Аналіз застосування покарання-штраф у і півріччі 2019 та 2018 році

А н а л і з

застосування Мурованокуриловецьким районним судом  

такого виду кримінального покарання, як штраф у першому півріччі 2019 року  та 2018 році.

Для проведення узагальнення використовувалась статистична звітність Мурованокуриловецького районного суду за 2012-2019 роки, обліково - статистичні картки на кримінальні провадження за 2012-2019 роки, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України.

Загальні засади призначення кримінального покарання у виді штрафу визначаються кримінальним законодавством України, зокрема ст. 53 КК України. Штраф становить собою міру кримінального покарання, що полягає у стягненні із засудженого в дохід держави певної суми грошей.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 53 КК штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині цього Кодексу.

Штраф як міра покарання встановлюється законом за здійснення менш небезпечних злочинів проти власності, проти особистості, господарських і деяких інших видів злочинів, вчинених, як правило, з корисливих мотивів чи при завданні майнових збитків.

Штраф є найбільш поширеним у санкціях статей Особливої частини КК України покарання, що зумовлює часте його застосування. (Закон України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності»)

Отже, штраф є видом покарання, який передбачає обмеження майнових прав засудженого.

 Питання, пов’язані з правильним призначенням та виконанням такого виду покарання, як штраф, є актуальними в судовій практиці.

У першому півріччі 2019 року Мурованокуриловецьким районним судом  Вінницької області розглянуто 7 кримінальних проваджень із  призначення покарання у виді штрафу.

В таблиці 1  відображено  застосування судом міри покарання   штрафу  за 2018 та попередні роки

Таблиця 1

В 2018 році 40 кримінальних проваджень направлялось   поданнями до апеляційного суду Вінницької області для визначення підсудності, оскільки у судді Коломійцевої В.І. не було повноважень  щодо здійснення судочинства, в 2017 році - 14. Суддя Т. – слідчий суддя, розглядала клопотання  слідчих органів під час  досудового розслідування по даних справах. Тому  судом так мало засуджено осіб до штрафу.

Питому вагу осіб, до яких застосовано штраф як основний вид покарання, від кількості осіб, щодо яких суд постановив обвинувальний вирок, відображено в таблиці 2.

Таблиця 2

Найчастіше застосовувався штраф: за злочини проти власності (185 КК- крадіжка) -5 справ;

-  за злочини проти життя та здоров’я особи (ст.125 КК України) - 2 справи;

Загальні засади призначення покарання спрямовані на забезпечення індивідуалізації, гуманності і справедливості покарання. Вони є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок і межі діяльності суду в призначенні покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України загальними цілями кримінального покарання є виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними нових злочинів. Штраф може сприяти досягненню цих цілей лише тоді, коли кримінальне покарання у виді штрафу буде для засудженого важким, але у той же час реальним щодо виконання на практиці (тобто штраф має бути таким, щоб засуджений міг його сплатити). Тому невиправданим у КК України є такі розміри штрафів, які реально можуть бути сплачені лише найзаможнішими громадянами країни.

Отже, межі покарання у виді штрафу мають бути чітко окресленими.

Заслуговує на увагу положення КК Польщі, де штраф не призначається, якщо доходи винного, його майновий стан або можливості заробітку безапеляційно доводять, що винний штрафу не сплатить і його неможливо буде стягнути у примусовому порядку.

Пленум Верховного Суду України у п. 2 постанови від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз’яснює, що, призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку і т.д.

Розмір  штрафу встановлюється залежно від тяжкості вчиненого злочину з урахуванням майнового стану особи. Сума штрафу обчислюється виходячи з офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Майновий стан винного є поняттям оціночним, оскільки в КК України не визначений його зміст. Для оцінки майнового стану винного судом враховується розмір заробітної плати, пенсії або стипендії винного; грошових доходів від його підприємницької та іншої законної діяльності; доходів у вигляді відсотків за банківськими вкладами; доходів від цінних паперів; доходів від земельної ділянки; нерухомого та іншого майна, а також береться до уваги наявність на утриманні непрацездатних осіб.

Особливістю такого виду покарання, як штраф, є те, що його розмір установлюється у певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наприклад, обираючи покарання Ч. визнаному винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України було враховано всі обставини справи в їх сукупності, ставлення обвинуваченого до вчиненого, те, що він одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, але має постійний заробіток, приймаючи до уваги пом’якшуючі покарання обставини та відсутність обставин, які б його обтяжували, думку потерпілої. Суд прийшов до висновку, що саме покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680  гривень буде достатньою мірою покарання. (справа № 139/324/19, головуюча суддя К.).

Інший приклад. 17 жовтня 2018 року  судом затвердено угоду про примирення, укладену між потерпілим Я. та обвинуваченим О. і призначено йому узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у виді штрафу в розмірі  60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020  гривень (справа № 139/949/18, головуюча суддя К.). Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також судом з`ясовано, що О. повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілим угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Також наслідки  даної угоди розуміє і потерпілий.

Також 04 березня 2019 року  розглянуто кримінальне провадження відносно Т., обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, ставлення обвинуваченого Т. до вчиненого, те, що він одружений, не працює, має на утриманні одну малолітню дитину, приймаючи до уваги пом’якшуючі покарання обставини та відсутність обставин, які б його обтяжували, думку потерпілого, який просив обвинуваченого покарати суворо, суд приходить до висновку що саме покарання у виді штрафу у максимальному розмірі передбаченому санкцією частини статті за якою кваліфіковано його діяння, буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари Т. за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як засудженим так і іншими особами. Обрано покарання  останньому у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700  гривень ( справа № 1268/18, головуюча суддя К.).

Мінімальний розмір штрафу, призначеного за скоєний злочин, у тому числі із застосуванням ст. 69 КК України, не може бути нижчим тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, по справі  про обвинувачення П. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України  призначено покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень (справа № 139/1224/18, головуюча суддя К.). 

Якщо санкція статті (санкція частини статті) не передбачає основного покарання у виді штрафу, він може бути призначений лише в порядку переходу до більш м’якого виду покарання за наявності підстав, передбачених ст. 69 КК України. У цьому разі штраф призначається в розмірах, визначених ч. 2 ст. 53 КК, - від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 Відповідно до частин 1 і 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Санкцією частини 2 статті 185 КК України передбачені альтернативні покарання у виді арешту, обмеження чи позбавлення волі. Однак, законодавець у ст. 69 КК України передбачив можливість, зокрема, перейти до іншого, більш м’якого виду покарання, не зазначеного у санкції інкримінованої частини статті.

   Так, обираючи покарання О. за   ч. 2 ст. 185 КК України (справа № 139/206/19, головуюча суддя К.), суд затвердив  угоду про примирення укладену між потерпілим П. та обвинуваченим О. та  призначив  покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 850 гривень. Суд вважає, що в даному випадку, дотримуючись загальних засад призначення покарання, зокрема, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, за наявності в процесуальній поведінці обвинуваченого сукупності пом’якшуючих покарання обставин, щодо призначення Опольському О.В. покарання можна застосувати ст. 69 КК України.

Судді  Мурованокуриловецького районного суду, призначаючи покарання у виді штрафу, в резолютивній частині вироку зазначають його в кількості неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а потім у грошовій сумі, здійснивши перерахування розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Штраф  може застосовуватися як основне або додаткове покарання.

Як додаткова міра покарання штраф призначається тільки тоді, коли він передбачений санкцією статті закону, за якою підсудний визнаний винним, а також при застосуванні додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням (ст. 77 КК України). Штраф як додаткове покарання виконується самостійно (ч. 3, 4 ст. 72).

Протягом 2018 року, першого півріччя 2019 року судом не застосовувався штраф як додаткове покарання у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням (ст. 75, 77), а також не застосовувався штраф як основне покарання при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82, 83 КК України) та при звільненні від покарання на підставі закону України про амністію (ст. 85 КК України).

Підставою виконання штрафу є вирок суду, що набрав законної сили. Вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше трьох діб з дня набрання ним законної сили.

 Суд пропонує засудженому добровільно сплатити суму штрафу в місячний строк та повідомити про сплату штрафу шляхом представлення підтверджуючого документа. Якщо в установлений строк штраф не сплачено, то протягом трьох діб із дня закінчення строку для добровільної сплати штрафу видається виконавчий лист, який надсилається до органу  державної  податкової служби за місцезнаходженням майна засудженого, про примусове стягнення штрафу для подальшого пред'явлення виконавчого листа до органу державної виконавчої служби (п. 29.14  Інструкція з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ). По одному   кримінальному провадженню  направлений  виконавчий лист  для примусового стягнення штрафу.

Відповідно до ст. 26 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджений до основного покарання у виді штрафу зобов'язаний сплатити штраф у місячний термін після набрання вироком суду законної сили та повідомити про це суд. У разі несплати  засудженим призначеного як основне покарання штрафу, суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді  відповідно до закону. В 2018 році  розглянуто  2 заміни основного покарання штрафу  на  покарання у виді громадських робіт. Так, О. замінено покарання, призначене вироком Мурованокуриловецького районного суду від 29 листопада 2017 року, у виді штрафу в сумі 850 гривень на покарання у виді 50  годин громадських робіт (справа № 139/979/17, головуюча Т.).

По справі № 139/977/17, головуюча Т.  старшому прокурору групи прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні відмовити в задоволенні клопотання про заміну засудженому Б. покарання у виді штрафу на інше покарання у зв’язку з реальним виконанням призначеного покарання.

Загальна сума штрафу, застосована судом як міра покарання відносно 8 осіб становить 7820 гривень, з якої в добровільному порядку сплачено 6460 гривень.

Підсумовуючи викладене, слід зробити висновок, що таке майнове покарання, як штраф, є досить ефективним засобом впливу на осіб, які вчинили певні злочини насамперед у сфері господарської діяльності. Але забезпечення належної його ефективності можливе лише за умови розумного і домірного застосування обмежень майнових прав осіб, коли, з одного боку, ці обмеження є відчутними для засудженого і здатні здійснити попереджувальний вплив на його поведінку і поведінку інших осіб, з іншого – не ставлять винну  особу в ситуацію неможливості з об’єктивних причин виконати призначене йому покарання.

Керівник апарату   суду                                                        Людмила Козак