Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Узагальнення судової практики розгляду справ про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП,
які перебували на розгляді Мурованокуриловецького районного суду у 2017 році
На виконання листа Апеляційного суду Вінницької області від 20.07.2018 року вих. №01-07/5/2018/ЕП-2851 проводиться узагальнення судової практики розгляду справ про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП, які перебували на розгляді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області у 2017 році, з метою аналізу практики застосування чинного законодавства та визначення проблемних питань і можливих шляхів їх вирішення.
Для проведення узагальнення використано статистичну звітність Мурованокуриловецького районного суду за 2017 рік, обліково – статистичні картки на справи про адміністративні правопорушення, справи про адміністративні правопорушення.
Згідно статистичних даних, за період 2017 року на розгляд до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області надійшло 72 матеріалів про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Всього, з 01.01.2017 по 31.12.2017 року було розглянуто 60 матеріалів. По них винесені такі постанови:
Залишок справ станом на 31.12.2017 р. склав - 1 справа.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин. Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.
Як свідчать опрацьовані у ході проведення узагальнення матеріали справ про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судді при їх розгляді неухильно дотримуються вимог ст.ст. 248, 249, 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто всі справи розглядаються в присутності особи, яка вчинила правопорушення, а в разі її відсутності справа розглядається тільки в тому випадку, коли особа належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи (в матеріалах справи є повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме судової повістки).
Особам, які притягуються до відповідальності роз’яснюються їх права, а саме: знайомитися з матеріалами справи, додавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, оскаржувати постанову по справі, з’ясовуються всі обставини передбачені ст.ст. 247, 280 КУпАП, в тому числі шляхом допиту свідків.
Судом при визначенні міри відповідальності правопорушника береться до уваги, що основна мета адміністративного стягнення - виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення судом завжди враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність. Крім того, звертається особлива увага на наявність акту медичного обстеження на стан алкогольного сп’яніння, а у випадках ухилення особи від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння на зазначення у протоколі даного факту ухилення від проходження медичного огляду в присутності двох свідків.
В постанові по справі про адміністративне правопорушення судом роз’яснюється порядок її оскарження.
Аналізом встановлено, що серед проблем, що найчастіше зустрічаються при застосуванні судом чинного законодавства під час розгляду справ аналізованої категорії є неналежним чином оформлені працівниками поліції протоколи про адміністративні правопорушення. Так, у більшості випадків ними не виконуються вимоги Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом №1395 Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року. Зокрема нерідко працівники ДАІ в порушення п.1 розділу ІІ, п.4 розділу VII Інструкції не додають актів огляду на стан сп’яніння; довідок про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а за матеріалами про адміністративні правопорушення, передбачені частинами другою та третьою статті 130 КУпАП, - довідок про належність транспортного засобу, не долучають письмових пояснень свідків.
Мурованокуриловецьким районним судом при виявленні таких порушень повертаються матеріали справи для проведення додаткової перевірки (провадження №139/147/17; 139/331/17; 139/365/17; 139/368/17; 139/386/17; 139/615/17)
Також судом, у зв’язку з неможливістю розгляду справи у визначені ч. 1 ст. 277 КУпАП строки, неможливістю забезпечення прав правопорушника, передбачених ч. 1 ст. 268 КУпАП, поверталися до патрульної поліції Мурованокуриловецького ВП матеріали про адміністративне правопорушення для встановлення місця проживання правопорушника.
Наприклад, по справах №139/66/17; 139/147/17; 139/618/17; 139/893/17, судові повістки направлялися за адресами вказаними у протоколах про адміністративні правопорушення, однак вручені не були. За відомостями виконавчих комітетів сільських рад, адресно-довідкових підрозділів УДМС України у Вінницькій області особи за вказаними адресами не проживають та не зареєстровані.
Це свідчить про те, що посадові особи, які складають протоколи про адміністративні правопорушення часто відносяться до оформлення матеріалів про правопорушення поверхово та формально.
Через неточні та неправильні записи у протоколах про місце реєстрації правопорушників або фактичне місце проживання правопорушників судом здійснювались повторні виклики правопорушників для розгляду справ, із витратою канцелярських коштів суду на ці виклики.
Недотримання вимог ст. 256 КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення призводить до вимушеної тяганини з розглядом справ, а іноді й до спливу строків притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності.
Так, у дев’яти випадках адміністративні матеріали по справах про притягнення правопорушників до відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП, надійшли до суду вже після закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Наприклад, у справі №139/547/17 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення Б., було встановлено, що правопорушення, яке вмінено Б., було вчинено ним 10 лютого 2017 року, і лише 27 червня 2017 року цей протокол надійшов до Мурованокуриловецького районного суду, хоча ще 10 травня 2017 року закінчився передбачений ст. 38 КУпАП трьохмісячний строк притягнення Б. до адміністративної відповідальності.
Внаслідок цього, винні особи уникли відповідальності.
Аналізом встановлено, що судом у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення закрито провадження щодо 15 осіб.
Наприклад, вартим уваги є випадок у справі №139/185/17, де у протоколі про порушення Г. п. 2.5. ПДР та про його відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, поліцейським Ф. суть правопорушення зазначена як керування ТЗ з ознаками алкогольного сп’яніння.
Однак, об’єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування ТЗ в стані алкогольного сп’яніння (а не з ознаками), передача керування ТЗ особі, яка перебуває у стані алкогольного сп’яніння або відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП взагалі не передбачає відповідальності за керування ТЗ з ознаками алкогольного сп’яніння. У випадку, якщо поліцейський виявив ознаки алкогольного сп’яніння (у протоколі - це «різкий запах алкоголю ротової порожнини, нечітка мова та хода»), то він зобов’язаний запропонувати водієві пройти медичний огляд на стан сп’яніння.
Порушення вимог п. 2.5. ПДР полягає у відмові водія від проходження медичного огляду на стан сп’яніння. Однак, відповідальність за таку відмову може наступати лише в тому випадку, коли вимога і дії поліцейського були законними.
У своїх діях поліцейський керується зокрема Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затверджена Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015р. №1452/735), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (затверджений постановою КМУ №1103 від 17.12.2008р.), Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затверджена Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015р.).
Згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, а огляд особи на стан алкогольного сп'яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Отже, порушення поліцейським Інструкцій та Порядку при здійсненні огляду, направлення на огляд та оформлення його результатів, в тому числі оформлення відмови від проходження огляду - тягне за собою визнання недійсними результату огляду, порушення порядку складення протоколу і як наслідок звільнення від адміністративної відповідальності особи в суді.
Відповідно до цього Порядку (пункти 3, 4, 6), огляд проводиться спочатку поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, у присутності двох свідків, а у випадку, якщо водій транспортного засобу відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, він направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Пунктом 6 розділу ІХ Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров’я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп’яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Всупереч таким вимогам Порядку та Інструкції поліцейський Ф., не провів огляд водія на стан сп’яніння на місці зупинки ТЗ та не зазначив дії водія щодо ухилення від огляду на стан сп’яніння.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що в діях (бездіяльності) Г. склад правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, його об’єктивна сторона, відсутній, а тому справа була закрита провадженням.
Серед підстав, що найчастіше зустрічалися при закритті провадження у справах у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, можна назвати не дотримання працівниками поліції порядку огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу; відсутність акту освідування поліцейськими, відсутність підстав (наприклад, незгода особи з результатами) для проведення медичного огляду у медичній установі, відсутність акту проведення освідування у закладі охорони здоров’я; результат тесту на виявлення стану алкогольного сп’яніння не містив відомостей про особу щодо якої його проведено, що позбавляло цей висновок сприймати як доказ у справі.
Із проведеного аналізу видно, що всі стягнення накладено в межах санкції статей.
На адмінправопорушників було накладено адміністративні стягнення у вигляді штрафу на загальну суму 367 200 грн., з них добровільно сплачено 204 051 грн, що становить 55,569%.
Значна частина суми накладених судом адмінстягнень у вигляді штрафу сплачується добровільно, решта постанов надсилається судом до державної виконавчої служби для примусового стягнення коштів.
Всі постанови суддів про накладення адміністративних стягнень по аналізованій категорії справ звернено до виконання вчасно.
За період 2017 року було лише два випадки подання апеляційних скарг на постанови Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області про притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП. У першому випадку, після розгляду апеляційним судом, була винесена ухвала про скасування постанови Мурованокуриловецького районного суду та винесена нова постанова про визнання особи винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..124, ч.1 ст. 130 КУпАП, а провадження в справі закрито, на підставі п.7 ст. 247 КУпАП в зв’язку з закінченням, на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. (№139/484/17) У другому випадку постанова Мурованокуриловецького районного суду була залишена без змін. (№139/198/17)
Таким чином, результати проведеного узагальнення можуть свідчити про дотримання суддями Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області вимог чинного законодавства під час розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення, а притягнення порушників до відповідальності здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом та в межах компетенції суду. Будь-яких проблемних та спірних питань при розгляді справ даної категорії не виникало.
Суддя Мурованокуриловецького
районного суду В. Коломійцева
_03_03.png)
