Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

15 грудня 2016, 09:49

УЗАГАЛЬНЕННЯ

судової практики Мурованокуриловецького районного суду щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження

План

Вступ

1. Тимчасовий доступ до речей і документів.

2. Проведення обшуку житла чи іншого володіння особи.

3. Особисте зобов’язання.

Висновки

Вступ

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені кримінальним процесуальни кодексом України заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження КПК України визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

В першому півріччі 2016 року розглянуто 32 клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

1. Тимчасовий доступ до речей і документів

Тимчасовий доступ до речей і документів відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 131 КПК України є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Найбільшу кількість становлять клопотання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового доступу до речей і документів відповідно до ст. 163 КПК - 20 або 62,5 % загальної кількості клопотань, які розглядалися слідчими суддями. З них задоволено – 19 або 59,4 %, відмовлено у задоволенні 1 або 31,3% клопотань.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 КПК України слідчі судді дотримувались вимог процесуальних строків у межах граничного строку, передбаченого кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Слідчі судді здійснювали судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться речі та документи відповідно до ч. 1 ст. 163 КПК України. Тому такі клопотання призначаються до розгляду у строк, необхідний для отримання особою повістки про судовий виклик.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України виклик особи, у володінні якої знаходяться речі чи документи, здійснюється шляхом вручення судової повістки, надіслання її електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Суд використовує дану норму закону, щоб мати змогу якомога швидше довести до адресата інформацію про місце, час та день розгляду клопотання.

У випадках коли сторона, яка звернулася з клопотанням, доводить наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання розглядається слідчим суддею без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться. Дане клопотання розглядається невідкладно.

Слідчі судді вимагають від слідчого або іншого учасника кримінального провадження, який звернувся із клопотанням, обов'язкового викладення цих відомостей у клопотанні, посилаючись на норми закону, а у протилежному випадку - відмовляють у задоволенні таких клопотань, оскільки по суті без зазначення особи, яка має надати доступ до речей та документів, клопотання не може бути визнано обґрунтованим.

Відповідно до ч. 4 ст. 163 КПК України клопотання цієї категорії розглядаються за участю сторони кримінального провадження.

Якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність підстав вважати, що ці речі або документи перебувають чи можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи, слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів згідно п. 1 ч. 5 ст. 163 КПК України.

У кримінальному провадженні № 139/82/16-к слідчий суддя Т. відмовила старшому слідчому Мурованокуриловецького ВП Могилів- Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області в задоволенні клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, а саме автомобіля, який знаходиться на арешт майданчику Мурованокуриловецького ВП. У даному випадку слідчим навпаки спростовано факт перебування автомобіля у володінні К.. Таким чином, немає підстав вважати, що автомобіль перебуває у володінні відповідної фізичної особи.

В ухвалі слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів зазначається прізвище, ім'я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 КПК України.

Обов’язково в ухвалах про тимчасовий доступ до речей та документів вказується строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали.

2. Проведення обшуку житла чи іншого володіння особи

Поняття житла, іншого володіння особи визначене у ч. 2 ст. 233 КПК України, де вказано, що під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також усі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

З’ясовуючи зміст наведених термінів, слід враховувати, що постанова Пленуму ВСУ від 28 березня 2008 року № 2 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» звертає увагу судів на те, що згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вжите у п. 1 ст. 8 Конвенції поняття «житло» охоплює не лише житло фізичних осіб, воно може поширюватися на офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філії та інші приміщення (рішення ЄСПЛ у справах «Нємєц проти Німеччини» від 16 грудня 1992 року, «Бук проти Німеччини» від 28 квітня 2005 року).

У першому півріччі 2016 року Мурованокуриловецьким районним судом розглянуто 5 або 15,6 % клопотань про проведення обшуку житла чи іншого володіння особи відповідно до ст. 234 КПК України, які задоволено. Обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшкодування знаряддя кримінального провадження або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Реєстрація таких клопотань здійснюється негайно й невідкладно передається працівником апарату суду на розгляд в порядку автоматичного розподілу відповідному слідчому судді. Відповідно до ч. 4 ст. 234 КПК України клопотання про обшук розглядається в суді в день його надходження. Дані вимоги слідчими суддями не порушують навіть з причини закінчення робочого часу в суді.

При вирішенні питання про початок перебігу строку розгляду слідчі судді керуються даними на штампі, який проставляється на відповідному клопотанні в канцелярії суду при реєстрації цього провадження як такого, що надійшло до суду.

Таке клопотання розглядається за участю слідчого або прокурора. Рішення про фіксацію розгляду клопотання про обшук під час досудового розслідування приймає слідчий суддя. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов’язковим. При відсутності обов’язку фіксування процесу розгляду таких клопотань за допомогою технічних засобів, секретар судового засідання обов’язково веде журнал судового засідання.

Ухвала слідчого судді має містити посилання на конкретні матеріали кримінального провадження, дослідження яких дало слідчому судді підстави для надання дозволу на обшук.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи містить відомості про строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали. Наведена норма КПК України встановлює лише максимальний строк дії ухвали про обшук. Слідчі судді належним чином обґрунтовують строк на підставі дослідження доводів клопотання та матеріалів кримінального провадження.

3. Особисте зобов’язання

Особисте зобов'язання – це запобіжний захід, сутність якого полягає у письмовому, під розписку, покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати визначені слідчим суддею або судом обов’язки¸ передбачені ст. 194 КПК України. Особисте зобов'язання є найбільш м'яким запобіжним заходом, який полягає в обмеженні права підозрюваного, обвинуваченого на свободу пересування, вибір місця проживання покладених на нього процесуальних та інших, визначених законом і зазначених в особистому зобов'язанні, обов'язків.

У випадку неявки підозрюваного для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання слід враховувати, якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, який був у встановленому КПК порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення відповідно до ч. 1 ст. 139 КПК України. Також може бути застосовано привід.

Слідчий суддя Т. розглянула клопотання слідчого Мурованокуриловецького ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Ж. про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання відносно П. ( справа 139/198/16-к ) .

П. обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення ч. 2 ст. 185 КК України. Злочин внесено в ЄРДР.

Підозрювана є молодою особою, що раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності та має на утриманні неповнолітню та двоє малолітніх дітей. Однак, судом установлено, що П. підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк до п’яти років. Із довідки виконавчого комітету Лучинецької сільської ради слідує, що П. проживає в с. Лучинець без реєстрації, виїжджає із села на заробітки. Такий факт не заперечила і сама підозрювана у судовому засіданні. Також вона не заперечила, що ігнорувала телефонні дзвінки слідчого, а також заявила, що не передзвонювала слідчому, оскільки не має коштів на рахунку.

Таким чином, досудовим слідством доведено наявність ризиків, передбачених п. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, що: процесуальна поведінка П. та відсутність реєстрації місця проживання, періодичні заробітки за межами району дають підстави вважати, що вона може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

За таких обставин виникла необхідність застосувати до останньої запобіжний захід як особисте зобов'язання.

У провадженні Мурованокуриловецького районного суду у першому півріччі 2016 року розглянуто 2 або 6,3 % клопотання про застосування особистого зобов'язання відповідно до ст. 179 КПК України, які задоволено.

Також слідчими суддями розглянуто по одному клопотанню про огляд приміщення та території, про надання дозволу на проведення огляду земельної ділянки, про переведення засудженого до слідчого ізолятора, які задоволено.

В першому півріччі 2016 року надійшло два клопотання про проведення перевірки, по яких відмовлено в задоволенні, оскільки проведення перевірки не є заходом забезпечення кримінального провадження та слідчою дією, надання дозволу екологічній інспекції на проведення перевірки не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України.

В апеляційному порядку ухвали слідчих суддів не оскаржувалися.

Висновки

При вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження, слідчими суддями враховуються як загальні вимоги, які стосуються таких заходів, так і спеціальні вимоги щодо окремих їх різновидів, закріплені у КПК України. Проблемних питань у слідчих суддів не виникало.

Голова Мурованокуриловецького

районного суду Н.В. Тучинська