Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Узагальнення
судової практики розгляду Мурованокуриловецьким районним судом
План
Вступ.
1. Справи про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей та дружину.
2. Справи про стягнення аліментів та додаткових витрат на повнолітніх дітей, які продовжують навчання.
3. Справи про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
4. Перегляд в апеляційному порядку судових рішень даної категорії.
Висновки.
Вступ
У Принципi 6 Декларацiї прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного i гармонiйного розвитку її особистостi потребує любовi i розумiння. Вона повинна, коли це можливо, рости пiд опiкою i вiдповiдальнiстю своїх батькiв i в усякому випадку в атмосферi любовi i моральної та матерiальної забезпеченості.
Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України, ч.1 ст. 5 СК України держава бере на себе обов’язок щодо охорони сім’ї, дитинства, материнства та батьківства, а також створення умов для зміцнення сім’ї.
В статті 180 Сімейного кодексу України визначений обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов’язок утримувати дитину є рівною мірою обов’язком як матері, так і батька.
Аліменти можуть сплачуватися добровільно та в примусовому порядку за рішенням суду. Найпоширенішим є утримання батьками неповнолітніх і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги.
Саме на суди покладається недопущення порушення права дитини на утримання після розірвання шлюбу батьків, забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток.
В провадженні Мурованокуриловецького районного суду у 2015 році перебувало 56 цивільних справ про стягнення аліментів, з них : 41 - на неповнолітніх дітей, 6 - на повнолітніх дітей, які продовжують навчання , 2 - на утримання дружини, 4 - про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Судом розглянуто 53 справи : із задоволенням позову - 47 , залишено без розгляду - 4 , закрито провадженням -1 , по 1 справі про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів позовні вимоги задоволені частково, відмовлено у стягненні аліментів. Станом на кінець 2015 року 3 справи перебувало в залишку.
Для проведення узагальнення використано статистичну звітність Мурованокуриловецького районного суду за 2015 рік , цивільні справи.
1. Справи про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей
Переважна кількість позовів ( 29 справ) подано про стягнення аліментів на утримання однієї неповнолітньої дитини у розмірі ¼ від всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Так, по справі (головуюча суддя Коломійцева В.І.) задоволено позов П. до П. про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів її заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Судом встановлено, що сторони з 19 травня 2009 року по 22 січня 2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі. В шлюбі у них народився син, який проживає і знаходиться на утриманні позивача. Відповідач П. тривалий час неналежно виконує обов’язки матері по утриманні сина, не надає допомоги ні в матеріальній, ні в грошовій формі.
Меншу кількість справ становлять позови про стягнення аліментів на утримання двох і більше дітей (15 справ). При стягненні аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Так, Ч. звернулася до суду з позовом до Г. про стягнення аліментів (головуюча суддя Коломійцева В.І.) на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття. Позов задоволено.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також інші обставини що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду чи домовленості між батьками, може бути в результаті зменшений чи збільшений за рішенням суду за позовом платника або отримувача аліментів у випадку зміни матеріального чи сімейного положення, погіршення чи поліпшення стану здоров'я будь-кого із них.
Судом розглянуто 5 справ про зміну розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Так, по справі (головуючий суддя Добровольський В.В.) за позовом Л. до Л. про зміну розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей змінено розмір аліментів на утримання дочок в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення дочками повноліття.
За рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 12 червня 2015 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дочок: Л. 14 липня 1997 року народження та Л. 23 лютого 2011 року народження в твердій грошовій сумі по 300 грн. щомісячно до досягнення старшою дитиною повноліття. Задовольняучи позов, суд зазначив, що діти подорослішали, потребують великих витрат на навчання, розвиток додаткових здібностей, а також врахував погіршення матеріального стану позивача. Відповідач фізично здоровий, інших утриманців не має, офіційно працює, тому матеріальне становище у нього задовільне.
По іншій справі (головуюча суддя Тучинська Н.В.) за позовом С. до К. про зміну розміру аліментів, визначення аліментів у твердій грошовій сумі та звільнення від сплати заборгованості за аліментами, суд задоволив позов частково.
На зміну рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 07 листопада 2006 року у справі ( аліменти стягувалися в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття), із С. стягнуто на користь К. на утримання сина аліменти в розмірі 385 гривень 80 копійок щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття. Задовольняючи позов частково суд зазначив, що з квітня 2010 року С. проживає із іншою жінкою однією сім’єю без реєстрації шлюбу і має з нею двох спільних малолітніх дітей. С. не має постійної роботи і має нерегулярний, мінливий дохід. Крім того, його діти від іншої жінки часто хворіють, лікування потребує значних коштів, які він намагається заробити, беручись за будь-яку роботу. Позивач працює по найму на Привозі в м. Одеса і його місячний дохід складає 900 гривень. В решті позову С. відмовлено у зв’язку з безпідставністю та необгрунтованістю.
Згідно ст.75 СК України, право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ст.84 СК України дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Так, судом задоволено позов по справі (головуюча Коломійцева В.І. ) за позовом К. до К. про стягнення аліментів на утримання дитини К. аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття та аліменти на утримання дружини, у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до досягнення дитиною – К. трьох років, тобто до 25 квітня 2017 року.
2. Справи про стягнення аліментів та додаткових витрат на повнолітніх дітей, які продовжують навчання
Відповідно до ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
При визначенні суми матеріальної допомоги враховується вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Судом розглянуто 6 справ про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання.
Так, по справі за позовом Л. до Л. про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання (головуюча суддя Тучинська Н.В.) задоволено позов. Положеннями ст. 200 СК України передбачена можливість визначення розміру аліментів як у твердій грошовій сумі, так і в частці від заробітку (доходу), тому ініціатива вибору способу визначення розміру аліментів належить позивачу. Враховуючи пояснення позивача про те, що Л. має нерегулярний дохід, при визначенні способу стягнення аліментів суд відповідно до ст. 184 СК України, погодився з заявленими вимогами позивача про визначення аліментів у твердій грошовій сумі. На підставі ст. 182 СК України судом враховано матеріальне становище відповідача, який, зі слів позивача, є платником аліментів на утримання їх спільної малолітньої дочки, має можливість заробити кошти, хоча й має мінливий та нерегулярний дохід, а також врахував матеріальний та сімейний стан позивача, яка має на утриманні, крім повнолітньої дочки, що продовжує навчання, ще двоє малолітніх дітей, тому суд визначив розмір аліментів у сумі 500 гривень щомісячно.
По іншій справі за позовом Д. до Д. про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання (головуюча суддя Тучинська Н.В.) встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 липня 1991 по 21 жовтня 2014 року і мають у шлюбі трьох дітей, в тому числі дочку Д., яка 11 вересня 2015 року досягла повноліття. З 09 серпня 2012 року дочка сторін навчається на денному відділенні у Могилів-Подільському медичному коледжі за контрактом .Оплата за навчання становить щороку по 9000 гривень, а за 2015-2016 рік 7500 гривень. Загальна вартість навчання за 2012-2016 роки складає 34 500 гривень. Через відсутність гуртожитку, дочка змушена проживати на квартирі, що також потребує додаткових затрат. Позивачу самій важко утримувати дочку та ще двох синів, один з яких є інвалідом з дитиинства, а відповідач добровільно такого утримання не надає, Д. з позовом звернулася до суду і просила стягувати аліменти в розмірі 500 гривень щомісячно до закінчення дочкою навчання. Відповідач позовні вимоги визнав частково, оскільки його заробітна плата є мінімальною і з неї бухгалтерія щомісячно утримує половину на погашення заборгованості за виконавчим листом про стягнення аліментів на спільних з позивачем дітей. Не заперечував, аби з нього утримували ще й 300 гривень на утримання повнолітньої дочки. Суд враховуючи матеріальний стан платника аліментів, матеріальний стан позивача Д., яка нарівні з відповідачем має обов’язок утримувати дитину, вважав, що розумним і таким, що відповідає інтересам обох сторін та дитини,є визначення розміру аліментів у сумі 300 гривень щомісячно.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідності до ст.185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі.
Так, задоволено позов Д. до Д. про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини під час навчання (головуюча Тучинська Н.В.) Судом встановлено та підтверджено квитанціями про оплату за навчання Д. позивачем протягом 2012-2015 років понесені витрати на навчання дочки в сумі 31 500 гривень.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Позивач ствердила, що дочка А. має здібності та цікавиться медичною справою. З метою подальшого удосконалення та розвитку, вона вступила на навчання в коледж, у зв'язку з чим позивач несе додаткові витрати.
Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Додаткові витрати є фактично зазначеними або передбачуваними витратами, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Відповідач не довів своєї участі в оплаті навчання дочки Д., тому відповідно до вимог Сімейного кодексу України, сторони порівну повинні нести ці витрати. Стягненню з Д. підлягають витрати в сумі 15750 гривень (31500 грн. : 2). за навчання Д. у Могилів-Подільському медичному коледжі за 2012 – 2015 роки.
Позовні заяви про стягнення аліментів відповідали вимогам чинного законодавства, до них додавались необхідні документи. У деяких справах інформація про місце перебування та роботи зазначалась зі слів позивача, оскільки відповідач знаходився на заробітках або працював у приватних підприємців без належного оформлення.
Справи про стягнення аліментів розглядалися у строки, встановлені законодавством.
3. Справи про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів
Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, вказує, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї з народження. Утім в Україні існує сумна статистика, яка свідчить про те, що дуже багато дітей позбавленні такого права через різні обставини: небажання або не можливість здійснювати обов’язки по утриманню та вихованню дітей батьками дитини, їх пияцтво та аморальна поведінка. В результаті постає питання про позбавлення їх батьківських прав, або відібрання дітей від батьків.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Так, суд розглянувши цивільну справу за позовом Б. до Д., треті особи: опікунська рада при виконавчому комітеті Попелюхівської сільської ради, орган опіки і піклування Мурованокуриловецької районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів (головуюча суддя Коломійцева В.І.), позбавив останнього батьківських прав та стягнув аліменти на утримання та лікування хворої дочки А. у розмірі 1/4 від його доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття. Оскільки відповідач своїх обов’язків виховувати та утримувати дочку до досягнення нею повноліття свідомо не виконував та не здійснював жодних дій, спрямованих на їх виконання. Зокрема, з дочкою не спілкувався, не брав участі у її вихованні та утриманні, не цікавився її розвитком, станом здоров’я, не дбав про її інтереси. Дочка має вроджену ваду розвитку сечо-видільної системи, а тому потребує постійного лікування, однак це зовсім не цікавило відповідача. Останній самоусунувся від виконання батьківських обов’язків, подавши відповідну заяву.
По іншій справі за позовом Ч. до Я. про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів (головуюча суддя Тучинська Н.В.) Відповідач протягом тривалості подружнього життя був на утриманні позивача, а останнім часом почав пиячити, ображати її та сина. Біля п’яти років назад припинивши подружні стосунки, позивач самостійно займається вихованням та утриманням сина. Батько за цей час жодного разу не поцікавився ні самим сином, ні його матеріальним станом. Останній не створив умов для проживання, навчання, розвитку неповнолітнього, самоусунувся від виконання батьківських обов’язків. Позов задоволено по даній справі та стягнуто із Я. аліменти на користь Ч. на утримання сина Я. в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини.
Аналогічна ситуація і по справі за позовом К. до Л., треті особи на стороні позивача: опікунська рада при виконавчому комітеті Снітківської сільської ради та Орган опіки та піклування Мурованокуриловецької районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів (головуючий суддя Добровольський В.В.). Л. ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню доньки А. Не піклується про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, не приймає участі у створенні належних умов для її проживання, оскільки малолітня А. має фізичну ваду – вроджений вивих стегон. В судовому засіданні позивач зменшила позовні вимоги, відмовилася від стягнення аліментів. Суд задоволив позов в частині позбавлення батьківських прав.
Так, задоволено позов служби у справах дітей Мурованокуриловецької районної державної адміністрації в інтересах К., К. до К. про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів (головуючий суддя Добровольський В.В.), оскільки відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток своїх дітей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не спілкується з дітьми взагалі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу. На утримання дітей стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення старшою дитиною повноліття. Аліменти будуть перераховуватися на особистий рахунок дітей, який відкритий у філії - Вінницьке Обласне управління АТ «Державний Ощадний банк України» .
4. Перегляд в апеляційному порядку судових рішень даної категорії
В апеляційному порядку оскаржено одне судове рішення. По справі (головуюча суддя Тучинська Н.В.) за позовом Д. до Д. про стягнення аліментів на дитину та на утримання дружини рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 04.09.2015 року позов задоволено частково. Стягнуто із Д. на користь Д. на утримання дочки М. аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 10.08.2015 року до її повноліття.
Відмовлено Д. в задоволенні позову до Д. про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років у зв'язку з його недоведеністю.
Апеляційний суд Вінницької області зазначив, що задовольняючи частково позов, районний суд виходив з того, що батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття і що в даному випадку з відповідача необхідно стягнути аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. на утримання дитини і даний розмір аліментів не буде порушувати інтересів сторін, при цьому аліменти визначено в твердій грошовій сумі, оскільки відповідач офіційно не працює, а щодо вимог про стягнення аліментів на утримання дружини, то останні залишені без задоволення з тих підстав, що вказана вимога відповідачем не визнана і позивачем не доведено можливість останнього надавати таку допомогу.
Однак з таким висновком апеляційний суд не погодився, зазначивши, що суд першої інстанції відмовляючи у стягненні аліментів на утримання дружини, свій висновок обґрунтував лише тим, що відповідач не працює, вказану вимогу не визнає і позивач не довела можливість останнього надавати таку допомогу, однак даний висновок суперечить встановленим у справі обставинам, а саме, що відповідач є працездатним, не хворіє будь-якими хронічними захворюваннями, доказів щодо наявності інших утриманців не надав, при цьому сам лише факт відсутності у відповідача роботи не є беззаперечною підставою для відмови у стягненні аліментів на утримання дружини, оскільки не свідчить про неможливість чоловіка надавати таку допомогу і до того ж відповідач не позбавлений можливості працевлаштуватися самостійно чи звернутися з відповідним питанням у центр зайнятості.
Судова колегія вирішила, що в даному випадку Д. може надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, з якою проживає малолітня дитина і розмір аліментів, які мають бути стягнуті з відповідача на користь Д. на її утримання необхідно визначити в сумі 300 грн. щомісячно, починаючи з 10.08.2015 року до досягнення дитиною трьох років.
Таким чином, судова колегія рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів на утримання дитини та відмови у стягненні аліментів на утримання дружини, скасувала та ухвалила в цій частині нове рішення, а в частині вирішення питання про судові витрати рішення суду залишено без змін.
Висновки
Аналізуючи статистичні дані, слід зазначити, що усі справи про стягнення аліментів розглядались у встановлені законом процесуальні строки, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Рішення та ухвали суддів відповідали вимогам, встановленим ЦПК України.
Судді в повній мірі досліджували обставини справи, визначали характер спірних правовідносин, завжди правильно визначали норму матеріального закону, який підлягав застосуванню до вказаних правовідносин, чітко і неухильно дотримувалися норм чинного законодавства при розгляді цивільних справ, забезпечуючи своєчасне вирішення питань відкриття провадження у справах, належну підготовку справ до розгляду, розгляд справ протягом розумного строку, підвищення особистої відповідальності за якісний та оперативний їх судовий розгляд, дотримання правил підсудності, належне складання та оформлення процесуальних документів, реагування на випадки порушення законодавства відповідними учасниками правових відносин.
Проблемних питань при вирішенні справ даної категорії у суддів Мурованокуриловецького районного суду не виникало.
Суддя Мурованокуриловецького
районного суду В.В. Добровольський
_03_03.png)
