича (справа № 2-306) про дострокове повернення валютного кредиту (кредитний договір у розмірі 7811 доларів США) з ціною позову 7113,73 долара США; Акціонерним Банком «Київська Русь» пред’явлено позов до Кирилюка Володимира Миколайовича (справа № 2-333) про дострокове повернення гривневого споживчого кредиту (отримано 25 тисяч гривень) з ціною позову 27444 гривні 98 копійок; ПАТ «Універсал Банк» пред’явлено позов до Чорного Ігоря Васильовича (справа № 2-364) про дострокове повернення гривневого кредиту (отримано 30 тисяч гривень) з ціною позову 48021 гривня 35 копійок.
Ці справи були розглянуті з винесенням судових рішень про задоволення позовних вимог у повному об’ємі (три рішення заочних). При цьому враховувалися положення усіх Кредитних договорів про те, що Банк має право в разі порушення позичальником умов Кредитного договору, зокрема, створенні простроченої заборгованості, чи створенні реальної загрози невиконання Позичальником своїх зобов`язань за Договором, вимагати дострокового стягнення суми кредиту та відсотків за весь термін дії договору. І судом, з врахуванням положень Кредитних договорів, статтей 536 та 549, 550 ЦК України, якими передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, а за невиконання або неналежне виконання зобов’язання – неустойку, всі грошові вимоги позивачіввизнавалися законними, обґрунтованими положеннями цивільного законодавства та умовами Договору, та такими що підлягають до повного задоволення.
9 справ надійшло до суду з вимогою про стягнення звернення на предмет іпотеки (застави), з них 1 справа по договірних зобов’язаннях в іноземній валюті (№ 2-14).
У кожному, крім одного, з таких випадків в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно – житловий будинок з відповідними господарськими та побутовими спорудами, і в одній справі (№ 2-153) – рухоме майно – автомобіль. У всіх справах на ствердження позовних вимог позивачами були надані повні пакети документів кредитних справ, в т.ч. копії договорів іпотеки, якими передбачалося, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов’язань, вони не будуть виконані.
Із дев’яти справ позовні вимоги задоволені в трьох справах:
1) позов Акціонерного товариства «Індустріально-експортний Банк» в сообі філії Вінницької дирекції до Купермана Фелікса Ізяславовича (справа № 2-14, суддя Тучинська Н.В.) – звернено стягнення на предмет іпотеки – комплекс нежитлових будівель;
2) позов Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Романовської Людмили Іванівни (справа № 2-154, суддя Тучинська Н.В.) - в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернено стягнення на будинок, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та виселено відповідача та повнолітніх членів сім’ї;
3) позов Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Жука Романа Володимировича (справа № 2-153, суддя Тучинська Н.В.) – в рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором з відповідача стягнено суму боргу (в підготовчій частині судового засідання представник позивача уточнив позовні вимоги і просив, оскільки відповідач передав банку заставне майно, не звертати стягнення на предмет застави, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором стягнути грошові кошти.
В кожному випадку суд керувався умовами договорів, ст.ст. 526, 530, 610, 611 ЦК України, Законом України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року.
В шести інших справах про звернення стягнення на предмет іпотеки (позови ЗАТ КБ «ПриватБанк» до Бялай Павла Вікторовича та Бялай Галини Петрівни (справа № 2-91), до Круць Світлани Миколаївни (справа № 2-92), до Файдена Богдана Миколайовича (справа № 2- 148), до Гребенюк Антоніни Федорівни (справа № 2-149), до Яворської Надії Михайлівни (справа № 2-150), до Коломійця Володимира Андрійовича (справа № 2-219)) (суддя Тучинська Н.В.) до початку судового розгляду справи відповідачі ліквідовували заборгованість, а позивач у зв’язку з цим просив справу залишити позов без розгляду.
Жодне рішення суду з приводу спорів, які випливають з кредитних відносин, сторонами не оскаржувалося.
Крім того, банківськими установами до суду було направлено 45 заяв наказного провадження про стягнення боргу за договорами кредиту, які були задоволені. 1 судовий наказ було скасовано за заявою боржника, оскільки вбачався спір про право.
Суддя Мурованокуриловецького
районного суду Н.В.Тучинська
_03_03.png)
