Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

14 серпня 2018, 11:05

УЗАГАЛЬНЕННЯ

судової практики Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області щодо розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності осіб за корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення за перше півріччя 2018 року

Відповідно до листа заступника голови Апеляційного суду Вінницької області Панасюка О.С. № 01-12/5/2018/ЕП-2795 Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області проведено узагальнення практики розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності осіб за корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення за перше півріччя 2018 року.

Для проведення узагальнення використано статистичну звітність Мурованокуриловецького районного суду за перше півріччя 2018 року, справи про адміністративні правопорушення.

Як вбачається, з ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 р. №1700-VII, корупційне правопорушення – це діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Главою 13-А «АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ З КОРУПЦІЄЮ» кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачені види адміністративних корупційних правопорушень, за вчинення яких передбачена адміністративна відповідальність, зокрема це наступні види правопорушень:

1) порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст.172-4 КУпАП);

2) порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків (ст. 172-5К УпАП);

3) порушення вимог фінансового контролю (ст. 172-6 КУпАП);

4) порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ст. 172-7 КУпАП);

5) незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень (ст.172-8 КУпАП);

6)невжиття заходів щодо протидії корупції (ст. 172-9 КУпАП);

7) порушення заборони розміщення ставок на спорт, пов’язаних з маніпулюванням офіційним спортивним змаганням (ст. 172-9-1 КУпАП);

8) порушення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля (ст. 172-9-2 КУпАП)

Згідно статистичних даних Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області у першому півріччі 2018 року до суду надійшло 2 справи про вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією.

1) Справа №139/403/18 відносно Г. за ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Постановою від 26.04.2018 року, провадження по даній справі було закрито у зв’язку із відсутністю в діях Г. складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

При винесенні постанови суд виходив з наступного:

Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.

Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч. 1 ст.172-6 КУпАП є формальним, обов’язковим елементом його об’єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, а тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобов’язані довести наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на несвоєчасне подання декларації.

Як було встановлено у суді, відповідно до розпоряджень голови Мурованокуриловецької районної державної адміністрації № 9-рк від 18.03.2015 (а.с. 11) та № 5-рк від 29 січня 2018 року (а.с. 12) Г. з 18 березня 2015 року до 29 січня 2018 року перебував на посаді першого заступника голови Мурованокуриловецької райдержадміністрації.

З врахуванням положень підпункту «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», Г. є суб’єктом відповідальності за правопорушення, повязані з корупцією. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» Г. у випадку припинення діяльності зобов’язаний був подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Відповідно до роз’яснень щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 11 серпня 2016 року № 3, декларація суб’єкта декларування, який припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, що подається не пізніше дня такого припинення і має охоплювати період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими таким суб’єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду.

Отже, в день звільнення, тобто 29 січня 2018 року, Г. мав подати відповідну декларацію. Однак, як вбачається із Єдиного державного реєстру декларацій (а.с. 20), а також не заперечується самим Г., останній подав щорічну декларацію 30 січня 2018 року, а декларацію перед звільненням - 31 січня 2018 року.

Як пояснив перед судом Г., до моменту проведення повного розрахунку він не мав можливості вказати свої доходи до моменту звільнення. Як вбачається із виписки по рахунку (а.с. 41) Мурованокуриловецька райдержадміністрація лише 31 січня 2018 року нарахувала і перерахувала Г. заробітну плату, хоча, відповідно до положень ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому до виплати від установи, проводиться в день звільнення.

Таким чином, вбачається, що в несвоєчасному поданні Г. декларації перед звільненням відсутня вина як у формі прямого так і непрямого умислу, оскільки він просто не мав можливості подати достовірну інформацію в декларацію до 31 січня 2018 року.

Крім того, об’єктивна сторона вміненого Г. правопорушення включає в себе несвоєчасне подання декларації без поважних причин. Однак, у Г. була поважна причина, з якої він не мав об’єктивної змоги подати декларацію 29 січня 2018 року, - відсутність від роботодавця відомостей про його заробітну плату станом на день звільнення.

Отже суддя вважає, що за відсутності суб’єктивної та об’єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, не може наступати відповідальність, а тому звинувачення Г. 1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є безпідставними та необґрунтованими.

2) Справа №139/301/18 відносно В. за ч.2 ст. 172-6 КУпАП - неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані.

Постановою від 30.03.2018 року провадження по справі щодо В. також було закрито у зв’язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП.

При винесенні постанови суддя не заперечуючи обставину, що В. є суб’єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, що вона порушила порядок, передбачений ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про запобігання корупції», не погодилась із твердженням, що В. вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, виходячи з наступного:

Так, склад правопорушення за ч. 2 ст.172-6 КУпАП є формальним, обов’язковим елементом його об’єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, а тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобов’язані довести наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на неповідомлення або несвоєчасне повідомлення суттєві зміни у майновому стані.

Як було встановлено у суді, згідно договору № 139 від 21.11.2016, укладеним між ЖБК «Барський» в особі Х. та В., ЖБК «Барський» зобов’язується організувати будівництво житлового будинку по вул. Одеській, в с. Зарванці, Вінницького району, Вінницької області, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 052068800:04:009:0296, та передати В. квартиру площею 62,1 кв.м в секції № 1, у під’їзді № 3 на 2 поверсі, а В. за отриману у власність квартиру має сплатити 639630 гривень. 15.12.2016 В. отримала кредит на будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: Вінницький район, с. Зарванці, вул. Одеській. Даний кредит був отриманий на підставі кредитного договору № 3-11-5 на будівництво житлового будинку (квартири) від 15.12.2016, укладеного між В. та Комунальною установою «Обласний фонд сприяння інвестиціям на будівництво» в особі Б. У відповідності до умов даного договору В. було надано кредит в сумі 300 тисяч гривень під 3% річних на 15 років. 04.08.2017 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, за В. зареєстровано право власності на квартиру № 54, в корпусі 1 будинку 3 по вулиці Одеська в с. Зарванці Вінницького району Вінницької області.

Також встановлено, що в щорічну електронну декларацію за 2016 рік (подана 20.03.2017) В. у розділ 4 «Об’єкти незавершеного будівництва» внесла інформацію про квартиру у с. Зарванці Вінницького району Вінницької області, а в розділ 11 «Доходи, в тому числі подарунки» та в розділ 13 «Фінансові зобов’язання» внесла відомості про отриманий кредит в сумі 300 тисяч гривень. Зі слів В. в суді, в електронну декларацію за 2017 рік вона в розділ 3 «Об’єкти нерухомості» внесла отриману 04.08.2017 у власність квартиру.

Таким чином, вбачається, що в неподанні В. повідомлення про суттєві зміни у майновому стані відсутня вина як у формі прямого так і непрямого умислу, оскільки остання не приховувала факти отримання кредиту та придбання квартири, не приховувала розміри майна, доходів і зобов’язань.

За відсутності суб’єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, не може наступати відповідальність, а тому звинувачення В. у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, є безпідставними та необґрунтованими.

В апеляційному суді при оскарженні постанов прокуратурою апеляційні скарги були повернуті скаржнику, як такі, що подані не уповноваженою особою (ч.2 ст. 294 КУпАП).

Інших справ про адміністративні корупційні правопорушення до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області не надходило.

Практика Європейського суду з прав людини суддями при розгляді справ даної категорії не застосовувалася.

Будь-яких спірних та проблемних питань при розгляді справ даної категорії у суддів не виникало.

Розглядаючи справи, про притягнення до адміністративної відповідальності осіб за корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення, судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області вірно застосовують матеріальні та процесуальні норми.

Залишок нерозглянутих справ даної категорії, з 2017 року та станом на 01.07.2018 року відсутній.

Суддя Мурованокуриловецького

районного суду В. Коломійцева