Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Аналіз
судової практики закриття проваджень у справах про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення за перше півріччя 2018 року
План:
Відповідно до листа голови Вінницького апеляційного суду Медвецького С.К. № 01-13/1/2018/ЕП-3 від 13.11.2018 Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області здійснено Аналіз судової практики закриття проваджень у справах про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення за перше півріччя 2018 року.
Для Аналізу використано обліково-статистичну звітність Мурованокуриловецького районного суду за перше півріччя 2018 року, справи про адміністративні правопорушення.
За період І-го півріччя 2018 року Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області було розглянуто 112 справ про адміністративні правопорушення. З них:
- із винесенням постанови про накладення адміністративного стягнення – 60;
- із закриттям справи – 53;
- повернуто матеріал для належного оформлення – 1.
Підстави для закриття проваджень:
- у зв’язку із звільненням від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення – 7;
- у зв’язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення – 38;
- у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення – 8.
У зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення провадження закривалися у наступних категоріях справ:
- за ч. 1 ст. 44 КУпАП – 1;
- за ст. 124 КУпАП – 1;
- за ч. 1 ст. 130 КУпАП – 1;
- за ст. 173 КУпАП – 1;
- за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – 2;
- за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП – 1;
- за ч. 2 ст. 187 КУпАП – 1.
Відповідно до положень ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.
Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 204-1 і 204-2 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня їх виявлення, але не пізніше року з дня їх вчинення, а у разі вчинення таких правопорушень іноземцями або особами без громадянства, стосовно яких у встановленому законом порядку прийнято рішення про примусове повернення чи примусове видворення з України, - протягом часу, необхідного для їх виїзду з України, але не пізніше строку, визначеного законом для виїзду цих осіб з України чи забезпечення їх примусового видворення з України.
У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Як встановлено проведеним Аналізом, у всіх випадках до суду надходили протоколи з уже пропущеними строками для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.
Так, показовою є справа № 139/102/18 про притягнення до адміністративної відповідальності К. за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Зокрема, з протоколу про адміністративне правопорушення, який надіслано до суду 06.02.2018, вбачається, що інкриміноване особі правопорушення було вчинене нею ще 17.05.2017. Самий протокол також датований 17.05.2017. 07.02.2018 судом винесено постанову про закриття провадження у даній справі.
При цьому, порушень строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, в тому числі таких, які б стали підставою для спливу строків передбачених ст. 38 КУпАП, - самим судом не допускалося.
Питання встановлення вини у разі закриття провадження зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення постало у зв’язку з публікацією узагальненого науково-консультативного висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України, згідно якого, під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
Як слідує з вивчених при підготовці Аналізу адміністративних матеріалів, у всіх випадках, при винесенні постанов про закриття провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, суд не вирішував питання про винуватість чи невинуватість особи, яка притягувалася до відповідальності.
При цьому, у справах № 139/220/18 та № 139/616/18, судом, при їх розгляді, заслуховувались особи, які притягувалися до адміністративної відповідальності. В обох випадках вони визнавали свою вину у вчиненні правопорушень.
Таким чином, вбачається, що практика Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області іде шляхом згадуваного науково-консультативного висновку.
Хоча, звичайно, вказане питання потребує детального вивчення на рівні апеляційного та касаційного судів з метою вироблення єдиної позиці, оскільки, наприклад, залишається нез’ясованим питання про те, чи потрібно, у разі закриття провадження з вказаної підстави, викликати в судове засідання та заслуховувати пояснення осіб, які притягуються до відповідальності. Якщо так, то з якою метою та дії суду, якщо особа не визнає себе винуватою у вчиненні правопорушення і заперечує проти закриття провадження з підстави передбаченої п. 7 ст. 247 КУпАП.
Проблемним є також питання необхідності встановлення вини у справах, де неправомірними діями тих чи інших осіб, завдавалася майнова або моральна шкода.
Так, у справі № 139/31/18 встановлено, що 11.01.2018 до суду надійшли адміністративні матеріали щодо вчинення 27.10.2017 А. адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, зокрема, порушення п. 13.3 ПДР. Судом 24.01.2018 провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, оскільки 16.11.2018 органом поліції було закрито кримінальне провадження по факту вказаного ДТП, а копію постанови та матеріалів кримінального провадження направлено начальнику Мурованокуриловецького ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області для вирішення питання про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності. Обставини вчинення правопорушення та, відповідно, вина особи при винесенні судом постанови, не встановлювалися. Однак, з протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 045180 від 20.12.2017 та доданих до нього матеріалів слідує, що А. 27.10.2017 о 14:50 на а/д Т23.08 сполученням Гуків-Дунаївці-Могилів-Подільський у с. Вербовець, керуючи автомобілем «DAF XF 105.460», при зустрічному роз’їзді не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat B7», який рухався на зустріч, під керуванням Н.
В матеріалах вказаної справи міститься розписка згідно якої А. відшкодував потерпілому завдану при ДТП шкоду.
В даному випадку, встановлення винуватості особи, не має якого-небудь значення, оскільки потерпілому завдана шкода відшкодована і останній, як вбачається, претензій до винуватця ДТП не мав.
Однак, у разі відсутності відомостей про відшкодування шкоди завданої адміністративним правопорушенням, існує проблема, що у разі закриття провадження у справі з тих чи інших причин на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП без встановлення вини та обставин вчинення правопорушення, потерпіла сторона у разі наявності спору, уже в цивільному порядку зобов’язана буде доводити вказані обставини. Зрозуміло, що з часом, при вирішенні цивільної справи, суду доведеться відтворювати події, що мали місце у минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
По іншій справі № 139/129/18, суд також 26 лютого 2018 року закрив провадження у ній по строках. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 702083 від 25.10.2017 слідувало, що в вину Б. ставилось порушення ст. 173 КУпАП, а саме вчинення дрібного хуліганства. В протоколі, зокрема, зазначено, що Б. 25.10.2017 о 18:00 год, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння у громадському місці по вул. Центральна в с. К. Мурованокуриловецького району висловлювався нецензурною лайкою на адресу О., чим порушив громадський порядок і спокій громадян.
Тобто, з вказаного протоколу слідує, що потерпілій О. завдана моральна шкода на відшкодування якої вона мала б право згідно вимог чинного законодавства. Однак, у разі звернення до суду з вимогою про її відшкодування, позивачу, знову ж таки, довелося б доводити як подію правопорушення так і вину осіб, які його вчинили. При цьому, виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність на таку вимогу би не поширювалася, оскільки остання б випливала із порушеного немайнового права особи на повагу до гідності та честі. А у разі відсутності рішення суду, яким було б встановлено факт події, обставини її вчинення та вину особи, захист прав та законних інтересів потерпілої сторони судом, був би значно ускладненим.
Питання вини також актуальне при виплаті страхового відшкодування.
Тому, при вирішенні питання про необхідність або відсутність необхідності встановлення вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі закриття провадження зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, доцільно було б обговорити також можливість диференційованого підходу для його вирішення.
Як уже зазначалося, відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.
Питання, яке потребує окремого роз’яснення – це критерії розмежування триваючих правопорушень від нетриваючих, зокрема, у галузі фінансів і підприємницької діяльності, та застосування, при розгляді таких справ, строків передбачених ст. 38 КУпАП.
Так, у І-му півріччі 2018 року Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області було розглянуто дві адміністративні справи про порушення податкового законодавства. В обох випадках, особами, які притягувалися до адміністративної відповідальності, в судовому засіданні, вина була визнана повністю. За результатами розгляду вказаних справ, їх визнано винними у вчиненні інкримінованих їм правопорушень та до кожного застосовано стягнення у виді штрафу.
Наприклад, у справі № 139/252/18 Г. – голову СФГ «Стріла» визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1 та ч. 1 ст. 163-4 КУпАП та піддано адміністративному стягненню на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП у виді штрафу у розмірі 5 НМДГ в сумі 85 гривень.
У цій справі, судом встановлено, що Г. працюючи головою ФГ "Стріла" і являючись посадовою особою, в порушення п. 176.2 «а» ст. 176, п. 168.1.4 с. 168, п. 176.2 «б» ст. 176, п. 198.1 та п. 198,5 ст. 198, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI не забезпечив: своєчасного перерахування ПДФО; подачі податкових розрахунків сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум отриманого з них податку з достовірними відомостями; належне ведення податкового обліку по податку на додану вартість.
При цьому, у протоколі про адміністративне правопорушення № 92 від 01.02.2018 складеного за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП зазначено, що Г. занизив ПДВ по декларації № 2 (загальна) на загальну суму 43041 грн, в тому числі: за вересень 2015 року в сумі 35553 грн, за травень 2016 року в сумі 2772 грн, за вересень 2016 року в сумі 710 грн, за листопад 2016 року в сумі 4006 грн, що і ставилось йому в вину за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
В графі протоколу «Дата, час і місце вчинення правопорушення» вказано, що Г. вчинив триваюче правопорушення, яке тривало з 16.10.2015 (декларація за вересень 2015 року) по 28.12.2017 (до початку перевірки).
У своєму листі № 5535/6/99-99-22-03-02-15 від 23.10.2014 ДФС України, тобто, орган, територіальні управління якого уповноважені складати та направляти до суду протоколи про адміністративні правопорушення за порушення податкового законодавства, притримується позиції, що триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває далі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якого-небудь часу. Іноді такий стан триває значний час і весь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Отже, триваючі податкові правопорушення - це порушення правових приписів шляхом бездіяльності.
Таким чином, триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено компетентним органом при проведенні перевірок (наприклад, у разі виявлення таких проступків: відсутності обліку доходів і витрат, для яких встановлено обов'язкову форму обліку (обліку результатів підприємницької діяльності відповідно до вимог чинного законодавства), бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування, ведення його з порушенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших правопорушень, пов'язаних із нарахуванням податків, і встановити які можна тільки в ході документальної перевірки на підставі первинних документів). Стягнення за такі адміністративні правопорушення може бути накладено в строк не пізніше ніж через два місяці з дня його виявлення (з дати складання та підписання акта перевірки).
Зважаючи на викладене, судам вищих інстанцій слід виробити єдину позицію щодо можливості визнання наведених вище видів адміністративних правопорушень триваючими або нетриваючими, від чого залежатиме можливість застосування ст. 38 КУпАП разом із п. 7 ст. 247 КУпАП, та вказати судам першої інстанції своє бачення даного питання, оскільки не позбавлена логіки думка, що порушення особою порядку ведення податкового обліку в конкретному податковому періоді не може бути триваючим правопорушенням, так як вважається скоєним у момент складання та подання відповідальною за ведення фінансово-господарської діяльності особою податкової звітності за відповідний період.
Крім того, зазначене питання актуальне і при розгляді справ про корупційні правопорушення.
За І-ше півріччя 2018 року Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області було розглянуто лише дві справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією. Усі вони закриті за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення і питань про застосування у них ст. 38 КУпАП не виникало.
Так, у справі № 139/403/18 судом розглядалося питання про притягнення до адміністративної відповідальності Г. за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Особі, зокрема, ставилося в вину те, що він з 18 березня 2015 року до 29 січня 2018 року працював на посаді першого заступника голови Мурованокуриловецької районної державної адміністрації Вінницької області і відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб’єктом відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією. В порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» Г. не подав у день звільнення декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, а подав таку декларацію лише об 11 годині 50 хвилин 31 січня 2018 року.
У самому протоколі про адміністративне правопорушення № 92 було зазначено, що датою вчинення правопорушення є 31.01.2018, а датою виявлення – дата складання даного протоколу – 12.04.2018, так як на момент складання протоколу були зібрані всі необхідні докази, що в сукупності й свідчать про всі ознаки правопорушення.
При цьому, з матеріалів справи слідує, що інформація про можливе порушення Г. вимог антикорупційного законодавства, в уповноваженого органу з’явилася 01.02.2018, тому, власне, цього числа він і направив свій перший запит Мурованокуриловецькій РДА для отримання документів про призначення і звільнення особи з посади та доведення до її відома вимог антикорупційного законодавства.
У зв’язку з цим, при проведенні узагальнення судової практики бажано надати рекомендації щодо критеріїв встановлення судом часу виявлення уповноваженими органами правопорушень пов’язаних з корупцією.
Стаття 38 КУпАП не передбачає можливості поновлення чи переривання строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, статтею 277 КУпАП передбачено, що строк розгляду адміністративних справ про адміністративні корупційні правопорушення зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з’явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).
Вивчаючи практику інших судів різних областей, в тому числі апеляційних інстанцій, можна зустріти позицію про необхідність застосування ст. 38 КУпАП в комплексі з наведеними положеннями ст. 277 КУпАП, тобто констатовано можливість переривання строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При підготовці узагальнення вищестоящими судами, доцільно звернути увагу на вказане питання та по можливості також розкрити його.
Помічник судді Мурованокуриловецького
районного суду
Вінницької області О. Ткачук
_03_03.png)
