Узагальнення причин помилок, які допускали судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області при розгляді справ за 2013 рік

Узагальнення причин помилок, які допускали судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області при розгляді справ за  2013 рік

1. Аналіз статистичних даних надходження та розгляду справ Мурованокуриловецьким районним судом за 2013 рік.

2. Причини помилок, які допускали судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області при розгляді адміністративних справ.

3. Причини помилок, які допускали судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області при розгляді цивільних справ.

4. Причини помилок, які допускали судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області при розгляді кримінальних справ (кримінальних проваджень).

5. Причини помилок, які допускали судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області при розгляді справ про адміністративні правопорушення.

1. Аналіз статистичних даних надходження та розгляду справ Мурованокуриловецьким районним судом за 2013 рік.

За 2013 рік у провадженні Мурованокуриловецького районного суду перебувало 1306 цивільних, адміністративних справ, скарг, клопотань, подань, кримінальних справ та проваджень усіх категорій.

Зокрема, за типами судочинства:

1. Кримінальні справи (за КПК 1960 року):

- Перебувало в провадженні – 10 справ;

- Розглянуто – 8 справ;

- Залишок -2 справи.

2. Кримінальні провадження (за КПК 2012 року):

2.1. Кримінальні провадження:

- Перебувало в провадженні – 96

- Розглянуто – 87;

- Залишок – 9.

2.2. Справи в порядку виконання судових рішень:

- Перебувало в провадженні – 54;

- Розглянуто – 54;

2.3. Справи за клопотання слідчого чи прокурора та інших осіб:

- Перебувало в провадженні – 128

- Розглянуто – 128;

3. В порядку адміністративного судочинства:

3.1. Адміністративні позови:

- Перебувало в провадженні – 27

- Розглянуто – 24;

- Залишок – 3.

3.2. Справи в порядку виконання судових рішень:

- Перебувало в провадженні – 3;

- Розглянуто – 3;

4. В порядку цивільного судочинства:

4.1. Позовне провадження:

- Перебувало в провадженні – 377

- Розглянуто – 358;

- Залишок – 19.

4.2. Окреме провадження:

- Перебувало в провадженні – 93

- Розглянуто – 93;

4.3. Справи в порядку виконання судових рішень:

- Перебувало в провадженні – 30

- Розглянуто – 30;

5. Справи про адміністративні правопорушення:

- Перебувало в провадженні – 484;

- Розглянуто – 482;

- Залишок – 2.

5.1. Справи в порядку виконання судових рішень:

- Перебувало в провадженні – 4

- Розглянуто – 4;

2. Причини помилок, які допускали судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області при розгляді адміністративних справ.

Протягом 2013 року до Вінницького апеляційного адміністративного суду оскаржено лише одне рішення по адміністративній справі Мурованокуриловецького районного суду. Апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала.

Таким чином, вказане свідчить про належний розгляд адміністративних справ у Мурованокуриловецькому районному суді у 2013 році.

3 Причини помилок, які допускали судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області при розгляді цивільних справ.

Протягом 2013 року до апеляційного суду було оскаржено 22 рішення Мурованокуриловецького районного суду, винесених в порядку цивільного судочинства у 2013 році.

Станом на 20.01.2014 року є відомості про результати перегляду судом апеляційної інстанції 21 рішення районного суду. За результатами даного розгляду Апеляційний суд Вінницької області скасував 5 рішень Мурованокуриловецького районного суду, винесених у 2013 році. За формами та видами скасованих рішень можна виділити наступні:

• рішення – 3. З них: 1 рішення – судді Тучинської Н.В. і 2 рішення - судді Коломійцевої В.І.;

• ухвала про відмову у відкритті провадження – 1 (суддя Добровольський В.В.);

• ухвала про направлення справи за підсудністю – 1 (суддя Тучинська Н.В.).

Так, по справі № 139/765/13-ц (головуюча суддя Тучинська Н.В.) суд, розглянувши цивільну справу за позовом К. до Мурованокуриловецького відділення Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним, в ході попереднього розгляду справи, вирішив направити справу за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ. Дане рішення було мотивоване тим, що відділення не є юридичною особою, а відповідно до свідоцтва про Державну реєстрацію юридичної особи місцезнаходженням ПАТ КБ “ПриватБанк” є: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, оскільки при відкритті провадження у справі у суду були відсутні належні докази про повноваження Мурованокуриловецького відділення ПАТ КБ “ПриватБанк”.

За загальними правилами підсудності, відповідно до ч. 2 ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Скасувавши ухвалу суду та повернувши справу до районного суду, апеляційний суд зазначив, що визначення відповідача належить до процесуальних прав позивача.

По справі № 139/415/13-ц (головуючий суддя Добровольський В.В.) суддя, розглянувши позовну заяву ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” до К. про стягнення заборгованості, виніс ухвалу про відмову у відкритті провадження в справі. Дане рішення суддя мотивував тим, що є судове рішення, яке набрало законної сили у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Зокрема, суддею Мурованокуриловецького районного суду 19 вересня 2008 року у справі № 2-Н-138/2008 видано судовий наказ за заявою ЗАТ КБ ““ПРИВАТБАНК” про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором № k3xrF702860004 від 05.06.2007 року з К.

Дана ухвала була скасована апеляційним судом Вінницької області та матеріали позовної заяви направлені до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі (провадження суду апеляційної інстанції № 22-ц/772/1769/2013). Зокрема, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги, що предмет спору у цивільній справі № 2-Н-138/2008 є стягнення з відповідача боргу, який виник станом на 04.08.2008 року в розмірі 5140,22 грн, а предметом спору у даній справі є невиконання відповідачем зобов’язань з повернення кредиту за період станом на 15.03.2013 року в розмірі 26114,31 грн. Чи поглинає даний період попередній, суд не позбавлений можливості з’ясувати у судовому засіданні.

В аналогічній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до Є. про стягнення заборгованості (справа № 139/462/13-ц, головуюча суддя Тучинська Н.В.) ухвалою від 08 травня 2013 року у відкритті провадження було відмовлено у зв’зку з тим, що є судове рішення (судовий наказ), що набрало законної сили у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області від 14.06.2013 року (Провадження № 22-ц/772/1768/2013) ухвалу суду від 08 травня 2013 року залишено без змін.

Таким чином виникає необхідність у роз’ясненні викладених позицій апеляційного суду по прийнятих рішеннях з метою вироблення єдиної практики розгляду справ зазначеної категорії.

          По справі № 139/28/13-ц (головуюча суддя Тучинська Н.В.), 06.02.2013 року судом розглянуто справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк “ПриватБанк” до Р. про стягнення заборгованості за кредитним договором, за результатами розгляду якої в задоволенні позову відмовлено у зв’язку зі спливом позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд виходив з того, що ПАТ КБ “Приват Банк” на обгрунтування своїх вимог, щодо збільшення строку позовної давності на всі вимоги за кредитним договором до 5 років, надав умови надання споживчого кредиту на окремих аркушах, які підписані головою правління Банку. А позивачем не доведено в судовому засіданні ту обставину, що відповідач був ознайомлений та згідний з умовами викладеними в окремому документі. Крім того п.1.1 договору, розрахунком ціни позову та поясненнями відповідача в судовому засіданні доведено, що позивачу – Банку станом на 12 жовтня 2009 року було відомо про невиконання відповідачем Р. своїх зобов’язань за кредитним договором.

Однак, з матеріалів справи та пояснень відповідача слідувало, що востаннє він робив платіж по кредитному договору в 2011 році.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції (провадження суду апеляційної інстанції № 22-ц/772/830/2013) зазначив, що останній не застосував положення ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України, відповідно до яких перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов’язку. Після переривання, перебіг позовної давності починається заново. Таким чином, у даному випадку, з урахуванням вимог ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності перервався та почався заново з моменту внесення відповідачем коштів на погашення боргу, тобто з 28.09.2011 року.

По справі № 216/1075/12 (головуюча суддя Коломійцева В.І.), 19.04.2013 року судом розглянуто справу за позовом Х. до К., ПрАТ “Страхова компанія “Статус”, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору С. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, за результатами розгляду якої позов було частково задоволено – стягнуто з ПрАТ “Страхової компанії “Статус” на користь Х. суму страхового відшкодування в розмірі 49490 (сорок дев’ять тисяч чотириста дев’яноста) гривень 00 копійок. Стягнуто з К. на користь Х. 30596 (тридцять тисяч п’ятсот дев’яноста шість) гривень 58 копійок на відшкодування матеріальної шкоди 3000 (три тисячі) Вирішено питання про судові витрати.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції (провадження суду апеляційної інстанції № 22-ц/772/1140/2013) і відмовляючи у задоволенні позову до ПАТ «Страхова компанія «Статус», зазначив, що останній, задовольняючи позов в частині стягнення суми страхового відшкодування зі страхової компанії, не врахував декілька суттєвих обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, дорожньо-транспортна пригода сталася за участю водія К., який, керуючи автомобілем марки «Daewoo-fso Lanos tf 69Y», що на праві власності належить належить С., порушив ПДР і внаслідок чого допустив зіткнення з належним Х. автомобілем марки «Renault Duster», що призвело до пошкодження належного позивачу транспортного засобу. Полісом № АА 1886609 застрахована цивільно-правова відповідальність С. при експлуатації належного йому на праві власності автомобіля. Як обґрунтування правомірності перебування автомобіля марки «Daewoo-fso Lanos tf 69Y» у володінні К., суд послався на договір оренди автомобіля від 27.05.2010 року, укладений між С. та К. Однак судом не було враховано, що даний договір укладено без додержання сторонами вимоги про його нотаріальне посвідчення, що у свою чергу відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України має наслідком його нікчемність. Наведені обставини свідчать про те, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, експлуатацію забезпеченого транспортного засобу – автомобіля марки «Daewoo-fso Lanos tf 69Y», водій К. здійснював без відповідних правових підстав і тому його цивільно-правова відповідальність не застрахована ПАТ «Страхова компанія «Статус». В решті, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

          По справі № 139/552/13-ц (головуюча суддя Коломійцева В.І.), 26.06.2013 року судом розглянуто справу за позовом З. до Б. та Попелюхівської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за результатами розгляду якої в задоволенні позову відмовлено повністю у зв’язку з ненаданням позивачем доказів про поважність пропуску ним строку для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Апеляційний суд Вінницької області (провадження суду апеляційної інстанції № 22-ц/772/2173/2013) скасовуючи рішення Мурованокуриловецького районного суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини визнав скрутне матеріальне становище позивача пов’язане з необхідністю постійно працювати в м. Києві та погашати кредит взятий у банку для оплати навчання дочки, а також відсутність спору між сторонами щодо спадкування майна.

Дана позиція апеляційного суду потребує роз’яснення в контексті листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування”, в якому останній, зокрема, не визнає поважною таку причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини. У зв’язку зі значною кількістю позовів вказаної категорії, що надходять до Мурованокуриловецького районного суду, необхідно відпрацювати єдину практику щодо можливості визнання поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини - скрутного матеріального становища особи, яка пропустила даний строк та особливості визнання її такою.

         4. Причини помилок, які допускали судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області при розгляді кримінальних справ (кримінальних проваджень).

Протягом 2013 року до апеляційного суду було оскаржено 13 рішень Мурованокуриловецького районного суду, винесених в порядку кримінального судочинства у 2013 році. З них:

Ухвали суду – 4;

Постанова (КПК 1960 р.) – 1;

Вироки – 7;

Ухвала слідчого судді - 1

Станом на 20.01.2014 року судом апеляційної інстанції переглянуто 11 рішень. За результатами розгляду апеляційних скарг було скасовано один вирок Мурованокуриловецького районного суду у частині призначеного покарання, один вирок скасовано а справу спрямовано прокурору Вінницької області для організації додаткового розслідування та змінено одну ухвалу Мурованокуриловецького районного суду про застосування примусових заходів медичного характеру.

Так, 13 березня 2013 року по кримінальному провадженню № 139/229/13-к (головуюча суддя Тучинська Н.В.), П. засуджено за ч.1 ст. 121 КК України до п’яти років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу в сумі 510 гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання П. визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим – п’ять років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України П. звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі, з трирічним іспитовим строком та зобов’язано його: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання чи роботи, періодично з’являтися в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.

Апеляційний суд Вінницької області (апеляційне провадження № 11-кп/772/84/2013) скасувавши вирок Мурованокуриловецького районного суду в частині призначення покарання, частково задовольнивши апеляцію прокурора, зазначив, що мотиви звільнення обвинуваченого від покарання з випробуванням, наведені судом першої інстанції, не можна вважати достатньо обґрунтованими і правильними, оскільки таке покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості.

Зокрема, судом не в достатній мірі враховано, що П. по місцю проживання зарекомендував себе з негативної сторони, в сім’ї дебоширить, не працює, зловживає спиртними напоями, про що свідчить характеристика, видана Рівненською сільською радою.

Крім того посилання суду при обґрунтуванні рішення щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання на ту обставину, що потерпілий перебував в стані алкогольного сп’яніння і втрутився в суперечку подружжя П., ставши на захист жінки, ніяким чином не може зменшити ступінь вини обвинуваченого, і бути фактором який знижує суспільну небезпеку вчиненого ним злочину. За наслідком розгляду апеляції, Апеляційний суд засудив П. до реального відбування покарання строком на 5 років.

       По справі № 139/470/13-к про застосування примусових заходів медичного характеру відносно Б. (головуюча суддя Коломійцева В.І.) судом, відносно останньої, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим режимом.

Апеляційний суд Вінницької області, змінюючи ухвалу Мурованокуриловецького районного суду зазначив, що до останнього, слідчим СУ УМВС України у Вінницькій області внесено клопотання, затверджене ст. прокурором відділу прокуратури Вінницької області про застосування до обвинуваченої Б. примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з посиленим режимом.

Таким чином, суд першої інстанції, порушив вимоги ст. 337 КПК України вийшовши за межі судового розгляду та погіршив становище обвинуваченої Б. і її право на захист, застосувавши до останньої примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим режимом. В цій частині, ухвала Мурованокуриловецького районного суду була змінена і застосовано до Б. примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим режимом.

По іншій справі № 216/666/12 (головуюча суддя Коломійцева В.І.) П. та Т. визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України, засуджено до покарання та звільнено від нього у зв’язку із закінченням строків давності.

Суд апеляційної інстанції направив дану справу прокурору Вінницької області вказавши, що було допущено неповноту досудового слідства, яка не може бути усунута в ході судового слідства.

5. Причини помилок, які допускали судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області при розгляді справ про адміністративні правопорушення.

Протягом 2013 року до апеляційного суду Вінницької області оскаржено лише одну постанову по справі про адміністративне правопорушення Мурованокуриловецького районного суду. Апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Висновки

Узагальненням причин помилок, які допускали судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області при розгляді справ у 2013 році, встановлено, що судді в основному дотримуються вимог положень матеріального та процесуального законів при розгляді судових справ. Відсутність скасованих апеляційними судами рішень (винесених Мурованокуриловецький районним судом у 2013 році) у адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення – це доводить.

Разом з тим, вбачається значний відсоток скасованих рішень у цивільних справах. Так, з 21 справи про які станом на 20.01.2014 року є відомості про результати їх перегляду у суді апеляційної інстанції, 5 – скасовано, що становить 23,8 % від їх кількості. Це свідчить про те, що при розгляді певних категорій цивільних справ, у суддів Мурованокуриловецького районного суду виникали труднощі у застосуванні певних норм матеріального та процесуального права.

Дане узагальнення та виявлені помилки при розгляді справ обговорити на зборах суддів.

Голова Мурованокуриловецького

районного суду Вінницької області В.В. Добровольський