Узагальнення судової практики розгляду Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав за 2018 рік

У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

 судової практики розгляду Мурованокуриловецьким районним судом   Вінницької області  справ,  пов'язаних із позбавленням батьківських прав за 2018 рік

У Принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для  повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона  повинна,  коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не  повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Відповідно до статті третьої Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною Постановою ВР № 789-XII від 27лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Позбавлення батьківських  прав  є,  з  одного  боку,  засобом захисту прав дитини,  а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують  свої  батьківські  обов'язки  стосовно дитини.   Це  захід відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.

Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду. 

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов’язків по вихованню. Належить також встановити, що  батьки  ухиляється від їх виконання свідомо. Для встановлення   таких   обставин  суд  ретельно перевіряє  докази,  якими  позивач   обґрунтовує   свої   вимоги, обов’язково з’ясовує позицію та обґрунтування  відповідача.

Таким чином, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявились безрезультатними.

Розгляд  справ даної категорії  можна прослідкувати  по  таблиці.

В 2018 році Мурованокуриловецьким районним судом  Вінницької області  одну справу передано на розгляд  Жашківському районному суду Черкаської області, оскільки відповідно до норм цивільного процесуального законодавства (ч. 1 ст. 27 ЦПК України), позови до фізичної особи пред’являються  в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання або перебування відповідача.  На кінець звітного періоду одна  справа  не розглянута.

  Статтею 165 СК  визначено перелік осіб,  які мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення  батьківських прав.  Такими  особами  є  один з батьків,  опікун,  піклувальник, особа,  в сім'ї якої проживає  дитина,  заклад  охорони  здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років. У  практиці суду  не було випадків  розгляду  справ за позовами осіб,  які відповідно до закону не наділені правом такого звернення. 

Згідно з  міжнародними  та національними правовими нормами до прав дитини належить,  зокрема,  право на врахування її думки щодо питань,  які стосуються її життя.  Зокрема, відповідно до положень ч.  1 ст.  12 Конвенції ООН від 20 листопада 1989  року "Про  права дитини", ратифікованою  Україною  27 лютого 1991 року,  держави-учасниці   забезпечують   дитині,   здатній сформулювати власні погляди,  право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань,  що  стосуються  дитини,  причому  поглядам  дитини приділяється  належна  увага згідно з її віком і зрілістю. У вітчизняному  законодавстві   теж   закріплено   відповідні положення: зокрема, згідно з положеннями ст. 171 Сімейного кодексу України думка дитини  має  бути  врахована при  вирішенні  питань, що стосуються її життя.  З цією метою дітям надавалася можливість судом  бути заслуханими в ході судового розгляду,  що стосувався їх,  безпосередньо або через представника чи відповідний орган.   

В судових засіданнях  представники Служби у справах дітей приймали участь, надавали пояснення. Так, по справі  представник  позивача - Служби у справах дітей Мурованокуриловецької РДА пояснив,  що сім’я, в якій народилися і до певного часу виховувалися  діти перебувала на обліку у Службі в справах дітей Мурованокуриловецької РДА як така, що перебуває у складних життєвих умовах. Мати  дітей  померла у 2008 році, а  батько в  продовж  тривалого часу не  займався  утриманням  та  вихованням  своїх дітей, не  цікавився  станом  їх здоров’я, не  створив належних  умов   для   проживання, навчання  та   розвитку  дітей, не   має  бажання  забезпечувати  дітей  на  належному  рівні, самоусунувся  від  виконання  батьківських  обов’язків. Так, відповідач не має власного житла, а житло, в якому проживали діти з матір’ю тепер уже не придатне до проживання. Діти до травня 2017 року навчалиця у спеціалізованій школі с. Котюжани. Після закінчення школи діти проживають або у їх тітки або ж у старшої сестри по матері , які мають свої сім’ї і не мають можливості належним чином забезпечити умови проживання та утримання дітей. При позбавленні батьківських прав, діти будуть влаштовані до комунального закладу. 

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК  особа, позбавлена батьківських  прав,  не  звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.  Одночасно з позбавленням батьківських прав  суд  може  на вимогу  позивача  або  з  власної  ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.    По  одній справі ставилось дві вимоги: позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, однак перед судовими дебатами представник позивача відмовився від вимоги про стягнення аліментів. Відмова від частини позовних вимог  була прийнята судом і провадження у цій частині  закрито, про що судом постановлено ухвалу окремим документом.  По другій справі  - така вимоги і не ставилась.

Зокрема, по справі  позивач проживала у фактичних  шлюбних  відносинах  із Г.  чотири роки до вагітності, мріяла створити з ним повноцінну сім’ю. Однак вагітність погіршила стосунки між нею та відповідачем. Після  народження  сина  спільне  проживання  з ініціативи відповідача було  припинено,  він  покинув  їх і  не  приймає  жодної  участі  у   вихованні  та  утриманні дитини. Сина  вона  виховувала  самостійно.  В серпні 2015 року  уклала шлюб із  іншим чоловіком і з тих пір спільно з ним  виховує сина Іллю та спільну доньку. Її чоловік проявляє батьківську турботу про її сина, а син вважає його рідним батьком. В  подальшому   чоловік позивача має  бажання  усиновити   її  сина. Оскільки  відповідач своїх обов’язків виховувати та утримувати  сина до досягнення ним повноліття свідомо не виконував та не здійснював жодних дій, спрямованих на їх виконання, зокрема, з  сином не спілкувався, не брав участі у його вихованні та утриманні,  не цікавився його розвитком, станом здоров’я, не дбав про його інтереси, судом задоволено позов.

   Згідно із ч. 4 ст. 19 СК при розгляді судом  спорів  щодо позбавлення  батьківських прав  обов'язковою є участь у справі  органу  опіки  та піклування. Представники органу опіки і піклування завжди були присутніми при розгляді даної категорії справ та допитані в судовому засіданні. Також  відповідно до ч.  5 ст.  19  СК  орган опіки і піклування  подавав суду письмовий висновок  щодо розгляду спору  на підставі відомостей, одержаних в результаті  обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажать  проживати з дитиною, брати участь   у її вихованні.

Так, по справі представник органу опіки та піклування при виконкомі Вищеольчедаївськї сільської ради суду пояснила, що після смерті матері у 2008 році  діти Анастасія  та  Євгеній фактично залишилися без опіки зі сторони батька. Він не має власного житла, не намагається влаштуватися на роботу, пиячить. Опікунська рада на своєму засіданні 31 жовтня 2017 року вирішила клопотати перед судом про позбавлення Є. батьківських прав щодо його дітей.

Сільський голова Вищеольчедаївської сільської ради суду пояснила, що ще за життя матері дітей відповідач залишив сім’ю і пішов від них жити окремо. З тих пір він проживає у різних своїх знайомих, пиячить. У 2008 році померла мати дітей, але вони навчалися у Котюжанівській спецшколі і перебували на повному державному забезпеченні.  На період канікул дітей міг забирати батько, але він не мав постійного місця проживання та придатного для проживання дітей житла, а тому вони жили або у своєї тітки, або у старшої сестри, які не можуть забезпечити їм належні умови життя.  Висловила думку про доцільність та в інтересах дітей позбавити  відповідача батьківських прав щодо його дітей.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п.2 ч.1 ст.164 СК України).

Ухилення від  виконання юридичного обов’язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість  виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Батько вважається таким, що  ухиляється від обов’язку по вихованню  дитини, якщо він ні усно, ні письмово не спілкується з нею, не проявляє  до неї найменшої батьківської турботи, хоча має таку можливість.

Справи зазначеної категорій  не оскаржувалися в апеляційному порядку.

Справи про  позбавлення   батьківських   прав   нечисленні   й особливих труднощів у судів  під час розгляду не викликають.

             Керівник апарату суду                                         Людмила Козак