УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики щодо особливостей розгляду кримінальних справ пов’язаних із злочинами у сфері службової діяльності за 2012 -2013 роки у Мурованокуриловецькому районному суді Вінницької області.

  УЗАГАЛЬНЕННЯ

судової практики  щодо особливостей

розгляду кримінальних справ пов’язаних із злочинами у сфері службової діяльності за 2012 -2013 роки у Мурованокуриловецькому районному суді

Вінницької області.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ці положення Конституції поширюються на всіх без винятку службових осіб, незалежно від того, чи є вони представниками законодавчої, виконавчої або судової влади, виконують свої службові обов'язки у державному апараті, в органах місцевого самоврядування або на окремих підприємствах, в установах та організаціях. Не має також значення службове становище особи (звання, ранг, чин, кваліфікаційний клас), відомча чи галузева належність органу, сфера його діяльності, характер та обсяг повноважень або форма власності, на підставі якої створені та функціонують підприємства, установи і організації.

Виконання службовими особами своїх службових обов'язків на підставі, в межах і в порядку, передбачених Конституцією, законами та іншими нормативними актами, забезпечує нормальну діяльність державного апарату, а також апарату управління підприємств, установ і організацій.

У розділі XVII Особливої частини Кримінального кодексу України "Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з надання публічних послуг" встановлена кримінальна відповідальність за діяння, суспільна небезпечність яких полягає у заподіянні шкоди відносинам, що забезпечують нормальну діяльність державного та громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ та організацій.

Діяння, відповідальність за які встановлена в зазначеному розділі Особливої частини КК, можуть бути віднесені до числа так званих загальних видів злочинів, вчинюваних у сфері службової діяльності, оскільки кожне з них посягає на суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державного апарату, а також апарату управління окремих підприємств, установ та організацій незалежно від їх галузевої та відомчої належності, сфери діяльності, обсягу повноважень чи форми власності.

 Розглядаючи кримінальні справи зазначеної категорії, судді Мурованокуриловецького районного суду керувалися положеннями чинного КК України, Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року та новим КПК, крім того враховували роз'яснення, наведені у відповідних постановах Пленуму Верховного Суду України.

За період 2012 – 2013 року  у провадженні Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області перебувало чотири кримінальних справи, пов’язаних із злочинами у сфері службової діяльності, одна з яких розглянута із постановленням вироку (ч. 2 ст. 365 КК України), дві закриті по закінченню строків давності (ч. 1 ст. 366 КК України), по одній провадження у справі на даний час не завершено.

Як вище зазначено вище, із постановленням вироку була закінчена лише одна справа про обвинувачення Ш.  у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365  КК України (суддя Коломійцева В.І.)

Так, кримінальна справа надійшла до Мурованокуриловецького районного суду 28 квітня 2012 року. 18 квітня 2013 року судовий розгляд справи було закінчено, а 22 квітня 2013 року суддею оголошено вирок.

Під час винесення вироку суд, аналізуючи всі докази у їх сукупності, прийшов до висновку що підсудний Ш., перебуваючи на посаді начальника Могилів-Подільського міського відділу міліції УМВС України у Вінницькій області, маючи спеціальне звання підполковника міліції, будучи службовою особою, яка наділена повноваженнями спрямовувати роботу міськвідділу на реалізацію державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, на організацію і координацію діяльності підпорядкованих галузевих служб у боротьбі із злочинністю, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки та відповідно до ст.10 Закону України "Про міліцію" зобов’язаний забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок; виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про них, своїми умисними діями вчинив перевищення наданих йому службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходили за межі наданих їй повноважень і заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам громадянина С., що супроводжувалося фізичним насильством і такими діями, що ображають особисту гідність потерпілого, за відсутності ознак катування.

Одночасно судом було виключено з об’єму обвинувачення нанесення потерпілому третього удару кулаком у лобну ділянку голови та нанесення удару гумовим кийком по пальцях лівої руки, оскільки в ході судового слідства не здобуто доказів, що підтверджували б дані факти.

Приймаючи рішення  по справі, суд враховував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, обставини що пом’якшують його покарання та прийшов до висновку, що виправлення  і перевиховання підсудного можливе і без ізоляції його від суспільства та призначив йому покарання у виді 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з позбавленням права  обіймати атестовані посади у правоохоронних органах та органах державної влади. Крім того у відповідності до ст. 54 КК України суд визнав за необхідне застосувати до підсудного додаткове покарання у виді позбавлення його звання «підполковника міліції», оскільки інкримінований йому злочин відноситься до категорії тяжких, вчинених ним з використанням своїх службових повноважень – як співробітника правоохоронних органів.

На вирок суду засудженим Ш. та  прокурором, яка приймала участь у розгляді справи, було подано апеляції у яких зокрема, засуджений Ш. просив скасувати вирок та направити справу на новий судовий розгляд до іншого суду у зв’язку з безпідставним та необґрунтованим  застосуванням ст. 54 КК України, а  прокурор просила скасувати вирок через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і справу повернути на новий судовий розгляд через безпідставне виключення з об’єму частини обвинувачення.

До початку розгляду справи у апеляційному суді засуджений Ш.  та прокурор, яка приймала участь у розгляді справи судом  першої інстанції, відкликали свої апеляційні скарги, і апеляційне провадження апеляційним судом  було закрито.

Узагальнення показало, що при постановленні рішень у справах зазначеної категорії в достатній мірі досліджуються всі ознаки складу злочину. Враховувалося те, що службове підроблення (ч. 1 ст. 366), відносяться до злочинів із формальним складом, об'єктивна сторона яких вичерпується лише вчиненням суспільно небезпечного діяння. Також, що у злочинах із матеріальним складом (статті 364, 365, ч. 2 ст. 366) вина визначається психічним ставленням винного до самого діяння і до суспільно небезпечних наслідків, що наступили внаслідок його вчинення.

Крім того, що у трьох з них діяння може бути вчинено тільки умисно, оскільки у ст. 364 вказується на умисне використання службового становища; у ст. 365 — на умисне вчинення дій, які явно (тобто очевидно для всіх і передусім для самого винного) виходять за межі наданих йому повноважень; крім того ч. 2  цієї статті передбачає  вчинення злочину, який супроводжувався насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї та спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями, за відсутності ознак катування; а в ст. 366 КК — на завідомо неправдивий характер відомостей, що вносяться в офіційні документи.

 Враховувалося також і те, що суб'єктами злочинів, що вчиняються у сфері службової діяльності, можуть бути тільки службові особи, тобто спеціальний суб'єкт. Також враховується наявність зв'язку між вчиненим діянням і посадою, яку вони обіймають або ж службовою діяльністю, яку вони здійснюють.

Водночас при винесенні вироку судом вирішувалось питання про позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу як виду покарання про яке не зазначається у санкціях норм Особливої частини КК і  яке застосовується за рішенням суду.  Відповідно  до  ч.  2  ст.  52  і ст.  54 КК це покарання є додатковим  і  може  бути  застосоване  судом  лише  щодо   особи, засудженої  за  тяжкий чи особливо тяжкий злочин,  із наведенням у вироку відповідних мотивів.

Судовий розгляд у кримінальних справах розглядуваної категорії був проведений відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства та кримінально процесуального кодексу 1960 року.

Узагальнення розгляду кримінальних справ зазначеної категорії свідчить, що судді дотримувалися вимог чинного законодавства щодо оперативності та якості розгляду кримінальних справ.

Згідно з  проаналізованими кримінальними  справами,  у  переважній більшості випадків судді дотримувалися встановлених законом строків  розгляду справ зазначеної категорії. Перевищення строків розгляду справ мали місце з об'єктивних на те причин.

Наприклад, кримінальна   справа   щодо   Ш.,    який обвинувачувався у вчиненні злочину передбаченого  ч.  2 ст.  365 КК,  перебувала у провадженні суду  близько року  (з 28 квітня 2012 року по 22 квітня 2013 року) до часу коли суддею було оголошено вирок. Справу  неодноразово було  відкладено та оголошено перерву у зв'язку з неявкою свідків, потерпілого, його представника,  хворобою захисника та обвинуваченого тощо.

Узагальнення засвідчило, що суд правильно застосовує вимоги ст. 49 КК при звільненні особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Наприклад, постановою (КПК 1960 року) та ухвалою судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від, відповідно,  17 жовтня 2012 року та 04 червня 2013 року звільнено від кримінальної відповідальності Б. і П. (суддя Добровольський В.В.) та  Р. (суддя Коломійцева В.І.) у зв’язку із закінченням строків давності.

Судом при застосуванні інституту давності притягнення до кримінальної відповідальності врахована наявність таких, передбачених законом умов, як сплив встановлених ст. 49 КК України строків, відсутність обставин, що порушують їх перебіг, згода обвинувачених на звільнення від кримінальної відповідальності за цією підставою.

Також судом дотримано порядок звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінчення строків давності, передбачений ст. 11-1 та ч. 3, 4 ст. 7-1  КПК 1960 року та  ст. 284-286, 288 КПК України.

Проаналізувавши справи даної категорії, можна зробити висновок, що труднощів з розгляду цієї категорії справ не виникає.

У ході узагальнення встановлено, що призначення покарання, пов’язаного з позбавленням волі, за результатами розгляду справ зазначеної категорії Мурованокуриловецьким районним судом  не застосовувалося, незважаючи на підвищену суспільну небезпеку злочинів цієї категорії.

Судді чітко та неухильно дотримуються вимог кримінально процесуального кодексу України, враховують  пом’якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, спосіб та мету вчинення  вищезазначених злочинів і тільки після цього приймають рішення по справі.

Проблемних питань під час розгляду справ  даної категорії  не виникало.

Суддя Мурованокуриловецького

районного суду                                                                                       Н.В. Тучинська