Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
УЗАГАЛЬНЕННЯ
судової практики процесуального законодавства Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області при розгляді цивільних справ у порядку заочного розгляду за перше півріччя 2019 року
Вступ
Заочний розгляд справи у цивільному процесі передбачався як один із найбільш ефективних засобів боротьби із зловживаннями з боку відповідачів їх процесуальними правами у цивільному процесі.
Вперше інститут заочного рішення був введений Статутом цивільного судочинства Російської Імперії 1864 року та застосовувався в разі неявки відповідача до суду і мав на меті усунення причин, які сприяли затягуванню процесу.
Можливість винесення заочного рішення повинна була слугувати попередженням відповідачу, який без будь-якої відповідальності ухилявся від явки до суду і розгляду справи. В основу заочного провадження законодавцем була покладена презумпція неявки відповідача в судове засідання внаслідок неотримання ним судової повістки. Умовами постановлення заочного рішення за положеннями Статуту були: неявка відповідача; його повідомлення про час і місце судового розгляду справи; прохання про це позивача; відсутність прохання відповідача про розгляд справи за його відсутності; відсутність поважних причин неявки відповідача в судове засідання, розгляд справи в суді першої інстанції.
Україні також відомий інститут заочного рішення, оскільки він був передбачений Цивільним процесуальним кодексом (надалі - ЦПК) 1924 року, прийнятим 03.09.1024. За його положеннями умови ухвалення заочного рішення були розширені. Це: відсутність як відповідача, так і позивача, або відсутність обох сторін, або за участі у справі кількох позивачів чи відповідачів щодо тих, що не з'явилися, повідомлення сторін про час і місце судового розгляду (ст. 98).
Однак інститут заочного рішення в Україні проіснував лише до 05.11.1929, тобто до прийняття ЦПК в новій редакції.
Цивільний процесуальний кодекс України, що був прийнятий 18 березня 2004 року (в дії з 01.09.2005), запровадив інститут заочного розгляду справи, який спрямований на забезпечення швидкого та ефективного судового розгляду, в певній мірі спрощення цивільного процесу, сприяння підвищення відповідальності сторін за свої дії та попередженню тяганини й зловживань з боку відповідача.
Чинний Цивільний процесуальний кодекс України також передбачає заочний розгляд справи.
Так, глава 11 ЦПК "Заочний розгляд справи" встановлює умови і порядок розгляду справи без відповідача і ухвалення заочного рішення.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України умовами проведення заочного розгляду справи є:
- відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
- відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
- відповідач не подав відзив
- позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.
1 Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду повинно проводитися відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК. При цьому в матеріалах справи повинні бути належні докази такого повідомлення. Якщо відповідні докази відсутні, то відповідач не може вважатися повідомленим належним чином, і підстав для заочного розгляду не існує.
Порядок вручення судових повісток чітко регламентований ст. 130 ЦПК України. У випадку, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.
Якщо особа, яка бере участь у справі, перебуває під вартою або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту повістка та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку та письмові пояснення цієї особи до суду.
Повернення відділенням зв'язку судової повістки за закінченням терміну зберігання не можна вважати належним повідомленням особи, яка бере участь у справі, оскільки це не відповідає вимогам ст.130 ЦПК України.
Невиконання обов'язку осіб, які беруть участь у справі, повідомляти про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи може тягнути певні негативні наслідки надсилання судом судової повістки на останню відому судові адресу, незалежно від її подальшого отримання. Проте, для застосування таких наслідків суд зобов'язаний попередньо дотримуватися порядку вручення судової повістки відповідно до положень ч. 3 ст. 130 ЦПК України.
Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 10 ст. 187 ЦПК України).
Так, 27 червня 2019 року у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін суд розглянув справу № 139/442/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до В. про стягнення заборгованості за кредитним договором. Повістка-повідомлення із копією ухвалою про відкриття провадження, ухвали про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, копією позовної заяви та додатками до позову відповідачу було направлено 04 червня 2019 року, але не вручено адресату у зв’язку з його відсутністю. Крім того, на виконання вимог ч. 10 ст. 187 ЦПК України виклик відповідача було здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України ( головуюча суддя Т.)
При вирішенні питання належного повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи мається на увазі саме вручення відповідачеві повістки про виклик у судове засідання. На це прямо вказується в ст. 280 ЦПК України. Причому в таких випадках не матиме значення, чи отримав відповідач повістку про виклик до попереднього судового засідання, та чи з'являвся він до нього, або чи надавав він письмові чи усні заперечення, та подавав чи не подавав докази, що їх обґрунтовують.
Так, 30 січня 2019 року суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до Г. про стягнення заборгованості, виніс заочне рішення (справа № 139/1138/18, головуюча суддя К.). В перше судове засідання відповідач Г. не з’явилася, відзиву до суду не направила. Судова повістка, яка направлялися відповідачу за її зареєстрованим місцем проживання, повернулася без вручення. В судове засідання призначене на 30.01.2019 року відповідач знову не з’явилася, судова повістка повернулася без вручення. Відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Говорячи про неявку відповідача в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, як умову заочного розгляду справи, слід мати на увазі як його особисту відсутність у залі судового засідання, так і відсутність його представника.
Так, суд 19 березня 2019 року розглянув цивільну справу з ухваленням заочного рішення за позовом Р. до Р. про розірвання шлюбу. Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзиву на позов та будь-яких інших заяв, клопотань до суду не надав, причини неявки суду не повідомив( справа № 139/1256/18, головуюча суддя К.).
У разі множинності учасників на боці відповідача (ст. 50 ЦПК України) заочний розгляд справи можливий у випадку неявки у судове засідання всіх відповідачів. Така норма, введена, очевидно, з метою запобігти ситуації, коли одне і те саме рішення суду щодо одних відповідачів вважатиметься заочним, а щодо інших звичайним. Адже в такому випадку на практиці питання оскарження такого рішення суду та набрання ним чинності виявиться проблемним.
У випадку неявки відповідача з причин, які визнані судом поважними, заочний порядок розгляду справи виключається.
Питання визначення критеріїв, якими повинен керуватися суд при визначення поважності (неповажності) таких причин законодавчо не вирішено. Вірним вбачається те, що при визначенні поважності причин неявки в судове засідання суд повинен оцінювати всі обставини у сукупності. У разі визнання причин неявки неповажними, суд зобов'язаний в ухвалі обґрунтувати своє рішення з цього питання: чому суд вважає зазначені підстави неповажними; з яких підстав він виходив, роблячи такий висновок, які обставини брав при цьому до уваги.
Неявка відповідача в судове засідання після оголошеної по справі перерви, зупинення провадження у справі та поновлення її розгляду не дає підстав для ухвалення заочного рішення, оскільки відповідач брав участь у попередніх засіданнях, йому роз'яснювалися його права та обов'язки, він висловлював свою думку і ставлення до позовних вимог.
Відповідно до ст. 178 ЦПК України відповідач викладає заперечення проти позову у відзиві, який підписується відповідачем або його представником.
До відзиву додаються: докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Наприклад, по справі за позовом Г. до Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, позивач у позовній заяві просив справу розглянути у його відсутності. Відповідач про причину неявки суд не повідомив, відзиву на позов та будь-яких інших заяв, клопотань до суду не надав. Суд вважав можливим розглянути справу у відсутності сторін, і ухвалити заочне рішення на підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України (справа № 139/1219/18, головуюча суддя К.).
Пропозиція провести заочний розгляд може виходити від позивача.
Якщо у справі бере участь кілька позивачів, то для заочного розгляду справи потрібна відсутність заперечень усіх позивачів.
Згода позивача на заочний розгляд справи може бути висловлена усно або письмово.
Так, по справі № 139/54/19 за за позовом В. до В. про розірвання шлюбу 25 березня 2019 року судом винесено заочне рішення, оскільки позивач в судове засідання не з’явився, подав заяву у якій просив справу розглянути у його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечував ( головуюча суддя К.).
У випадку усного волевиявлення позивача, останнє повинно бути зафіксовано в журналі судового засідання. Якщо позивач не згоден на заочний розгляд справи, то суд відкладає розгляд справи.
Ухвалення Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області заочних рішень відображено в таблиці 1.
Таблиця 1
|
Період |
Перше півріччя 2019 року |
Перше півріччя 2018 року |
Перше півріччя 2017 року |
|
Кількість заочних рішень |
25 |
18 |
42 |
Питому вагу ухвалених заочних рішень від загальної кількості ухвалених рішень відображено в таблиці 2
Таблиця 2
|
Період |
Перше півріччя 2019 року |
Перше півріччя 2018 року |
Перше півріччя 2017 року |
|
Кількість заочних рішень,% |
17,8 |
7,6 |
16,4 |
В першому півріччі 2019 року заочні рішення було ухвалено при вирішенні спорів, що виникають:
- із договорів 10 або 7,1 % від розглянутих із ухваленням рішення;
- із сімейних правовідносин 14 або 10 %;
- із спорів про спадкове право 1 або 0,7 %.
За аналогічний період минулого року заочні рішення було ухвалено при розгляді наступних спорів:
- із договорів 2 або 0,85 % від розглянутих із ухваленням рішення;
- із сімейних правовідносин 14 або 5,95 %;
- із спорів про спадкове право 1 або 0,4 %;
- звільнення майна з-під арешту 1 або 0,4 %.
В першому півріччі 2017 року заочні рішення було винесено по справах, що виникають:
- із договорів 27 або 10,5 % від розглянутих із ухваленням рішення;
- із сімейних правовідносин 14 або 5,5 %;
- із спорів житлових правовідносин 1 або 0,7 %.
При розгляді справи в порядку заочного провадження суд досліджує докази, подані сторонами, враховує їх доводи, міркування та клопотання та ухвалює рішення, що є заочним. Однак відсутність у судовому засіданні відповідача та неможливість заслухати його пояснення ще зовсім не означає, що позовні вимоги позивача будуть задоволені в повному обсязі, оскільки суд розглядає справу на підставі наявних в ній доказів і в разі недоведеності позову повинен відмовити у позові або задовольнити його лише у доведеній позивачем частині.
Як зазначено в ч. 2 ст.281 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного провадження з особливостями, встановленими главою 11 розділу III ЦПК "Заочний розгляд справи".
Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Оскільки закон не встановлює певної форми постановлення ухвали, останню можливо постановити без видалення до нарадчої кімнати, яка не оскаржується окремо в апеляційному порядку.
Постановлення ухвали про заочний розгляд справи є правом, а не обов'язком суду.
У статті 282 ЦПК України зазначено, що "за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд".
Тобто строк і порядок подання заяви про перегляд заочного рішення є додатковими реквізитами резолютивної частини заочного рішення порівняно з тими, що вже викладені у ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково щодо кожної з заявлених вимог
- розподіл судових витрат;
- строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
В описовій частині заочного рішення буде відсутнім узагальнений виклад позицій відповідача, оскільки розгляд справи відбувався за його відсутності, а також буде зазначено, що справа розглядалася заочно.
У мотивувальній частині не буде вказівки на докази, якими обґрунтовуються заперечення відповідача, якщо вони не були подані відповідачем до або під час попереднього судового засідання відповідно до ст. 83 ЦПК України.
Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, копія заочного рішення направляється рекомендованим листом із повідомленням не пізніше трьох днів з дня його проголошення.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Частиною 4 ст. 287 ЦПК України встановлено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК.
Строки апеляційного оскарження рішення передбачені ч. 1 ст. 354 ЦПК України, відповідно до якої, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а на ухвалу суду протягом п’ятнадцяти днів з дня його проголошення. Учасникам справи, яким повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання. Має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
В 2018 році подано одну заяву по перегляд заочного рішення від 18 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до К. та К. про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, яку 28 січня 2019 року повернуто разом з усіма доданими до неї документами заявнику, оскільки не усунуті недоліки невідповідності позовної заяви вимогам ч. 4 ст. 285 ЦПК України.
Керівник апарату суду Людмила Козак
_03_03.png)
