Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Узагальнення
судової практики за главою 18 КПК України «Запобіжні заходи, затримання особи» за період дії нового КПК України по 30.06.2013 року
План:
1. Статистичні дані розгляду клопотань про застосування запобіжних заходів
2. Загальні положення застосування запобіжних заходів
3. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання
4. Застосування запобіжного заходу у виді особистої поруки
5. Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту
6. Застосування запобіжного заходу у виді застави
7. Застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою
8. Проблемні питання застосування норм глави 18 КПК України
1. Статистичні дані розгляду клопотань про застосування запобіжних заходів
Згідно статистичних даних з 20.11.2012 по 30.06.2013 року до Мурованокуриловецького районного суду надійшло 12 клопотань про застосування запобіжного заходу та одне клопотання про його зміну. Усі клопотання за вказаний період були розглянуті слідчими суддями. У Мурованокуриловецькому районному суді слідчим суддею є суддя Добровольський В.В., а на час його відсутності – суддя Тучинська Н.В.
За категоріями за даний період було розглянуто такі клопотання:
- застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання – 5 клопотань;
- застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою – 6 клопотань;
- застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту – 1 клопотання;
- зміна запобіжного заходу – 1 клопотання.
За період з 20.11.2012 року по 30.06.2013 року слідчими суддями Мурованокуриловецького районного суду не розглядалися клопотання про затримання особи.
2. Загальні положення застосування запобіжних заходів
Застосовуючи запобіжні заходи, слідчими суддями з’ясовувалась наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, чи відповідає обрання конкретного запобіжного заходу меті його застосування та обов’язково встановлювалися підстави такого застосування.
Так, по справі № 139/649/13-к (слідчий суддя Добровольський В.В.) слідчий СВ Мурованоукуриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області ст. лейтенант міліції Ш. за погодженням з прокурором звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваного Б.
Клопотання мотивоване тим, що Б. 13.06.2013 року близько 17-ї години, перебуваючи в стані сп’яніння, в с. Курашівці Мурованокуриловецького району навмисно, під час суперечки, наніс декілька ударів кулаком правої руки в область голови та тулуба дружини Б., заподіявши їй легкі тілесні ушкодження. Заяву про злочин внесено до ЄРДР 13.06.2013 року та розпочато кримінальне провадження за ч.1 ст. 125 КК України.
25 червня 2013 року Бойко В.В. було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України.
В клопотанні ставилося питання про застосування щодо Б. запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання в зв'язку з тим, що він раніше вчиняв кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України, так як перебуваючи в стані сп’яніння, умисно спричинив 05.06.2013 року тілесні ушкодження своїй дружині Б., про що йому повідомлено про підозру 18.06.2013 року, може негативно впливати на свідків та потерпілу, схиляючи їх до дачі неправдивих показань, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки має антисоціальну поведінку, зловживає спиртними напоями, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Сторона обвинувачення вважала необхідним застосувати запобіжний захід - особисте зобов'язання, поклавши на підозрюваного обов'язки прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, суду на визначений час, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи, докласти зусиль до пошуку роботи, на період проведення розслідування утримуватись від спілкування зі свідками щодо обставин кримінального провадження, не відвідувати місця продажу алкогольних напоїв.
З метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, слідчий вважав доцільним застосувати вищевказаний запобіжний захід і покласти на нього обов'язки по забезпеченню належної поведінки та явки за викликом.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, яка підтримала клопотання, підозрюваного, який не заперечив на задоволення клопотання, вважав, що воно є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Як вбачалося, зокрема, із наданих суду матеріалів кримінального провадження, Б. повторно вчинив кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України та обґрунтовано підозрювався у вчинені вищезазначеного кримінального правопорушення, про підозру в якому йому повідомлено 25.06.2013 року.
Б. зловживає спиртними напоями, раніше притягався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, що свідчить про його антисоціальну поведінку, не працює. Дані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, судом було встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчинені Б. кримінального правопорушення, наявність ризику передбаченого п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та застосовано щодо останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Крім того, слідчими суддями при розгляді клопотань про застосування запобіжного заходу враховувалися обставини передбачені ст. 178 КПК України.
3. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання
Особисте зобов’язання – це найбільш м’який вид запобіжного заходу, який полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Згідно статистичних даних з 20.11.2012 по 30.06.2013 року до Мурованокуриловецького районного суду надійшло та було розглянуто 5 клопотань про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання.
У всіх випадках такі клопотання слідчим суддею задовольнялися, оскільки були подані відповідно до закону та стороною обвинувачення у повній мірі доводилася наявність мети та підстав для застосування саме цього виду запобіжного заходу.
Так, по справі № 139/308/13-к (слідчий суддя Тучинська Н.В.) було розглянуто клопотання слідчого СВ Мурованокуриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області М. про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання відносно Т.
Т. підозрювався в тому, що 28 жовтня 2011 року в період часу з 20-ої по 22-гу годину повторно, разом із К. та С., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в с. Житники Мурованокуриловецького району Вінницької області на вулиці біля воріт будинку № 4 по вулиці Реґіна, шляхом вільного доступу викрали належний С. мотоцикл “ИЖ-Планета-
15 лютого 2013 року повідомлення про злочин занесено до ЄРДР за № 42013010230000007.
В клопотанні ставилося питання про застосування запобіжного заходу відносно Т. у вигляді особистого зобов'язання в зв'язку з тим, що він вчинив тяжкий злочин в стані алкогольного сп’яніння. Слідчий вважав, що з метою попередження можливості переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, до Т. необхідно застосувати такий запобіжний захід, як особисте зобов'язання, поклавши обов'язки прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, суду на визначений час, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи, докласти зусиль до пошуку роботи.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, яка підтримала клопотання, підозрюваного, який висловився про байдужість до вирішення клопотання, слідчим суддею було вирішено, що воно є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Зокрема, як вбачалося із наданих до суду матеріалів кримінального провадження, Т. обґрунтовано підозрюється у вчинені вищезазначеного кримінального правопорушення.
Досудовим слідством встановлено наявність ризиків, передбачених п. п.1, 5 ст. 177 КПК України, а саме: Т. може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Врахувавши, що Т. підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді від п’яти років позбавлення волі, не працює, за місцем проживання та навчання (колишнього) у Барському будівельно-монтажному ліцеї харектеризується як схильний до зловживання спиртними напоями, антисоціальної поведінки, дружби з антисоціальними особами, а це в свою чергу свідчить про наявність існування ризиків, передбачених п.п.1, 5 ст. 177 КПК України, а також враховуючи, що Т. співпрацює із слідством, завжди з'являється на виклики, слідчий суддя вважав можливим застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Оскільки даний запобіжний захід зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку Т.
Таким чином, клопотання було задоволене. Щодо Т., підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, застосовано на два місяці запобіжний захід - особисте зобов'язання.
Покладено на підозрюваного Т. наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду по першому виклику на визначений ними час;
2) не відлучатися за межі с. Стара Гута Новоушицького району Хмельницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
3) повідомляти слідчого прокурора чи суд про зміну місця свого проживання або місця роботи;
4) докласти зусиль до пошуку роботи.
4. Застосування запобіжного заходу у виді особистої поруки
Особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов’язуються за необхідності доставити його органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Протягом 20.11.2012 – 30.06.2013 року до Мурованокуриловецького районного суду не надходило та не розглядалися клопотання про застосування запобіжного заходу у виді особистої поруки.
5. Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту
Домашній арешт – це вид запобіжного заходу, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Протягом 20.11.2012 – 30.06.2013 року до Мурованокуриловецького районного суду надійшло та було розглянуте одне клопотання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Так, по справі № 139/425/13-к слідчий суддя Добровольський В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно П., підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Зокрема було встановлено, що 19 квітня 2013 року слідчий СВ Мурованокуриловецького РВ УМВС у Вінницькій області ст. лейтенант міліції М. за погодженням з прокурором звернувся до суду із клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно П. у забороні залишати житло з 22-ї до 6-ї години.
Клопотання мотивовано тим, що П. підозрюється в тому, що 07 квітня 2013 року близько 23 години в с. Немерче Мурованокуриловецького району, з метою крадіжки, пройшов на територію домоволодіння гр. Л. по вул. Першотравневій, 8 звідки таємно викрав металеву конструкцію (гідравлічний прес), завдавши останньому матеріального збитку на суму 1080 грн.
18.04.2013 року П. було повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення передбаченного ч. 2 ст.185 КК України.
В клопотанні ставилося питання про застосування запобіжного заходу у відношенні П. домашнього арешту в зв’язку з тим, що П. підозрюється у вчининені злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Досудовим слідством встановлено наявність ризику, передбаченого у п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, те що він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження слідчий вважав доцільним застосувати вищевказаний запобіжний захід.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, яка підтримала клопотання, підозрюваного, який не заперечив проти задоволення клопотання, суд вважав, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Як слідувало із наданих суду матеріалів кримінального провадження, П. обґрунтовано підозрюється у скоєнні вищезазначеного злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, не працює, раніше неодноразово засуджувався за вчинення злочинів. Вчинив злочин під час іспитового строку, відбуваючи покарання за вироком Мурованокуриловецького районного суду від 03.10.2012 року, після вчинення злочину переховувався, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених п.п.1, 5 ст. 177 КПК України.
За місцем проживання П. характеризується негативно, має антисоціальну поведінку.
На підставі викладеного, суд вважав за необхідне застосувати щодо П. запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у забороні залишати житло з 22-ї до 6-ї години оскільки даний запобіжний захід зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Таким чином, клопотання було задоволено. Застосовано щодо підозрюваного П. запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою вулиця 8-го Березня будинок 33 с. Немерче Мурованокуриловецького району Вінницької області строком на два місяці, шляхом заборони йому залишати житло в період часу з двадцять другої до шостої години.
Покладено на підозрюваного П. наступні обов’язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду по першому виклику на визначений ними час;
- докласти зусиль до пошуку роботи.
6. Застосування запобіжного заходу у виді застави
Застава – це вид запобіжного заходу, який полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків.
Протягом 20.11.2012 – 30.06.2013 року Мурованокуриловецьким районним судом не вирішувалося питання про обрання запобіжного заходу у виді застави.
7. Застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчі судді обов’язково перевіряли наявність підстав для цього, визначених у ст. 183 КПК України.
Так, по справі № 139/297/13-к (слідчий суддя Добровольський В.В.) до Г. застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Останній підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Судом зокрема було встановлено, що Г. підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, злочин вчинив у стані сп’яніння, не має постійного місця проживання, позитивно характеризується за місцем прописки. Свідки по справі є близькими родичами підозрюваного, що не виключає вплив підозрюваного на зміну їх показань, при обранні іншого запобіжного заходу, не пов’язаного з утриманням під вартою. Тому суд з вірогідною підставою прийшов до висновку, що вищенаведене свідчить про наявність існування ризиків передбачених п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного, суд вважав за необхідне застосувати щодо Г. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та належної його процесуальної поведінки.
По даній справі, триманню під вартою передувало затримання підозрюваного, тому строк тримання під вартою обчислювався саме з моменту його затримання.
Пізніше, щодо даного підозрюваного, його захисником було подано клопотання про заміну запобіжного заходу. Справа № 139/458/13-к (слідча суддя Тучинська Н.В.). Дане клопотання вмотивоване тим, що застосований до Г. 13 березня 2013 року ухвалою слідчого судді Мурованокуриловецького районного суду запобіжний захід у виді тримання під вартою не відповідає вимогам ст. 194 КПК України. Зокрема, у клопотанні зазначено, що має місце необґрунтована підозра у вчиненні Г. кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 115 КК України; відсутні достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Крім того, захисник П. у судовому засіданні підтримала клопотання з підстав зазначених у ньому. Зокрема, зазначила, що досудове розслідування завершено, всі необхідні процесуальні дії стороною обвинувачення здійснено і підозрюваний жодним чином не зможе перешкодити подальшому розгляду справи; підозрюваний не заперечує своєї причетності до вчиненого; санкція статті, яка інкримінується підозрюваному, дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту; вік і стан здоров’я підозрюваного не узгоджуються із умовами триманням його під вартою; сімейний стан підозрюваного, характеристика його особи та процесуальна поведінка є переконливими для застосування більш м’якого запобіжного заходу.
Слідчий К. пояснив, що всі обставини, якими обґрунтовується клопотання про зміну запобіжного заходу, були предметом обговорення при вирішенні слідчим суддею клопотання про обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою, і були враховані при прийнятті рішення.
Прокурор заявив, що Г. підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, визнає причетність до смерті потерпілого, але не визнає вину в інкримінованому злочині, злочин вчинив у стані алкогольного сп’яніння, проживає за межами юрисдикції органів досудового розслідування та суду, може створювати перешкоди для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, належну медичну допомогу може отримувати в умах СІЗО. За таких обставин до нього може бути застосовано лише запобіжний захід у виді тримання під вартою. Просить відмовити в задоволенні клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню. Таке рішення, зокрема, було вмотивоване тим, що стаття 201 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу. Частина 3 ст. 201 КПК України зобов’язує сторону захисту надати слідчому судді, суду, зокрема, копії матеріалів, що підтверджують необхідність зміни запобіжного заходу. Стороною захисту не доведено необхідність у зміні запобіжного заходу підозрюваному Г. Зокрема, із ухвали Мурованокуриловецького районного суду від 13 березня 2013 року слідує, що позитивні характеристики з місця проживання підозрюваного враховувалися при обрані запобіжного заходу. Із поданої в судовому засіданні стороною захисту довідки начальника Вінницької УВП УДПтС України у Вінницькій області (№ 1), так само, як і з копій медичних документів, поданих з клопотанням, слідує, що, хоча підозрюваний і має хвороби серця, стан його здоров’я є стабільним. Щодо процесуальної поведінки підозрюваного, то слідчий суддя зазначила, що вважає, що вона дотримується лише за умови його утримання в умовах СІЗО. Одночасно вважає, що факт проживання підозрюваного за межами юрисдикції органів досудового розслідування і суду, а також наголошення захистом на стані його здоров’я, можуть стати причиною порушень процесуальної поведінки.
Протягом періоду дії Кримінального процесуального кодексу України станом на 30.06.2013 року було оскаржено лише одну ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу.
Так, 24.12.2012 року слідчим суддею Добровольським В.В. (справа № 216/1228/12) відносно підозрюваного Л. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, застосовано запобіжний захід тримання під вартою.
Приймаючи таке рішення слідчий суддя виходив з того, що Л. підозрюється в тому, що в ніч з 03.05.1998 року на 04.05.1998 року за попередньою змовою з М., Т., К. перебуваючи в стані сп’яніння, проникли в будинок гр. Т. в с. Снітків Мурованокуриловецького району, де з метою заволодіння індивідуальним майном громадян, здійснили розбійний напад з нанесенням тілесних ушкоджень гр. Т. та гр. Г. Даний злочин 23.11.2012 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12010230000008 та розпочато досудове розслідування за правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року.
З наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачалося, що Л. ухиляється від досудового розслідування, з 18 травня 1998 року перебуває у розшуку, крім того відповідно до довідки від 20.12.2012 року за № 23/1014 в.о. начальника сектору Укрбюро Інтерполу УМВС України у Вінницькій області капітана міліції І. - Л. 25.07.1966 року народження перебуває у міжнародному розшуку, про що свідчить виставлена “червона” картка Інтерполу, чим перешкоджає кримінальному провадженню. Вище наведе свідчило про наявність існування ризиків передбачених п.п. 1,4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Л. підозрюється у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років. Застосування більш м’яких, ніж взяття під варту, запобіжних заходів не забезпечило б його належної процесуальної поведінки.
Захисник підозрюваного оскаржив дане рішення, мотивуючи свої вимоги тим, що доведеність вини його підзахисного до злочину , у якому його підозрюють, ґрунтується лише на припущеннях, вказував на те, що Л. не переховувався від досудового слідства та суду, а винесена слідчим у кримінальній справі постанова про оголошення його в розшук є лише формальністю. Крім того, Л. одружений, має чотирьох неповнолітніх дітей, характеризується позитивно.
Однак, апеляційним судом, були визнаними обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо обрання відносно Л. запобіжного заходу у вигляді взяття під варту і, відповідно, апеляцію захисника залишено без задоволення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчі судді Мурованокуриловецького районного суду визначали у випадках визначених законом розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених КПК.
Так, по справі № 139/326/13-к (слідчий суддя Добровольський В.В.) слідчий суддя, застосувавши щодо підозрюваної С. запобіжний захід утримання під вартою строком шістдесят днів, встановив останній, також, заставу в розмірі - 20 мінімальних заробітних плат в сумі – 22 940 гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Роз’яснено, що в разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити С. з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.
З моменту звільнення С. з-під варти у зв'язку з внесенням застави вона буде вважатися такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В разі внесення застави покладено на С. наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду по першому виклику на визначений ними час;
2) не відлучатися за межі с. Лучинець Мурованокуриловецького району Вінницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
3) повідомляти слідчого прокурора чи суд про зміну місця свого проживання або місця роботи;
4) докласти зусиль до пошуку роботи.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладено на С. на строк не більше двох місяців.
В разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
При винесенні ухвал про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання вартою відносно: П. підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення за ч.1 ст. 115 КК України; Б. за ч.1 ст.115 КК України; Г. за ч.1 ст.115 КК України; Л. за ч.3 ст.142 КК України (1960) судді у відповідності до ч.4 ст. 183 КПК України не застосовували заставу.
8. Проблемні питання застосування норм глави 18 КПК України
Проблемних питань, при обранні слідчими суддями Мурованокуриловецького районного суду запобіжних заходів не виникало.
Клопотання розглядалися у порядку та строки встановлені процесуальним законодавством .
Голова Мурованокуриловецького
районного суду В. Добровольський
_03_03.png)
