Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Узагальнення
судової практики вирішення слідчими суддями питань, пов’язаних із заходами забезпечення кримінального провадження
План:
Вступ
1. Правові підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
2. Аналіз статистичних даних застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
3. Практика розгляду клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
3.1. Тимчасовий доступ до речей і документів.
3.2. Арешт майна.
3.3. Затримання особи.
3.4. Застосування запобіжних заходів.
4. Аналіз причин відмови у задоволенні клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та їх співвідношення з вимогами закону.
5. Аналіз змін, продовження та скасування заходів забезпечення кримінального провадження.
6. Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування в апеляційному порядку та практика їх розгляду.
7. Проблемні питання та шляхи їх вирішення
Висновок
Вступ
Відповідно до листа судді апеляційного суду Вінницької області Мішеніної С.В. № 1-8199 від 08.08.2013 року Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області проведено узагальнення практики вирішення слідчими суддями питань, пов’язаних із заходами забезпечення кримінального провадження.
Для проведення узагальнення використано статистичну звітність Мурованокуриловецького районного суду, обліково – статистичні картки на клопотання про застосування заходів кримінального провадження, клопотання про застосування заходів кримінального провадження.
Згідно рішення зборів суддів, у Мурованокуриловецькому районному суді слідчим суддею є суддя Добровольський В.В., а на час його відсутності – суддя Тучинська Н.В.
1. Правові підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Заходи забезпечення кримінального провадження – це передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановлених законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвістю.
При вирішенні питань, пов’язаних із заходами забезпечення кримінального провадження, слідчими суддями неухильно дотримувалися вимоги Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, Законів України та інших нормативно-правових актів.
Розділ ІІ Кримінального процесуального кодексу України регулює порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до закону, усі клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжних заходів, розглядаються слідчим суддею місцевого суду (який визначається автоматизованою системою документообігу суду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 КПК) в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює відповідне розслідування.
Згідно положень статті 132 КПК України, слідчими суддями Мурованокуриловецького районного суду заходи забезпечення кримінального провадження застосовувалися лише у разі коли була доведеною обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що могло бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Крім того встановлювалось, чи дійсно потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ішлося в клопотанні слідчого, прокурора. І, звичайно, визначалася реальність виконання завдання, для здійснення якого слідчий, прокурор звертався із клопотанням. Лише за доведеності усіх зазначених умов слідчими суддями допускалося застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Так, 20 червня 2013 року слідчим суддею Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Добровольським В.В розглянуто клопотання сторони кримінального провадження – старшого слідчого слідчого відділення Мурованокуриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області капітана міліції С. про тимчасовий доступ до речей і документів, які знаходяться в Мурованокуриловецькому РВ УМВС України у Вінницькій області (справа № 139/631/13-к).
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя виходив з того, що 04.06.2013 року старшим слідчим СВ Мурованокуриловецького РВ УМВС України капітаном міліції С. внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяву М., який перебував в добовому наряді в складі опергрупи про спричинення йому тілесних ушкоджень 03.06.2013 року П., розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні №12013010230000205 за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 345 КК України. Зважаючи на те, що в Мурованокуриловецькому РВ УМВС України у Вінницькій області знаходиться відеозапис, про події 03.06.2013 року, необхідно надати тимчасовий дозвіл на доступ до нього. Відомості, які містяться в відеозаписі мають істотне значення для розслідування кримінального провадження та можуть бути використані як доказ.
Таким чином, стороною кримінального провадження, яка подала клопотання, доведено наявність достатніх підстав вважати, що зазначений відеозапис перебуває в Мурованокуриловецькому РВ УМВС України у Вінницькій області та має суттєве значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, використанні його як доказу.
2. Аналіз статистичних даних застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно статистичних даних з 20.11.2012 по 15.08.2013 року Мурованокуриловецьким районним судом розглянуто:
- клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів – 70;
- клопотання про арешт майна – 1;
- клопотання про затримання особи – 1;
- клопотання про застосування запобіжних заходів - 16
Щодо запобіжних заходів, то за категоріями за даний період було розглянуто такі клопотання:
- застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання – 9 клопотань;
- застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою – 6 клопотань;
- застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту – 1 клопотання;
Також розглянуто одне клопотання про зміну запобіжного заходу.
У всіх випадках, клопотання про застосування заходів запобіжного заходу задовольнялися.
3. Практика розгляду клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
3.1. Тимчасовий доступ до речей і документів
Відповідно до ст. 159 КПК тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити виїмку).
Протягом дії нового КПК, слідчими суддями Мурованокуриловецького районного суду розглянуто 70 клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів. Усі клопотання були задоволені.
Клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів розглядалися не пізніше трьох днів із дня їх надходження до суду (з урахуванням положення КПК щодо розумності строків). У таких випадках, після отримання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчі судді здійснювали судовий виклик особи, у володінні якої знаходилися такі речі і документи.
За наявності достатніх підстав вважати, що існувала реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання розглядалося слідчим суддею без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.
Так, по справі № 139/781/13-к про тимчасовий доступ до речей, які розташовані у кабінеті відділення податкової міліції Могилів-Подільської ОДПІ (слідчий суддя Тучинська Н.В.) слідчим прокуратури Мурованокуриловецького району Н. за погодженням з старшим прокурором прокуратури Мурованокуриловецького району направлено до суду клопотання про надання тимчасового доступу та дозволу на вилучення системних блоків, комп’ютерів та документів в електронному вигляді, які містяться на жорстких дисках комп’ютерів, які знаходиться у кабінеті відділення податкової міліції Могилів-Подільської ОДПІ.
Клопотання було мотивоване тим, що працівники ВПМ Могилів-Подільської ОДПІ, зловживаючи службовим становищем, з метою перевірки автозаправочної станції, змусили П. за винагороду написати заяву по факту реалізації неякісного пального. Крім того досудовим слідством уже встановлено, що автомобіль ВАЗ 2107, з якого відібрано зразки палива, належить майору податкової міліції ВПМ Могилів-Подільської ОДПІ Щ., яким написано рапорт на ім’я заступника начальника УПМ ДПС Вінницької області К., за результатами розгляду якого слідчим управлінням ДПС у Вінницькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013010000000131.
Виявлені прокуратурою Вінницької області за результатами перевірки в порядку нагляду 23 травня 2013 року факти внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування за правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 364 КК України.
Стороною кримінального провадження в судовому засіданні доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей, а тому на підставі ч. 2 ст. 163 КПК України розгляд клопотання здійснено без виклику представників ВПМ Могилів-Подільської ОДПІ, у володіння яких знаходилися речі та документи.
Клопотання було задоволене у повному обсязі.
Розглядаючи клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів слідчий суддя обов’язково перевіряв його відповідність вимогам ст. 160 КПК України та наявність погодження з прокурором. Як показує аналіз статистичних даних усі розглянуті клопотання відповідали зазначеним вимогам закону.
Слідчі судді задовольняли усі клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів так як стороною кримінального провадження доведено у повній мірі, що ці речі і документи:
- перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи;
- самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв’язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні;
- не становлять собою або не виключають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
Так, по справі № 139/670/13-к (слідчий суддя Добровольський В.В.) слідчим СВ Мурованокуриловецького РВ УМВС України ст. лейтенантом міліції Ш. за погодженням з прокурором району направлено до суду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів, які знаходяться в Мурованокуриловецькій центральній районній лікарні. Зазначеним слідчим, 21.06.2013 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення Б. про те, що в її будинку, який знаходиться за адресою в смт Муровані Курилівці, гр. Р., житель с. Братанівка наніс тілесні ушкодження гр. П, жителю с. Михайлівці, розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12013010230000224 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 125 КК України. П. подав заяву про притягнення Р. до відповідальності.
Зважаючи на те, що в Мурованокуриловецькій центральній районній лікарні знаходився документ, про який клопотала сторона обвинувачення, необхідно надати тимчасовий доступ до нього. За допомогою вище зазначеного документа у слідчого є можливість встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному проваджені, та в подальшому використати його як доказ.
Таким чином, стороною кримінального провадження, яка подала клопотання, доведено наявність достатніх підстав вважати, що зазначений документ заходився в Мурованокуриловецькій центральній районній лікарні та містив відомості, що мають суттєве значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Клопотання було задоволене у повному обсязі.
3.2.Арешт майна.
Відповідно до ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
Протягом дії нового КПК, слідчим суддею Мурованокуриловецького районного суду розглянуто лише одне клопотання про арешт майна.
Так, по справі № 139/427/13-к (слідчий суддя Добровольський В.В.) слідчий слідчого управління УМВС України у Вінницькій області ст. лейтенант міліції К. за погодженням з прокурором району звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: 1/3 частку квартири, яка належить Г., підозрюваному у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 115 КК України.
Клопотання було мотивовано тим, що Г. 09 березня 2013 року біля 23 години перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в смт Муровані Курилівці з метою умисного протиправного заподіяння смерті Г., який зайшов до нього в будинок, схопив рукою табуретку та наніс йому множинні удари в область голови. Від отриманих тілесних ушкоджень Г. помер на місці події.
Повідомлення про злочин слідчим 10.03.2013 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 115 КК України. По кримінальному даному проваджені 13.03.2013 року було визнано потерпілим П., який заявив цивільний позов на загальну суму сто десять тисяч гривень.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 31.10.2001 року, Г. належить 1/3 частка квартири.
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення цивільного позову, слідчий клопотав про накладення арешту на майно Г., підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні клопотання підтримувалося прокурором.
Розглянувши дане клопотання прихожу слідчий суддя прийшов до висновку, що воно підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 171 КПК України передбачено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову – також цивільний позивач.
Подане клопотання слідчого відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України та погоджене з прокурором.
Слідчим СУ УМВС України у Вінницькій області ст. лейтенантом міліції К. 10.03.2013 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення про вбивство Г. в смт Муровані Курилівці Г., розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12013010060000114 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 115 КК України та цього ж числа повідомлено Г. про підозру, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину.
Потерпілим в кримінальному провадженні визнано П., який заявив цивільний позов на відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди на суму 110 000 грн.
Підозрюваному Г. на підставі свідоцтва про право власності на житло та витягу з реєстрації прав власності на нерухоме майно належить 1/3 частка двокімнатної квартири. Таким чином, стороною кримінального провадження, яка подала клопотання, доведено наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову по відшкодуванню заподіяної шкоди потерпілому Г.
3.3. Затримання особи.
Слідчим суддею Мурованокуриловецького районного суду розглядалося лише одне клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу особи для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, по справі № 139/868/13-к (слідчий суддя Тучинська Н.В.) старшим слідчим СВ Мурованокуриловецького РВ УМВС капітаном міліції С. за погодженням з прокурором направлено до суду клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, А.
Клопотання мотивоване тим, що А. в ніч з 13 на 14 жовтня 2002 року, перебуваючи в кафе-барі “Голубий Дунай” в с. Вищеольчедаїв Мурованокуриловецького району Вінницької області, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з місцевою молоддю, яка відпочивала в кафе, що в подальшому переросли в бійку, умисно наніс один удар розкладним ножем в груди Б., внаслідок чого в останнього мали місце такі тілесні ушкодження: проникаюча колото-різана рана грудної клітини із крізним пораненням серця, які виникли від дії плоского колючо-ріжучого предмету та належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя на час їх утворення.
Заяву про злочин слідчим 28 січня 2013 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 121 КК України. В скоєні даного злочину підозрюється А., який на час скоєння злочину, а саме в 2002 році працював охоронником на цукровому заводі в с. Вищеольчедаїв Мурованокуриловецького району, місце знаходження якого на теперішній час не відоме.
23 березня 2012 року А. оголошений в розшук.
Відповідно до довідки виконкому Вищеольчедаївської сільської ради, А. в 2002 році проживав в с. Вищеольчедаїв Мурованокуриловецького району без реєстрації, та здійснював охоронну комплексу цукрового заводу. На даний час А. на території Вищеольчедаївської сільської ради не проживає, місце його знаходження не відоме, останній раз він був в с. Вищеольчедаїв в ніч із 13.10.2013 року на 14.10.2013 року, тобто в момент вчинення злочину відносно Б.
В ході розслідування кримінального провадження було отримано довідки із УДМС в областях України, відповідно до яких А. за обліками в УДМС не значиться.
Оскільки для розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу необхідна участь підозрюваного, слідчий звернувся до суду з цим клопотанням.
Прокурор просила задовольнити клопотання слідчого, оскільки А. обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, існує реальний і підтверджений ризик, що він переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду, іншим чином перешкоджатиме кримінальному провадженню, що лише тримання підозрюваного під вартою забезпечить його належну процесуальну поведінку, оскільки з моменту вчинення злочину він зник з місця тимчасового проживання в с. Вищеольчедаїв Мурованокуриловецького району і з березня 2013 року знаходиться у розшуку.
Розглянувши дане клопотання, слідчий суддя прийшла до висновку, що воно підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Нормами діючого Кримінального процесуального кодексу України (ч. 2 ст. 187 та п. 1 ч. 2 ст. 188) передбачено можливість одночасного звернення слідчого до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу до суду.
Старшим слідчим СВ Мурованокуриловецького РВ УМВС капітаном міліції С. 28 січня 2013 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення про нанесення тілесних ушкоджень жителю с. Вищеольчедаїв Б., у результаті чого у нього мали місце тяжкі тілесні ушкодження, та розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12013010230000047 за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 121 КК України.
04 лютого 2013 року винесено повідомлення про підозру А., однак на сьогоднішній день воно не вручено, оскільки підозрюваний з моменту вчинення злочину зник з місця тимчасового проживання в с. Вищеольчедаїв Мурованокуриловецького району, на території України не зареєстрований
23 березня 2013 року постановою слідчого оголошено розшук А.
14 серпня 2013 року слідчий подав до суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо А.
Поданими з клопотанням матеріалами досудового розслідування (зокрема, витягу з ЄРДР, повідомлення про підозру, протоколу допиту як свідка брата підозрюваного Е., протоколу допиту потерпілого, протоколів пред’явлення для впізнання) стверджено обґрунтованість підозри А. в скоєнні щодо Б. злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Копією постанови слідчого від 23.03.2013 року, повідомленням начальника Мурованокуриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області про оголошення розшуку підозрюваного А., довідкою Вищеольчедаївської сільської ради стороною обвинувачення доведено, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування, а відсутністю у нього реєстрації на території України та громадянство іншої держави, дають підстави вважати, що А. перешкоджатиме кримінальному провадженню будь-яким іншим чином.
Таким чином, існують ризики, передбачені пунктами 1 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на переховування від органів досудового розслідування, тяжкості злочину, у скоєнні якого підозрюється А., санкції статті, яка безальтернативно передбачає позбавлення волі від п’яти до восьми років, слідчим суддею було вирішено, що це саме ті обставини, що вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного А. Таким чином, клопотання було задоволено у повному обсязі.
3.4. Застосування запобіжних заходів.
Згідно статистичних даних з 20.11.2012 по 15.08.2013 року до Мурованокуриловецького районного суду надійшло 16 клопотань про застосування запобіжного заходу. За категоріями за даний період було розглянуто такі клопотання:
- застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання – 9 клопотань;
- застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою – 6 клопотань;
- застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту – 1 клопотання;
Застосовуючи запобіжні заходи, слідчими суддями з’ясовувалась наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, чи відповідає обрання конкретного запобіжного заходу меті його застосування та обов’язково встановлювалися підстави такого застосування.
Так, по справі № 139/649/13-к (слідчий суддя Добровольський В.В.) слідчий СВ Мурованокуриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області ст. лейтенант міліції Ш. за погодженням з прокурором звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваного Б.
Клопотання мотивоване тим, що Б. 13.06.2013 року близько 17-ї години, перебуваючи в стані сп’яніння, в с. Курашівці Мурованокуриловецького району навмисно, під час суперечки, наніс декілька ударів кулаком правої руки в область голови та тулуба дружини О., заподіявши їй легкі тілесні ушкодження. Заяву про злочин внесено до ЄРДР 13.06.2013 року та розпочато кримінальне провадження за ч.1 ст. 125 КК України.
25 червня 2013 року Б. було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України.
В клопотанні ставилося питання про застосування щодо Б. запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання в зв'язку з тим, що він раніше вчиняв кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України, так як перебуваючи в стані сп’яніння, умисно спричинив 05.06.2013 року тілесні ушкодження своїй дружині О., про що йому повідомлено про підозру 18.06.2013 року, може негативно впливати на свідків та потерпілу, схиляючи їх до дачі неправдивих показань, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки має антисоціальну поведінку, зловживає спиртними напоями, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Сторона обвинувачення вважала необхідним застосувати запобіжний захід - особисте зобов'язання, поклавши на підозрюваного обов'язки прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, суду на визначений час, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи, докласти зусиль до пошуку роботи, на період проведення розслідування утримуватись від спілкування зі свідками щодо обставин кримінального провадження, не відвідувати місця продажу алкогольних напоїв.
З метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, слідчий вважав доцільним застосувати вищевказаний запобіжний захід і покласти на нього обов'язки по забезпеченню належної поведінки та явки за викликом.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, яка підтримала клопотання, підозрюваного, який не заперечив на задоволення клопотання, вважав, що воно є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Як вбачалося, зокрема, із наданих суду матеріалів кримінального провадження, Б. повторно вчинив кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України та обґрунтовано підозрювався у вчинені вищезазначеного кримінального правопорушення, про підозру в якому йому повідомлено 25.06.2013 року.
Б. зловживає спиртними напоями, раніше притягався до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, що свідчить про його антисоціальну поведінку, не працює. Дані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, судом було встановлено наявність обґрунтованої підозри у вчинені Б. кримінального правопорушення, наявність ризику передбаченого п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та застосовано щодо останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Крім того, слідчими суддями при розгляді клопотань про застосування запобіжного заходу враховувалися обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Найпоширенішим видом запобіжного заходу, що застосовувався слідчими суддями Мурованокуриловецького районного суду, є особисте зобов’язання.
Особисте зобов’язання – це найбільш м’який вид запобіжного заходу, який полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Згідно статистичних даних з 20.11.2012 по 15.08.2013 року до Мурованокуриловецького районного суду надійшло та було розглянуто 9 клопотань про застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання.
У всіх випадках такі клопотання слідчим суддею задовольнялися, оскільки були подані відповідно до закону та стороною обвинувачення у повній мірі доводилася наявність мети та підстав для застосування саме цього виду запобіжного заходу.
Так, по справі № 139/308/13-к (слідчий суддя Тучинська Н.В.) було розглянуто клопотання слідчого СВ Мурованокуриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області М. про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання відносно Т.
Т. підозрювався в тому, що 28 жовтня 2011 року в період часу з 20-ої по 22-гу годину повторно, разом із К. та С., перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в с. Житники Мурованокуриловецького району Вінницької області, шляхом вільного доступу викрали належний С. мотоцикл “ИЖ-Планета-
15 лютого 2013 року повідомлення про злочин занесено до ЄРДР за № 42013010230000007.
В клопотанні ставилося питання про застосування запобіжного заходу відносно Т. у вигляді особистого зобов'язання в зв'язку з тим, що він вчинив тяжкий злочин в стані алкогольного сп’яніння. Слідчий вважав, що з метою попередження можливості переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, до Т. необхідно застосувати такий запобіжний захід, як особисте зобов'язання, поклавши обов'язки прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, суду на визначений час, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи, докласти зусиль до пошуку роботи.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, яка підтримала клопотання, підозрюваного, який висловився про байдужість до вирішення клопотання, слідчим суддею було вирішено, що воно є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Зокрема, як вбачалося із наданих до суду матеріалів кримінального провадження, Т. обґрунтовано підозрюється у вчинені вищезазначеного кримінального правопорушення.
Досудовим слідством встановлено наявність ризиків, передбачених п. п.1, 5 ст. 177 КПК України, а саме: Т. може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Врахувавши, що Т. підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді від п’яти років позбавлення волі, не працює, за місцем проживання та навчання (колишнього) у Барському будівельно-монтажному ліцеї харектеризується як схильний до зловживання спиртними напоями, антисоціальної поведінки, дружби з антисоціальними особами, а це в свою чергу свідчить про наявність існування ризиків, передбачених п.п.1, 5 ст. 177 КПК України, а також враховуючи, що Т. співпрацює із слідством, завжди з'являється на виклики, слідчий суддя вважав можливим застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Оскільки даний запобіжний захід зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку Т.
Таким чином, клопотання було задоволене. Щодо Т, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, застосовано на два місяці запобіжний захід - особисте зобов'язання.
Покладено на підозрюваного Т. наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду по першому виклику на визначений ними час;
2) не відлучатися за межі с. Стара Гута Новоушицького району Хмельницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
3) повідомляти слідчого прокурора чи суд про зміну місця свого проживання або місця роботи;
4) докласти зусиль до пошуку роботи.
Протягом 20.11.2012 – 15.08.2013 року до Мурованокуриловецького районного суду надійшло та було розглянуте одне клопотання про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Домашній арешт – це вид запобіжного заходу, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Так, по справі № 139/425/13-к слідчий суддя Добровольський В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно П., підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Зокрема було встановлено, що 19 квітня 2013 року слідчий СВ Мурованокуриловецького РВ УМВС у Вінницькій області ст. лейтенант міліції М. за погодженням з прокурором звернувся до суду із клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно П. у забороні залишати житло з 22-ї до 6-ї години.
Клопотання мотивовано тим, що П. підозрюється в тому, що 07 квітня 2013 року близько 23 години в с. Немерче Мурованокуриловецького району, з метою крадіжки, пройшов на територію домоволодіння гр. Л. звідки таємно викрав металеву конструкцію (гідравлічний прес), завдавши останньому матеріального збитку на суму 1080 грн.
18.04.2013 року П. було повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення передбаченного ч. 2 ст.185 КК України.
В клопотанні ставилося питання про застосування запобіжного заходу у відношенні П. домашнього арешту в зв’язку з тим, що П. підозрюється у вчининені злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Досудовим слідством встановлено наявність ризику, передбаченого у п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, те що він може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження слідчий вважав доцільним застосувати вищевказаний запобіжний захід.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, яка підтримала клопотання, підозрюваного, який не заперечив проти задоволення клопотання, суд вважав, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Як слідувало із наданих суду матеріалів кримінального провадження, П. обґрунтовано підозрюється у скоєнні вищезазначеного злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, не працює, раніше неодноразово засуджувався за вчинення злочинів. Вчинив злочин під час іспитового строку, відбуваючи покарання за вироком Мурованокуриловецького районного суду від 03.10.2012 року, після вчинення злочину переховувався, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених п.п.1, 5 ст. 177 КПК України.
За місцем проживання П. характеризується негативно, має антисоціальну поведінку.
На підставі викладеного, суд вважав за необхідне застосувати щодо П. запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у забороні залишати житло з 22-ї до 6-ї години оскільки даний запобіжний захід зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Таким чином, клопотання було задоволено. Застосовано щодо підозрюваного П. запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою с. Немерче Мурованокуриловецького району Вінницької області строком на два місяці, шляхом заборони йому залишати житло в період часу з двадцять другої до шостої години.
Покладено на підозрюваного П. наступні обов’язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду по першому виклику на визначений ними час;
- докласти зусиль до пошуку роботи.
Згідно статистичних даних, з 20.11.2012 по 15.08.2013 року до Мурованокуриловецького районного суду надійшло та було розглянуто 6 клопотань про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчі судді обов’язково перевіряли наявність підстав для цього, визначених у ст. 183 КПК України.
Так, по справі № 139/297/13-к (слідчий суддя Добровольський В.В.) до Г. застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Останній підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Судом зокрема було встановлено, що Г. підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, злочин вчинив у стані сп’яніння, не має постійного місця проживання, позитивно характеризується за місцем прописки. Свідки по справі є близькими родичами підозрюваного, що не виключає вплив підозрюваного на зміну їх показань, при обранні іншого запобіжного заходу, не пов’язаного з утриманням під вартою. Тому суд з вірогідною підставою прийшов до висновку, що вищенаведене свідчить про наявність існування ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного, суд вважав за необхідне застосувати щодо Г. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та належної його процесуальної поведінки.
По даній справі, триманню під вартою передувало затримання підозрюваного, тому строк тримання під вартою обчислювався саме з моменту його затримання.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчі судді Мурованокуриловецького районного суду визначали у випадках визначених законом розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених КПК.
Так, по справі № 139/326/13-к (слідчий суддя Добровольський В.В.) слідчий суддя, застосувавши щодо підозрюваної С. запобіжний захід утримання під вартою строком шістдесят днів, встановив останній, також, заставу в розмірі - 20 мінімальних заробітних плат в сумі – 22 940 гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Роз’яснено, що в разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити С. з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.
З моменту звільнення С. з-під варти у зв'язку з внесенням застави вона буде вважатися такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
В разі внесення застави покладено на С. наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду по першому виклику на визначений ними час;
2) не відлучатися за межі с. Лучинець Мурованокуриловецького району Вінницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
3) повідомляти слідчого прокурора чи суд про зміну місця свого проживання або місця роботи;
4) докласти зусиль до пошуку роботи.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладено на С. на строк не більше двох місяців.
В разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
При винесенні ухвал про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання вартою відносно: П. підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення за ч.1 ст. 115 КК України; Б. за ч.1 ст.115 КК України; Г. за ч.1 ст.115 КК України; Л. за ч.3 ст.142 КК України (1960) слідчий суддя у відповідності до ч.4 ст. 183 КПК України не застосовував заставу.
4. Аналіз причин відмови у задоволенні клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та їх співвідношення з вимогами закону.
Згідно статистичних даних, усі клопотання, що розглядалися слідчими суддями Мурованокуриловецького районного суду задовольнялися у повному обсязі. Випадків відмови у задоволенні клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження не траплялося.
За період дії нового Кримінального процесуального кодексу України, слідчим суддею Мурованокуриловецького районного суду розглядалося лише одне клопотання про зміну заходу забезпечення кримінального провадження.
Так, по справі № 139/458/13-к (слідча суддя Тучинська Н.В.) захисником підозрюваного було подано клопотання про заміну запобіжного заходу. Дане клопотання вмотивоване тим, що застосований до Г. 13 березня 2013 року ухвалою слідчого судді Мурованокуриловецького районного суду запобіжний захід у виді тримання під вартою не відповідає вимогам ст. 194 КПК України. Зокрема, у клопотанні зазначено, що має місце необґрунтована підозра у вчиненні Г. кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 115 КК України; відсутні достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Крім того, захисник П. у судовому засіданні підтримала клопотання з підстав зазначених у ньому. Зокрема, зазначила, що досудове розслідування завершено, всі необхідні процесуальні дії стороною обвинувачення здійснено і підозрюваний жодним чином не зможе перешкодити подальшому розгляду справи; підозрюваний не заперечує своєї причетності до вчиненого; санкція статті, яка інкримінується підозрюваному, дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту; вік і стан здоров’я підозрюваного не узгоджуються із умовами триманням його під вартою; сімейний стан підозрюваного, характеристика його особи та процесуальна поведінка є переконливими для застосування більш м’якого запобіжного заходу.
Слідчий К. пояснив, що всі обставини, якими обґрунтовується клопотання про зміну запобіжного заходу, були предметом обговорення при вирішенні слідчим суддею клопотання про обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою, і були враховані при прийнятті рішення.
Прокурор заявив, що Г. підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, визнає причетність до смерті потерпілого, але не визнає вину в інкримінованому злочині, злочин вчинив у стані алкогольного сп’яніння, проживає за межами юрисдикції органів досудового розслідування та суду, може створювати перешкоди для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, належну медичну допомогу може отримувати в умах СІЗО. За таких обставин до нього може бути застосовано лише запобіжний захід у виді тримання під вартою. Просить відмовити в задоволенні клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшла до висновку, що воно не підлягає задоволенню. Таке рішення, зокрема, було вмотивоване тим, що стаття 201 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу. Частина 3 ст. 201 КПК України зобов’язує сторону захисту надати слідчому судді, суду, зокрема, копії матеріалів, що підтверджують необхідність зміни запобіжного заходу. Стороною захисту не доведено необхідність у зміні запобіжного заходу підозрюваному Г. Зокрема, із ухвали Мурованокуриловецького районного суду від 13 березня 2013 року слідує, що позитивні характеристики з місця проживання підозрюваного враховувалися при обрані запобіжного заходу. Із поданої в судовому засіданні стороною захисту довідки начальника Вінницької УВП УДПтС України у Вінницькій області (№ 1), так само, як і з копій медичних документів, поданих з клопотанням, слідує, що, хоча підозрюваний і має хвороби серця, стан його здоров’я є стабільним. Щодо процесуальної поведінки підозрюваного, то слідчий суддя зазначила, що вважає, що вона дотримується лише за умови його утримання в умовах СІЗО. Одночасно вважає, що факт проживання підозрюваного за межами юрисдикції органів досудового розслідування і суду, а також наголошення захистом на стані його здоров’я, можуть стати причиною порушень процесуальної поведінки.
Протягом періоду дії Кримінального процесуального кодексу України станом на 15.08.2013 року було оскаржено лише одну ухвалу слідчого судді про обрання запобіжного заходу.
Так, 24.12.2012 року слідчим суддею Добровольським В.В. (справа № 216/1228/12) відносно підозрюваного Л. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, застосовано запобіжний захід тримання під вартою.
Приймаючи таке рішення слідчий суддя виходив з того, що Л. підозрюється в тому, що в ніч з 03.05.1998 року на 04.05.1998 року за попередньою змовою з М., Т., К. перебуваючи в стані сп’яніння, проникли в будинок гр. Т. в с. Снітків Мурованокуриловецького району, де з метою заволодіння індивідуальним майном громадян, здійснили розбійний напад з нанесенням тілесних ушкоджень гр. Т. та гр. Г. Даний злочин 23.11.2012 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12010230000008 та розпочато досудове розслідування за правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року.
З наданих суду матеріалів кримінального провадження вбачалося, що Л. ухиляється від досудового розслідування, з 18 травня 1998 року перебуває у розшуку, крім того відповідно до довідки від 20.12.2012 року в.о. начальника сектору Укрбюро Інтерполу УМВС України у Вінницькій області капітана міліції І. - Л. 25.07.1966 року народження перебуває у міжнародному розшуку, про що свідчить виставлена “червона” картка Інтерполу, чим перешкоджає кримінальному провадженню. Вищенаведене свідчило про наявність існування ризиків передбачених п.п. 1,4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Л. підозрюється у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років. Застосування більш м’яких, ніж взяття під варту, запобіжних заходів не забезпечило б його належної процесуальної поведінки.
Захисник підозрюваного оскаржив дане рішення, мотивуючи свої вимоги тим, що доведеність вини його підзахисного до злочину , у якому його підозрюють, ґрунтується лише на припущеннях, вказував на те, що Л. не переховувався від досудового слідства та суду, а винесена слідчим у кримінальній справі постанова про оголошення його в розшук є лише формальністю. Крім того, Л. одружений, має чотирьох неповнолітніх дітей, характеризується позитивно.
Однак, апеляційним судом, були визнаними обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо обрання відносно Л. запобіжного заходу у вигляді взяття під варту і, відповідно, апеляцію захисника залишено без задоволення.
На початку введення дії нового Кримінального процесуального кодексу України у суддів Мурованокуриловецького районного суду виникали проблемні питання застосування окремих його положень, у тому числі при вирішенні питань, пов’язаних із заходами забезпечення кримінального провадження. Однак, всі ці питання були пов’язані із новизною законодавства та усувалися в ході його вивчення та надання роз’яснень Апеляційним судом Вінницької області та інформаційними листами Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Висновок
20 листопада 2012 року набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України. В його положеннях щодо заходів забезпечення кримінального провадження спостерігається посилення гарантій прав осіб, які приймають участь в кримінальному процесі, та значне розширення повноважень суду на стадії досудового розслідування в кримінальному провадженні, зокрема через інститут слідчого судді.
Результати проведеного узагальнення та практично 100 % відсутність скарг на ухвали слідчих суддів Мурованокуриловецького районного суду та відсутність скасованих судових рішень свідчать про високу якість здійснення правосуддя при вирішенні питань, пов’язаних із заходами забезпечення кримінального провадження.
В.о. голови Мурованокуриловецького
районного суду Н. Тучинська
_03_03.png)
