Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Узагальнення судової практики розгляду спорів,
що виникають з обов’язку утримувати дитину (дітей),
які перебували на розгляді Мурованокуриловецького районного суду за І півріччя 2018 року
Вступ:
На виконання листа Апеляційного суду Вінницької області від 17.09.2018 вих. № 01-12/6/2018/ЕП-3863 Мурованокуриловецьким районним судом проведено узагальнення судової практики розгляду спорів, що виникають з обов’язку батьків утримувати дитину (дітей), за І півріччя 2018 року. Для проведення узагальнення використано статистичну звітність Мурованокуриловецького районного суду за І півріччя 2018, цивільні справи.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 5 СК України держава бере на себе обов’язок щодо охорони сім’ї, дитинства, материнства та батьківства, а також створення умов для зміцнення сім’ї.
На суди покладається завдання не допустити порушення прав дитини на утримання незалежно від того, чи перебувають її батьки у шлюбі, під час існування шлюбу батьків та після припинення шлюбу батьків, а також забезпечити реалізацію прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток.
У статті 180 Сімейного кодексу України визначений обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов’язок утримувати дитину є рівною мірою обов’язком як матері, так і батька. Аліменти можуть сплачуватися добровільно та в примусовому порядку за рішенням суду.
Главами 15 та 16 СК України закріплено види зобов’язань по утриманню батьками дітей:
- обов’язок матері, батька утримувати дитину до досягнення нею повноліття;
- обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання.
Найпоширенішими спорами про утримання дітей є позови про стягнення з батьків аліментів на неповнолітніх (малолітніх) дітей.
В провадженні Мурованокуриловецького районного суду за І півріччя 2018 року перебувало 20 цивільних справи про стягнення аліментів на неповнолітніх (малолітніх) дітей. Судом розглянуті всі справи із задоволенням позову.
Підставою для стягнення аліментів, як правило були такі обставини:
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Таким чином, якщо суд приходив до висновку, що відповідач уникає виконання обов’язку по утриманню дитини, вимога про спосіб стягнення аліментів задовольнялася беззаперечно.
За період, що узагальнюється було задоволено:
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, також інші обставини, що мають істотне значення.
Як правило, аліменти у частці від заробітку (доходу) стягуються у розмірі:
1/4 - на одну дитину,
1/3 - на двох дітей,
1/2 - на трьох і більше дітей. При цьому, суд обов’язково зазначає, що розмір аліментів на одну дитину не може бути менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
При стягненні аліментів у твердій грошовій сумі основним аргументом при визначенні їх розміру суд приймав:
Сімейне законодавство передбачає дві підстави виникнення обов’язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина:
В обох випадках обов’язок батьків утримувати таких дітей виникає лише за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу.
За період, що узагальнюється, судом розглянуто 3 справи про стягнення на підставі ст. 199 СК України аліментів на утримання повнолітніх дітей, що продовжують навчання. Позивачами у двох справах були один з батьків, з ким проживає така дитина, а в одній справі - сама повнолітня дитина.
Так, у справі № 139/170/18 (головуюча суддя Т.) за позовом Г. до Г. про стягнення аліментів на період навчання позивач, вважаючи, що відповідач матеріально забезпечений, зокрема, має постійний дохід у вигляді заробітної плати, має власний житловий будинок, інших утриманців не має, заявив позов про стягнення з нього на свою користь аліментів на період навчання у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу). У судових дебатах позивач просив стягнути з відповідача 1/3 частину заробітку (доходу).
Відповідач позов не визнавав і стверджував, що у позивача нема потреби в його матеріальному утриманні, оскільки він зі своєю мамою створили музичний гурт, закупили дорогі музичні інструменти та обладнання, здійснюють оплатний музичний супровід святкових подій. Стверджував, що він не має матеріальної можливості утримувати повнолітнього сина, оскільки отримує мінімальну заробітну плату, сплачує кредити, є важкохворою людиною, утримує дружину-інваліда та її малолітню дочку. Крім того, заявляв, що після припинення шлюбу з матір’ю позивача, він віддав їй все майно, на яке вона претендувала, а також всі спільно нажиті грошові збереження, що мало стати запорукою достойного матеріального забезпечення сина в період навчання.
Судом було встановлено, що позивач навчається на 3 курсі денної форми навчання у Барському гуманітарно-педагогічному коледжі імені Михайла Грушевського, стипендії не отримує. Оплата гуртожитку, проїзду з дому до місця навчання, забезпечення належними навчальними посібниками та харчуванням потребують значних матеріальних витрат. В той же час, у судовому засіданні було встановлено, що позивач зі своєю матір’ю створили музичний гурт «Я і мама», що вони здійснюють музичний супровід святкових подій, а, з огляду на регіональні традиції, такі послуги завжди були оплатними, а тому існує висока ймовірність, що позивач має достойний підробіток у позаурочний час. Крім того, через байдуже ставлення до навчання позивач втратив можливість отримувати стипендію, яка гарантувала б йому достойне забезпечення своїх щоденних потреб.
Одночасно, судом не прийнято аргументи відповідача про неспроможність матеріально забезпечувати повнолітнього сина. Зокрема, судом встановлено, що відповідач має стабільний заробіток в розмірі 3 тисяч гривень; наявність кредитів не є обставиною, що ставить особу у важке матеріальне становище, оскільки кредит було свого часу отримано як додатковий дохід, який потрібно повернути частинами зі сплатою відсотків за його використання; наявність на утриманні відповідача дружини-інваліда спростована обставиною, що вона отримує пенсію, а також заробітну плату за постійним місцем роботи; наявність у відповідача хвороби є обставиною, що має враховуватися судом при визначенні розміру аліментів, а не питання про звільнення від обов’язку утримувати повнолітнього сина; докази про добровільне виконання вимоги про поділ майна подружжя не стосуються правовідносин між батьком та сином.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позивач потребує матеріального утримання від батька, а батько має можливість утримувати повнолітнього сина, але майновий стан позивача не на стільки важкий, що він потребує половину заробітку (доходу) свого батька, а тому позов було задоволено частково в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу).
Сімейне законодавство передбачає можливість за наявності судового рішення про стягнення аліментів, але за умови певних обставин, змінити розмір аліментів або спосіб їх стягнення.
Так, відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду чи домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення стану здоров’я будь-кого із них.
Судом розглянуто 4 справ про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей. Всі позови були задоволені.
Підставою для зміни розміру аліментів у кожному випадку була законодавча зміна мінімального розміру аліментів.
Так, по справі № 139/277/18 (головуюча суддя Т.) задоволено позов Л. до Л. про збільшення розміру аліментів. На підставі рішення Мурованокуриловецького районного суду від 29 березня 2017 року у справі № 139/196/17, відповідач був зобов’язаний сплачувати аліменти на користь позивача на дочку в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Позивач заявила до суду вимогу про зміну розмір аліментів і визначити їх у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
При прийнятті рішення суд врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Ця редакція ч. 2 ст. 182 СК України набрала чинності 08 липня 2017 року, змінивши мінімальний розмір аліментів на одну дитину з 30 на 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовна вимога ґрунтується на вимогах закону і Сімейного кодексу України (ч. 1 ст. 192 СК України), а тому підлягає до задоволення, оскільки у випадку виконання рішення суду про стягнення аліментів у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, дитина сторін буде у більш невигідному положенні, ніж інші діти її віку, в питанні матеріального забезпечення з боку батька.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац 2 ч. 3 ст. 181 СК України).
За 1 півріччя 2018 року судом розглянуто 6 позовів про зміну способу стягнення аліментів. Всі справи стосувалися зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на аліменти в частці від заробітку (доходу). Всі позови були задоволені.
Підставою для задоволення таких позовів стали аргументи позивачів про те, що
У справі № 139/168/18 (головуюча суддя Т.) за позовом Л. до Г. про зміну способу стягнення аліментів, суд задоволив позов повністю.
На підставі рішення Мурованокуриловецького районного суду від 13 березня 2015 року, відповідач зобов’язаний сплачувати аліменти на користь позивача на дочку Г., 28 січня 2001 року народження, та сина Г., 04 січня 2003 року, в розмірі по 385 гривень 80 копійок щомісячно на кожну дитину. На даний час у позивача погіршилося матеріальне становище, а тому вона заявила до суду позов, в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів і визначити їх у розмірі 1/3 частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісяця і до досягнення ними повноліття.
Висновки:
Пункт 17 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз’яснює, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Як встановлено в ході проведення узагальнення, позивачами за позовами про стягнення аліментів, зміну їх розміру чи способу стягнення виступали матері неповнолітніх (малолітніх) дітей.
Аналізуючи статистичні дані, слід зазначити, що усі справи про стягнення аліментів розглядались у встановлені законом процесуальні строки, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Рішення та ухвали суддів відповідали вимогам, встановленим ЦПК України.
Судді в повній мірі досліджували обставини справи, визначали характер спірних правовідносин, завжди правильно визначали норму матеріального закону, який підлягав застосуванню до вказаних правовідносин, чітко і неухильно дотримувалися норм чинного законодавства при розгляді цивільних справ, забезпечуючи своєчасне вирішення питань відкриття провадження у справах, належну підготовку справ до розгляду, розгляд справ протягом розумного строку, підвищення особистої відповідальності за якісний та оперативний їх судовий розгляд, дотримання правил підсудності, належне складання та оформлення процесуальних документів, реагування на випадки порушення законодавства відповідними учасниками правових відносин.
Проблемних питань при вирішенні справ даної категорії у суддів Мурованокуриловецького районного суду не виникало.
Судові рішення у цивільних спорах, що виникають з обов’язку батьків утримувати дитину (дітей), що були на розгляді в суді в І півріччі 2018 року не переглядалися судами апеляційної та касаційної інстанції.
Помічник судді А.О. Литус
_03_03.png)
