Аналіз судової практики закриття проваджень у справах про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення за перше півріччя 2019 року

Аналіз

судової практики  закриття проваджень у справах про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення за перше півріччя 2019 року

План

1. Статистичний аналіз
2. Аналіз причин закриття проваджень у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення
3. Питання встановлення вини у разі закриття провадження зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення
4. Проблематика застосування строків передбачених ст. 38 КУпАП у триваючих правопорушеннях
5. Поновлення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності

Об’єктом дослідження є обліково-статистична звітність Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області за  перше півріччя 2019 року, для порівняння - за перше півріччя 2018 року,  справи про адміністративні правопорушення.

1. Статистичний аналіз

Розгляд Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області справ  про адміністративні  правопорушення  у першому півріччі 2019 року у порівнянні з  аналогічним періодом 2018 року наведені в таблиці 1

Таблиця 1

Із наведеного вбачається, що у першому півріччі 2019 року  менше справ закрито,  ніж  за аналогічний період 2018 року на 37,7 %.

Підстави для закриття проваджень можна простежити по таблиці 2.

Таблиця 2

Таким чином, у першому півріччі 2019 року  закрито  справ у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення на 5 більше,  ніж за порівняльний період 2018 року, тобто на 38,5 %.

У зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення провадження закривались у наступних  статтях, відображені у таблиці 3:

Таблиця 3

2. Аналіз причин закриття проваджень у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення

Відповідно до положень ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 204-1 і 204-2 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня їх виявлення, але не пізніше року з дня їх вчинення, а у разі вчинення таких правопорушень іноземцями або особами без громадянства, стосовно яких у встановленому законом порядку прийнято рішення про примусове повернення чи примусове видворення з України, - протягом часу, необхідного для їх виїзду з України, але не пізніше строку, визначеного законом для виїзду цих осіб з України чи забезпечення їх примусового видворення з України.

У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Як встановлено проведеним Аналізом, у всіх випадках до суду надходили протоколи з уже пропущеними строками для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

Так, показовою є справа № 139/75/19 про притягнення до адміністративної відповідальності С. за ч. 1 ст. 190 КУпАП. Зокрема, з протоколу про адміністративне правопорушення, який надіслано до суду 23.01.2019  слідує, що С., являючись власником вогнепальної мисливської зброї марки ЗК № 6989, дозвіл № 2581, дійсний до 24.04.2020, передав її 14.08.2018  С., що було виявлено 02.09.2018.  23.01.2019 судом винесено постанову про закриття провадження у даній справі.

При цьому, порушень строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, в тому числі таких, які б стали підставою для спливу строків передбачених ст. 38 КУпАП, - самим судом не допускалося. 

3. Питання встановлення вини у разі закриття провадження зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення

Питання встановлення вини у разі закриття провадження зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення постало у зв’язку з публікацією узагальненого науково-консультативного висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України, згідно якого, під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.

Як слідує з вивчених при підготовці Аналізу адміністративних матеріалів, у всіх випадках, при винесенні постанов про закриття провадження на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, суд не вирішував питання про винуватість чи невинуватість особи, яка притягувалася до відповідальності.

При цьому, у справах № 139/174/19, № 139/462/19 та № 139/505/19, судом, при їх розгляді, заслуховувались особи, які притягувалися до адміністративної відповідальності. В трьох випадках вони визнавали свою вину у вчиненні правопорушень.

Так, Д. визнав  свою винність у вчиненні  правопорушення та пояснив, що дійсно того вечора між ним та його тещею М. виникла суперечка, вході якої він ображав її нецензурними словами (справа № 139/174/19)  

Таким чином, вбачається, що практика Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області іде шляхом згадуваного науково-консультативного висновку.

Хоча, звичайно, вказане питання потребує детального вивчення на рівні апеляційного та касаційного судів з метою вироблення єдиної позиції, оскільки, наприклад, залишається нез’ясованим питання про те, чи потрібно, у разі закриття провадження з вказаної підстави, викликати в судове засідання та заслуховувати пояснення осіб, які притягуються до відповідальності. Якщо так, то з якою метою та дії суду, якщо особа не визнає себе винуватою у вчиненні правопорушення і заперечує проти закриття провадження з підстави передбаченої п. 7 ст. 247 КУпАП.

Проблемним є також питання необхідності встановлення вини у справах, де неправомірними діями тих чи інших осіб, завдавалася майнова або моральна шкода.

Так, у справі № 139/150/19 встановлено, що М. 01.07.2018 порушив п.п. 2.9 “а”, 12.1, 13.1 ПДР та вчинив адміністративні правопорушення передбачені ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом 15.02.2019 провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Після доопрацювання 14.02.2019 до суду надійшов адміністративний матеріал з Мурованокуриловецького ВнП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області.

17.09.2019 органом поліції було закрито кримінальне провадження по факту вказаного ДТП, а копію постанови та матеріалів кримінального провадження  направлено начальнику Мурованокуриловецького ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області для вирішення питання про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності. Обставини вчинення правопорушення та, відповідно, вина особи при винесенні судом постанови, не встановлювалась. Однак, з протоколів про адміністративне правопорушення від 17.10.2018 серії БД № 364511 та серії БД № 364512   та доданих до них матеріалів слідує, що М. 01.07.2018, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2121 "Нива", державний номерний знак АВ5394СТ, у стані алкогольного сп'яніння, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості та скоїв наїзд на припаркований автомобіль Мерседес Спринтер, державний номерний знак NSAR 788. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

 У разі відсутності відомостей про відшкодування шкоди завданої адміністративним правопорушенням, існує проблема, що у разі закриття провадження у справі з тих чи інших причин на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП без встановлення вини та обставин вчинення правопорушення, потерпіла сторона у разі наявності спору, уже в цивільному порядку зобов’язана буде доводити вказані обставини. Зрозуміло, що з часом, при вирішенні цивільної справи, суду доведеться відтворювати події, що мали місце у минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

По іншій справі № 139/174/19, суд також 21 лютого 2019 року закрив провадження у ній по строках. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП 491032 від 22 вересня 2018 року слідувало, що в вину Д.  ставилось порушення ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства. В протоколі, зокрема, зазначено, що 22 вересня 2018 року о 19-ій годині Дзюба С.В. за місцем свого проживання в селі Галайківці Мурованокуриловецького району Вінницької області вчинив відносно своєї тещі М. умисні дії психологічного характеру, що виразилися у висловлюванні на її адресу нецензурними словами, чим завдав шкоди психічному здоров'ю особи.        

Тобто, з вказаного протоколу слідує, що потерпілій М. завдана моральна шкода на відшкодування якої вона мала б право згідно вимог чинного законодавства. Однак, у разі звернення до суду з вимогою про її відшкодування, позивачу, знову ж таки, довелося б доводити як подію правопорушення так і вину осіб, які його вчинили. При цьому, виходячи з положень п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність на таку вимогу би не поширювалася, оскільки остання б випливала із порушеного немайнового права особи на повагу до гідності та честі. А у разі відсутності рішення суду, яким було б встановлено факт події, обставини її вчинення та вину особи, захист прав та законних інтересів потерпілої сторони судом, був би значно ускладненим.

Питання вини також актуальне при виплаті страхового відшкодування.

Тому, при вирішенні питання про необхідність або відсутність необхідності встановлення вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі закриття провадження зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, доцільно було б обговорити також можливість диференційованого підходу для його вирішення.

4. Проблематика застосування строків передбачених ст. 38 КУпАП у триваючих правопорушеннях

Як уже зазначалося, відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.

Питання, яке потребує окремого роз’яснення – це критерії розмежування триваючих правопорушень від нетриваючих, зокрема, у галузі фінансів і підприємницької діяльності, та застосування, при розгляді таких справ, строків передбачених ст. 38 КУпАП.

Так, у І-му півріччі 2019 року Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області було розглянуто три  справи про порушення податкового законодавства. В  трьох випадках, особи, які притягувалися до адміністративної відповідальності, в судове засідання не з’явилися,  тому не  зрозуміло чи  визнали вони б вину. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП справи були розглянуті у їх  відсутності.

Наприклад, у справі № 139/400/19 відносно Мельник Наталії Миколаївни за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.  

З протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що Мельник Н.М., працюючи головним бухгалтером ПП «Бонас», занизила податок на додану вартість на загальну суму 179332 грн, в тому числі: за липень 2017 року - в сумі 6692 грн, за жовтень 2017 року – 42269 грн; за грудень 2017 року – 2815 грн; лютий 2018 року – 109 грн; вересень 2018 року – 127447 грн, чим порушила п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1 ст. 192, п.п. 198.1, 198.3, 198.5 ст. 198, п. 209.7, п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України та вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

 По іншій справі № 139/399/19  відносно Ч. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.163-1 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що Чорний О.М., працюючи директором ПП «Бонас» допустив заниження податку на додану вартість на загальну суму 179332 грн, в тому числі: за липень 2017 року - в сумі 6692 грн, за жовтень 2017 року – 42269 грн; за грудень 2017 року – 2815 грн; лютий 2018 року – 109 грн; вересень 2018 року – 127447 грн, чим порушила п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 192.1 ст. 192, п.п. 198.1, 198.3, 198.5 ст. 198, п. 209.7, п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

У надісланому суду протоколі дата, час і місце вчинення правопорушення зазначено: триваюче правопорушення з 18.08.2017 (декларація з ПДВ за липень 2017 року) по 26.02.2019 (дата акту перевірки).

У своєму листі ДФС України, тобто, орган, територіальні управління якого уповноважені складати та направляти до суду протоколи про адміністративні правопорушення за порушення податкового законодавства, притримується позиції, що триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває далі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якого-небудь часу. Іноді такий стан триває значний час і весь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Отже, триваючі податкові правопорушення - це порушення правових приписів шляхом бездіяльності.

Таким чином, триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено компетентним органом при проведенні перевірок (наприклад, у разі виявлення таких проступків: відсутності обліку доходів і витрат, для яких встановлено обов'язкову форму обліку (обліку результатів підприємницької діяльності відповідно до вимог чинного законодавства), бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування, ведення його з порушенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших правопорушень, пов'язаних із нарахуванням податків, і встановити які можна тільки в ході документальної перевірки на підставі первинних документів). Стягнення за такі адміністративні правопорушення може бути накладено в строк не пізніше ніж через два місяці з дня його виявлення (з дати складання та підписання акта перевірки).

Зважаючи на викладене, судам вищих інстанцій слід виробити єдину позицію щодо можливості визнання наведених вище видів адміністративних правопорушень триваючими або нетриваючими, від чого залежатиме можливість застосування ст. 38 КУпАП разом із п. 7 ст. 247 КУпАП, та вказати судам першої інстанції своє бачення даного питання, оскільки не позбавлена логіки думка, що порушення особою порядку ведення податкового обліку в конкретному податковому періоді не може бути триваючим правопорушенням, так як вважається скоєним у момент складання та подання відповідальною за ведення фінансово-господарської діяльності особою податкової звітності за відповідний період.

Крім того, зазначене питання актуальне і при розгляді справ про корупційні правопорушення.

За перше півріччя 2019 року справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією  не закривались. За аналогічний період 2018 року Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області були  закриті дві справи про адміністративні правопорушення за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення і питань про застосування у них ст. 38 КУпАП не виникало.

Так, у справі № 139/403/18 судом розглядалося питання про притягнення до адміністративної відповідальності Гончар І.П. за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Особі, зокрема, ставилося в вину те, що він з 18 березня 2015 року до 29 січня 2018 року працював  на посаді  першого заступника голови Мурованокуриловецької районної державної адміністрації Вінницької області і відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб’єктом відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією. В порушення вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» Г. не подав у день звільнення декларацію  особи, яка припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, а подав таку декларацію лише об 11 годині 50 хвилин 31 січня 2018 року.

У самому протоколі про адміністративне правопорушення № 92 було зазначено, що датою вчинення правопорушення є 31.01.2018, а датою виявлення – дата складання даного протоколу – 12.04.2018, так як на момент складання протоколу були зібрані всі необхідні докази, що в сукупності й свідчать про всі ознаки правопорушення.

При цьому, з матеріалів справи слідує, що інформація про можливе порушення Г. вимог антикорупційного законодавства, в уповноваженого органу з’явилася 01.02.2018, тому, власне, цього числа він і направив свій перший запит Мурованокуриловецькій РДА для отримання документів про призначення і звільнення особи з посади та доведення до її відома вимог антикорупційного законодавства.

У зв’язку з цим, при проведенні узагальнення судової практики бажано надати рекомендації щодо критеріїв встановлення судом часу виявлення уповноваженими органами правопорушень пов’язаних з корупцією.

5. Поновлення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності

Стаття 38 КУпАП не передбачає можливості поновлення чи переривання строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, статтею 277 КУпАП передбачено, що строк розгляду адміністративних справ про адміністративні корупційні правопорушення зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з’явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Вивчаючи практику інших судів різних областей, в тому числі апеляційних інстанцій, можна зустріти позицію про необхідність застосування ст. 38 КУпАП в комплексі з наведеними положеннями ст. 277 КУпАП, тобто констатовано можливість переривання строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При підготовці узагальнення вищестоящими судами, доцільно звернути увагу на вказане питання та по можливості також розкрити його.

Керівник апарату суду                              Людмила Козак