Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

01 серпня 2013, 13:55

Узагальнення

судової практики здійснення Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області судового провадження на підставі угод у 2012 – І півріччі 2013 року

План:

1. Статистичні дані здійснення судового провадження на підставі угод.

2. Угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

3. Угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

4. Проблемні питання кримінального провадження на підставі угод.

Відповідно до листа заступника голови апеляційного суду Вінницької області Олексієнка Ю.Г. № 7325 від 10.07.2013 року Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області проведено узагальнення практики здійснення судового провадження на підставі угод у 2012 – І півріччі 2013 року.

Для проведення узагальнення використано статистичну звітність Мурованокуриловецького районного суду за 2012 – І півріччя 2013 року рік, обліково – статистичні картки на кримінальні провадження, кримінальні провадження.

1. Статистичні дані здійснення судового провадження на підставі угод.

Згідно статистичних даних, протягом 2012 року (з моменту набрання чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України) до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області не надходили та не розглядалися кримінальні провадження на підставі КПК 2012 року. У зв’язку з цим, узагальнення судової практики стосуватиметься лише кримінальних проваджень, що надходили до суду протягом першого півріччя 2013 року.

За перше півріччя 2013 року до Мурованокуриловецького районного суду надійшло 45 справ кримінального провадження. Із зазначеної кількості:

- 43 провадження – з обвинувальним актом;

- 1 клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру;

- 1 клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.

З наведеної кількості проваджень, що надійшли до суду з обвинувальним актом – по 36-ти, на кінець звітного періоду, провадження закінчено.

Із 43 проваджень, надісланих до суду з обвинувальним актом, 7 – надійшло з угодою, укладеною на досудовому слідстві, що становить 16,3 % від загальної кількості.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні можуть бути укладені як угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, так і угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

З семи проваджень, що надійшли до суду з угодою:

- 4 – з угодою про примирення між потерпілим та підозрюваним. Станом на 30.06.2013 року судом розглянуто 2 зазначених провадження;

- 3 – з угодою між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості. Станом на 30.06.2013 року усі зазначені провадження є розглянутими.

Згідно процесуального закону, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Таким чином, у першому півріччі 2013 року траплялися також випадки укладення угод і у ході розгляду справи судом. Зокрема, за вказаний період, під час судового провадження було укладено 3 угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості, та одна угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

У всіх випадках, угоди судом затверджувалися.

2. Угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Протягом першого півріччя 2013 року Мурованокуриловецьким районним судом було затверджено три угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим. Випадків відмови у затвердженні такої угоди судом не траплялося.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суддями у повній мірі виконувалися норми Кримінального процесуального кодексу України, а також враховувалися роз’яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляджу цивільних і кримінальних справ викладені у інформаційних листах № 223-1679/0/4-12 від 15.11.2012 року та № 223-558/0/4-13 від 05.04.2013 року.

Так, по справі № 139/576/13-к (головуючий суддя – Добровольський В.В.) встановлено, що О. за попередньою змовою з К. 09 травня 2013 року маючи умисел на заволодіння чужим майном, таємно шляхом демонтажу, викрали пристрій для приготування робочої рідини засобів захисту рослин вагою 800 кілограм, вартістю 1280 гривень, що знаходився на околиці с. Привітне Мурованокуриловецького району Вінницької області та належить ФГ.

22 травня 2013 року між ФГ, в особі С, яке є потерпілим у кримінальному провадженні та підозрюваними К., О. на підставі ст.ст. 468, 469, 471 КПК України, укладено угоду про примирення.

Особливістю даного провадження є те, що кримінальним правопорушенням завдана майнова шкода саме юридичній особі (фермерському господарству), яка визнана потерпілим. Таким чином, угода про примирення укладалася між підозрюваними та представником фермерського господарства. З урахуванням положень статті 55 та 58 КПК України – це є правильним.

Затверджуючи угоду про примирення, суддями у будь-якому випадку враховувалося, що така угода, згідно положень ст. 469 КПК України, може бути укладеною лише у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Зокрема, у першому півріччі 2013 року Мурованокуриловецьким районним судом було затверджено три угоди про примирення у кримінальних провадженнях щодо злочинів передбачених ч.2 ст. 185 КК України, ч.1 ст. 185 КК України та ч.1 ст. 289 КК України, що, відповідно, є злочинами середньої тяжкості.

Вирішуючи питання про затвердження угоди про примирення, судді заслуховували доводи сторін кримінального провадження, перевіряли умови укладання угоди, її відповідність за змістом вимогам процесуального законодавства, роз’яснювали та з’ясовували в обвинувачених та потерпілих про повне розуміння ними їх процесуальних прав, обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди. Суд обов’язково встановлював у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Сторони кримінального провадження, узгоджуючи покарання, неодноразово досягали домовленості щодо звільнення підозрюваного (обвинуваченого) від його відбування з випробуванням, відповідно до положень ст. 75 КК України. Мурованокуриловецький районний суд у всіх випадках погоджувався на таке звільнення. Так, по справі № 139/429/13-к (головуюча суддя Коломійцева В.І.) судом затверджено угоду про примирення між потерпілим В. та підозрюваним С.

Судом встановлено, що С. 19.12.2012 року близько 20 год. маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом марки ВАЗ 21063, що належить В., жителю с.Конищів Мурованокуриловецького району Вінницької області, шляхом вільного доступу пройшов на територію домоволодіння П., жителя с.Конищів Мурованокуриловецького району Вінницької області, прокрутивши серцевину замка запалювання руками, увімкнув запалення автомобіля, та в подальшому за допомогою Є., З., М., яким він попередньо повідомив, що автомобіль йому під особисту відповідальність дав син власника – В., штовхаючи викотили даний транспортний засіб з подвір’я та намагаючись завести двигун автомобіля, штовхали його дорогою в бік сільської ради с.Конищів Мурованокуриловецького району, де до них приєднались С., Ш. та Т., яким С, також повідомив, що йому автомобіль довірено сином власника. Штовхаючи зазначений автомобіль на протязі часу з 20 год. до 22 год. 19.12.2012 року завести його не змогли та повернули на попереднє місце – на територію домоволодіння П.

Вказані дії С. кваліфіковані за ч. 1 ст. 289 КК України – незаконне заволодіння транспортним засобом.

18 квітня 2013 року між потерпілим В. та підозрюваним С. в порядку передбаченому ст.ст. 468, 469, 471 КПК України, укладено угоду про примирення.

Відповідно до угоди про примирення потерпілий В. та підозрюваний С. дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій С. за ч. 1 ст. 289 КК України, щодо розміру заподіяної матеріальної шкоди, яка відшкодована підозрюваним в повному обсязі, щодо узгодженого покарання у виді 4 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнення від відбування покарання з призначенням однорічного іспитового строку та покладанням обов’язків передбачених п.3 та 4 ч.1 ст.76 КК України, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію та згоди сторін на його призначення, щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ст. 473 КПК України та щодо наслідків невиконання угоди, передбачених ст. 476 КПК України та щодо умисного невиконання угоди про примирення.

Суд затвердив умови вказаної угоди. Визнав винуватим С. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України. Призначив С. покарання у виді 4 (чотирьох) років обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнив С. від відбування покарання з призначенням однорічного іспитового строку та покладанням обов’язків передбачених п.п. 3,4 ч.1 ст.76 КК України - повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

3. Угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Протягом першого півріччя 2013 року Мурованокуриловецьким районним судом було затверджено 6 угод між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості. Випадків відмови у затвердженні такої угоди судом не траплялося.

Відповідно до ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом, угода про визнання винуватості затверджувалася у провадженнях щодо злочинів передбачених ч. 1 та 2 ст. 263, ч. 1 ст. 317, ч.1 ст. 359 КК України.

Аналогічно з угодами про примирення, судді Мурованокуриловецького районного суду, при затвердженні угод про визнання винуватості заслуховували доводи сторін кримінального провадження, перевіряли умови укладання угоди, її відповідність за змістом вимогам процесуального законодавства. Суд обов’язково встановлював у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Судом з’ясовувалося, чи розуміють у повній мірі підозрювані (обвинувачені) зміст укладеної прокурором угоди, характер обвинувачення, щодо якого визнають себе винуватими, чи цілком розуміють свої процесуальні права визначені ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження такої угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Так, по справі № 139/449/13-к (головуюча суддя Коломійцева В.І.) судом розглянуто у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні №22012010000000006 відносно

Л. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.359 КК України.

По даній справі органами досудового слідства встановлено, що Л. на початку травня 2011 року перебуваючи в у смт.Муровані Курилівці умисно, усвідомлюючи незаконність своїх дій, вирішив придбати 9 ручок та 2 брелока з прихованою відеокамерою, які є спеціальними технічними засобами негласного отримання інформації для особистого використання.

У подальшому реалізуючи свій злочинний намір на придбання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, використовуючи власний ноутбук з серійним номером OP9MDV-12961-01A1808-A00, через мережу “Інтернет” увійшов на електронний сайт продавців електроніки Китайської народної республіки та замовив на своє ім’я 5 ручок з прихованою відеокамерою, 2 ручки з прихованою відеокамерою, 2 брелока з прихованою відеокамерою та 2 ручки з прихованою відеокамерою.

Надалі, у зоні митного контролю відділу митного оформлення №1 митного поста “Київ-спеціалізований” Київської регіональної митниці на території Цеху №2 ДОПП “Укрпошта” (Київ, вул.Петрозаводська,2) при митному огляді міжнародного поштового відправлення 07 травня 2011 року №RB036654217НК виявлено 5 ручок з прихованою відеокамерою, 09 червня 2011 року №RА084341457СN, виявлено 2 брелока з прихованою відеокамерою та 2 ручки з прихованою відеокамерою, 21 червня 2011 року - №RR763312689CN, виявлені 2 ручки з прихованою відеокамерою, які у подальшому вилучені працівниками Державної митної служби України.

Таким чином, Л. виконав усі дії, які вважав необхідними для незаконного придбавння технічних засобів отримання інформації, тобто для доведення злочину до кінця, але злочин не був закінчений, - замовлені засоби ним не отримані у зв’язку із вилученням їх співробітниками ДМС України, тобто з причин, які не залежали від його волі.

Вказані дії Л. органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.1 ст.395 КК України, як закінчений замах на незаконне придбання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.

19 квітня 2013 року між начальником відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби України та Державної прикордонної служби України управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області юристом 1 класу Д., якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №22012010000000006, та Л. в порядку, передбаченому ст.ст.468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Відповідно до зазначеної угоди, підозрюваний Л. під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язувався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні та співпрацювати з правоохоронними органами у викритті інших учасників вказаного злочину та сприяти розслідуванню кримінального провадження у встановленні обставин по придбанню спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а саме: 36 ручок та 2 брелоків з прихованою відеокамерою. При цьому сторони погоджувалися на призначення Л. покарання за ч.2 ст.15, ч.1 ст.359 КК України у виді штрафу у розмірі 3500 гривень. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені підозрюваному.

Розглядаючи в порядку ст.314 ч.3 п.1 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходив з наступного:

Відповідно до ст.ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений Л. в судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.359 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Злочин, у вчиненні якого Л. беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілих немає.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого суд вважав повне визнання вини, щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого в ході судового провадження не встановлено.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з`ясовано, що Л. повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст.473 ч.2 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.

Враховуючи викладене, те, що умови угоди про визнання винуватості між начальником відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби України та Державної прикордонної служби України управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області юристом 1 класу Д., якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №22012010000000006 та підозрюваним Л. відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.

За таких обставин, суд вважав доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що Л. вчинив закінчений замах на незаконне придбання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а тому його дії кваліфікував за ч.2 ст.15, ч.1 ст.359 КК України, та затвердив угоду про визнання винуватості, укладену 19 квітня 2013 року між начальником відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби України та Державної прикордонної служби України управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області юристом 1 класу Д. та підозрюваним Л. у кримінальному провадженні №22012010000000006.

Л. визнав винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 359 КК України, та призначив йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 19 квітня 2013 року покарання у виді штрафу у розмірі 3500 (три тисячі п’ятсот) гривень.

Аналогічно розглядалися і інші провадження.

4. Проблемні питання кримінального провадження на підставі угод.

Проблемних питань у суддів Мурованокуриловецького районного суду при здійсненні судового провадження на підставі угод не виникало.

Кримінальні провадження розглядалися у порядок та строки встановлені кримінальним процесуальним законодавством.

Голова Мурованокуриловецького

районного суду В. Добровольський